Опис навчальної дисципліни за заочною формою навчання

Характеристика навчальної дисципліни	Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень	Місце навчальної дисципліни у навчальному плані, розподіл за видами аудиторних занять, видами індивідуальної та самостійної роботи, форми контролю знань студентів згідно навчального плану
Вибіркова Відноситься до циклу дисциплін гуманітарної підготовки Залікових кредитів (кредитів ЕСТS): 2   Загальна кількість годин: 72 год Модулів: 2 Вид підсумкового контролю: ПМК (дз)	0305 “Економіка та підприємництво” 6.030508 “Фінанси і кредит”, 6.030504 “Економіка підприємства”, 6.030505 “Управління персоналом і економіка праці” Бакалавр	Викладається на ІІ курсі Семестр:3 Види навчальної роботи згідно з навчальним планом: Аудиторні заняття: 6 год за видами занять: · лекції: 4 год · практичні заняття: 2 год Самостійна робота: 54 год Індивідуальна робота: 12 год, 1 семестр, ІНДЗ Форми контролю: Семестр 1 поточний контроль: індивідуальне завдання підсумковий контроль: ПМК (дз)

1.3.Тематичний план навчальної дисципліни

Назва модуля, змістового модуля, теми
Модуль I
Змістовий модуль 1. Вступ до логіки.
Тема 1. Предмет, структура і завдання логіки, її семіотичний характер
Тема 2. Поняття
Тема 3. Судження
Тема 4. Основні закони логіки. Умовиводи. Дедуктивні умовиводи
Тема 5. Індуктивні та традуктивні умовиводи
Тема 6. Логічні основи теорії аргументації
Модуль ІІ
Індивідуальне науково-дослідне завдання
Підсумковий контроль: ПМК (дз)

 

 

Зміст навчальної дисципліни

Модуль І

Змістовий модуль 1. Вступ до логіки

Тема 1. Предмет, структура і завдання логіки, її семіотичний характер

Значення предмету, зміст основних розділів і тем, методи їх вивчення. Зв’язок з іншими дисциплінами. Організація навчального процесу: лекції, семінари, самостійна роботи Логіка як наука, основні етапи її розвитку. Формальна логіка і її види. Традиційна формальна логіка. Закони формальної логіки. Формальна і діалектична логіка. Семіотичний характер логіки. Знак і його види. Значення знаку (структура значення, предметне і смислове значення). Виміри і рівні знакового процесу (синтаксис, семантика, прагматика; об’єктивна мова, метамова).

 

Тема 2. Поняття

Поняття (визначення). Методи утворення понять (аналіз, порівняння, абстрагування, синтез). Поняття і образ. Поняття і ім’я. Взаємозв’язок образу, емоції і поняття в процесі мислення. Зміст і обсяг поняття. Співвідношення між обсягом і змістом поняття. Обмеження обсягу і узагальнення понять. Типи співвідношення обсягів понять. Операції над поняттями. Поділ понять. Визначення понять.

 

Тема 3. Судження

Судження; його структура (суб’єкт, предикат, зв’язка). Основні види суджень. Судження і речення. Поділ суджень: за змістом предиката, за якістю зв’язки, за обсягом суб’єкта, за модальністю, за типом сполучників у разі складаних суджень. Розподіленість термінів у простих атрибутивних судженнях. Співвідношення між судженнями, виведенням логічного квадрату. Складні судження. Логічні та граматичні сполучники. Кон’юнкція, диз’юнкція (строга і нестрога), імплікація, еквіваленція, заперечення. Таблиці визначень істинності логічних сполучників.

 

Тема 4. Основні закони логіки. Умовиводи. Дедуктивні умовиводи

Що таке умовиводи, види умовиводів: безпосередні й опосередковані (дедуктивні, індуктивні, традуктивні). Правильність та істинність міркувань. Поняття силогізму; простий категоричний силогізм; структура простого категоричного силогізму (засновники: більший і менший, висновок, терміни: середній і крайній (більший і менший)). Модуси простого категоричного силогізму (загальні поняття). Складні, скорочені і складно-скорочені категоричні силогізми (полісилогізм, ентимема, сорит, епіхейрема). Безпосередні умовиводи (перетворення, обернення, протиставлення предикату). Силогізм зі складаними і простими засновниками (розподілово-категоричний, умовно-категоричний, умовно-розділовий).

Тема 5. Індуктивні та традуктивні умовиводи

Індуктивний умовивід та його структура. Правила індукції. Види індукції (повна і неповна індукція; види неповної індукції). Метод наукової індукції. Індуктивні висновки про причинний зв’язок; методи встановлення причинного зв’язку; помилки в індуктивних умовиводах. Аналогія проста, поширена, строга, нестрога. Моделювання та його види. Мислений експеримент. Гіпотеза та її види. Підтвердження і спростування гіпотези. Роль гіпотези в науковому пізнанні.

 

Тема 6. Логічні основи теорії аргументації

Аргументація і доведення. Критика і спростування. Стратегія і тактика аргументації та критики. Правила аргументації і критики, доведення і спростування. Правила по відношенню до тези, можливі помилки. Правила по відношенню до аргументів, можливі помилки. Правила і помилки по відношенню до форми аргументації і критики.

 

Модуль ІІ

Індивідуальне науково-дослідне завдання
2. Розподіл балів, що присвоюються студентам

Модуль 1	Модуль ІІ (індивідуальне науково- дослідне завдання)	Сума
-
Т1	Т2	Т3	Т4	Т5	Т6
-	-	-	-	-	-

Переведення даних 100-бальної шкали оцінювання в національну шкалу та шкалу за системою ECTS здійснюється в такому порядку:

 

Оцінка за шкалою ВНЗ	Оцінка при підсумковому контролі у формі екзамену	Оцінка при підсумковому контролі у формі заліку	Оцінка за шкалою ECTS
90-100	5 (відмінно)	Зараховано	А (відмінно)	Відмінне знання матеріалу лише з незначною кількістю помилок
80-89	4 (добре)	В (дуже добре)	Вище середнього стандарту, але з деякими поширеними помилками
70-79	С (добре)	Загалом добрі знання, але з помітними помилками
60-69	3 (задовільно)	D (задовільно)	Пристойно, але із значними недоліками
50-59	Е (достатньо)	Відповідає мінімальним вимогам
21-49	2 (незадовільно) з можливістю повторного складання	Не зараховано	FX	Недостатньо: необхідно доопрацювати і повторно скласти залік чи екзамен
0-20	2 (незадовільно) з обов’язковим повторним курсом	F

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

 

Серед різноманітних форм навчання студентів (лекцій, семінарів, практикумів, ін.) все більшого значення набуває самостійна робота студентів. Її мета – залучення студентів до активної пізнавальної діяльності.

Глибоке усвідомлення основних принципів логіки як науки здійснюється лише у тому випадку, якщо вони будуть розглядатися в тісному взаємозв'язку з самостійною роботою студента, яка є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у вільний від обов'язкових навчальних занять час. Досвід показує, що уміння студентів самостійно працювати над матеріалом забезпечує підготовку висококваліфікованих фахівців, формує уміння у майбутньому підвищувати свій науковий рівень, самостійно приймати рішення з тієї або іншої проблеми.

Саме вивчення логіки сприяє підвищенню логічної культури мислення. Логіка систематизує правильні способи міркування, а також типові помилки в міркуванні. Вона надає логічні засоби для точного висловлення думок, без чого виявляється малоефективною будь-яка розумова діяльність, починаючи з навчання та закінчуючи науково-дослідною роботою.

Знання логіки не тільки допомагає переконувати людей у помилковості їх суджень, але й прискорює знаходження помилок в судженнях.

Як теоретична наука, логіка пояснює, чому той чи інший засіб мислення є вірним або невірним. Це дає змогу аналізувати засоби розмірковування, з якими людина раніше навіть не зустрічалась.

Пізнавальна діяльність при самостійній роботі має напрям на глибоке проникнення в сутність об'єкта, що вивчається.

Самостійна робота розподіляється на два етапи:

- Перший етап - період організації, який вимагає від студентів за допомогою викладача здійснити визначення обсягу і структури навчального матеріалу, при необхідності, методичного забезпечення.

- Другий етап - період безпосередньої роботи студента в процесі самостійного формування знань без участі викладача.

У самостійній роботі виявляються вміння студентів вирішувати задачі, працювати з інформацією, переробляти її, вести необхідні записи, використовувати знання, аналізуючи нову інформацію і т. ін.

Цілі самостійної позааудиторної роботи:

- закріплення, поглиблення, розширення і систематизація знань, отриманих під час аудиторних занять;

- самостійне оволодіння певним навчальним матеріалом;

- формування умінь виявляти у зовнішньому плані те, що потрібно, на основі алгоритму діяльності, який міститься в умові завдання;

- формування знань, що допомагають вирішувати типові і нетипові завдання;

- розвиток самостійності мислення.

Метою самостійної роботи у процесі засвоєння курсу є первинне оволодіння знаннями з логіки, читання підручника, першоджерела, (засвоєння нового матеріалу) додаткової літератури, складання плану викладу, конспектування прочитаного.

Якість засвоєння студентами навчального матеріалу, винесеного на самостійну роботу, підлягає обов'язковому контролю.

МОДУЛЬ І

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ I

ВСТУП ДО ЛОГІКИ