Основні моделі державної політики зайнятості населення

В цілому, політика зайнятості (сукупність заходів прямого і переносного впливу на соціально-економічний розвиток суспільства загалом і кожного з його членів зокрема) має декілька рівнів: державний, регіональний і локальний.

Так, державна політика зайнятості населення залежить від темпу і характеру ринкових перетворень.

На сьогоднішній час можливо виділити три основні моделі державної політики зайнятості.

1. Європейська модель - це скорочення числа зайнятих при
підвищенні виробництва праці і як наслідок росту доходу. Така політика
передбачає дорогу систему допомог для великої кількості безробітних.

2. Скандинавська модель - це забезпечення зайнятості практично
всіх трудящих шляхом утворення робочих місць в державному секторі з
середніми умовами оплати праці. Така політика розрахована в основному
на державні кошти, при дефіциті яких наступає спад виробництва, що
породжує за собою звільнення.

3. Американська модель орієнтується на утворення робочих місць,
які не потребують високої продуктивності, для значної частини економічно
активного населення. При такому підході безробіття формально
зменшується, але збільшується кількість людей з низькими доходами.

Державне регулювання зайнятості населення ґрунтується на:

> забезпеченні соціального партнерства суб'єктів ринку праці;

> сприянні забезпеченню ефективної зайнятості, запобіганню
безробіття, створенню нових робочих місць;

> добровільному виборі сфери діяльності й робочих місць;

> дотриманні комплексності заходів щодо регулювання зайнятості
населення;

> підтримці працездатних громадян в працездатному віці, які потребують
соціального захисту;

> забезпеченні заходів запобіжного характеру щодо регулювання
зайнятості населення та відтворення робочих місць;

> повній гарантії збереження робочих місць і професій, одержання
доходів тощо.

Залежно від стану економіки та ринку праці передбачається два основних

56

ЕКОНОМІКА ПРАЦІ Й СОЦІАЛЬНО - ТРУДОВ.

варіанти заходів проведення політики зайнятості: активний і пасивний.

Так, активна політика зайнятості - це сукупність правових, організаційних і економічних заходів, які проводить держава з ціллю зниження рівня безробіття. Вона передбачає заходи з профілактикою звільнення, навчання і підвищення осіб, активний пошук і підбір робочих місць, фінансування створення нових робочих місць.

Пасивна політика зайнятості передбачає виплату допомог безробітним і надання простих послуг щодо підбору робочих місць через державну службу зайнятості. Така політика може себе виправдати лише при високій гнучкості ринку праці робочої сили в цілому.

Безробіття - економічна категорія, яка показує економічні відхилення з приводу вимушеної незайнятості працездатного населення.

Зокрема, американський економіст І.Оуен говорить про безробіття так: "Безробіття породжується тоді, коли ринок праці не бажає поглинути осіб, які здатні і бажають працювати. На ринку праці порушений баланс між попитом і пропозицією". За українським законодавством безробітними визнаються громадяни, що не мають роботи і заробітку, зареєстровані в органах служби зайнятості, шукають роботу і готові до неї приступати.

Слід зазначити, що кожна із держав прагне сформувати ефективну систему соціального страхування на випадок безробіття, насамперед, через функціонування відповідних фондів (табл. 3.2).

Таблиця 3.2

Розміри відрахувань у фонди соціального страхування на випадок безробіття (по підприємствах - у відсотках до фонду оплати праці, по працівниках - у відсотках до заробітної плати), %

 

 

Країни	Загальний розмір відрахувань до фонду соціального страхування на випадок безробіття	В тому числі відрахування
		по підпри­ ємствах	по праців­ никах
Франція	8,43	5,13	3,30
Канада	7,03	4,13	2,9
Німеччина	6,50	3,25	3,25
США	6.20	6.20	0
Австрія	6,0	3,0	3,0
Нідерланди	7,25	5,05	2,20
Іспанія	7,80	6,20	1,60
Швеція	5,42	5,42	0
Італія	4,41	4,41	0
Японія	1,15	0,75	0,40
Україна	3,0	2,5	0,5

57

Буряк Я.Я., Карпінський Н.Л., Григор'єва М.І.

Основними факторами, які впливають на безробіття є:

- структурні зрушення в економіці, які призводять до масштабних
змін у структурі і кількості попиту на робочу силу та які мають особливо
тяжкі наслідки в період підвищення або зниження ділової активності;

- зниження темпів економічного розвитку, що призводить до
зменшення кількості робочих місць, порушення збалансованості числа
робочих з числом наявних робочих місць;

- недостатній сукупний попит;

- інфляція, яка виявляється в скороченні капітальних вкладів
(падіння інвестиційних вкладень веде до скорочення виробництва, а отже
і зайнятості), а також у зниженні реальних доходів населення, що
призводить до збільшення пропозиції робочої сили при зниженні попиту
на неї;

- сезонні коливання виробництва, які викликають коливання в попиті
на робочу силу;

- соціальні фактори, які в свою чергу поділяються на:

а) недосконале трудове законодавство;

б) трансферні платежі, що впливають як на зниження, так і на
підвищення рівня безробіття;

в) недостатня професійна і територіальна мобільність робочої
сили;

г) недостатній розвиток програм зайнятості;

д) рівень і статус системи освіти, професійної підготовки і
перепідготовки;

ж) брак інформації про вільні робочі місця; з) економічна активність різних груп населення;

- демографічні фактори, в тому числі:

а) зміни чисельності населення;

б) зміни статево вікової структури.

Види безробіття

Безробіття поділяється на такі основні групи:

1. Абсолютне безробіття - таке, що виникає, коли робочих місць
менше, ніж працездатного населення (тобто у результаті перенаселення).

2. Відносне безробіття виникає, коли в одному місці спостерігається
58

ЕКОНОМІКА ПРАЦІ Й СОЦІАЛЬНО - ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ

надлишок робочої сили, а в іншому її дефіцит. Є такі види безробіття:

> фрикційне;

> структурне;

> циклічне;

> приховане.

Так, фрикційне безробіття виникає тоді, коли частина людей добровільно змінює місце роботи, частина шукає нову роботу після звільнення, частина тимчасово втратила сезонну роботу, а частина, особливо молодь, уперше шукає роботу. Отже фрикційне безробіття стосується тієї категорії людей, які шукають роботу чи сподіваються її знайти в недалекому майбутньому. Слід зазначити, що фрикційне деякі економісти називають "пошуковим безробіттям" (К. Макконел). Воно відбиває суть наступного явища: ринок праці функціонує неефективно і не приводить у відповідність кількість робітників і робочих місць.

Фрикційне безробіття вважається неминучим і певною мірою бажаним тому, що частина працівників, тимчасово втративши роботу, переходить з низькооплачуваної, малопродуктивної роботи на вище оплачувану і більш продуктивну роботу. А це призводить до підвищення доходів для працівників і більш раціонального розподілу трудових ресурсів, а отже і до більш оптимального обсягу національного продукту.

Натомість, структурне безробіття є продовженням фрикційного. Воно виникає тоді, коли в результаті науково-технічного прогресу відбуваються важливі зміни в техніці, технології та організації виробництва, а отже, й у структурі попиту на робочу силу. Внаслідок цих змін попит на деякі професії зменшується або взагалі зникає, а на інші професії, яких раніше не було, зростає. Іншими словами, структура робочих місць і професійна структура працівників не збігається. Виникає категорія працівників, у яких навички та практичний досвід застаріли й нікому не потрібні, а отже їх неможливо продати. Саме цим структурне безробіття відрізняється від фрикційного, при якому безробітні мають навички, які вони можуть продати. "Структурні" ж безробітні не можуть знайти роботу без відповідної перепідготовки, додаткового навчання і навіть зміни місця проживання

Циклічне безробіття зумовлене спадами виробництва, коли сукупний попит на товари та послуги знижується, зайнятість скорочується, а безробіття зростає.

Крім цього виокремлюється ще добровільне та вимушене, приховане,

59

Буряк П.Ю., Карпінський Б. А., Григор'єва М.І.

ЕКОНОМІКА ПРАЦІ Й СОЦІАЛЬНО - ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ

 

нормальне та оптимальне безробіття.

Добровільне безробіття виникає тоді, коли працівник звільняється за власним бажанням, оскільки він незадоволений рівнем оплати праці, умовами роботи: через психологічний клімат у колективі або з інших причин усупереч бажанню адміністрації. Закономірність цього виду безробіття полягає в тому, що чим менше у працівника шансів знайти нову роботу з кращими умовами найму, тим менше в нього бажання добровільно покинути робоче місце.

Вимушене безробіття виникає тоді, коли працівник не бажає звільнитися, а адміністрація фірми скорочує персонал. Отже, лише частина безробітних може претендувати на робочі місця, а інші виявляються вимушено безробітними через перевищення пропозиції праці над попитом на неї. Такий стан ринку праці характерний, як правило, для періодів спаду в економіці, коли підприємці вимушені скорочувати розміри виробництва і чисельність персоналу через несприятливу ділову кон'юнктуру.

Приховане безробіття можна поділити на:

- вимушену неповна зайнятість, коли людина працює неповний
робочий день або тиждень;

- кваліфікаційне безробіття - людина працює не за своїм рівнем
майстерності, розрядом чи спеціальністю;

- функціональне безробіття, яке виникає, якщо працівник, який
навіть зарахований на ту чи іншу посаду за фахом, зайнятий цілий робочий
день, але не виконує своїх обов'язків, а є лише присутнім на роботі.

Є два види прихованого безробіття:

- часткове безробіття - втрата заробітку через скорочення
нормальної тривалості робочого часу;

- тимчасове безробіття.

Нормальне безробіття означає зусилля, щоб досягти зниження рівня безробіття нижче природного.

Оптимальне безробіття -таке, рівень якого нижче природного.

За сутністю розрізняють також постійне (тривале) та тимчасове безробіття. Зокрема, в США термін перебування в стані безробітного понад 15 тижнів вважається тривалим. Останній вид досить негативно впливає на загальний стан безробітного, підвищує рівень соціальної напруженості території, призводить до прояву явищ дискваліфікації та психічних розладів. Об'єктивно, що урядові інституції прагнуть знизити, насамперед, рівень постійного безробіття.

Регулювання процесу безробіття забезпечується збалансованістю між

60

різними фондами, які стосуються праці, зайнятості. Зокрема, взаємозв'язок між показниками фонду оплати праці, заробітної плати та обсягом фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття наведено на рис. 3.1.

Рис. 3.1. Методична схема взаємозв ' язку між показниками фонду

оплати праці, заробітної плати та обсягом фонду

загальнообов ' язкового державного соціального страхування на

випадок безробіття

Кількість безробітних - це абсолютний показник безробіття, що показує його розміри. Відношення кількості безробітних до кількості економічно активного населення - це відносний показник його поширеності, який називається ще рівнем безробіття.

Рівень безробіття визначається за формулами:

(3.3)

61

Буряк П.Ю., Карпінський Б.А., Григор'єва Н.І.

де: РБ - рівень безробіття; Б - чисельність безробітних; АН - економічно активне населення,

ВИСНОВКИ

ЕКОНОМІКА ПРАЦІ Й СОЦІАЛЬНО - ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ

 

або РБ =^ х 100;                             (3.4)

де: ПН - чисельність працездатного населення в працездатному віці,
або РБ =^ х 100;                           (3.5)

де: ТР - чисельність трудових ресурсів,

або РБ=^хЮ0;                            (3.6)

де:3-середньоспискова чисельність робітників, службовців зайнятих в народному господарстві.

Загальний коефіцієнт безробіття розраховується як співвідношення невикористаного фонду робочого часу (включаючи фонд робочого часу безробітних або незайнятих) до гіпотетичного (потенційного) фонду робочого часу всього працездатного населення:

~  Ф_гІ„   '                               ^  ^

де: К_сб - складний коефіцієнт безробіття; Ф_6ез - фонд робочого часу безробітних; ■ Ф_нз - фонд робочого часу повністю незайнятих; Ф_гіп - гіпотетичний фонд робочого часу всього працездатного населення.

62

Зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих і суспільних потреб працездатного населення щодо створення сукупного продукту або національного доходу. Зайнятість поділяється на повну і вільно вибрану зайнятість.

Розрізняють такі форми зайнятості: повну, неповну, часткову, первин­ну та вторинну.

Можливо виділити три основні моделі державноїполітшш зайнятості.

1. Європейська модель - це скорочення числа зайнятих при підвищенні
виробництва праці і як наслідок росту доходу. Така політика
передбачає дорогу систему допомог для великої кількості безробітних.

2. Скандинавська модель - це забезпечення зайнятості практично всіх
трудящих шляхом утворення робочих місць в державному секторі з
середніми умовами оплати праці. Така політика розрахована в основ­
ному на державні кошти, при дефіциті яких наступає спад вироб­
ництва, що породжує за собою звільнення.

3. Американська модель орієнтується на утворення робочих місць,
які не потребують високої продуктивності, для значної частини
економічно активного населення. При такому підході безробіття
формально зменшується, але збільшується кількість людей з
низькими доходами.

Залежно від стану економіки та ринку праці передбачається два основних варіанти заходів проведення політики зайнятості: активний і пасивний.

Безробіття ~ економічна категорія, яка показує економічні відхи­лення з приводу вимушеної незайнятості працездатного населення.

Безробіття поділяється на такі основні групи:

1. А бсолютне безробіття - таке, що виникає, коли робочих місць менше,
ніж працездатного населення (тобто у результаті перенаселення).

2. Відносне безробіття виникає, коли в одному місці спостерігається
надлишок робочої сили, а в іншому її дефіцит.

Види безробіття:

> фрикційне;

> структурне;

> циклічне;

> приховане.

63

Буряк II. Ю., Карпінський Б. А., Григор ' єва М. І.

ЕКОНОМІКА ПРАЦІ Й СОЦІАЛЬНО - ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ

Тести

Контрольні запитання