Охарактеризуйте історичні обставини , за яких було проголошено Західноукраїнську народну Республіку , її зовнішню і внутрішню політику .

 1. Історична обстановка напередодні утворення ЗУНР.

Напередодні поразки Австро-Угорщини в Першій світовій війні активізувався національно-визвольний рух у західноукраїнських землях.

Переговори делегації Центральної Ради з представниками країн Четверного союзу в Бресті завершилися зобов'язанням Австро-Угорщини і Німеччини передати велику частину Холмщини і Підляща УНР, а іншим західноукраїнським землям надати автономію, перетворивши їх в окремий край.

Тривалий час австро-угорський уряд відмовлялися виконувати це зобов'язання, і тільки 16 жовтня 1918 р., коли імперія була вже приречена, з'явився маніфест імператора «До моїх вірних австрійських народів», що обіцяв федеративну перебудову держави. Відповідно до положень цього документа, 18 жовтня 1918р. українські парламентарії з Галичини і Буковини. керівники політичних партій і церковних ієрархів створили у Львові орган представницької влади - Українську Національну Раду. 19 жовтня Українська Національна Рада оголосила про намір об'єднати всі західноукраїнські землі (Галичину, Північно-Західну Буковину і Закарпаття) в єдину українську державу, створену мирним шляхом.

Рішучими супротивниками цих планів виступили польські державні кола, що спиралися на численне польське населення, сконцентроване в основному в містах. 28 жовтня в Кракові була створена Польська ліквідаційна комісія, що повинна була 1 листопада 1918р. прибути у Львів, щоб прийняти від австрійського намісника влада над цим краєм.

Частина молодих українських офіцерів, що вважали, що в рамках законів, що діяли, домогтися визнання Української держави мирним шляхом не удасться, ще у вересні 1918 р. створили Центральний військовий комітет. Коли про плани Польської ліквідаційної комісії стало відомо у Львові, на терміново зібраному засіданні Центрального військового комітету було вирішено підняти повстання.

2. Утворення ЗУНР.

• У ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918р. українські військові частини взяли під свій контроль усі головні пункти Львова, над ратушею був піднятий синьо-жовтий національний прапор. 1 листопада Українська Національна Рада узяла владу у свої руки в Станіславі, Раві-Руській, Коломиї й інших містах Східної Галичини. У той же день австрійські урядовці у Львові погодилися на передачу влади країнській Національній Раді. Подальшому росту її авторитету сприяли обіцянки демократичних прав і свобод, аграрної реформи, введення 8-годинного робітника дня.

11 листопада 1918р. у Львові Українською Національною Радою був створений виконавчий орган влади - Державний секретаріат. Його головою став К. Левицький, членами - В. Панейко. Л. Цегельський, Д. Витовський, С. Голубович і ін.

13 листопада Українською Національною Радою був затверджений тимчасовий основний закон, відповідно до якого за знову створеною Українською державою закріплювалася назва Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР), визначалися її кордони, герб і прапор. Президентом ЗУНР став Є. Петрушевич, главою уряду - Державного секретаріату - залишився К. Левицький. ЗУНР займала територію 70 тис. кв. км, її населення на 71% було українським.

3. Основні заходи внутрішньої політики були наступними:

1. Була створена ефективна система керування: центральні органи спиралися на розгалужену і добре організовану систему місцевого керування, що мала авторитет серед українського населення.

2. В умовах конфлікту з польськими військами життєво важливе значення мало створення регулярних військ ЗУНР - Української Галицької Армії (УГА), у ряди якої швидко й організовано були покликані десятки тисяч чоловік.

3. Приймалися заходи для виведення економіки з кризи:

• була встановлена державна монополія на продаж зерна, хліба, цукру, спирту, сірників, шкір, худоби, свиней, заборонений вивіз нафти:

• введена в обіг власна валюта - гривня і карбованець;

• відновлювалися залізниці.

4. За законом від 14 квітня 1919 р. ліквідувалося поміщицьке землеволодіння, а земля розподілялася між безземельними і малоземельними селянами.

5. Була затверджена державність української мови, але національним меншостям гарантувалося право на користування своїми мовами. Публічні школи проголошувалися державними.

4. Основні цілі зовнішньої політики ЗУНР:

1) боротьба за міжнародне визнання ЗУНР, насамперед країнами Антанти:

2) припинення війни з Польщею, що не відмовилася від своїх домагань на Східну Галичину.