Християнізація Русі означала входження її до світової християнської спільноти, віднайдення нею свого, чітко визначеного, місця серед християнських держав.

Будівництвом Софії Київської київський князь Ярослав прагнув утвердити велич своєї держави і її столиці, рівноправної, радше рівночесної, Царгороду.

Князь Всеволод – продовжувач Ярославового заповіту.

Усі вони достойні уваги широкого кола читачів. Водночас стилістика легенди відображає й авторську манеру літературного письма: інтелектуалізм (треба глибоко розуміти певні історичні факти, співставляти їх і з’єднувати в єдине ціле); історичне підгрунтя розповіді одухотворене піднесено-романтичними інтонаціями.

Додаток № 1

Матеріал до біографії Наталени Королевої

Література кожного народу - це найкраще дзеркало його життя Іван Франко

Останнім часом зріс інтерес до історичного минулого, в літературу повертаються імена письменників, які з різних причин жили й працювали поза межами України. Наталена Королева не належить до української еміграції. Не українка за походженням і освітою, вона прийшла в українську літературу. Сталося так, що доля зв'язала її з українським письменником Василем Королівом-Старим, який схилив талановиту письменницю до української літератури. І вона все життя була вдячна чоловікові за те, що вивів її «з інших далеких шляхів на шлях українського письменства».

Випущені в 30-х роках у Львові її книжки стали справжньою бібліографічною рідкістю, їх лічені примірники в наукових бібліотеках закриті для широкого читача. В останній рік життя письменниці у Пряшеві побачили світ дві її повісті. Проте вони майже не дійшли до України. Видання не було навіть прорецензоване, і самобутня творчість Н. Королеви після її смерті понад двадцять років залишалася забутою.

Життя письменниці комусь може нагадати фантастично-пригодницьку казку, але насправді воно було тяжким і тривожним.

Народилася Наталена у Північній Іспанії. Її мати померла при пологах. Батько займався археологією і жив переважно у Франції. Відразу після народження Наталену взяла до себе бабуся, родовий маєток якої знаходився у с. Великі Борки на Волині. Після смерті бабусі дівчинку віддали у монастир, де вона пробула майже дванадцять років. Тим часом батько одружився вдруге та оселився в Києві. Мачуха забажала, щоб її падчерка продовжувала навчання тут. І восени 1904 року сімнадцятирічна Наталена приїздить до Києва і вступає до київського Інституту шляхетних дівчат, який закінчила через два роки.

Мачуха готували для Наталени вторований шлях для дівчат її стану - вигідне одруження і спокійне існування. Але дівчина й чути не хотіла про це, і поїхала здобувати вищу освіту. Спочатку вчилася в Петербурзі, закінчила тут археологічний інститут, одержала ступінь доктора археології за праці з литовської старовини. Потім зайнялася єгиптологією і водночас вчилася в Петербурзькій мистецькій академії, після закінчення якої одержала диплом «вільного художника». Мала свої художні виставки в Петербурзі й Варшаві.

Контакти з батьком і мачухою не налагоджувались, Тоді Наталена йде на нечуваний у шляхетському роду вчинок - вступає до французького Михайлівського театру в Петербурзі, а згодом укладає контракт з паризьким «Theatre Gymnase», що гастролював тоді в столиці. Незважаючи на успіх на сцені, театральна кар'єра Наталени не вдалася через слабке здоров'я.

Перша світова війна застає Н. Королеву в Києві. Не маючи змоги виїхати, вона стає сестрою милосердя в російській армії. Майже три роки пробувши на війні, вона одержала солдатський хрест «За храбрость».

Після смерті батька й мачухи Наталена дісталась до Праги, де почала працювати в системі народного шкільництва. У Празі вона зустрілася з Василем Королівом-Старим, якого знала ще з Києва як письменника, культурно-громадського діяча і видавця. Вони одружилися, придбали скромний будиночок на околиці містечка Мельнік біля Праги. Тут вони і жили. Та після чергового допиту в гестапо у 1941 році помер її чоловік. Наталена ж все подальше життя присвятила літературній праці.

Приїхавши з Києва до Праги, вона на замовлення міністерства освіти уклала невеличкий шкільний чесько-український словник, пізніше - великий французько-український словник, який залишився недрукованим. Писати художні твори українською мовою письменниця почала з 1919 року за порадою В. Короліва-Старого. Перше оповідання українською мовою «Гріх (З пам'ятної книжки)» було надруковано у віденському українському тижневику «Воля» у січня 1921 року. З того часу понад двадцять років усі західноукраїнські, буковинські, закарпатські українські журнали, а також журнали, що виходили в Чехословаччині, друкували її твори. Вона не відмовляла жодній редакції, тому її ім'я зустрічаємо в досить строкатому списку української періодики. У середині 30-х - на початку 40-х років виходять книжки Н. Королевої, що принесли їй широке визнання и популярність: збірка легенд «Во дні они», повісті «1313», «Без коріння», «Предок», «Сон тіні», «Легенди старокиївські», збірка оповідань «Інакший світ».

Як вчений-археолог, ерудит, людина новітньої європейської культури, пишучи твори на світові теми, Н. Королева зовсім не переслідувала пізнавальні і популяризаторські цілі. В центрі її уваги - людина, її духовний світ. Героїв її об'єднує жадоба знань, пошук істини, утвердження високих ідеалів загального добра, братерства і любові. За зовнішньою оболонкою світових тем творів Н. Королевої бачимо те, основне, що є наслідком болісних шукань письменниці, виявом її високого благородства, чистоти і шляхетності.

Останні роки життя письменниця жила самотньо, всіма забута, заробляла на прожиття приватними уроками французької та іспанської мов. Її намагання встановити контакти з київськими видавництвами та Інститутом літератури імені Т. Г. Шевченка АН УРСР успіху не мали. Їй судилося ще побачити віддруковані аркуші своєї книги «Сон тіні. 1313». Та 1 липня 1966 року письменниця померла.

Додаток № 2

Тестування

Завдання 1—6 мають по чотири варіанти відповідей, з яких лише ОДНА правильна.

Наталена Королева народилася в

А. Франції

Б. іспаніі

В. Англії

Г. Португалії

Вивів Наталену Королеву «з інших далеких шляхів на шлях українського письменства»

А. В. Короліва-Старого

Б. І.Нечуй-Левицький

В. Г.Квітка-Основ’яненко

Г. Б.Антоненко-Давидович

Вкажіть, Перун є богом

А. Сонця

Б. Води

В. Моря

Г. Вогню

Що зробили кияни із тілом Перуна

А. Спалили у вогні

Б. Розбили на шматки

В. Вкинули у воду

Г. Порубали на друзки

Вкажіть, над проектом якого храму працював князь Ярослав Мудрий наприкінці легенди

А. Андрія Первозваного

Б. Софії Київської

В. Десятинної церкви

Г. Печерської Лаври

Цикл «Легенд старокиївських» складається із

А. 21 легенди

Б. 22 легенд

В. 24 легенд

Г. 25 легенд

Завдання 7-8 мають по шість варіантів відповідей, з яких КІЛЬКА пра-вильних. Виберіть правильні відповіді й запишіть їх у листку відповідей.

Вкажіть імена київських князів, які згадуються у творі

А. Володимир Великий

Б. Ярослав Мудрий

В. Ігор Святославович

Г. Всеволод Сятовлавович

Д. Ізяслав Святославович

Е. Володимир мономах

Вкажітьназви подій, на які опиралася письменниця, пишучи легенду «Перунове прокляття»

А. Прийняття християнства

Б. Поверження Перуна

В. Похід Ярослава на печенігів

Г. Робота Ярослава Мудрого над «Руською правдою»

Д. Смерть князя Ярослава

Е. Чвари після смерті Ярослава

Встановіть послідовність схеми, за якою розгортається сюжет легенди.

А. Поверження Перуна.

Б. Князь Ярослав Мудрий працює над «Руською правдою».

в. Князь Ярослав креслить плани храму Святої Софії

Г. Всеволод Ярославович приходить до «ясновидки Богдарки» - «щоб був я батькові за братів миліший. Мені щоб спадщину отчу дістати і над братами сісти».

Запишіть назву однієї з історичних повістей, що належать перу Н.Королевої

Додаток № 3

Наталена Королева

Перунове прокляття

— У воду наузника!

— Геть з чарівником!

— Най за богом своїм іде!

І тіло Перунового жерця стрімголів полетіло з кручі, широко розкидаючи руки, немов уостаннє власною кров'ю, не люстральною водою, кроплячи своїх вірників.

Рев ошалілого від насолоди знищення натовпу злився з тріскотінням вогню. Полум'я обхопило Перунів храм. Вогненний язик висунувся з-під стріхи. Лизнув різьблений, дубовий гзмиз, немов пробуючи свою здобич. І уже нестримно, квапливо ковтав, швидко та часто облизуючись. Як голодний пес смачну поживу.