Ринок праці в економічній системі

V Проблематика курсу "Економіка праці й соціально-
трудові відносини"

V Сутність ринку праці, функції та класифікація

V Мобільність робочої сили та сегментація ринку праці

V Розвиток теоретичних підходів щодо аналізу ринку
праці

Буряк П. Ю., Карпінський Б. А., Григор ' ева М. І

ЕКОНОМІКА ПРАЦІ Й СОЦІАЛЬНО - ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ

 

Добре ім'я краще великого багатства.

Біблія

Капітал - це результат праці і використовується працею для підтримки подальшого виробництва. Праця - активна і визначальна сила, а тому вона - працедавець капіталу.

Г. Джордж

Працею, а не війною людина виявляє свою мужність: працею більше, ніж правом, підтримується правосуддя: і якщо колись рід людський досягне благодаті, то знову ж таки працею.

П. Прудон

Початок ХХІ-го століття в Україні обумовлений стратегічною потребою в здійсненні ринкової трансформації економічної системи на різних рівнях. Водночас, ситуація ускладнюється через накладання об'єктивних та суб'єктивних чинників в економіці праці й соціально-трудових відносинах, які в своїй сукупності сприяли та проявились у доволі різкому падінні обсягів виробництва (до рівня 70-х років ХХ-го століття), національного доходу й сукупного соціального продукту, зниження рівня життя переважної частини населення, зокрема пенсіонерів, багатодітних сімей, інвалідів, ветеранів війни. Останнє посилює увагу до розуміння процесів, що відбуваються на ринку праці, вироблення механізмів їх управління, виходячи з конкретних ситуацій динамічності та залежності стану розвитку від вкладеної праці.

 

Менш за все економіка може створити нову людину. Економіка відноситься до засобів, а не до цілей життя. І коли її роблять метою життя, то відбувається деградація людини.

М. Бердяєв

ШТгР

В результаті вивчення даного

розділу необхідно:

 

- знати місце ринку праці в економічній
системі, суть курсу "Економіка праці й
соціально-трудові відносини ";

- вміти визначити поняття "ринок праці",
"ринок робочої сили", "ринок робочих
місць", розкрити суть теоретичних
підходів щодо аналізу ринку праці.

У людині є таке поєднання самої людини і економічного середовища, що неможливо відділити економічне життя від морального; не можна розділити існування людства на дві частини, відділити в ньому ідеальне життя від життя економічного.

Ж. Жорен

Праця - це надбудова над природним станом.

Б. Карпінський

10

Буряк П.Ю., Карпінський Б. А., Григор'єва М.І.

1.1. Проблематика курсу " Економіка праці й соціально - трудові відносини "

Праця - це цілеспрямована діяльність людини, у процесі якої вона за допомогою знарядь праці впливає на природу і використовує її з метою створення споживчих цінностей, необхідних для задоволення матеріальних потреб і створення духовних цінностей.

Праця відіграла фундаментальну роль у процесі формування людини. У процесі еволюції праці в людини розширювалося коло сприйняття і уявлень, її трудові дії почали набувати свідомого характеру.

Праця як специфічна діяльність людини, об'єктивно почалася з виготовлення примітивних знарядь праці. Поступово праця ставала більш різноманітною за своїм змістом, різнобічною, складною. Водночас, найпростішими й обов'язковими елементами процесу праці є властиво діяльність, або власне праця, предмети праці і засоби праці (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Схема процесу праці

Процес праці - це не лише вплив людей на природу. Так, щоб створювати матеріальні блага, люди вступають у визначені зв'язки і відносини між собою - виробничі відносини. Характер останніх визначає соціальний характер праці, тому що зі зміною форм власності відбувається й зміна способів з'єднання робочої сили з засобами виробництва.

Зокрема, при первіснообщинному ладі основою виробничих відносин виступала общинна власність на засоби виробництва. Цей період характерний відсутністю експлуатації людини людиною. Рівень розвитку продуктивних сил був настільки низький, що вся затрачувана у процесі виробництва праця, ледь забезпечувала відтворення робочої сили.

Вже виробничі відносини рабовласницького ладу були засновані на власності рабовласників на засоби виробництва і на самих працівників - рабів. 12

ЕКОНОМІКА ПРАЦІ Й СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ

Шляхом позаекономічного примусу до праці, рабовласник привласнював всю добавлену вартість, яка створювалась рабом.

При феодалізмі основою виробничих відносин суспільства була власність феодала на землю і неповну власність на працівників виробництва (кріпаків), оскільки селянина примушували до праці на феодала в силу особистої залежності від нього. Хоча, доцільно зазначити, жорстока експлуатація і підневільний характер праці кріпаків гальмували розвиток продуктивних сил.

При капіталізмі, де основу виробничих відносин складає капіталістична власність на засоби виробництва, працівники виробництва - юридично рівноправні і вільні громадяни. Але позбавлені засобів виробництва, вони змушені під загрозою втрати засобів до існування продавати капіталістам свою робочу силу. Економічна форма примусу до праці забезпечує капіталістам масовий і «добровільний» приплив продавців робочої сили, при якому праця стає товаром. Вона продається на певний термін, на неї установлюється визначена ціна. На поверхні цих явищ представляється, ніби заробітна плата, одержувана робітником, є «плата за працю», тобто вся праця робітника цілком оплачується капіталістом відповідно до форми і системи заробітної плати (у залежності від тривалості робочого дня, кількості зроблених виробів), а також рух заробітної плати підсилюють помилкове уявлення, нібито оплачується повна вартість функції робочої сили - заробітна плата. Остання, будучи вираженням вартості товару «робоча сила», звичайно відстає від вартості цього товару. Праця найманого робітника створює понад вартість його робочої сили додану вартість, яка привласнюється власником засобів виробництва. Означене є досить характерним і для економіки України початку ХХІ-го століття.

Водночас, особиста матеріальна зацікавленість працівників обумовлена сформованим суспільним поділом праці, збереженням соціально-економічних розходжень між різними видами праці: у місті й у селі, розумовою і фізичною, кваліфікованою і некваліфікованою, важкою і легкою, механізованою і ручною, що протікає в нормальних і в шкідливих для здоров'я умовах тощо. Загалом суспільство зацікавлене в усіх без винятку видах суспільно корисної праці, а також у тім, щоб всі учасники виробництва, одержавши загальну і спеціальну підготовку, підвищували індивідуальну і суспільну продуктивність праці і створювали високоякісний товар, зокрема, науково-технічний продукт. Найважливіший засіб забезпечення цього - розподіл за кількістю і якістю праці, а також моральне заохочення працівників виробничого процесу.

Для праці характерний швидкий ріст її продуктивності, підвищення на

цій основі рівня життя працюючих та всього населення. Зокрема, продуктивність праці у народному господарстві держави (регіону) підвищується на основі удосконалювання і впровадження сучасної техніки і технологій, зміни структури виробництва, поліпшення організації виробництва, удоскона­лювання організації праці тощо.

Загалом, економіка праці - це галузь економічної науки, яка вивчає закономірності і способи раціонального формування, використання, відтворення і розвитку головної виробничої сили суспільства - людини (людського ресурсу), організації та стимулювання ефективної трудової діяльності працюючих з метою максимального задоволення їх матеріальних і духовних потреб.

Економіка праці - це цілеспрямоване дослідження функціонування та результатів ринку у сфері праці.

Економіка праці - комплексна наука. Так, вона тісно пов'язана із такими дисциплінами про працю, як: соціологія праці, демографія, наукова організація праці, управління персоналом, техніка безпеки і охорона праці, психологія праці, управління трудовими ресурсами, економіка освіти, ергономіка, трудове право.

Постійні взаємодії в системі праці окремих індивідів чи груп за певних соціальних та трудових умов породжують соціально - трудові відносини. Водночас, між соціальними та трудовими відносинами є певні відмінності.

Соціальні відносини - це система відносин між окремими людьми, соціальними групами, що приймають неоднакову участь в економічному, політичному і духовному житті, мають відмінності у соціальному статусі, способі життя, джерелах та рівнях доходів особистого споживання тощо. Означені відносини складаються внаслідок суспільного становища суб'єктів, їхнього устрою життя, умов існування. Вони є одним зі способів вияву соціальності (спільності, відчуженості, конфліктності, партнерства) у суспільстві, в тому числі у трудовій сфері. Практично, в цій частині базовим аспектом вивчення предмету економіка праці є оціночні показники рівності і нерівності соціальних груп, окремих працівників та їхнє становище у суспільстві, колективі, соціальній спільноті. Вони проявляються в результаті зіставлення показників щодо стану окремих індивідів, соціальних груп у соціальній структурі, в комунікаційних зв'язках між ними, тобто у взаємному обміні інформацією, в оцінці власного становища порівняно зі становищем інших з метою впливу на результати діяльності інших, корегування їхньої поведінки та інтересів, виходячи з загальних критеріїв розвитку. 14

ЕКОНОМІКА ПРАЦІ Й СОЦІАЛЬНО - ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ

Об'єктивно, що ці відносини в системі праці не лише нерозривно пов'язані з трудовими відносинами, а й первинно зумовлені ними.

Трудові відносини - закономірна складова виробничих відносин в системі праці. Вони виникають між учасниками трудового процесу на основі поділу та кооперації праці у зв'язку з необхідністю обміну діяльністю та її продуктами для досягнення кінцевої виробничої мети.

Трудові відносини мають два взаємодоповнюючі аспекти - функціо­нальний і соціальний.

Функціонально - трудові відносини зумовлені безпосереднім змістом виконуваних трудових функцій і виявляються у встановленні пропорцій професійного і кваліфікаційного складу робочої сили на основі визначення необхідних витрат часу на виробництво, трудомісткості виготовлення певних видів продукції тощо.

Соціально - трудові відносини формуються також на основі функціо­нальної діяльності, але зумовлюються наявністю «рівності - нерівності» соціального стану соціальних груп і окремих працівників, схожості і несхожості їхніх інтересів, їхньої трудової поведінки в конкретних ситуаціях.

Наприклад, до трудової діяльності та організації працівники долучаються з об'єктивної потреби у отриманні ресурсів на життєзабезпечення. Вони вступають у трудові відносини незалежно від того, хто керівник, який у нього стиль діяльності. Проте, трохи пізніше, після адаптації в новому колективі, кожний працівник об'єктивно по-своєму виявляє себе у взаєминах з колегами, з керівником, у ставленні до праці, до виконання своїх функціо­нальних обов'язків, до порядку розподілу робіт, нагород, до трудових цінностей, які сформовані в державі, колективі.

Виходячи з означеного, тобто на ґрунті об'єктивних відносин починають формуватися специфічні відносини, що характеризуються певним емоційним настроєм, характером спілкування людей і взаєминами в трудовому колективі, соціально-психологічною атмосферою в ньому, певним загальним стилем трудової діяльності, рівнем виконання трудових норм, трудовою культурою. Саме цими ознаками характеризуються соціально-трудові відносини. Наприклад:

♦ один працівник пунктуально виконує свої трудові обов'язки,
проявляє трудову і творчу активність, інший допускає помилки
(брак) в роботі, порушує трудову дисципліну;

♦ один керівник володіє майстерністю активно застосовувати
економічні, соціально-психологічні підходи керівництва для

Б

Буряк П. Ю., Карпінський В. А., Григор ' єва М. І.

підтримки управлінських рішень, інший користується лише адміністративними важелями;

♦ одному колективові притаманний «здоровий» соціально-психологічний клімат, в іншому постійно відбуваються конфліктні ситуації, які відволікають всіх від безпосереднього трудового процесу та відповідно знижують продуктивність підприємницької структури (фірми).

Соціально-трудові відносини на відміну від функціонально-трудових, обумовлених поділом і кооперацією праці, виникають між суб'єктами як відно­сини рівності й нерівності залежно від місця цих суб'єктів у процесі праці, їхнього досвіду, умінь, інтересів, специфіки трудової поведінки в конкретних ситуаціях.

Суб ' єктами праці є підприємці, менеджери, фахівці, службовці, робітники. Вони різняться за своїм соціальним статусом, тобто мають різну кваліфікацію, досвід, рівень і джерела прибутків, а також досить відмінно впливають на кінцевий результат виробничої діяльності (зокрема, науково-технічний продукт).

ЕКОНОМІКА ПРАЦІ Й СОЦІАЛЬНО - ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ

Водночас, соціально-трудові відносини дають змогу визначати соціальну значущість, роль, місце, суспільне становище їх носіїв (суб'єктів). Вони є сполучною ланкою між робітником і майстром, між окремими групами працівників та окремими працівниками, між керівником та підлеглими. Жодна група працівників, жоден член трудового колективу не може існувати поза такими відносинами, поза взаємними обов'язками і взаємодіями, які загалом впливають на ефективність праці.

Значна кількість соціально-трудових відносин та їх відмінності дозволяють провести певну класифікацію за їхніми характерними ознаками. Так, визначальними із них є: зміст діяльності, сфера поширення відносин, характер взаємозв'язків, наявність владної залежності, міра регламентованості, спосіб розподілу доходів, спрямованість інтересів, ступінь соціальної напруженості (табл. 1.1).

Фундаментальною основою появи соціально - трудових відносин є трудова діяльність окремих працюючих та їх груп, що вирізняються функціональним змістом, професійно-кваліфікаційним рівнем, мотивацією, ціннісною орієнтацією працівників та діяльністю у відмінних за своєю сутністю громадських організаціях, які можуть формуватись в трудових колективах різних форм власності.