Інвалідність як соціальна проблема сучасного українського суспільства………………………………………………………………………….3

План

Вступ…………………………………………………………..………………….2

1.1 Інвалідність як соціальна проблема сучасного українського суспільства………………………………………………………………………….3

1.2 Погляд на комплексну реабілітацію дітей та молоді з важкими фізичними обмеженнями…………………………………………………………6

2.1Основні поняття, принципи надання соціальної роботи з ВІЛ………9

2.2 Права людей, що живуть з ВІЛ/СНІД……………………….………….13

3 Насильство в сім’ї………………………………………………...………….15

Висновок …………………………………………………..…………………….23

Список використаних джерел ………………………………………………..25

 

 

Вступ

Питання соціально-психологічної реабілітації осіб з важкими фізичними обмеженнями, зумовленими ДЦП та іншими захворюваннями, які призводять до інвалідності, сьогодні набирає суспільного резонансу. Багато років ці питання замовчувались або частково вирішувались як благодійна діяльність держави, спрямована на утримання людей, які не можуть подбати про себе самі. Звичайно, це утримання ніколи не досягало рівня, який справді забезпечував би найелементарніші життєві потреби інваліда. Проте головною вадою цього підходу є бачення людини з фізичними обмеженнями як такої, яка не може претендувати на свободу вибору, вирішення власної долі.

Проблема інвалідності серед інших соціальних, економічних та політичних проблем сучасного світу набула такої ваги, що може вважатися актуальною для будь-яких країн. Саме її актуальність спонукає міжнародні інституції, національні уряди, громадськість різних країн приділяти велику увагу пошуку, розробці і впровадженню моделей соціальної підтримки, які б найбільше відповідали потребам людей з функціональними обмеженнями й оптимально пристосованих до місцевих умов, традицій та ресурсних можливостей.

Поширення епідемії ВІЛ/СНІД призвело до збільшення кількості осіб, які потребували особливої уваги з боку соціальних служб. Методи роботи, що раніше були спрямовані на інші групи населення, стали використовуватись і по відношенню до ВІЛ-позитивних осіб, стан яких вимагав догляду та підтримки. З того часу послуги з психосоціальної допомоги стали одним із невід’ємних компонентів роботи з ВІЛ-позитивними людьми.
    В Україні проблема насильства над жінкою та дитиною в сім'ї тривалий час не була предметом спеціальних досліджень соціологів, психологів та соціальних працівників. Нею займалися, в основному, криміналісти при вивченні злочинів, які здійснювалися в сімейно-побутовій сфері