Системний підхід до екскурсійного обслуговування різних верств місцевого населення.

Виникнення та поширення системного підходу було зумовлено ускладненням завдань розширення екскурсійного обслуговування різних верств населення.Системний підхід являє собою конкретизацію вимог розгляду кожного предмету в його взаємодії та взаємозв'язку з іншими предметами.Використання системного підходу в екскурсійної справі було викликане практичною необхідністю, бо постійно забезпечувало розширення контингенту екскурсантів, дозволяло максимально використовувати екскурсійну тематику та націлювало екскурсійні установи на розробку нових екскурсій, необхідних для підготовки спеціальних екскурсійних програм та циклів.В організації системи роботи з індивідуалами з числа місцевого населення слід розглянути можливості створення екскурсійних тематичних циклів-абонементів. Говорячи про системні форми екскурсійного обслуговування, не можна обійти увагою роботу зі школярами, як найбільш організованими групами. Адже шкільні екскурсії історично були першими - на їх підвалинах закладалася методика екскурсійної справи.

88.Комплексні програми екскурсійного обслуговування школярів. Саме для школярів а Україні у м. Миколаєві було започатковано, а згодом широко впроваджено в практику майже в усіх містах України комплексні програми екскурсійного обслуговування школярів, які являють собою специфічну форму конкретизації системності.Якісно нового бачення набуває ця робота тепер, коли незалежна Україна стала рівноправним членом Всесвітньої туристичної організації.Підготовка до туризму повинна поєднуватися з підготовкою громадянина до виконання свого громадського обов'язку. Підготовка до туристичної практики могла б з успіхом стати частиною процесу навчання молоді: введення туризму до навчальних програм є важливим елементом освіти та виховання.У світлі національного та культурного відродження України, враховуючи, що розвиток вітчизняного туризму та екскурсій повинен активно сприяти розбудові державності і демократизації суспільства, духовному розвитку народу і особливо молоді, Державним комітетом України по туризму спільно з Міністерством освіти України в 1994 р. була прийнята спільна постанова "Про створення комплексних програм екскурсійного обслуговування школярів".Суть її полягає в тому, що туристично-екскурсійні організації разом з органами народної освіти, навчальними закладами в роботі з учнівською молоддю повинні направити свої зусилля на створення комплексних програм екскурсійного обслуговування школярів.Основна мета створення комплексних програм - засобами екскурсій на місцевому матеріалі знайомити учнів з історичним минулим нашої країни, досягненнями національної культури, природою, традиціями і звичаями свого народу, а також національними культурами інших народів, які проживають на території України. Вони повинні сприяти вихованню національної самосвідомості, гідності, інтелектуальному, духовному розвитку дитини, формуванню у підростаючого покоління світоглядної, політичної, художньо-естетичної, економічної та екологічної культури.Завдання екскурсійних програм - допомагати педагогам у наданні учням додаткових знань про свій рідний край для використання їх на уроках і в позакласній роботі, тим самим забезпечуючи і освітнє, і пізнавальне, і виховне значення екскурсій, виховувати екскурсанта, навчаючи сприймати і розуміти екскурсію.Створення комплексних програм включає три етапи:1 етап - складання програми. 2 етап. Розробка екскурсій, написання текстів, методичних розробок, підготовка екскурсоводів за названою тематикою.3 етап. Відпрацювання організаційних засад у реалізації програми, складеної по роках навчання.В основу розробки і впровадження комплексних програм екскурсійного обслуговування школярів покладено основні принципи навчання: системність, спадковість, послідовність і безперервність.

89.Етапи становлення професії,вимоги до екскурсовода. З самого початку зародження екскурсійної справи робота екскурсоводом не була професійною. Обов'язки керівників екскурсій у період до 1917 р. виконували здебільшого вчителі, викладачі природознавства, географії, історії, словесності тощо.У період до Другої світової війни робота екскурсоводом була аматорським заняттям, у першу чергу педагогів. У ході перетворення екскурсії з форми відпочинку на форму соціально-культурної діяльності і пропаганди робота екскурсовода поступово починає набирати професійних рис. І з кінця 60-х рр. XX ст. ця професія остаточно оформлюється. У 70-х рр. XX ст. в багатьох екскурсійних організаціях з'являються екскурсоводи, для яких ця професія стала основною. Крім штатних екскурсоводів організації залучали до роботи з групами екскурсантів викладачів історії, літератури, географії середніх шкіл, середніх спеціальних і вищих навчальних закладів, інженерів, інші категорії працівників. До проведення екскурсій на воєнно-патріотичну тематику залучали також офіцерів запасу, учасників партизанського руху і партійного підпілля у період Великої Вітчизняної війни. До початку 90-х рр. XX ст. екскурсовод став центральною фігурою екскурсійної справи. Екскурсоводи не тільки проводили екскурсії, а й створювали нозі теми і цикли екскурсій, брали участь у підготовці нових екскурсоводів, контролі за якістю екскурсій, керували методичними секціями тощо.Перехідний період 1990-х рр. відбився негативно на діяльності екскурсійних кадрів, у тому числі й екскурсоводів. Зміна суспільно-політичного та економічного ладу призвели до спаду фінансових можливостей населення, що відбилося на зниженні споживання усіх культурно-просвітницьких послуг, у тому числі й екскурсійних. З розвалом радянської системи екскурсія перестала бути засобом комуністичної пропаганди. Була порушена система підготовки екскурсійних кадрів і методичне забезпечення екскурсійної роботи. Відбулися якісні зміни в професійній діяльності екскурсоводів, у їх ролі почали виступати люди, які не мали ні спеціальної освіти, ні якісної практики екскурсійної роботи.На початку XXI ст. спостерігаються деякі позитивні зрушення в системі підготовки та підвищення кваліфікації екскурсійних кадрів.Основними кваліфікаційними вимогами до професії екскурсовода мають бути: наукова база знань теми, предмету, володіння технологією (методикою) екскурсії, постійне удосконалення загальноосвітніх та культурних знань, професійних навичок, досконале володіння мовою своєї країни, вміння спілкуватися.Професія екскурсовода передбачає оволодіння визначеним колом практичних вмінь. Екскурсовод повинен вміти відібрати необхідний фактичний матеріал, вивчити його, підготувати індивідуальний текст екскурсії за визначеною темою, скласти технологічну карту екскурсії, застосувати наочні матеріали „портфеля екскурсовода", прослуховувати колег-екскурсоводів із своєї галузі знань, надавати їм допомогу, брати участь у пропаганді екскурсійних можливостей краю. Володіння практичними знаннями і вміннями є ґрунтовною основою майстерності екскурсовода.Одним з головних напрямів удосконалення професійної майстерності екскурсоводів є спеціалізація у певній галузі знань.Професія екскурсовода завжди була престижною, що було пов'язано з привабливістю, оригінальністю цього виду трудової діяльності, її унікальністю, інтелектуальним характером. Нині необхідно формувати в суспільстві нове ставлення до цієї професії, піднімати її престиж. Професійна майстерність екскурсовода і престиж цієї особи щоденно перевіряється і підтверджується практичною діяльністю, безпосередньо на маршруті.

90.Особистість екскурсовода. У процесі спільної діяльності та спілкування в соціокультурному середовищі людина набуває особливої якості, яку позначають терміном „особистість".Теоретики екскурсознавства вважають, що екскурсовод як особистість повинен мати такі якості,як добре розвинена уява і вміння мислити образами. Основою уяви екскурсовода є знання, враження, раніше накопичений досвід. Вони слугують вихідним матеріалом для створення достатньо чітких мисленних образів.В силу особливостей своєї професії екскурсовод поставлений в умови, що сприяють прояву активної життєвої позиції як способу участі людини в діяльності суспільства. Завдання екскурсовода – як повніше використати ці умови для своєї щоденної діяльності.Велику роль у формуванні особи екскурсовода грають задатки, що складають природну основу розвитку здібностей людини. Задатки будь-якої людини - це пам'ять, спостережливість, уява, за умови їх розвитку людина може стати незвичайною особистістю. До того ж у однієї й тієї ж людини можуть бути розвинуті здібності, характерні для кількох подібних професій. Екскурсовод може мати здібності методиста, і навпаки методист може бути добрим екскурсоводом.У екскурсовода під впливом практичної діяльності формуються спеціальні здібності. Здібності взагалі визначаються як індивідуально-психологічні особливості особистості, які є суб'єктивними умовами успішного виконання певного різновиду діяльності.Здібності діляться на загальні та спеціальні. До загальних здібностей відносяться: загальні розумові здібності, розвинена пам'ять, досконала мова, працелюбство, спостережливість, наполегливість, швидкість орієнтації, уважність. Спеціальні здібності є основою для оволодіння навичками і вміннями конкретної професії, вони забезпечують досягнення високих результатів у будь-якій галузі діяльності. Це здібності музичні, літературні, математичні, художні, артистичні тощо.Теоретики екскурсознавства вважають, що для екскурсовода характерні 5 видів здібностей: конструктивні, аналітичні, організаційні, комунікативні, творчі. Конструктивні здібності знаходять свій вираз у вмінні відібрати і правильно оформити екскурсійний матеріал, зрозуміло, об'єктивно і неупереджено його подати. Цей вид слугує основою мислиннєвої діяльності екскурсовода. Аналітичні здібності слугують підставою для самокритичного аналізу своєї роботи, об'єктивної оцінки якості проведеної екскурсії, ефективності використання методичних прийомів. Організаційні здібності виявляються в умінні здійснювати керівництво екскурсійною групою, спрямовувати увагу екскурсантів на необхідні об'єкти, а також в умінні забезпечити виконання екскурсійної програми туристів та екскурсантів, які прибули з інших міст чи областей. Комунікативні здібності - це здібності до спілкування, взаємодії з людьми, "здібності міжособистісного сприйняття й оцінки людей, здібність соціально-психологічної адаптації до різноманітних ситуацій, здібності входити в контакт з різними людьми, приваблювати до себе, впливати на них тощо".Формування особистості екскурсовода відбувається протягом становлення професії екскурсовода. Обов'язковими якостями особистості екскурсовода є оптимізм, життєрадісність, бадьорість, бажання і вміння бачити світлі боки життя. Оптимізм екскурсовода знаходить свій вираз у доброзичливості, привітності, добрій посмішці, увазі до людей, вмінні створити потрібний мікроклімат у колективі екскурсантів, внести своєю присутністю дух святковості в аудиторію, виправити поганий настрій слухачів. Цьому сприяє тон голосу екскурсовода, його переконливість у користі знань, що він повідомляє, володіння почуттям гумору, віра в успіх екскурсії, що проводиться.Авторитет екскурсовода заснований на його знаннях, уміннях, навичках, моральних якостях, практичному досвіді.

91. МОВА ЕКСКУРСОВОДА Мова екскурсовода як майстра публічного слова є важливою складовою його професійної майстерності. Насамперед, екскурсовод є просвітителем, поширювачем знань серед населення. Мова підрозділяється на зовнішню і внутрішню. Зовнішня мова має комунікативні значення, її зміст орієнтований на розуміння іншими людьми. Розповідь екскурсовода - це зразок зовнішньої мови, основне завдання якої - впливати на свідомість та діяльність людей, передавати їм визначену інформацію, повідомляти знання про конкретні об'єкти. Передача знань і відображення дійсності - дві основні функції мови. Зовнішня мова екскурсовода знаходить вираз у двох формах: монологічній (монолог) і діалогічній (діалог). У ході діалогу ставляться, уточнюються запитання, подаються репліки.                                                                                      Внутрішня мова - це мова всередині себе, попереднє формування думок, які будуть повідомлені аудиторії. Екскурсовод використовує внутрішню мову в процесі розробки нової теми (підтеми, одного з основних питань)                           Стиль мови екскурсовода має характерні особливості ~ ясність, лаконічність, точність, образність (наочність), емоційність, чистота. Стиль мови екскурсовода відбиває його мовну культуру. Темп і ритм мови екскурсовода диктується змістом розповіді.. Темп мови має бути таким, щоб зміст її сприймався і засвоювався найбільш ефективно. Мова екскурсовода повинна бути складною, природною, щирою. Для екскурсовода важливо мати добру дикцію. Недоречне вживання стандартних фраз і спів, наприклад, „значить", „так сказати" тощо. Недоліками мови є шепелявість, гнусавість, в'ялість вимови, недоговорювання закінчень фраз і слів. Культурною вважають таку мову, що характеризується багатством словника, широким використанням граматичних конструкцій, художньою виразністю, доцільністю жестів і міміки.        Екскурсовод повинен володіти основами усної та письмової мови. Мовна культура передбачає культуру граматичних форм і синтаксису мови, культуру вимови (звуків, слів, інтонацій), стилістичну культуру мови, культуру жестів і міміки. Комунікативні якості мови передбачають правильність, точність, логічність, чистоту, виразність, багатство мови. "Мова впливає на слухача насамперед своїм фактичним змістом, у звичайній, науковій або художній формі.                    Звучність голосу дає екскурсоводу можливість донести промову до аудиторії. Постійна робота по розвитку культури мови збагачує словниковий запас екскурсовода, дозволяє йому правильно обирати і вживати слова в розповіді, дає можливість відпрацювати свій індивідуальний стиль мови.

92. ВИРАЗНІ ЗАСОБИ В МОВІ ЕКСКУРСОВОДА До виразних засобів мови відносять способи та прийоми образного оформлення (виразності) думки. Практикується це в тих випадках, коли необхідно якось посилити мову екскурсовода, зробити її більш яскравою, виразною і переконливою.У розповіді екскурсовода можливо використовувати ті виразні засоби, які характерні для мови лектора, оратора: синоніми, антоніми, омоніми, порівняння тощо. Синоніми. Синонімами називають слова, які співпадають або схожі між собою за значенням. В екскурсійній мові, наприклад,замість слова „тривало" можна використати слова: „нескінченно", „ціла вічність", „тривалий час" Використовує екскурсовод і перифразу (парафразу) - один з видів синоніма. Антоніми - слова, які мають взаємопротилежні значення, що означають різні якості предмета (явища). Приклади: великий - маленький, друг - ворог, близький -далекий. Омоніми - слова, які звучать однаково, але мають різне значення. Наприклад: лава - вогняна маса, лава - кавалерійська атака, лава - забій великої протяжності у вугільній шахті.Екскурсовод може користуватися в своїй розповіді різними стилями і, щоб висловитися красиво, застосовувати тропи і фігури. Троп - слова або фраза в переносному значенні. Тропами є, наприклад, метафора, алегорія,епітет, антитеза, тавтологія, гіпербола, літота, риторичне запитання тощо. Метафора -троп, який характеризує. Приклади: „йде дощ", „шумить ліс", „сідає сонце",. Алегорія - це троп який демонструє іносказання, визначення абстрактного поняття за допомогою конкретного. Алегорія - це ще й уподібнення, подробиці якого складаються в систему натяків. Приклади: „донкіхоти перебудови", Для того, щоб усвідомити зміст цих алегорій, слід мати певні знання, певну ерудицію.                                              Епітет - різновид визначення, який відрізняється значною експресією. Як епітети найчастіше застосовуються прикметники. Приклади: „холодна голова", „струнка теорія", „солодкі сподівання"                                                                                                         А нтитеза - протиставлення понять, схем.. Приклади: „життя коротке - мистецтво вічне" „Людина красить місце, а не місце людину" „Жити - це мислити"                                Тавтологія - це троп, у якому за допомогою синонімів і споріднених за значенням слів відбувається повторення того, що вже було сказано. Приклади: „у строгому і точному значенні слова...", „справжня й історична свобода" тощо.                                      Гіпербола - це перебільшення з метою створення більш повного враження. Гіпербола заснована на відносинах схожості, але компоненту, який співставляють, приписують якості, наприклад, розміри, масштаб, інтенсивність, які значно перевищують дійсні. Приклади: „піти на край світу", „ безкрайнє море", „море страждань".

Риторичне запитання - у монологічній промові воно часто виглядає як питання, поставлене самому собі, як спроба поглибити своє розуміння ситуації. Відомі риторичні запитання: „Камо грядеши?", „Хто винен?", „Що робити?".                               Анафора - повторення на початку фраз одних й тих самих слів або звуків. Це фігура додавання, заснована на повторенні значимого елемента, частіше на повторенні початкових частин суміжних речень.                                                                       Паралелізм -. це схоже розташування двох дій, двох сюжетів. Застосування паралелізму вимагає від слухача порівняти сенс двох фрагментів повідомлення. Приклади: „Немає людини - немає проблеми"

93.НЕВЕРБАЛЬНІ ЗАСОБИ МОВЛЕННЯ Окрім вербального (словесного) спілкування на екскурсіях відбувається й невербальне спілкування, що включає жест, посмішку, позу, ходу, міміку, рух тіла. За допомогою мови передається суть інформації, зміст тексту і його значення. Невербальні засоби спілкування доносять до аудиторії підтекст, внутрішнє додаткове розуміння того, про що говориться, ставлення до нього.Важливим у невербальному спілкуванні є візуальний контакт (контакт очима). „Фіксація погляду на іншому означає не тільки зацікавленість, а й зосередженість".1 Взагалі найінформативнішим елементом зовнішнього вигляду людини є обличчя. Під час спілкування інформативну функцію виконує міміка - рух м'язів обличчя, що виражають внутрішній душевний стан, який переживається людиною, його настрій. Міміка іноді може сказати більше, ніж язик. Посмішка означає позитивне ставлення до людини. Жести, міміка, інтонація допомагають екскурсоводу зосередити увагу екскурсантів, висловити своє емоційне ставлення до інформації, яку він передає. Жести в екскурсії пов'язані, насамперед, з показом об'єктів, тобто є складовою частиною наочності.

Найчастіше використовується вказівний жест. Широкого поширення набули об'ємні, або ілюстративні жести, за допомогою яких екскурсовод допомагає екскурсантам визначити ширину та вишину об'єкта, що спостерігається. Для підкреслення своїх слів екскурсовод здійснює рух рукою знизу до верху або зліва направо. Конструктивні жести підкреслюють особливості конструкції будови, найчастіше використовуються в архітектурно-містобудівних екскурсіях. Екскурсовод використовує варіанти жестів (наочні, емоційні, спонукальні, рекомендаційні), залежно від складу групи, теми екскурсії, пори року, доби тощо. Спонукальні жести носять організаційний характер. За їхньою допомогою екскурсовод пропонує вийти з автобуса або зайняти місця в салоні автобуса, розташовує групу біля об'єкту, просить екскурсантів пройти до наступного об'єкту. Емоційні жести підкріплюють почуття екскурсовода, його психологічний стан у конкретний момент.                                                                                               Жести, що супроводжують розповідь, повинні бути адресними, лаконічними, змістовними, емоційними

94. ВМІННЯ ТА НАВИЧКИ ЕКСКУРСОВОДА Основу професійної майстерності екскурсовода складають вміння та навички. Для формування професійного вміння необхідні ґрунтовні знання і вміння володіти методичними прийомами при проведенні екскурсії. Шляхи придбання вмінь екскурсоводами бувають різні: при прослуховуванні екскурсій, вивченні досвіду роботи інших екскурсоводів, виконанні навчальних вправ тощо. Одним з найважливіших вмінь екскурсовода є виклад екскурсійного маршруту у тому обсязі, який необхідний для конкретної аудиторії.Навичками називають вміння виконувати визначену дію. Навички екскурсовода - це відпрацьовані практикою дії екскурсовода, які відбуваються за однією й тією ж схемою (спрямованість, послідовність тощо). Придбання навичок допомагає виконати роботу швидко, точно і впевнено.Навички екскурсовода поділяються на декілька груп: навички розробки нової теми екскурсії, навички роботи з книгою, у бібліотеці, у фондах і запасниках музею, з документами архівів тощо; навички підготовки до проведення екскурсій, навички прослуховування екскурсій, навички реклами екскурсійних заходів, навички мовного етикету, навички праці з екскурсійною аудиторією, навички екскурсійної розповіді, навички техніки ведення екскурсії, навички проведення екскурсій для школярів, інших категорій населення У ході практичної діяльності навички можуть взаємодіяти. Засвоєння навичок дозволяє екскурсоводу використовувати різні варіанти проведення екскурсій з урахуванням специфіки екскурсійної аудиторії Збереження навичок можливе лише при систематичній участі в екскурсійній роботі, в проведенні екскурсій. Професійна майстерність екскурсовода передбачає постійне удосконалення набутих навичок, від цього залежить підвищення ефективності екскурсії.                                                                З метою формування практичних навичок проведення екскурсій використовуються різні форми навчання екскурсоводів: виїзні заняття на маршруті, з навчальними вправами біля екскурсійних об'єктів, вивчення методичної літератури, навчальні екскурсії, відвідування і прослуховування екскурсій колег-екскурсоводів, засвоєння методичної документації, ділові ігри тощо. Удосконалення навичок дозволяє екскурсоводу використовувати варіанти проведення екскурсій для екскурсантів з різним рівнем підготовки. Ефективність екскурсії залежить не тільки від знань і вміння екскурсовода, але й від вміння екскурсантів володіти навичками спостереження об'єктів, від їхньої уваги до розповіді екскурсовода, вміння сприймати фактичний матеріал, робити необхідні висновки.

95.ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД І МАНЕРИ ЕКСКУРСОВОДА Зовнішній вигляд екскурсовода - це те, що впадає у вічі екскурсантам, як тільки він постає перед ними. Постаючи перед аудиторією екскурсовод повинен бути впевнений, що зовнішній вигляд відповідає вимогам екскурсантів і обстановці, завжди пам'ятати про те, що неохайність і недбалість в одязі можуть зашкодити. Зазвичай, зачіска має бути в порядку, руки і нігті - чисті, взуття начищене, сукня чи костюм випрасувані.Чоловік має бути добре поголеним, зайві речі не повинні випинати з кишені.Жінка, безумовно, повинна знати, якої довжини у неї рукав, наскільки відкритий виріз горловини, як сидять на ній брюки чи спідниця. Вона повинна попередньо оцінити, як виглядає вбрання, копи вона стоїть, сидить чи ходить. Прикраси повинні підкреслювати зовнішність жінки, не привертаючи до себе уваги. Основне правило: позбавитись усього, що занадто блискуче і мінливе, дзвенить і шумить, тим самим відволікаючи увагу слухачів від того, що говорить екскурсовод.Макіяж повинен допомагати жінці показати свою природну красу, підкреслити переваги і трохи приховати недоліки. Він не повинен привертати до себе увагу.Манери екскурсовода знаходять свій вираз не тільки в зовнішньому вигляді, одязі, але й у способі триматися, в розмові з іншими людьми, з екскурсантами. Слід пам'ятати, що поведінка екскурсовода, манера проведення екскурсії є проявом рівня його загальної культури. Удосконалюючи свою майстерність, потрібно позбавлятися від різних звичок - голосно розмовляти, надмірно жестикулювати, переривати співбесідника, використовувати в розмові різкі вирази, робити грубі зауваження тощо. З екскурсійною аудиторією має бути встановлений тісний контакт. Для того, щоб виступати перед слухачами професійно, слід інколи попрактикуватись перед дзеркалом, подивитись на свою міміку, на перебіг виразів обличчя під впливом різних почуттів. Щоб не втратити контакту з аудиторією, слід, не поспішаючи, переводити погляд з однієї групи екскурсантів на іншу, не намагаючись уперто дивитися то на одного, то на іншого. Правильна поза також досягається тренуванням, вона має бути невимушеною, без напруги. Головне для пози - стійка рівновага тіла і його рухливість. Під час 2-3-годинної екскурсії екскурсовод неодноразово змінює свою позу. Робиться це природно, так, щоб у слухачів не створилася уява, що екскурсовод не може знайти собі місця.

Важливе відпрацювання навичок етикету. Екскурсійні працівники вважають за доцільне ввести поняття екскурсійного етикету, що має сприяти підвищенню культури туристично-екскурсійного обслуговування.

96. ПРОФЕСІЙНА МАЙСТЕРНІСТЬ ЕКСКУРСОВОДА Професійна майстерність екскурсовода - це як особливий вид мистецтва, що побудований на активному використанні та вмілому поєднанні показу і розповіді, застосуванні методичних прийомів ведення екскурсії, володіння специфічними вміннями та навичками, що притаманні даній професії.Основні складники професійної майстерності екскурсовода - знання та вміння. Знання: загальні знання (ерудиція) і знання з спеціальності (ерудиція з спеціальності), знання екскурсійної теорії, методики ведення екскурсії, основ психології, педагогіки, риторики, логіки та етики.                                                                                                             Вміння: сформулювати знання і викласти свої думки до проведення екскурсії (у тексті) розповіддю і культурою мовлення, розширення світогляду людей, при проведенні екскурсій використання методичних прийомів, донести знання до аудиторії і керувати нею; передавати свої переконання і поводиться в колективі. Принципи систематичності та послідовності вимагають додержання суворого хронологічного чи логічного зв'язку в поданні матеріалу екскурсії. Кожна екскурсія, як відомо, складається з кількох підтем. Розкривати їх слід таким чином, щоб слухачі в результаті отримали струнку, цілісну уяву по всій темі екскурсії. Ерудиція екскурсовода. Екскурсовод-ерудит повинен володіти ґрунтовними знаннями з кількох тем екскурсій, на підставі яких він може підготувати варіанти екскурсій для різних категорій екскурсантів, прочитати лекцію і написати реферат з питань, що входять до підтеми. Зазвичай такий екскурсовод добре обізнаний у літературі з спеціальності. Майстерність екскурсовода невід'ємна від володіння і постійного використання основних положень екскурсійної теорії. Головна функція екскурсовода не тільки передати знання групі, але й домогтися їх ефективного засвоєння екскурсантами. Тому важливою складовою професійної майстерності є володіння методикою. Робота екскурсовода носить творчий характер.Екскурсовод - це творець екскурсії. Творчість у діяльності екскурсовода знаходить свій вираз і в роботі його уяви, і в постійній роботі по використанню методичних прийомів, різних форм оживлення мови, у пошуках нових матеріалів до екскурсії, нових логічних переходів між підтемами, в удосконаленні техніки проведення екскурсії. Екскурсії, що готуються і проводяться екскурсоводами, які творчо ставляться до своєї справи, є оригінальними уроками професійної майстерності. "Рівень кваліфікації екскурсовода знаходиться у прямій залежності як від його профільної (основної дипломної) освіти, так і від наступних етапів навчання (підвищення кваліфікації). Вся робота по підвищенню професійної майстерності має носити плановий характер. Значну допомогу екскурсоводам (особливо початківцям) може надати спеціальна методична література, а також підвищення кваліфікації на спеціальних курсах

97.Оцінка якості екскурсії. Якість екскурсії має подвійне визначення: з одного боку - це оцінка екскурсії слухачами; з іншого - професійна оцінка спеціалістами. Як показує екскурсійна практика, інтерес у слухачів викликають такі елементи екскурсії:а) інформаційна насиченість, змістовність;б) вміло підібрані об'єкти показу, їх видовищність;в) факти, що запам'ятовуються;г) життєво корисні приклади;д) приваблива манера проведення екскурсії.Екскурсанти оцінку проведеної екскурсії ставлять узалежності від того, чи була вона цікавою, новою. Іноді відмічають недоліки: лекційність, надмірну інформаційність, ескізність; етюдність. Екскурсанти також відмічають організаційні моменти у проведенні екскурсії, її тривалість.Професійна оцінка якості екскурсії враховує ряд факторів, у числі яких - якість методичної документації; її постійне удосконалення; впровадження і правильне використання методичних прийомів показу і розповіді; техніка ведення екскурсії.Якість екскурсійних послуг залежить не тільки від якості методичної документації, але й від професійних і особистих якостей самого екскурсовода. Робота екскурсовода включає:1)проведення екскурсії;2)самостійну підготовку до екскурсії та підвищення кваліфікації;3)участь у роботі методичних секцій, об'єднань, творчих спілок, груп тощо, а також у розробці нових екскурсійних тем та переопрацювання вже існуючих кваліфікації у відповідних закладах.Якісне виконання екскурсійної послуги - одне з важливих завдань в обслуговуванні туристів і екскурсантів. Головна роль при цьому відводиться менеджеру, який відповідає за екскурсійну діяльність, а також безпосереднім виконавцям - екскурсоводам, гідам, керівникам туристично-екскурсійних груп.Менеджер повинен надавати методичну і консультативну допомогу екскурсоводам, прослуховувати їх на маршруті, надавати допомогу в переопрацюванні методичної документації.Для того, щоб екскурсія була якісною, необхідний попередній контроль знань, що здійснюється менеджером під час співбесіди з екскурсоводом, проведення пробних екскурсій, а потім прослуховування екскурсії на маршруті.