Розділ 1. Поняття штрафу та його місце в системі покарань в кримінальному законодавстві України.

КУРСОВА РОБОТА

з кримінального права

на тему:

«Особливості застосування штрафу як основного та додаткового покарання за КК України»

 

 

Студента(ки) II курсу, групи КІ-01

напряму підготовки бакалавра

спеціальності правознавство

Петровець О.В..

(прізвище та ініціали)

Керівник к.ю.н.. дон. Ю.В. Василенко

(посада, вчене звання, науковий ступінь,

прізвище та ініціали)

Кількість балів:__________

 

 

Члени комісії_________________________________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

_________________________________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

_________________________________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

Зміст

Вступ...................................................................................................................3

Розділ 1. Поняття штрафу та його місце в системі покарань в кримінальному законодавстві України..................................................................5

1.1. Історія розвитку вітчизняного кримінального законодавства про штраф............................................................................................................................6

1.2. Загальна характеристика штрафу як виду покарання за чинним кримінальним законодавством України....................................................................7

Розділ 2. Особливості призначення штрафу як основного та додаткового виду покарання............................................................................................................9

Розділ 3. Спеціальні правила призначення штрафу.....................................15

3.1.Призначення штрафу неповнолітнім.......................................................15

3.2. Призначення штрафу при сукупності злочинів та вироків..................18

3.3. Призначення штрафу при застосуванні більш м'якого покарання, ніж передбачено законом.........................................................................................23

Висновки..........................................................................................................29

Список використаної літератури...................................................................31

Вступ

Однією з класичних проблем не тільки кримінального права, а й в цілому гуманітарно-філософської думки є пошук засобів та методів адекватного реагування на найбільш суспільно небезпечні види поведінки людини. Століттями юристи і філософи сперечаються про те, які види покарань і в якому обсязі можуть бути застосовані до осіб, що вчиняють злочини. І якщо стосовно можливості допущення одних видів покарань (таких, наприклад, як смертна кара) дискусії ще точаться й досі, то стосовно деяких інших практично загальновизнано, що вони можуть і повинні застосовуватися до злочинців. До останніх належить і штраф, який не тільки у вітчизняному, але й в зарубіжному кримінальному праві давно вже став класичним видом покарання. В сучасному світі немає жодного кримінального кодексу, який би не передбачав даного виду покарання. Передбачений він і в КК України 2001 р. (далі — КК), відповідно до ст. 53 якого це покарання як основне, так і додаткове може бути призначене у розмірі від 30 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі — нмдг), якщо тільки санкціями статей Особливої частини згаданого Кодексу не передбачено більш високий розмір штрафу. За станом на 1 січня 2008 р. штраф як вид покарання передбачений в 252 санкціях Особливої частини КК, причому в 250 з них він встановлений в якості основного покарання, а в двох — в якості додаткового.

Універсальність даного виду покарання, з одного боку, і значна поширеність злочинів, за які доцільно було б його застосовувати, з іншого, здавалося б тягнуть за собою і значний обсяг застосування штрафу. Однак дані судової практики свідчать про зворотне. На практиці штраф, особливо у виді додаткового покарання, зустрічається нечасто, хоча в останні роки й спостерігається певна тенденція до зростання кількості випадків призначення цього покарання в якості основного. Так, якщо за період з 1990 року по 2001 роки кількість осіб, на яких накладено штраф, зменшилася відповідно з 13,8 тисяч у 1990 році до 3,5 тисяч у 2001 році, то в подальші роки штраф як основний вид покарання призначався: у 2002 році 10510 засудженим особам; у 2003 році — 8915 особам; у 2004 році -1 1393 особам; у 2005 році — 11668 особам; у 2006 році- 14196 особам. При цьому за цей же період штраф у якості додаткового покарання застосовувався: у 2002 році стосовно 50 осіб; у 2003 році — стосовно 42 осіб; у 2004 році — стосовно 235 осіб; у 2005 році — стосовно 158 осіб; у 2006 році — стосовно 165 осіб.

Важливого значення штрафу як виду покарання надає наука кримінального права. Питання законодавчого визначення і практичного застосування даного виду покарання, а також загальні питання вчення про покарання, що мають безпосереднє відношення і до штрафу, досліджувалися в роботах багатьох криміналістів, зокрема: В. Александрова, П. П. Андрушка, Л. В. Багрія-Шахматова, М І. Бажанова, Ю. В. Бауліна, X. І. Гаджиєва, І. М. Гальперіна, М. Д. Дурмаиова, В. К. Дуюнова, А. П. Козлова, І. Я. Козаченка, В. П. Козирєвої, О. І. Коробеєва, О. В. Курда, В. Т. Маляренка, М. І. Мельника та інших. В сучасній українській кримінально-правовій науці деякі питання штрафу як виду покарання були предметом дисертаційного дослідження В. П. Козирєвої. Проте, в цій роботі вони досліджувалися не самостійно, а лише як невелика частина проблеми більш загального характеру. У зв’язку з цим, дисертанткою не було охоплено цілу низку питань, що стосуються штрафу як виду покарання, а саме: проблеми обчислення розміру цього виду покарання; проблеми встановлення його в санкціях статей Особливої частини; спеціальні правила призначення штрафу як виду покарання; застосування штрафу при заміні покарання; звільнення від відбування штрафу тощо. Крім того, окремі із досліджуваних питань вирішені дисертанткою далеко не безспірно. Зокрема, це питання про місце штрафу в системі покарань; розміри штрафу, що може бути передбачений в санкціях статей Особливої частини КК та деякі інші.

Викладене свідчить, що проблематика штрафу як виду покарання була й залишається актуальною для науки кримінального права, оскільки саме від ступеня наукової розробленості відповідних проблем значною мірою залежить і адекватність законодавчого визначення даного виду покарання, і ефективність його практичного застосування.

Історія розвитку вітчизняного кримінального законодавства про штраф

За весь період розвитку державності на теренах України накопичилось багато пам’яток кримінального права. До них можна віднести такі визначні джерела, як Руська Правда; Статут Великого Князівства Литовського (Литовський статут); Судебник 1497 року; Судебник 1550 року; Соборне укладення 1649 року; Права, за якими судиться малоросійський народ 1743 року; Укладення про покарання кримінальні і виправні 1845 року; Кримінальне укладення 1903 року; Кримінальний кодекс УСРР 1922 року; Кримінальний кодекс УРСР 1927 року; Кримінальний кодекс УРСР (України) 1960 року. Дослідивши дані історичні пам’ятки вітчизняного кримінального права можна дійти до наступних висновків.

По-перше, штраф є традиційним видом покарання впродовж всієї історії українського кримінального законодавства. Можна сказати, що в окремі періоди розвитку України даний вид покарання домінував над іншими, а в інші — знаходився на другорядних ролях. Незважаючи на це, він завжди визнавався законодавцем.

По-друге, вітчизняне кримінальне законодавство на сьогодні дійшло до того, що загальні положення про всі види покарання, в тому числі й щодо штрафу, визначаються в спеціальній статті Загальної частини.

По-третє, впродовж значного періоду вітчизняної історії штраф як вид покарання визначався в тій грошовій одиниці, яка на той чи інший момент знаходилася в обігу, і тільки в період гіперінфляції початку дев’яностих років XX ст. законодавець почав використовувати для визначення розміру штрафів певні умовні розрахункові одиниці.

По-четверте, історія довела необхідність визначення в санкціях статей Особливої частини кримінального законодавства як мінімального, так і максимального розмірів штрафу як виду покарання; можливості призначення цього покарання в якості як основного, так і додаткового тільки за умови, що воно передбачене в санкції відповідної статті Особливої частини КК; механізмів заміни штрафу іншими заходами впливу при неможливості його сплати тощо.

Розділ 3. Спеціальні правила призначення штрафу

Висновок

Штраф є достатньо ефективним видом як основного, так і додаткового покарання. Проте його потенціал в чинному кримінальному законодавстві розкритий далеко не повною мірою, що пов’язано з недостатньо точним визначенням місця цього виду покарання в системі покарань; використанням неадекватного сучасним реаліям способу визначення розміру штрафу як виду покарання; невирішеністю питання про співвідношення штрафу з характеристиками вчинюваного злочину та іншими видами покарань, які встановлюються у санкції; практично нереалізованою є ідея застосування штрафу як додаткового покарання; низкою законодавчих суперечностей та інших недоліків при формулюванні положень КК, що стосуються штрафу як виду покарання.

З метою удосконалення законодавчого регулювання штрафу як виду покарання пропонується внести до КК наступні зміни та доповнення: позбавлення військового або спеціально звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу; позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; громадські роботи; штраф.

Покарання у виді штрафу полягає у грошовому стягненні із засудженого на користь держави у розмірі, що визначається судом. Штраф може бути встановлений в якості основного або додаткового покарання у сумі від 500 до 50000 гривень. Штраф у якості основного покарання може бути встановлений тільки за злочини невеликої або середньої тяжкості. Штраф у якості додаткового покарання може бути встановлений за злочин будь-якої тяжкості і призначається судом лише у випадках, якщо він спеціально передбачений в санкції статті Особливої частини цього Кодексу. У разі неможливості сплати штрафу суд може замінити несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських робіт із розрахунку: десять годин громадських робіт за п’ятдесят гривень несплаченого штрафу. У разі, якщо сума несплаченого штрафу перевищує 1200 гривень, суд може замінити несплачену суму штрафу виправними роботами з відрахуванням із заробітку засудженого у розмірі двадцяти відсотків на строк, достатній для виплати несплаченої суми штрафу, але не більше, ніж на два роки. За клопотанням засудженого суд може замінити виправними роботами і несплачену суму штрафу, яка не перевищує 1200 гривень».

Удосконалення практики застосування штрафу як виду покарання повинно здійснюватися за наступними напрямками:

1) суворе дотримання вимог загальних засад призначення покарання при застосуванні штрафу, зокрема, недопущення застосування його у розмірах, що виходять за межі санкції, а, тим паче, за межі, встановлені для даного виду покарання в ст. 53 КК; обов’язковість врахування при призначенні штрафу ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що обтяжують та пом’якшують покарання;

2) недопущення застосування штрафу як додаткового покарання в жодному випадку крім тих, в яких він безпосередньо передбачений в санкції статті Особливої частини КК в якості такого покарання;

3) обмеження випадків призначення штрафу як більш м’якого покарання, ніж передбачене в санкції (ч. 1 ст. 69 КК), у випадках, якщо в санкції статті встановлено виключно позбавлення волі, особливо за тяжкі та особливо тяжкі злочини;

4) недопущення застосування штрафу при звільненні від покарання з випробуванням виключно на підставі ст. 77 КК, якщо він непередбачений в санкції статті Особливої частини цього Кодексу;

5) обмеження випадків призначення штрафу як основного покарання при вчиненні злочину під час іспитового строку особою, яка за раніше вчинений злочин була звільнена від відбування покарання з випробуванням;

6) призначення штрафу неповнолітнім з урахуванням визначених в статях Загальної частини КК його мінімального та максимального розмірів для даної категорії осіб;

7) недопущення застосування штрафу як більш м’якого покарання при заміні невідбутної частини покарання іншим, більш м’яким покаранням.

Нормативно-правові джерела

1. Кримінальний кодекс України. – К., «Велес», 2005

Спеціальна література

2. Попрас В. О. Щодо визначення розмірів штрафу як виду покарання // Підприємництво, господарство і право, —2007. — № 11. -С. 135-138.

3. Попрас В. О. Встановлення штрафу як виду покарання в санкціях, залежно від ступеня тяжкості злочину II Питання боротьби зі злочинністю. Збірник наукових праць. Вип. 14 / Ред. кол.: Ю. В. Баулін (голов, ред.) та ін. — X.: Кроссроуд, 2007. — С. 247-257.

4. Попрас В. О. Загальні засади призначення штрафу як виду покарання // Південноукраїнський правничий часопис. — 2007. — № 2. — С 38-42.

5. Попрас В. О. До питання про визначення розмірів штрафу як виду покарання // Реформування кримінального та кримінально-процесуального законодавства України: сучасний стан та перспективи: Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. [м. Івано-Франківськ, 30 вересня - 1 жовтня 2005 p.] — Івано-Франківськ: Прикарпатський нац. ун-т, 2005. -С. 50-51.

6. Гончар т.о. основні проблеми побудови системи покарань щодо неповнолітніх

7. Ю.А. Кармазін, Е.Л. Стрельцова. Кримінальний кодекс України. Коментар: Під редакцією Ю.А. Кармазіна і Е.Л. Стрельцова. - Харків, ТОВ-Одіссей-, 2001.

7. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України ТОМ 1, 2009р розділ X покарання та його види (ст.50-64)Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України ТОМ 1, 2009р. Розділ XI призначення покарання (ст.66-73).

8. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України ТОМ 1, 2009р. Розділ XI призначення покарання (ст.66-73).

9. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України ТОМ 1, 2009р. Розділ XI призначення покарання (ст.66-73).

КУРСОВА РОБОТА

з кримінального права

на тему:

«Особливості застосування штрафу як основного та додаткового покарання за КК України»

 

 

Студента(ки) II курсу, групи КІ-01

напряму підготовки бакалавра

спеціальності правознавство

Петровець О.В..

(прізвище та ініціали)

Керівник к.ю.н.. дон. Ю.В. Василенко

(посада, вчене звання, науковий ступінь,

прізвище та ініціали)

Кількість балів:__________

 

 

Члени комісії_________________________________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

_________________________________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

_________________________________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

Зміст

Вступ...................................................................................................................3

Розділ 1. Поняття штрафу та його місце в системі покарань в кримінальному законодавстві України..................................................................5

1.1. Історія розвитку вітчизняного кримінального законодавства про штраф............................................................................................................................6

1.2. Загальна характеристика штрафу як виду покарання за чинним кримінальним законодавством України....................................................................7

Розділ 2. Особливості призначення штрафу як основного та додаткового виду покарання............................................................................................................9

Розділ 3. Спеціальні правила призначення штрафу.....................................15

3.1.Призначення штрафу неповнолітнім.......................................................15

3.2. Призначення штрафу при сукупності злочинів та вироків..................18

3.3. Призначення штрафу при застосуванні більш м'якого покарання, ніж передбачено законом.........................................................................................23

Висновки..........................................................................................................29

Список використаної літератури...................................................................31

Вступ

Однією з класичних проблем не тільки кримінального права, а й в цілому гуманітарно-філософської думки є пошук засобів та методів адекватного реагування на найбільш суспільно небезпечні види поведінки людини. Століттями юристи і філософи сперечаються про те, які види покарань і в якому обсязі можуть бути застосовані до осіб, що вчиняють злочини. І якщо стосовно можливості допущення одних видів покарань (таких, наприклад, як смертна кара) дискусії ще точаться й досі, то стосовно деяких інших практично загальновизнано, що вони можуть і повинні застосовуватися до злочинців. До останніх належить і штраф, який не тільки у вітчизняному, але й в зарубіжному кримінальному праві давно вже став класичним видом покарання. В сучасному світі немає жодного кримінального кодексу, який би не передбачав даного виду покарання. Передбачений він і в КК України 2001 р. (далі — КК), відповідно до ст. 53 якого це покарання як основне, так і додаткове може бути призначене у розмірі від 30 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі — нмдг), якщо тільки санкціями статей Особливої частини згаданого Кодексу не передбачено більш високий розмір штрафу. За станом на 1 січня 2008 р. штраф як вид покарання передбачений в 252 санкціях Особливої частини КК, причому в 250 з них він встановлений в якості основного покарання, а в двох — в якості додаткового.

Універсальність даного виду покарання, з одного боку, і значна поширеність злочинів, за які доцільно було б його застосовувати, з іншого, здавалося б тягнуть за собою і значний обсяг застосування штрафу. Однак дані судової практики свідчать про зворотне. На практиці штраф, особливо у виді додаткового покарання, зустрічається нечасто, хоча в останні роки й спостерігається певна тенденція до зростання кількості випадків призначення цього покарання в якості основного. Так, якщо за період з 1990 року по 2001 роки кількість осіб, на яких накладено штраф, зменшилася відповідно з 13,8 тисяч у 1990 році до 3,5 тисяч у 2001 році, то в подальші роки штраф як основний вид покарання призначався: у 2002 році 10510 засудженим особам; у 2003 році — 8915 особам; у 2004 році -1 1393 особам; у 2005 році — 11668 особам; у 2006 році- 14196 особам. При цьому за цей же період штраф у якості додаткового покарання застосовувався: у 2002 році стосовно 50 осіб; у 2003 році — стосовно 42 осіб; у 2004 році — стосовно 235 осіб; у 2005 році — стосовно 158 осіб; у 2006 році — стосовно 165 осіб.

Важливого значення штрафу як виду покарання надає наука кримінального права. Питання законодавчого визначення і практичного застосування даного виду покарання, а також загальні питання вчення про покарання, що мають безпосереднє відношення і до штрафу, досліджувалися в роботах багатьох криміналістів, зокрема: В. Александрова, П. П. Андрушка, Л. В. Багрія-Шахматова, М І. Бажанова, Ю. В. Бауліна, X. І. Гаджиєва, І. М. Гальперіна, М. Д. Дурмаиова, В. К. Дуюнова, А. П. Козлова, І. Я. Козаченка, В. П. Козирєвої, О. І. Коробеєва, О. В. Курда, В. Т. Маляренка, М. І. Мельника та інших. В сучасній українській кримінально-правовій науці деякі питання штрафу як виду покарання були предметом дисертаційного дослідження В. П. Козирєвої. Проте, в цій роботі вони досліджувалися не самостійно, а лише як невелика частина проблеми більш загального характеру. У зв’язку з цим, дисертанткою не було охоплено цілу низку питань, що стосуються штрафу як виду покарання, а саме: проблеми обчислення розміру цього виду покарання; проблеми встановлення його в санкціях статей Особливої частини; спеціальні правила призначення штрафу як виду покарання; застосування штрафу при заміні покарання; звільнення від відбування штрафу тощо. Крім того, окремі із досліджуваних питань вирішені дисертанткою далеко не безспірно. Зокрема, це питання про місце штрафу в системі покарань; розміри штрафу, що може бути передбачений в санкціях статей Особливої частини КК та деякі інші.

Викладене свідчить, що проблематика штрафу як виду покарання була й залишається актуальною для науки кримінального права, оскільки саме від ступеня наукової розробленості відповідних проблем значною мірою залежить і адекватність законодавчого визначення даного виду покарання, і ефективність його практичного застосування.

Розділ 1. Поняття штрафу та його місце в системі покарань в кримінальному законодавстві України.

Штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених в Особливій частині Кримінального Кодексу, з урахуванням положень частини другої статті 53 КК.

Згідно сучасного законодавства України, розмір штрафу може різнитися в залежності від тяжкості вчиненого злочину, а також з урахуванням майнового стану злочинця. Особлива частина Кримінального Кодексу визначає, що штраф може бути в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо не передбачено вищого розміру штрафу. Якщо було вчинено злочин, де основним покаранням - є штраф у розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тоді розмір штрафу призначеного судом, ніяк не може бути меншим чим розмір матеріальної шкоди, який спричинений даним злочином, або ж внаслідок вчинення злочинного доходу. Якщо ж даний злочин вчинено у співучасті і роль винного є незначною, за рішенням суду, то таким особам можуть призначити покарання у виді штрафу в розмірі, передбаченому в Особливої частини цього Кодексу, без урахування розміру майнової шкоди, завданої злочином, а також отриманого внаслідок вчинення злочину доходу.

Окрім того, штраф може бути призначений як додаткове покарання у випадках, коли це спеціально передбачено в Кримінальному Кодексі.

Також, суд при вирішені даних справ, має брати до уваги майновий стану особи і залежно від цього призначає штраф із розстрочкою виплати певними частинами строком аж до одного року.

У випадках, коли винний не виплачує штраф, коли він не перевищує трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також, якщо немає підстав для розстрочки його виплати, тоді суд змушений замінити штраф на покарання у вигляді громадських робіт. Згідно законодавства одна година громадських робіт рахується за один установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Якщо ж винний не виплачує штраф призначеного як основне покарання, який перевищує понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також відсутності будь-яких причин для його розстрочки, то в даному випадку суд повинен замінити несплачену суму штрафу на покарання у виді позбавлення волі. Кожен день позбавлення волі рахується за вісім неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у таких межах:

1) від одного до п'яти років позбавлення волі - у випадку призначення штрафу за вчинення злочину середньої тяжкості;

2) від п'яти до десяти років позбавлення волі - у випадку призначення штрафу за вчинення тяжкого злочину;

3) від десяти до дванадцяти років позбавлення волі - у випадку призначення штрафу за вчинення особливо тяжкого злочину.

У випадках, коли даний строк становить більше чим він встановлений в Кримінальному Кодексі, тоді суд має замінити покарання на позбавлення волі на максимальний строк, який передбачений для злочину відповідної тяжкості.