Фізіологічні й біохімічні ефекти

Інсуліноподібні фактори росту (IGF). Ріст - стимулююча дія ГР визначає в першу чергу ІФР-1, який утворюється в печінці. ІФР-1 регулює секрецію ГР, придушуючи вивільнення соматоліберіна й стимулюючи вивільнення соматостатіна. ІФР-1, ген який ставиться до сімейства інсуліноподібних генів, спочатку був відомий як "сульфуючий фактор" завдяки своїй здатності стимулювати включення сульфату в хрящ, пізніше його стали називати соматомедін С. За структурою він подібний із проінсуліном. У плазмі людини виявляється ще один родинний пептид - інсуліноподібний фактор росту 2. ІФР-1, і ІФР-2 зв'язуються з мембранними рецепторами, однак вони можуть бути розділені за допомогою специфічного радіоімуноаналіза. ІФР-1 складається з 70 амінокислот, ІФР-2 - з 67. Незважаючи на те, що зміст ІФР-1 у плазмі вдвічі менше змісту ІФР-2, саме ІФР-1 виявляє подібність із ефектами ГР. Особи з дефіцитом ІФР-1, які виробляють ІФР-2 у достатній кількості позбавлені здатності до нормального росту. Інсуліноподібні фактори росту (ІФР-1 і ІФР-2) не ставляться до панкреатичних гормонів, але, проте, близькі до інсуліну за структурою й функцією. Вплив інсуліну на ріст і реплікацію (розподіл) клітин важко відокремити від аналогічних ефектів з боку ІФР-1 і ІФР-2.

Дійсно, інсулін і інсуліноподібні фактори росту можуть взаємодіяти в цьому процесі. Інсулін робить більше сильний вплив на метаболізм, чим інсуліноподібні фактори росту, однак останні сильніше стимулюють ріст клітин. Кожний із цих гормонів має свій специфічний рецептор. Ці гормони здатні перехресно зв'язуватися з рецепторами, чим, можливо, і пояснюється властива їм змішана біологічна активність. ІФР-1 і ІФР-2 являють собою одноцепочечні поліпептиди, які складаються з 70 і 67 амінокислот відповідно. Ступінь відповідності між двома цими гормонами досягає 62%, причому 50% амінокислотних залишків у кожному з них ідентичні. Молекули цих факторів росту мають різні антигенні ділянки й по-різному регулюються. ІФР-I стимулює ріст хряща й ряд процесів у хрящовій тканині: транспорт амінокислот, синтез РНК, ДНК, білка, хондро-ітін-сульфата, коллагена. Ростові фактори проявляють також інсуліноподібну активність: у м'язах - це стимуляція транспорту амінокислот (цей процес протікає значно швидше під впливом ІФР, чим під впливом гормону росту) і глюкози, утворення коллагена, синтез білка; у жировій тканині - стимуляція транспорту глюкози, окислювання глюкози до СО, включення глюкози в ліпіди, придушення ліполіза (аналогічно механізму дії інсуліну). Таким чином, гормон росту здійснює біологічну діючерез утворення соматомедінов (ІФР-1 і ІФР-2), які утворяться в печінці й інших периферичних тканинах і є посередниками анаболічеського, ростового впливу соматотропного гормону. Останні здійснюють свою дію за допомогою гормонального, паракринного або аутокринного механізмів.