Характеристика методів навчання за логікою передачі і сприймання навчальної інформації.

За логікою передачі і сприймання навчальної інформації С.Г. Шаповаленко методи поділяються на індуктивні та дедуктивні.

Індуктивний метод. Поняття індукція від. лат. inductio – зведення – форма умовиводу, де на підставі знання про окреме робиться висновок про загальне. Індуктивний метод навчання забезпечує перехід від одиничного до загального висновку на основі знання про предмети даного класу.

Достоїнством індуктивного методу навчання є те, що висновки, одержані внаслідок безпосереднього звязку з фактами, є переконливими, доказовими, доступними і зрозумілими. Індуктивний метод вчить учнів виявляти причинно-наслідкові залежності, висувати проблеми і долати суперечності, що виникають у процесі вирішення проблеми, тобто сприяє розвитку їхнього творчого мислення.

Слабкістю індуктивного методу є те, що він вимагає більшого часу на вивчення нового матеріалу, ніж дедуктивний. А це нерідко призводить до перевантаження учнів. Крім цього, він меншою мірою сприяє розвитку абстрактного мислення, бо спирається на конкретні факти, посилання та інші дані.

Дедуктивний метод. Дедукція від. лат. deductio – виведення – перехід від загального до окремого. На противагу індукції дедуктивний метод вивчення навчального матеріалу забезпечує перехід від загального до одиничного. Схема дій учителя і учнів виглядає так:

Спочатку повідомляє загальне положення, формулу, закон, а згодом – поступово починає підкріплювати їх конкретними прикладами, наводити часткові випадки, конкретні задачі. Сприймають загальні положення, формули, закони, а потім засвоюють висновки, придумують свої приклади.

Дедуктивний метод забезпечує систематичний і стрункий виклад навчального матеріалу, тісний взаємозвязок елементів знання в його системі: уміння виводити одні знання з інших, звязувати їх, абстрагуючись від конкретного змісту, застосовувати здобуті знання в життєвій практиці. Метод звільняє навчальний процес від надмірної фактології, великої кількості прикладів, тобто є набагато економнішим за індуктивний.

Слабкістю методу є недостатня переконливість. Він не вчить ставити проблеми, створювати проблемні ситуації, не націлює учнів на вирішення суперечностей, отже, слабо сприяє розвитку творчого мислення учнів. За умови неправильного застосування дедуктивний метод схематизує і спрощує навчально-пізнавальний процес, загрожує виробленням в учнів звички до догматичних положень. Тому гіпертрофія дедукції, так само як індукції, у педагогіці недопустима.

23. Класифікація методів навчання на основі самостійної пізнавальної діяльності учнів. Їх характеристика. Тип пізнавальної діяльності характеризує рівень пізнавальної активності і самостійності учнів у навчанні. Кожен з методів цієї групи пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, проблемного викладу, частково-пошуковий, дослідницький може проявлятися у словесній, наочній і практичній формах.

Пояснювально-ілюстративний метод має такі характерні ознаки: 1знання учням пропонуються у готовому вигляді 2 вчитель організовує сприйняття знань різними способами 3 учні здійснюють сприйняття й осмислення знань, фіксують їх у памяті.

Виклад навчального матеріалу може здійснюватися в процесі розповіді, вправи, бесіди з опорою на засвоєння правила, практичної роботи на застосування знань, законів та ін.

При використанні цього методу домінують такі пізнавальні процеси, як увага, сприймання, память і репродуктивне мислення.

Репродуктивний метод спрямований на відтворення учнем способів діяльності за визначеним учителем алгоритмом і використовується для формування умінь і навичок. Репродуктивний метод має такі характерні ознаки:

1 знання учням пропонуються у готовому вигляді

2 учитель не тільки повідомляє знання, але й пояснює їх

3 учні засвоюють знання, розуміють, запамятовують і правильно відтворюють їх

4 міцність засвоєння знань та умінь забезпечується шляхом їх багаторазового повторення.

Метод проблемного викладу є перехідним від виконавської до творчої діяльності. Він застосовується переважно з метою розвитку навичок творчої навчально-пізнавальної діяльності, осмисленого і самостійного оволодіння знаннями. Метод проблемного викладу має такі характерні ознаки:

1 знання учням у готовому вигляді не пропонуються

2 учитель показує шлях дослідження проблеми, розвязує її від початку до кінця

3 учні спостерігають за процесом роздумів учителя, навчаються розвязувати проблемні завдання.

Частково-пошуковий метод має такі характерні ознаки:

1 знання учням у готовому вигляді не пропонуються, їх необхідно здобувати самостійно

2 вчитель організовує пошук нових знань за допомогою різних засобів

3 учні під керівництвом учителя самостійно розмірковують, розвязують проблемні ситуації, аналізують, порівнюють, узагальнюють.

Дослідницький метод навчання передбачає творче застосування знань, оволодіння методами наукового пізнання, формування досвіду самостійного наукового пошуку.

Дослідницький метод активізує пізнавальну діяльність учнів, але вимагає тривалого часу, специфічних умов, високої педагогічної кваліфікації вчителя.

 

24. Методи стимулювання навчально-пізнавальної діяльності. До цієї групи належать методи, спрямовані на формування позитивних мотивів учіння, що стимулюють пізнавальну активність і сприяють збагаченню учнів навчальною інформацією. Їх поділяють на дві групи.

1. Методи формування пізнавальних інтересів учнів. Вони викликають позитивні дії та настрій – образність, цікавість, здивування, моральні переживання.

Пізнавальний інтерес на початковій стадії формується під впливом емоційних чинників. Найпоширенішими серед методів даної групи є: метод створення ситуації новизни навчального матеріалу. Передбачає окреслення нових знань у процесі викладання, створення атмосфери морального задоволення від інтелектуальної праці. Метод опори на життєвий досвід учнів. Полягає у використанні вчителем у навчальному процесі життєвого досвіду учнів фактів, явищ, які вони спостерігали в житті, навколишньому середовищі або в яких самі брали участь як опори при вивченні нового матеріалу. Метод пізнавальних ігор. Сприяє створенню емоційно-піднесеної атмосфери, засвоєнню матеріалу за допомогою емоційно насиченої форми його відтворення. Пізнавальні ігри ділові, рольові, ситуативні моделюють життєві ситуації, стосунки людей, взаємодію речей, явищ. Метод створення відчуття успіху в навчанні. Постійне відчуття учнем успіху в навчанні зміцнює впевненість у власних силах, пробуджує почуття гідності, бажання вчитися. Діяльність дитини є чинником розвитку її особистості. Здійснюючи фізичні, інтелектуальні, духовні зусилля, вона вправляється в різних видах діяльності, розвиває здібності, набуває досвіду і навичок. Проте чинником розвитку особистості стає не стільки здійснення трудових операцій, скільки одержуваний результат, пережитий як досягнення, успіх. Саме усвідомлення особистих індивідуальних досягнень, оцінюване вчителем як удача, перемога над собою, є стимулами його подальшого розвитку в цьому напрямі.

Радість, її чекання повинні проймати життя дитини. Без відчуття успіху в учнів пропадає інтерес до школи і навчальних занять, але досягненню успіху в різноманітних видах діяльності заважають обставини, з-поміж яких виділяють помилки знань, умінь, життєвого досвіду, психологічні і фізіологічні особливості розвитку, слабку саморегуляцію й ін. Педагогічно виправдане створення для учнів ситуації успіху передбачає використання спеціальних прийомів індивідуально-особистісної підтримки. У їх різноманітті найпоширенішими є:1. Еврика. Передбачає створення умов, за яких учень, виконуючи навчальне завдання, несподівано для себе доходить висновку, який розкриває раніше йому невідомі можливості. 2. Навмисна помилка, або Допоможи мені. Передбачає використання вчителем навмисно зроблених помилок з метою привернути увагу учнів, звернення до них за допомогою, що пробуджує почуття гідності знайшов помилку вчителя, стимулює бажання вчитися.

Диспут від лат. disputo – досліджую, сперечаюсь – публічна суперечка на наукову чи суспільно важливу тему та навчальна дискусія від лат. discussio – розгляд, дослідження – суперечка, обговорення певного питання. Навчає мислити самостійно, розвиває здатність до виваженої аргументації та поважання думки інших. Розрізняють види дискусій:

- дискусія, що виникає під час вирішення певної проблеми класом або групою учнів

- дискусія, скерована на формування моральних та ідейних переконань

- дискусія, метою якої є обґрунтування наукових положень, що вимагають попередньої підготовки учнів за першоджерелами.

2. Метод стимулювання обовязку і відповідальності в навчанні. Передбачає показ учням суспільної та особистої значущості учіння; висунення вимог, дотримання яких означає виконання ними свого обовязку; привчання їх до виконання вимог; заохочення до сумлінного виконання обовязків; оперативний контроль за виконанням вимог і в разі потреби – вказівки на недоліки та зауваження.