Становлення екскурсійної діяльності.

Становлення екскурсійної діяльності.

90-і рр. XIX ст. - 1918 р. –зародження організаційних засад у розвитку екскурсійного руху. Велику роль у цей час відіграють перші краєзнавчо-туристичні сб'єднання, гуртки, клуби тощо.

Особливою популярністю на той час користувалися спеціалізовані екскурсії - ботанічні, геологічні, археологічні.

На рубежі ХІХ-ХХ ст. в екскурсійному житті України та зокрема на Львівщині свою роль починають грати комерційні структури, створені приватними підприємцями.

У західноукраїнських землях інтерес до екскурсійної справи з’явилися туристично-краєзнавчі та спортивні товариства Чорногора", "Пласт", "Сокіл", "Січ".

Екскурсії у природу були одними з самих популярних екскурсій не лише на Львівщині, але й по всій Україні, що організовувались у гімназіях та училищах під керівництвом учителів природознавства.

Величезне значення мали історичні екскурсії, здебільшого їх проводили вчителі історії. Привертали увагу учнів, насамперед, історичні пам'ятки великих міст, насамперед Києва, Львова, Ялти тощо.

З метою релігійно-морального виховання молоді в кінці XIX - на початку XX ст. застосовувались паломницькі екскурсії. Об'єктами таких екскурсій у Львівській області були: костел Пресвятої Діви Марії у місті Стрій церква Святого Юра у місті Дрогобичі та інші.

На початку XX ст. було зроблено перші кроки щодо організації та проведення літературно-мистецтвознавчих екскурсії; де екскурсоводами, як правило, виступали вчителі літератури та малювання.

На Станіславщині перше спортивно-пожежне товариство "Січ" було засноване в 1900 р. Воно організовувало екскурсії, під час яких молодь навчалася орієнтуватись на місцевості,ставити намети, розпалювати вогнища.

У 1911 р. "Пласт", члени якого під час туристських походів виробляли навички участі в таборуванні, рятівництва тощо.

Перші "пластові" гуртки в Галичині було засновано у Львові П. Франком (сином І. Франка) та І. Чмолою в 1911 p., але офіційним початком "Пласту" вважають день першої присяги "пластового" гуртка при Академічній гімназії у Львові - 12 квітня 1912 p., організатором якого став О. Тисовський.

Важливим є і той факт, що наукові товариства в своїх об'явах і повідомленнях про організацію наукових екскурсій пропонували їх не тільки членам товариств, але й членам їх сімей гостям міста тощо.

Суттєві ознаки екскурсії

Екскурсія являє собою цілеспрямований, наочний процес пізнання оточуючого, середовища.

Кожна екскурсія має свої особливості в методиці проведення і оганізації обслуговування. Ознаки екскурсії свідчать, як про її подібність іншим формам культурно-виховної роботи (лекції, конференції), так і про відмінності від них:
1. Тривалість у часі проведення (від академічної години до доби);
2. Наявність екскурсантів, їх активна діяльність (спостереження, вивчення, дослідження об'єктів);
3. Кваліфікований керівник-спеціаліст (екскурсовод);
4. Наочність, зорове сприйняття об'єктів;
5. Переміщення за заздалегідь визначеним маршрутом;
6. Цілеспрямованість огляду (тема).
Окрім таких загальних для всіх екскурсій ознак, у кожного виду екскурсій є свої специфічні ознаки.Це такі:

1. Суб’єкт-суб’єктний характер екскурсії (суб’єктність виражається перш за все у спілкуванні в системі екскурсовод – екскурсанти.)
2. Наявність теми, мети та завдання(ведеться за певною темою, що регламентує відбір екскурсійних об’єктів, на яких розкривається тема, спрямованість спілкування)

3. Слідування певній методиці підготовки та проведення екскурсії(екскурсія будується та проводиться за певною методикою, яка складається із методів та засобів виховання та навчання, методичних прийомів, що застосовуються в екскурсійній діяльності)
4. Умотивованість дій екскурсовода та екскурсантів(До чинників, що утворюють мотивацію участі в екскурсії, належать, перш за все, суб’єктні особливості екскурсанта та екскурсовода, емоційна насиченість екскурсії, інтерес від неї)
5. Визначальна роль інтересу в мотивації пізнання. (інтерес виникає як цікавість, бажання розширити світогляд, змінити вид діяльності.
6. Визначена структура екскурсії. (Основними елементами екскурсії є вступна, основна та завершальна частина)
7. Індивідуальний підхід.. Кожний екскурсант має власні очікування від екскурсії, які він проектує на всю екскурсію. Його вдоволеність екскурсією залежить від ступеня здійснення цих очікувань.)
8. Урахування психічних процесів. На екскурсії задіяні такі психічні утворення, як пам’ять, увага, мислення, інтелект, активність, емоції. Екскурсоводу необхідно мати чітке уявлення про згадані психічні процеси)
9.Високі вимоги до особистості екскурсовода. Його має вирізняти висока професійна майстерність, переконаність,широкий кругозір, розвинута професійна інтуїція,шарм, культура мовлення розвинута пам’ять.

Функції екскурсії

Функція з лат.означає виконання, здійснення. Функція - це зовнішній прояв якого-небудь об'єкта, форма роботи установи, підприємства. Функції екскурсії розглядаються як її головні властивості.

Функція наукової пропаганди. Виконуючи функцію пропаганди, кожна екскурсія повинна мати чітку спрямованість. В основу екскурсії покладені принципи пропаганди, науковість, ідейність, зв'язок з життям, дохідливість і переконливість.

Функція інформації. Екскурсія відповідно до своєї темою містить інформацію по конкретному розділу знань: про досягнення історичної науки, медицини, біології; Значна частина інформації на екскурсії підтверджується показом об'єктів. Наявність інформації в екскурсіях не означає, що екскурсовод повинен, відступаючи від теми, робити повідомлення про останні події міжнародного життя. Основою для проведення екскурсії є затверджений текст.
Функція організації культурного дозвілля. Під дозвіллям мається на увазі та частина неробочого часу, яка залишається в розпорядженні людини після робочого дня. Помітно зростає роль екскурсії в організації культурного дозвілля там, де екскурсійні установи і музеї перейшли від епізодичних заходів до заходів з циклам. Екскурсійний цикл ставить завданням дати екскурсантам систему знань (наприклад, з історії рідного міста, про пам'ятки культури та історії, розташованих на його території.Тут цикл з 5-6 екскурсій присвячується показу, наприклад, історичних пам'ятників.
Екскурсія у функції розширення культурно-технічного кругозору. Її учасники отримують знання з історії, в галузі мистецтва, архітектури, літератури, економіки. Нерідко екскурсія конкретизує знання екскурсантів, допомагає їм побачити те, що вони знали за письмовими джерелами, з шкільних програм, з лекцій.
Функція формування інтересів людини. Завдання екскурсії - повідомити знання аудиторії і викликати інтерес у людей до конкретної галузі знань. Наприклад,побувавши на літературній екскурсії, її учасники виявляють надалі інтерес до конкретного письменнику.
Кожна конкретна екскурсія може виконувати одночасно кілька функцій. Це залежить від того, з якою групою екскурсантів вона проводиться. Для дітей та молоді екскурсія - це функція розширення культурно-технічного кругозору; для підлітків, що вибирають професію, - функція формування інтересів; для іноземних туристів - функція інформації і т. д.

Класифікація екскурсій.

1. За змістом екскурсії поділяються на оглядові (багатопланові) і тематичні.

2. За складом і кількістю учасників екскурсії поділяються на індивідуальні і групові; для місцевого населення і приїжджих туристів; дорослих і школярів тощо. Особливості сприйняття екскурсійного матеріалу кожною із зазначених груп вимагають внесення змін у зміст екскурсій, методику і техніку їх проведення, а також їх тривалість.

3. За місцем проведення екскурсії бувають: міські, заміські, виробничі, музейні, комплексні.

4. За засобами пересуваннях пішохідні і з використанням різноманітних видів транспорту [11, 12].

Перевага пішохідних екскурсій полягає у тому, що, створюючи необхідний темп руху, вони забезпечують сприятливі умови для показу і розповіді.

Транспортні екскурсії (у переважній більшості – автобусні) складаються з двох частин: аналізу екскурсійних об'єктів (наприклад, пам'яток історії і культури) на зупинках і розповіді про них під час пересування між об'єктами.

Деякі екскурсійні фірми використовують для проведення екскурсій тролейбуси, трамваї, річкові і морські теплоходи, гелікоптери (вертольоти) та ін.

5. За тривалістю екскурсії бувають від однієї академічної години (45 хв.) до доби.

Класифікація екскурсій за змістом. Отже, за змістом вони поділяються на оглядові (багатопланові) і тематичні.

Оглядові екскурсії мають свої особливості. На відміну від тематичних, формулювання теми в оглядових екскурсіях пов'язане із певною складністю. Незалежно від місця, де їх готують і проводять, оглядові екскурсії практично подібні між собою, насамперед за своєю структурою. У кожній із них висвітлюється декілька підтем (історія міста, стисла характеристика промисловості, науки, культури, освіти тощо)

Тематичні екскурси присвячені розкриттю однієї теми. Якщо це історична екскурсія, то в и основу може бути закладено одну або декілька подій, об'єднаних однією темою.

66.Національна система туристсько-екскурсійних маршрутів "Намисто Славутуча". З метою створення суцільної загальнодержавної мережі маршрутів і турів різного спрямування та тривалості, найповнішого задоволення потреб різних категорій вітчизняних та іноземних туристів і екскурсантів, розвитку туристичної діяльності в Україні розроблено інноваційний туристський продукт - Національну систему туристсько-екскурсійних маршрутів "Намисто Славутича". Вона охоплює всі області Україні та Автономну Республіку Крим.

В областях регіону "Намисто Славутича" зосереджені великий природно-рекреаційний та історико-культурний потенціал, розвинена туристська інфраструктура й транспортна мережа, значна матеріальна база туризму, діють численні туристські підприємства та організації різної форми власності, що створює передумови для впровадження Національної системи "Намисто Славутича" в життя і зумовлює можливості та перспективи розвитку туристської галузі в Україні.

Система туристсько-екскурсійних маршрутів "Намисто Славутича" передбачає якнайповніше висвітлення історико-культурного потенціалу регіону під час туристських подорожей та екскурсій. З цією метою складено детальний перелік історико-культурних пам'яток регіону "Намисто Славутича" за географічним принципом - відомості про наявність екскурсійних об'єктів у населених пунктах туристського регіону з урахуванням часу їх створення.

У межах Національної системи "Намисто Славутича" розроблено рекомендовані туристсько-екскурсійні маршрути за тематичними напрямами по місцях, багатих на пам'ятки історії, культури, архітектури та природи, а також пов'язаних з життям і діяльністю видатних людей. Тематичні напрями рекомендованих туристсько-екскурсійних маршрутів визначено з урахуванням найважливіших віх історичного та культурного життя українського народу.

Основні тематичні напрямки СИСТЕМИ туристично-екскурсійні маршрути «Намисто СЛАВУТИЧА»:-О давньоруських містах, -Дорогами українського козацтва., -Монастирські комплекси Середнього Придніпров'я, -Перлини садово-паркового мистецтва

67.Концептуальні положення екскурсійної діяльності в рамках екологічного туризму. Для здійснення екскурсійної діяльності в рамках екологічного туризму потрібно:

1) Визначити екскурсійний продукт парку.

2) Визначення цільових груп екскурсантів.

Екскурсійний продукт парку. З начною мірою визначення і формування свого продукту парки повинні засновувати на оцінках їх екскурсійного потенціалу, але як це з очевидністю випливає з сенсу самого поняття потенціалу, далеко не всі його компоненти можуть виявитися - на даний період часу - реальним продуктом, що користується достатнім попитом.

Остання умова вельми важливо тому, що парк повинен забезпечувати інвестування достатньої частини прибутку від екскурсійної діяльності у збереження своїх ресурсів і розвиток туристської інфраструктури. Почасти цього можна добиватися через введення - за погодженням з місцевими властями - так званої туристської ренти, що представляє собою аналог диференційованої ренти.

Очевидно, основними характерними видами екскурсійних послуг і товарів для національних парків можуть бути: • Розроблені, облаштовані і контрольовані парком постійні маршрути;

• Освітні та консультаційні послуги найрізноманітніших типів;

• Організація спортивного, пригодницького, зеленого, сільського, лікувального та реабілітаційного туризму; • Спеціальні екологічні та еколого-культурні тури; • Екскурсійні послуги, в тому числі - екскурсії по околицях парку; • Проведення спеціальних заходів та акцій (ярмарків, аукціонів, фестивалів, конкурсів, виставок тощо); • Контрольована заготівля туристами «дарів природи»; • Продаж екологічно чистих місцевих продуктів харчування; • Екотехнологічние послуги розміщення і транспортні послуги; • Прокат туристського спорядження; • Виготовлення і продаж сувенірів, в тому числі і поштових марок; • Продаж торгових знаків з екологічної символікою парку, рекламні послуги; • Виготовлення і продаж спеціальної аудіо-, відео-, фото-і кінопродукції.

Цільові групи екскурсантів національних парків та їх інтереси.Виявивши доступні еколого-туристські ресурси та оцінивши потенціал тих територій та / або об'єктів, які можна використовувати для формування різних варіантів еколого-туристського продукту, важливо визначити цільові групи, для яких ті чи інші варіанти продукту виявляться більш всього привабливі.

68. Основні вимоги до змісту екскурсії. У найпростішому вигляді зміст всіх екскурсій незалежно від теми, виду і форми проведення однаковий: вступ, основна частина, висновок.

Вступ, як правило, складається з двох частин:

• організаційної (знайомство з екскурсійною групою і інструктаж екскурсантів про правила безпеки в дорозі і поведінки на маршруті);

• інформаційної (коротке повідомлення про тему, протяжності і тривалості маршруту, часу відправлення і прибуття назад, санітарних зупинках і місці закінчення екскурсії).

Основна частина будується на конкретних екскурсійних об'єктах, поєднанні показу і розповіді. Її зміст складається з декількох підтем, які повинні бути розкриті на об'єктах і об'єднані темою. Кількість підтем екскурсії звичайно від 5 до 12. При цьому важливим для створення екскурсії є підбір об'єктів таким чином, щоб були тільки ті об'єкти, які допомагали б розкрити зміст теми екскурсії, причому в певному дозуванні за часом і залежно від значущості тієї чи іншої підтеми в даній екскурсії.

Висновок, як і вступ, не пов'язане з екскурсійними об'єктами. Воно повинно займати за часом 5-7 хвилин і складатися з двох частин. Перша підсумок основного змісту екскурсії, висновок по темі, що реалізовує мета екскурсії. Друга інформація про інші екскурсії, які можуть розширити і поглибити дану тему. Висновок так само важливо, як і вступ, і основна частина.

Дуже важливо, щоб екскурсія була досить цікава. Але не менш важливо, щоб вона не була перевантажена потоком непотрібної інформації, щоб спосіб подачі матеріалу не був стомлюючим, а сприяв би якнайкращому сприйняттю її тією чи іншою категорією екскурсантів. У зв'язку з цим тематика екскурсії неодмінно повинна бути зорієнтована на певну категорію екскурсантів (дорослих або дітей, молодь, міських або сільських жителів, працівників гуманітарних професій,)

Повинна бути логічна послідовність розміщення об'єктів на маршруті. Крім логічної послідовності «розміщення» об'єктів на маршруті, своєрідного наростання в їх показі, наявності кульмінаційного пункту (т. Е. Моменту найвищої напруги в розкритті теми), необхідні також ув'язка підтем, певний підбір логічних переходів. Тому методика вимагає правильної організації і використання пауз між об'єктами, певної логіки у викладі змісту основних питань, тематичність довідок під час переїздів між об'єктами.

69. Формування екскурсійної тематики. Тематика екскурсій – це сукупність, набір чи означена група тем. Добре розроблена тематика – результат творчих зусиль колективу методичних працівників та екскурсоводів.

В основі оцінки правильності складеної тематики знаходяться кілька показників. Основний – більша чи менша питома вага, рейтинг діючих екскурсій, які користуються постійним попитом серед населення. Другий – забезпечення умов для розширення культурного, наукового світогляду екскурсантів, необхідність підвищення ролі екскурсій у справі національно-культурного відродження, здійснення диференційованого підходу до обслуговування різних верств населення. Ці вимоги сповна можна віднести до підготовки нових екскурсійних тем.

Кожна екскурсія повинна мати чітко визначену тему, яку мають не лише тематичні, а й оглядові екскурсії. Тема в екскурсії – предмет показу та розповіді. Формування теми – короткий концентрований виклад основного змісту екскурсії. Побічні теми в екскурсійній практиці отримали назву “підтем” і розкриваються вони на кожному основному об’єкті показу.

Головними вимогами до тематики екскурсій повинні бути актуальність, різнобічність, відповідність запитам та інтересам екскурсантів, зв’язок із сучасністю. Чітко визначена тема та вміле її розкриття дають екскурсантам певне коло знань. Народження нових екскурсійних тем призводить до виявлення нових об’єктів, урізноманітнення екскурсійного продукту.

Особливість кожної теми полягає в тому, що вона знаходиться в тісному зв’язку з об’єктами та тим екскурсійним матеріалом, який повинні засвоїти екскурсанти при показі цих об’єктів. Якщо наявність об’єктів робить екскурсію екскурсією, то певне поєднання об’єктів показу визначає її тему. Тому вирішальне значення в об’єднанні зовні розрізнених часток екскурсії в єдине ціле належить темі. Але не досить знайти об’єкти по темі, до них необхідно підібрати матеріал, на якому цю тему буде розкрито. Саме тема регулює розповідь екскурсовода, не даючи можливості розповідати про об’єкт все, що він про нього знає, особливо у тих випадках, коли об’єкт багатоплановий і містить різноманітну інформацію.

70. Елементи педагогіки в екскурсійній роботі. Важливе місце в діяльності екскурсовода займає педагогіка - наука про закономірності виховання, освіти і навчання підростаючого покоління і дорослих. Будь-яка екскурсія дає людині нові знання про природу, суспільство, історичні події, природні явища, тобто вона є частиною процесу освіти. Спілкування з екскурсоводом, його рекомендації, зауваження надають також виховну дію на екскурсантів Виховує сам матеріал, що вивчається, етично і естетично впливаючи на їх свідомість. Таким чином, екскурсія стає частиною педагогічного процесу, приймаючи на себе функції освіти і виховання людини, формування його світогляду.

Педагогічний екскурсійний процес заснований на дидактичних принципах, які визначають зміст, організацію і методику навчання екскурсантів. До цих принципів відносять: науковість, ідейність,

Не тільки учбові, але і інші екскурсії по своїх завданнях і дії на учасників є педагогічним процесом. Як і у всякому педагогічному процесі, в екскурсії беруть участь дві сторони: повчальний екскурсовод і навчані екскурсанти. Екскурсовод повідомляє знання по певній темі, екскурсанти ці знання сприймають. Взаємодія цих двох сторін є основою педагогічного процесу. Екскурсовод у взаєминах з аудиторією використовує методику педагогічної дії.

Екскурсійний матеріал повинен бути підібраний і використаний так, щоб він розвивав пізнавальні здібності учасників екскурсії, виховував у них високі моральні якості - любов до своєї Батьківщини, пошана до інших народів, колективізм і так далі

У педагогічній діяльності екскурсовода розрізняють етапи:

1) підготовку екскурсовода і групи до екскурсії;

2) проведення самої екскурсії;

3) послеекськурсионную роботу, що закріплює екскурсійний матеріал.

Екскурсовод здійснює два педагогічні завдання: дидактичну - озброєння екскурсантів знаннями і виховну - формування світогляду, норм поведінки і мовного етикету.

71. Використання елементів педагогіки в екскурсійній роботі: Е кскурсії були започатковані як складова частина педагогічного процесу. Сама розробка екскурсійного методу вимагала виконання значних виховних завдань. Екскурсовод вчить своїх слухачів розуміти соціальні, історичні, моральні, естетичні та інші аспекти світогляду людини. Ще одне завдання екскурсії, як педагогічного процесу - озброїти екскурсантів навичками для самостійного спостереження об'єктів. Екскурсія своєю наочністю, методичними прийомами показу, цікавими формами розповіді повинна сприяти активізації екскурсантів. Таким чином, екскурсія сприяє набуттю екскурсантами нових знань про природу, суспільство чи вдосконаленню поглибленню вже набутих. Це і дає змогу вважати екскурсію частиною педагогічного процесу, в якому взаємодіють дві сторони: та, яка навчає, - екскурсовод і та, яка здобуває знання, -екскурсанти. Взаємодія екскурсовода та екскурсанта - головне в екскурсії. Тому знаходження оригінальних форм спілкування з екскурсією, її змістом, об'єктами та безпосередньо з її авторами -екскурсоводами - головне завдання екскурсійної педагогіки. У сучасній літературі є вимоги до педагогічних завдань екскурсії: " побудувати її на основі максимальної активності та самодіяльності екскурсантів, стимулювати самостійний аналіз зорових вражень, озброїти екскурсантів навичками самостійного спостереження та аналізу зорової інформації". Обов'язок екскурсовода - розширити коло пізнання слухачів, у будь-якому, навіть у відомому для екскурсантів питанні знайти нове, раніш невідоме їм, але достатньо суттєве для більш глибокого сприйняття матеріалу. Досвід кращих екскурсоводів доводить: до всього, що тісно пов'язане з уже відомим, розвиває це відоме, екскурсанти завжди ставляться зацікавлено, а до повтору відомих істин, навпаки, негативно. А це вже залежить від рівня майстерності екскурсовода. Аналіз практичної діяльності екскурсоводів дає змогу визначити основні рівні їх майстерності, якщо за основу градації взяти такий показник, як зростання рівня діяльності екскурсовода як педагога.: 1. Початковий рівень. Екскурсовод знає зміст екскурсії. 2. Низький рівень. Екскурсовод здатний самостійно виконати всю систему дій, пов'язаних з екскурсією, але він "скутий" своїм знанням. 3.Середній рівень майстерності. Екскурсовод вільно виконує елементи відомої йому системи дійства, але йому дуже важко переносити їх на інші види екскурсій. 4. Високий рівень майстерності. Екскурсовод у змозі самостійно добирати методичні прийоми. Він у змозі діяти в різних ситуаціях по-різному, враховуючи обставини, які склалися в ході екскурсії. 5. Рівень досконалої майстерності. Екскурсовод володіє широким набором прийомів збору матеріалів, показу та розповіді, керівництва групами екскурсантів. Він може здійснювати перенос своїх індивідуальних прийомів роботи на різні види екскурсій. Найхарактерніша риса його діяльності - легкість виконання всіх компонентів, елементів, які складають сутність роботи екскурсовода. Складовими частинами досконалої майстерності екскурсовода є:. мовні уміння,мімічна та пантомімічна виразність, вміння управляти своїм емоційним станом, бути привітним, доброзичливим, володіння елементами режисерських та акторських вмінь, педагогічна техніка, комплекс знань, вмінь та навичок. На самому високому рівні педагогічної майстерності робота екскурсовода стає суто індивідуальною, не схожою на діяльність інших своїм виконанням. Наявність основних елементів педагогіки в процесі проведення екскурсій дає змогу віднести останні до педагогічного процесу, який є засобом освіти, виховання і розвитку особистості.

72. Основні поняття екскурсійної методики: Екскурсійна методика являє собою окрему методику, яка пов’язана з процесом розповсюдження знань на основі такої активної форми культурно-виховної роботи як екскурсія. Екскурсійна методика розглядається у декількох аспектах: - як основа професійної майстерності екскурсовода; - як механізм який вдосконалює “подання” матеріалу; - як процес впорядкування діяльності екскурсовода під час екскурсії. Практична методика, її вміле використання – найважливіший шлях до підвищення ефективності екскурсії (при наявності гарного тексту, “портфеля екскурсовода”). Екскурсійна методика спирається на філософію, педагогіку і психологію. Із філософської науки методика бере вчення про діалектику, теорію пізнання і логіку. Діалектика дає можливість висвітлювати матеріал у екскурсії з необхідною глибиною, правильно оцінювати історичні події, явища і факти, робити правильні висновки по темі. Теорія пізнання допомагає краще розібратися у складних суспільних і природних процесах, керуватися науковими знаннями у практичній діяльності. Предметом екскурсійної методики є цілеспрямоване вивчення, систематизація, формулювання, роз’яснення і застосування на практиці засобів і методів виховання та навчання, а також методичних прийомів, за допомогою яких здійснюють свою діяльність екскурсоводи. Екскурсійна методика має справу з методичними прийомами проведення різних екскурсій. Одночасно вона виконує роль загальної методики. Це відбувається у тих випадках, коли йдеться про використання у екскурсіях принципів і вимог загальних для всіх форм освітньо-виховної роботи – наочності, науковості, систематичності, доступності, переконливості. Екскурсійна методика  є оригінальною у таких питаннях, як визначення і практичне використання методичних прийомів показу об’єктів. Що ж стосується розповіді у ході екскурсії, то в ній використовують звичайні методичні прийоми і форми усної мови –довідка, бесіда, опис, пояснення, коментар, цитування, літературний монтаж. Таким чином, екскурсійна методика одну частину своїх прийомів і засобів розробляє самостійно (тобто передбачає використання специфічних методичних прийомів), а другу частину, пов’язану із розповіддю, вона, в основному, запозичує із арсеналу інших розділів і форм культурно-освітньої роботи. Методичні прийоми, які використовуються у цій частині (розповіді) або не мають своєї екскурсійної специфіки, або представлені у доповненому чи модернізованому вигляді. Екскурсійна методика являє собою суму певних конкретних вмінь щодо проведення екскурсійної роботи, яка передбачає розробку нової екскурсії, підготовку проведення чергової екскурсії, проведення екскурсії за рекомендованою технологією, закріплення отриманих екскурсантами знань, підвищення рівня знань екскурсоводів з методичних питань. Таким чином, екскурсійна методика існує не сама по собі, а нерозривно пов’язана з процесами підготовки і проведення екскурсій. Основою для екскурсійної методики є два поняття – показ і розповідь. З одного боку, це назва двох основних елементів екскурсії, які розкривають тему, з іншого – два самостійних розділи методики підготовки і проведення екскурсій і, нарешті, це два цілеспрямованих види діяльності екскурсовода.

73. Технологічний процес екскурсійної діяльності: Технологічні процеси - самі процеси одержання, обробки, складання матеріалу. В основі технологічного процесу створення екскурсії лежить екскурсійна методика, в якій у широкому розумінні прийнято враховувати систему способів цілеспрямованого здійснення будь-якої роботи, а в педагогічній науці та практиці під методикою розуміється сукупність правил та способів викладання навчальних дисциплін, система прийомів навчання та виховання. Екскурсійний технологічний процес складається з двох основних розділів - підготовки екскурсії та її проведення. Технологічний процес екскурсії слід розглядати у двох планах: розробку нової теми для організації та підготовку екскурсовода до нової для нього теми. Технологія створення нової екскурсії досить складний процес. Він починається з глибокого вивчення духовних запитів та інтересів населення, екскурсійних можливостей міста, краю, району. Для підготовки нової екскурсії, як правило, створюється творча група у складі 3-7 найбільш творчих екскурсійних працівників. Кожному учаснику групи виділяється певний розділ роботи, при цьому враховуються хист та спеціальні знання виконавця. Технологічний процес створення нової екскурсії здійснюється поетапно. Визначено 15 етапів розробки екскурсії: 1. Визначення мети і завдань екскурсії. 2. Вибір теми. 3. Вибір літератури і складання бібліографії. 4. Знайомство з експозиціями і фондами музеїв за темою. 5. Відбір вивчення екскурсійних об'єктів. 6. Складання маршруту екскурсії. 7. Об'їзд або обхід екскурсії. 8. Підготовка контрольного тексту екскурсії. 9. Комплектування „портфеля екскурсовода". 10. Вибір методичних прийомів проведення екскурсії. 11. Визначення техніки проведення екскурсії. 12. Складання технологічної карти. 13. Підготовка індивідуального тексту. 14. Прийом (здача) екскурсії. 15. Затвердження екскурсії як продукта туристичної фірми. Пропонуються три основних етапи, а саме: 1. підготовча робота - визначення теми, мети, завдання екскурсії, добір та вивчення матеріалів по темі, першовитоків, монографій, знайомство з фондами та документами архівів, музеїв тощо, відбір вивчення та дослідження екскурсійних об'єктів; 2. створення екскурсії - її основної та допоміжної (додаткової) технологічної документації: маршрута,технологічної карти, контрольного тексту, "портфеляекскурсовода", карток (паспортів) екскурсійних об'єктів, бібліографічного списку літератури тощо; 3. завершальний етап - доведення екскурсії до робочого стану: одержання рецензії наукового фахівця, прийом екскурсії на маршруті, затвердження її, підготовка екскурсоводів до виходу на маршрут.

74. Проектування екскурсійних послуг: Екскурсія - туристична послуга, яка забезпечує задоволення духовних, естетичних, інформаційних потреб туристів. Екскурсія триває менше 24 годин і не потребує включення послуг розміщення. Проектування екскурсії передбачає визначення: - тематичної спрямованості; - об'єктів огляду; - тривалості екскурсій; - обсягу інформації; - способу пересування на маршруті екскурсії; - результатів соціологічного вивчення пропозицій екскурсантів щодо поліпшення умов обслуговування.
Результатом проектування екскурсії є наступні технологічні документи:
- технологічна карта екскурсії - технологічний документ, який визначає логічну послідовність огляду визначних об'єктів на маршруті;
- контрольний текст екскурсії - технологічний документ, який включає науковий, актуалізований зміст інформації, яка надається екскурсантам. На основі контрольного тексту екскурсовод складає індивідуальний текст, який відображає особливості і можливості екскурсовода і такий, що відповідає інтересам конкретних екскурсантів;
- матеріали "портфелю екскурсовода" - комплекту інформаційних матеріалів (фотографій, копій документів, географічних мап, схем, репродукцій з картин та ін.), які використовує екскурсовод в ході екскурсії;
- схема траси маршруту транспортної екскурсії.

75. Методики екскурсійного показу: Показ в екскурсії - процес реалізації принципу наочності, наочний спосіб ознайомлення з екскурсійним об'єктом, дія екскурсовода, спрямована на виявлення сутності об'єкту. Завдання екскурсійного показу: 1) показати екскурсійні об'єкти, які знаходяться у полі зору екскурсантів;2) показати об'єкти, які не збереглися, використовуючи фотографії та малюнки;3) показати об'єкт таким, яким він був у період події, що описується;4) відтворити зорову картину історичної події, що відбувалася на цьому місці;5) відтворити дії відомої особи, які відбувалися на цьому місці. Показ має первісний характер. Без об'єкту і його показу немає екскурсії.    Показ -цілеспрямоване спостереження об'єктів, процес, що потребує активних дій як з боку екскурсовода, так і з боку екскурсантів.   Показ повинен бути логічно послідовним, цілеспрямованим, а отже, вибірковим. Послідовність показу об'єктів означає виділення основних об'єктів ув'язку нових зі старими, поглиблення уявлень екскурсантів про них. Показ об'єктів повинен здійснюватися у напрямі від загального до окремого, від відомого до невідомого, від близького до далекого. Ефективний показ буде мати місце в екскурсії при виконанні ряду умов, до яких належать: правильно обране місце і час показу; можливість відволікти увагу екскурсантів від об'єктів, не пов'язаних з темою; використання руху екскурсантів при показі; підготовленість екскурсантів до спостереження об'єктів; вміння та навички, екскурсовода". Для показу потрібно обирати об'єкт, що справляє найбільш велике враження. Якщо поруч з об'єктом за темою екскурсії розташований інший об'єкт, який має відношення до теми, але більш привабливий за зовнішнім виглядом, то екскурсійна методика пропонує декілька шляхів вирішення цього питання: 1) дати коротку довідку про об'єкт; 2) промовчати про об'єкт; 3) розмістити групу екскурсантів так біля об'єкта, щоби сторонній об'єкт екскурсанти не бачили, або побачили пізніше. Н. Л. Седова виділяє чотири види показу, характерних для автобусної екскурсії: 1) показ з вікон автобуса при швидкості руху 50-60 км/год. 2) показ з вікон автобуса при уповільненні руху. 3) показ з вікон автобуса при його повній зупинці без виходу з салону. Відбувається більш ґрунтовне знайомство з об'єктами і пам'ятками, проте екскурсовод обмежений у використанні методичних прийомів показу; 4) показ при повній зупинці автобуса з виходом екскурсантів з нього. у 3-годинній екскурсії по місту передбачається 4-7 виходів. При визначенні техніки екскурсійного показу доцільно звернути увагу на наступні моменти: Вибір місця розташування групи екскурсантів,Потрібно гарантування безпеки і зручностей екскурсантам, Розстановка екскурсійної групи, необхідно звертати увагу на положення об'єкта відносно до екскурсантів – ракурс, Засоби показу об'єкта, Жести повинні відповідати змісту, темпу розповіді та руху транспорту. Прийоми показу: Прийоми попереднього огляду. Цей прийом застосовується в той час, коли екскурсанти знаходяться на місці розташування пам'ятки. Цей прийом є першою сходинкою спостерігання об'єкта; Прийом панорамного показу дає можливість екскурсантам спостерігати, наприклад, з видового майданчику; Прийом зорової реконструкції (відтворення): шляхом слова відтворюється первісний вигляд історичної споруди; прийом зорового монтажу: складає необхідний образ, поєднуючи зовнішній вигляд декількох пам'яток, а також їхніх окремих частин. У зоровому монтажі можуть бути використані фотографії, креслення, малюнки.; прийом локалізації подій: дає можливість обмежити увагу учасників екскурсії відповідними рамками. Прийом абстрагування дозволяє екскурсантам розглянути ті ознаки предмета, які слугують основою для розкриття теми чи підтеми; Прийом зорового порівняння: побудований на зоровому порівнянні різних предметів або частин одного об'єкта з другим, що знаходиться перед очима екскурсантів; Прийом інтеграції (відбудова, поповнення) - побудований на об'єднанні окремих частин об'єкта, що спостерігається, в єдине ціле; Прийом