Розробка макроструктури уроку 2 класі знз «Я і Україна».

Уроки засвоєння нових знань вміщують такі макроструктурні елементи:

1.Актуалізація чуттєвого досвіду учнів включає бесіду, якою встановлюється зміст уявлень дітей з теми уроку, що доповнюються, уточнюються, виправляються, поглиблюються. Наприклад: що ви читали або бачили в кінофільмах про природу північних районів нашої країни? які особливості зими і літа в тундрі? чому така тривалість зими?

2.Повідомлення учням теми і завдань уроку. Учні повинні усвідомити, які знання треба засвоїти на уроці або що треба удосконалити з раніше вивченого.

3. Сприймання і усвідомлення учнями нового навчального матеріалу. На цьому етапі застосовуються різноманітні методи і прийоми роботи вчителя й учнів: пояснення нового матеріалу вчителем з використанням наочних посібників, читання учнями тексту підручника, демонстрація кінофільму або діафільму з попередньою вступною бесідою та ін.

4. Осмислення учнями знань (найважливіших зв'язків і відношень між предметами і явищами). Для цього доцільно використати різні дидактичні засоби, підручники, доступні для учнів завдання і запитання, на які в підручнику прямих відповідей немає, але матеріал для виконання їх є. Наприклад, при вивченні теми «Тундра» для осмислення знань можуть бути поставлені запитання: чому в тундрі коротке прохолодне літо? Чому багато боліт та озер? Чому рослини тундри приземкуваті, листки і гілки притиснуті до землі? Чому влітку прилітає багато птахів? та ін. Ця робота забезпечує глибше розуміння предметів або явищ, що вивчаються, розкриття доступних причинно-наслідкових зв'язків.

5. Узагальнення і систематизація знань. На цьому етапі проводяться більш широкі узагальнення, засвоєні на уроці поняття зводяться в єдину систему. Здійснюються узагальнення засобом бесіди, самостійної роботи учнів з підручником, складання систематизуючих схем, таблиць.

6. Підсумки уроку. Вчитель підсумовує, що нового діти взнали на уроці, що слід надовго запам'ятати, як працював клас і окремі учні.

7. Завдання додому. Вчитель повідомляє учням назву статті і сторінки, вказує конкретні завдання на порівняння і узагальнення, на які запитання дати усно відповіді, що записати в зошиті, які виконати малюнки або схеми.»

Методика формування природознавчих понять

Сприймання та уявлення забезпечують чуттєве пізнання предметів і явищ, але не дозволяють проникнути в їх сутність, розкрити внутрішні зв’язки і взаємозалежності між ними, а також закономірності об’єктивної реальності. Це відбувається на рівні абстрактного, логічного мислення, результатом якого є поняття.

Щоб зрозуміти сутність понять як форми знань, особливості їх засвоєння школярами і значимість для організації усього процесу навчання, розглянемо їхню об’єктивну характеристику.

Поняття – це узагальнена форма відображення у свідомості людини навколишньої дійсності. В цьому розкривається сутність речей, істотні ознаки, властивості предметів і явищ, внутрішні зв’язки і відношення між ними та їхні внутрішні протиріччя. Особливість поняття як форми відображення полягає насамперед у його загальності. Однак поняття відображає не просто загальні ознаки, тобто їх властивості, сторони та зв’язки, а істотні ознаки, які складають сутність окремих об’єктів або їх груп. Треба наголосити, що поняття відображає загальне, істотне у зв’язку з конкретним, яке завжди існує в генезисі будь-якого поняття. Адже реальна дійсність завжди є онтологічною основою всіх понять і навіть з високим рівнем абстракції, у яких зв’язок з нею складний і опосередкований.

У понятті як логічній категорії виділяються дві його взаємопов’язані і взаємопротилежні сторони: зміст і обсяг. Обсяг характеризує кількість предметів і явищ, які відображаються поняттям, а зміст – сукупність істотних ознак, взаємозв’язки між якими утворюють структуру поняття.

За змістом поняття поділяються на прості і складні. А за обсягом розрізняються: одиничні і загальні поняття та категорії. Одиничні: обсяг дорівнює одиниці («річка Дніпро», «ромашка лікарська» і т. ін.), загальні – більше одиниці («річка», «місто», «звір», «дерево» і т. ін.), а категорії – це поняття найвищого рівня узагальнення («тварина», «рослина», «природа», причина» та ін.).Поняття нерозривно пов’язані з мовою. Вони закріплюються в термінах, символах, дефініціях, які є їх матеріальними носіями. Зміст понять розкривається в судженнях, які завжди виражаються в словесній формі.

Судження відображає зв’язки між предметами і явищами навколишнього світу або між властивостями й ознаками одного об’єкта. Щодо характеристики суджень, то необхідно спочатку виділити їхні види і способи утворення. Так, вони можуть стосуватися всієї групи об’єктів – це загальні судження («всі дерева мають один дерев’янистий стовбур»); якоїсь частини – часткові («деякі дерева мають листки у вигляді хвої») або одного предмета – одиничні судження («ялина має листя у вигляді хвої»).

Утворення суджень відбувається:

а) безпосередньо при відображенні чуттєво існуючих об’єктів, їх ознак і зв’язків;

б) опосередковано – шляхом умовиводів і міркувань.

Умовивід – це форма мислення, внаслідок якого із кількох суджень, через їх зіставлення та аналіз, виводиться нове судження. Можливі два види умовиводів: індуктивні і дедуктивні.

Індуктивний умовивід – це спосіб міркування від часткових суджень до загального. Формується він шляхом накопичення та аналізу конкретних даних, їх порівняння, виділення істотного, яке узагальнюється у визначенні.

Наприклад, судження:

- у шпака тіло вкрите пір’ям;

- у сороки тіло вкрите пір’ям;

- у солов’я тіло вкрите пір’ям.

Умовивід: тварина, тіло якої вкрите пір’ям, називається птахом. Дедуктивний умовивід – це спосіб міркування від загального до конкретного.

Наприклад, судження:

- у всіх звірів тіло вкрите шерстю;

- ця тварина вкрита шерстю.

Умовивід: ця тварина – звір. Умовиводи є основною формою опосередкованого пізнання навколишньої дійсності, тобто пізнання шляхом абстрактного мислення. Усі логічні форми мислення: поняття, судження, умовивід – взаємопов’язані між собою і в процесі пізнання переходять одна в одну. Але поняття серед них є найбільш сталим і постійним, оскільки воно відображає не будь-які ознаки, зв’язки і відношення, а тільки істотні та загальні.

Як відзначав видатний психолог Л.С. Виготський: «Мислення завжди рухається у піраміді понять». В основі будь-якої думки лежить процес оперування поняттями. Тому всі поняття повинні бути не формально засвоєними (запам’ятовування термінів, визначень), а осмисленими у процесі активної пізнавальної діяльності. Адже поняття, судження, умовиводи – це результати мислительної діяльності, що складається з операцій аналізу і синтезу, порівняння і протиставлення, абстрагування і узагальнення, якими цілеспрямовано повинні оволодіти учні.Курс «Я і Україна» передбачає засвоєння молодшими школярами системи уявлень та елементарних понять, які визначаються у програмі та у підручниках. Між ними існує ієрархічна залежність, зумовлена різним рівнем їх узагальнення.Крім знань про предмети і явища природи, їх взаємозв’язки і взаємозалежності, молодші школярі у курсі «Я і Україна» оволодівають знаннями про способи виконання різних видів навчально-пізнавальної діяльності і знаннями про способи застосування засвоєних знань з природознавства.

Екскурсія по вивченню природи, її місце і значення в процесі навчання молодших школярів.

У зв'язку з особливостями змісту курсу природознавства, завданнями, розв'язуваними в навчально-виховному процесі, розрізняють наступні організаційні форми вивчення природи молодшими школярами; урок, екскурсію, позаурочну домашню й позакласну роботу. Для кожної з форм характерна певна організуюча й навчальна діяльність учителя, тривалість і метод проведення, особлива організація навчальної роботи школярів. Але найбільш ефективною формою є екскурсія.