Що свідчить про формування української козацько-гетьманської держави в ході Визвольної війни

 

22 Дайте аналіз Переяславського договору 1645р. та "березневих статей".. 8 (18) сычня 1654 р. в Переяславі відбулася загальна Військова рада, яка прийняла рішення про перехід України під

зверхність царя. Царські посланці привели укр.населення до присяги на вірність царю,але не скрізь присягали охоче:виникла опозиція в Києві,відмовилися присягати деякі полки, відомі полковники І.Богун та І.Сірко. У Переяславі були складені

так звані Переяславські статті,які визначали умови приєднання України до Московщини. Цар ратифікував ці статті у березні 1654 р.,

 звідки їх назва - "Березневі статті".Серед істориків немає згоди в оцінці характеру Переяславської угоди.Справа ускладнюється тим,

що оригінальні документи втрачено, збереглися лише неточні їх копії.Переяславська угода стала результатом обєжнання українців та

росіян до воззєднання двох народів було основною метою визвольної боротьби укр народу і самого Б.Хмельницького.

Історична оцінка діяльності Б.Хмельницького.

Богдан Хмельницький - це історична особа, котра не піддається одночасній оцінці. Безперечно він був однією з найвидатніших постатей в українській історії: відбиваючи загальнонародні інтереси, зробив справжній прорив у формуванні внутрішньої політики, згуртував у єдиний національно-визвольний табір найрізноманітніші суспільні сили, організував й повів їх на повалення влади польських загарбників в Україні, стояв біля джерел створення Української держави. Разом із тим нині, з висоти ХХ ст., можна бачити вже відзначені вже непослідовність і навіть половинчастість дій гетьмана, часом нелогічність його вчинків, відсутність окремих ціннісних орієнтирів. Але все це треба узгоджувати з контекстом тогочасної епохи - неоднозначної й суперечливої, де перепліталися старі й нові порядки, де все, ще панував середньовічний світогляд і тільки зароджувалися суспільні явища, притаманні найрозвиненішим країнам Європи ХVIІ ст. В оточенні ворожих сил гетьманові доводилося маневрувати, йти на компроміси, часто відмовлятися від своїх планів і задумів. Але генеральної лінії свого життя, глибокий сенс якої полягав у визволенні рідної землі від ненависного іноземного гноблення і створенні незалежної соборної Української держави, Богдан Хмельницький дотримувався до останнього свого подиху.

 

Чому період другої половини XVII століття дістав назву «Руїна»?характеристика

                                          60-80 рр. XVII століття увійшли в історію як «доба руїни»,для якої характерними є:

•        Розкол України та міжусобні війни гетьманів

•        Воєнні дії за Участі Польщі та Росії,постійна навала турків та татар;

•        Винищення великої кількості укр. Населення,розорення міст і сіл тощо.

Започаткувала «добу Рїни» ситуація навколо гетьманської влади.Б.Хмельницький прагнув зробити посаду гетьмана спадковою,проте загибель його сина перешкодила здійсненню планів гетьмана. Обраний у серпні 1657 р. гетьманом Ю.Хмельницький,якому на той час було 16 років,передав владу козацтву.

 

Роль Мазепи в історії

Завдяки дипломатичному хисту Мазепа зумів налагодити стосунки як з царівною Софією та фактичним керівником московського уряду кн. В. Голіциним, так і з їх наступником — царем Петром І, що врятувало Україну від можливих руйнацій після державного перевороту у Московській державі 1689 р. Незважаючи на заборону міжнародних дипломатичних зносин, зафіксовану у «Коломацьких статтях» — угоді між Україною та Московською державою, підписаною під час обрання Мазепи гетьманом, він мав численні зв'язки з монархічними дворами Європи, зокрема, Веттінів у Польщі, Гіраїв в Криму та ін. З метою оборони південних кордонів побудував фортеці на півдні України, зокрема, Новобогородицьку та Ново-Сергіївську на р. Самара. Прагнучи знайти опору серед козацької старшини Лівобережної України, Мазепа дбав про забезпечення її представників маєтностями, про що свідчать гетьманські універсали Василю Борковському, Прокопу Левенцю, Михайлу Миклашевському, Івану Скоропадському та ін. В той же час І. Мазепа захищав інтереси простих козаків та посполитих, що було зафіксовано універсалами від 1691, 1692, 1693, 1701 років та інших, в яких регулювалися питання оподаткування та відробіток («панщина»). Вихований у принципах меркантилізму, Мазепа в різні способи сприяв розвиткові економіки держави, насамперед промисловому виробництву та торгівлі.