Структура політичної діяльності.

S+Ц+З+О=R: (Суб’єкт +Ціль +Засоби + Об’єкт = Результат)

Політичний процес – (просування) хід розвитку політичних явищ; сукупність дій суб¢єктів політики з приводу влади

Політичний інтерес – це усвідомлення суб’єктами політики можливої участі в здійсненні політичної влади з допомогою держави або інших політичних інститутів.

Структура політичного інтересу:

потреби – > усвідомлення –> мотивація –> інституціалізація –> діяльність.

 

Форми здійснення політичного інтересу:

- політична участь (законна – незаконна, організована – неорганізована, епізодична – постійна, автономна - мобілізована);

- політична діяльність (теоретична, практична).

Основними функціями політики є:

ü управління;

ü прогностична;

ü інтеграційна;

ü мобілізаційна;

ü ідеологічна;

ü навчання та виховання;

ü формування ціннісних орієнтацій;

ü задовільнення інтересів;

ü раціоналізація конфліктів;

ü примусова;

ü легітимізації влади.

ü підтримка і зміцнення цілісності суспільства як складної диференційованої соціальної системи;

ü забезпечення суспільного порядку й організованості;

ü визначення мети розвитку суспільства та колективних суб'єктів, з яких воно утворено;

ü організація мас і мобілізація ресурсів на здійснення цільових програм;

ü авторитарний, обов'язковий для всіх розподіл дефіцитних цінностей і благ;

ü запобігання і регулювання групових конфліктів;

ü комунікаційна функція

 

Суть останньої досить повно з’ясовує англійський політолог Р.Беркі: “Політика допускає:

§ виявлення сенсу існування спільності;

§ визначення загальних інтересів усіх суб'єктів політики, тобто учасників даної спільності;

§ вироблення прийнятних для всіх суб'єктів правил поведінки;

§ розподіл функцій і ролей між суб'єктами чи вироблення правил, за якими суб'єкти самостійно розподіляють ролі і політичні функції;

§ нарешті, створення загальнозрозумілих для всіх суб'єктів мов (вербальної і символічної), здатних забезпечити ефективну взаємодію і взаєморозуміння між всіма учасниками співтовариства”.

Крім цих завдань, що властиві в більшій чи меншій мірі будь-якому суспільству, політика виконує і ряд специфічних для визначених типів соціальних систем функцій.

Це — підтримка класового чи соціального панування; захист основних прав людини; залучення громадян до керування державними і суспільними справами; забезпечення соціальної справедливості і загального блага тощо.

 

 

Схема №1

Поле політики /А.Боднар/

 

Політика – це діяльність осіб, мікро-і макрогруп, та інститутів, спрямована на завоювання, утримання і використання влади; це система відносин у суспільній організації, що регулюється нормованою ієрархією підпорядкування.

 

 

 

п-3 п-4

 

 

 

п-2 п-1

 

 

 

 

Схема №2

 

Основні аспекти та риси політики

 

а)

 

 

б)

 

 

Схема №3

Види політики

 

Зовнішня

Внутрішня

за напрямками

за сферами життя

 

 

 

за масштабам

 

 

за динамікою соціальних перетворень

 

 

за суб’єктами

 

 

за функціями влади

 

 

Схема №4

 

Політичній інтерес

 

Політичний інтерес – усвідомлення можливостей участі суб’єктів політики в здійсненні політичної влади, задовільненні своїх інтересів з допомогою держави та інших політичних інститутів.

 

 

Структура політичного інтересу

 

 

 

Тема 3. Політична влада

3.1. Поняття, ресурси і форми політичної влади.

3.2. Політичне панування, легітимність та ефективність влади.

 

 

Вступ

Серед центральних категорій політології, особливе місце займає поняття “влада”.

Влада являється одним із фундаментальних початків людського суспільства. Воно існує навколо, де існують стійкі об’єднання людей: в сім’ї, виробничих колективах, різного роду організаціях і закладах, в усієї державі.

Як вважають багато авторів саме це поняття є ключовим для розуміння природи політики і виділення політичних відносин із комплексу інших суспільних відносин. Характеризуючи феномен суспільних відносин, відомий американський вчений Т. Парсонс стверджував, що “влада займає в аналізі політичних систем таке ж місце, яке займають гроші в економічних системах”.

Така роль влади зумовлена тим, що будь-яка політика прямо або опосередковано пов’язана з організованою цільністю по завоюванню, збереженню чи використанню влади. “Політика, - писав класик німецької політології М.Вебер, - є участь у владі або здійснення впливу на владу”. Такої же думки дотримуються багато сучасних політологів, особливо американських. Так, наприклад, Г. Лассуел навіть саму політологію характеризує як науку про владу.

Незважаючи на те, що влада досить реалізується кожним, хто попадає у сферу її дії, суть її і джерела, механізми і технологія впливу для більшості людей є малозрозумілою.

Складність розуміння феномену влади зумовлена ще й тим, що це поняття вживається у досить різних значеннях.

Філософи кажуть про владу над об’єктивними законами суспільства, соціологи – про владу соціальну, економісти – про владу господарчу, батьки – про сімейну владу, богослови – про владу Бога, юристи – про державну владу, політологи – про політичну владу і т.д.

Що ж представляє собою феномен влади?