Підготовка нової екскурсії проходить три основні ступені:

- Попередня робота - підбор матеріалів для майбутньої екскурсії, їхнє вивчення (тобто процес нагромадження знань по даній темі, визначення мети і завдань екскурсії). Одночасно з цим відбувається відбір об'єктів, на яких буде побудована екскурсія.

- Безпосередня розробка самої екскурсії включає: складання екскурсійного маршруту; обробку фактичного матеріалу; роботу над змістом екскурсії, її основною частиною, що складається з кількох основних питань; написання контрольного тексту; роботу над методикою проведення екскурсії; вибір найбільш ефективних методичних прийомів показу і розповіді під час проведення екскурсії; підготовку методичної розробки нової екскурсії; написання екскурсоводами індивідуальних текстів.

- Заключна ступінь - прийом (захист) екскурсії на маршруті. Твердження нової екскурсії керівником екскурсійної установи, допуск екскурсоводів, захистили свою тему, до роботи на маршруті.

У найпростішому виді схема всіх екскурсій, незалежно від теми, виду й форми проведення однакова: вступ, основна частина, висновок.

Вступ, як правило, складається з двох частин:

- організаційної (знайомство з екскурсійною групою й інструктаж екскурсантів про правила безпеки в дорозі й поводження на маршруті ); - інформаційної (коротке повідомлення про тему, протяжність і тривалість маршруту, часу відправлення й прибуття назад, санітарних зупинках і місці закінчення екскурсії).

Основна частина будується на конкретних екскурсійних об'єктах, поєднанні показу і оповідання. Її зміст складається з декількох підтем, які повинні бути розкриті на об'єктах і об'єднані темою. Кількість підтем екскурсії звичайно від 5 до 12. При цьому важливим для створення екскурсії є підбор об'єктів таким чином, щоб були тільки ті об'єкти, які допомагали б розкрити зміст теми екскурсії, причому в певній дозуванні за часом і залежно від значимості тієї або іншої підтеми в даній екскурсії.

Висновок, як і вступ, не пов'язаний з екскурсійними об'єктами. Воно повинно займати за часом 5-7 хвилин і складатися із двох частин. Перша - підсумок основного змісту екскурсії, висновок по темі, що реалізує мету екскурсії. Друга - інформація про інші екскурсії, які можуть розширити й поглибити дану тему. Висновок так само важливо, як і вступ, і основна частина.

Етапи: 1. Визначення мети і завдань екскурсії. 2. Вибір теми. 3. Відбір літератури і складання бібліографії.4. Визначення джерел екскурсійного матеріалу. Знайомство з експозиціями і фондами музеїв по темі.5. Відбір і вивчення екскурсійних об'єктів.

6. Складання маршруту екскурсії.7. Об'їзд або обхід маршруту.8. Підготовка контрольного тексту екскурсії.9. Комплектування "портфеля екскурсовода".10. Визначення методичних прийомів проведення екскурсії.11. Визначення техніки ведення екскурсії.12. Складання методичної розробки.

13. Складання індивідуальних текстів.14. Прийом (здача) екскурсії.15. Затвердження екскурсії.

25) Характеристика основних груп об’єктів В якості об'єктів можуть бути:

- пам'ятні місця, пов'язані з історичними подіями в житті нашого народу, розвитком суспільства і держави.

- будівлі та споруди, меморіальні пам'ятники, пов'язані з життям і діяльністю видатних особистостей, твори архітектури і містобудування, житлові і громадські будівлі, будівлі промислових підприємств, інженерні споруди (фортеці, мости, вежі), мавзолеї, будівлі культурного призначення та інші споруди;

- природні об'єкти - ліси, гаї, парки, річки, озера, ставки, заповідники і заказники, а також окремі дерева, реліктові рослини та ін;

- експозиції державних і народних музеїв, картинних галерей, постійних і тимчасових виставок;

- пам'ятники археології - городища, стародавні стоянки, поселення, кургани з похованнями, земляні вали, дороги, гірські вироблення, загони, святилища, канали та ін;

- пам'ятники мистецтва - твори образотворчого, декоративно-прикладного мистецтва, скульптура, садово-паркове та ін. мистецтво.

26) Види пам’ятників До них належать: 1) пам'ятки історії (будинки, споруди, пам'ятні місця і предмети, пов'язані з важливими історичними подіями, розвитком суспільства і держави, науки і техніки, культури і побуту народів, із життям відомих політичних, державних, військових діячів, народних героїв, діячів науки, літератури і мистецтва );2) пам'ятки мистецтва (твори монументального, образотворчого декоративно-ужиткового та інших видів мистецтва); 3) пам'ятки архітектури і містобудування (споруди суспільної, промислової, військової, культової архітектури, народного зодчества, архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали, майдани, вулиці, рештки давніх планувань і забудов міст та інших населених пунктів ); 4) пам'ятки археології (городища, кургани, рештки давніх поселень, укріплень, виробництв, каналів, доріг, місця поховання, кам'яні відбитки, наскельні зображення, старовинні предмети).До пам'яток історії і культури залежно від конкретних обставин можуть належати й інші об'єкти, які мають історичну, наукову, художню або іншу культурну цінність.

27) Критерії оцінки і вибору об’єктів Перед екскурсійними працівниками при створенні екскурсії стоїть завдання - відібрати з багатьох об'єктів найцікавіші і за зовнішнім виглядом, і по тій інформації, яку вони з собою несуть .Різноманітність об'єктів дає можливість забезпечити правильне чергування вражень в екскурсантів, дозволяє зберегти елемент новизни при вивченні різних тем.

Для оцінки об'єктів, які включаються в екскурсію, рекомендується використовувати такі критерії:

Пізнавальна цінність - зв'язок об'єкта з конкретною історичною подією, з певною епохою, життям і творчістю відомого діяча науки і культури, художні достоїнства пам'ятника, можливість їх використання в естетичному вихованні учасників екскурсії.

Популярність об'єкта, його популярність серед населення.

Незвичайність (екзотичність) об'єкта. Мається на увазі особливість, неповторність пам'ятки історії та культури, будівлі, споруди. Незвичайність об'єкта може бути також пов'язана з якоюсь історичною подією, яка відбулася в даному будинку, на місце встановлення даного пам'ятника, з легендою або історичною подією. Екзотичність може бути природного походження.

Виразність об'єкта, тобто зовнішня виразність об'єкта, його взаємодія з фоном, навколишнім середовищем - будівлями, спорудами, природою. Перевага віддається тому об'єкту, який найкращим чином вписується в місцевість, гармоніює з іншими об'єктами, з ландшафтом

Збереження об'єкта. Проводиться оцінка стану об'єкта в даний момент, його підготовленості до показу екскурсантам.

Місцезнаходження об'єкта. При відборі об'єктів повинні враховуватися відстань до пам'ятника, зручність під'їзду до нього, придатність дороги для автотранспорту, можливість підвозу до об'єкта екскурсантів, природна обстановка, що оточує даний об'єкт, наявність місця, придатного для розташування групи з метою спостереження.

Тимчасове обмеження показу об'єкта (за часом доби, по днях, місяцях і сезонно) - це коли відвідування й огляд об'єкта неможливі через погану видимості або сезонності.

Оптимальна тривалість міської екскурсії становить 2-4 академ. години, при цьому екскурсанти з інтересом сприймають не більше 15-20 екскурсійних об'єктів.

В екскурсію можуть входити об'єкти як однієї групи (наприклад, пам'ятники архітектури), так і декількох груп (пам'ятні місця, історичні пам'ятники, житлові будинки, природні об'єкти). Набір об'єктів залежить від теми екскурсії, її змісту, складу екскурсійної групи. Неправильно, наприклад, коли вся оглядова екскурсія побудована виключно на показі скульптурних пам'ятників і монументів. Зорові враження екскурсантів будуть неповними, якщо в маршрут разом з пам'ятниками і монументами не буде введений показ окремих будинків і вулиць, площ, пам'ятних місць, об'єктів природи. Зустріч з екскурсійним об'єктом безпосередньо на місці його розташування, вивчення різних його сторін дозволяють екскурсоводові в майбутньому при роботі з групою вільно орієнтуватися у пам'ятника, кваліфіковано вести його показ.

28) Картки екскурсійного об’єкта У картку об'єктів вносяться такі дані:

1) найменування об'єкта (первісна й сучасне), а також назва, під яким пам'ятник відомий у населення;

2) історична подія, з яким зв'язаний пам'ятник, дата події; 3) місцезнаходження об'єкта, його поштова адреса, на чиїй території пам'ятник розташований (місто, селище, промислове підприємство і т. д.);

4) опис пам'ятника (під'їзд до нього, його автор, дата спорудження, з яких матеріалів виготовлений, текст меморіального напису);5) джерело відомостей про пам'ятник (література, де описаний пам'ятник і події, пов'язані з ним, архівні дані, усні перекази, основні друковані роботи і місця зберігання неопублікованих робіт);6 ) збереження пам'ятника (стан пам'ятника й території, на якій він перебуває, дата останнього ремонту, реставрації);7) охорона пам'ятника (на кого покладена);

8) у яких екскурсіях пам'ятник використовується; 9) дата складання картки, прізвище і посада укладача.

До картки прикріплюється фотографія об'єкта, що відтворює його нинішній і колишні види.

У картці на архітектурні, природні, археологічні об'єкти можуть бути включені також інші відомості. Наприклад, у картку на пам'ятник архітектури (будівля) включаються відомості про наявність скульптури, кахлів, стінопису в декоративному оздобленні пам'ятника (зовні, усередині), про тип і конструкцію будівлі, технічному стані його (ступеня збереження). Наявність карток на всі екскурсійні об'єкти, розташовані на території даного краю, прискорює розробку нових екскурсійних тим, дозволяє різноманітити використання пам'яток в екскурсіях на різні теми, робить їх показ більш активним. У багатьох регіонах країни проведена паспортизація і складені склепіння пам'яток. В 70-ті роки Науково-дослідним інститутом культури Міністерства культури РРФСР і управліннями культури були підготовлені склепіння пам'яток історії та культури Росії територіями. Матеріали зводу включають лише одну групу нерухомих пам'яток - меморіальні будинки, садиби, могили, пам'ятні місця, пов'язані з іменами видатних діячів культури і значними подіями в житті території (краю, області, автономної республіки).

29. Розробка екскурсії  Екскурсія – результат двох найважливіших взаємообумовлених процесів: її розробки та її виконання.

Створення екскурсійного продукту – складний процес, що потребує активної участі менеджерів та екскурсоводів. Зміст майбутньої екскурсії, її пізнавальна цінність прямо залежить від їхніх знань, компетентності, рівня практичного досвіду, засвоєння ними основ педагогіки і психології, уміння вибрати найбільш ефективні засоби і прийоми впливу на екскурсантів.

У процесі підготовки екскурсії прийнято виділяти низку послідовних етапів 1. Визначення мети і завдань екскурсії. 2. Вибір теми. 3. Добір літератури й упорядкування бібліографії. 4. Визначення джерел екскурсійного матеріалу. Знайомство з експозиціями і фондами музеїв по темі. 5. Добір і вивчення екскурсійних об'єктів. 6. Складання маршруту екскурсії. 7. Об'їзд або обхід маршруту. 8. Підготовка контрольного тексту екскурсії. 9. Комплектування "портфеля екскурсовода". 10. Визначення методико-технологічних основ проведення екскурсії. 11. складання технологічної карти; 12.проведення пробної екскурсії (прийом-здача).                            Під час розробки кожного з етапів необхідно дотримуватися певних вимог, котрі впливають на ефективність екскурсії.

30. Складання маршруту екскурсії Маршрут екскурсії являє собою найбільш зручний шлях слідування екскурсійної групи, що сприяє розкриттю теми. Він будується в залежності від найбільш правильної для даної екскурсії послідовності огляду об'єктів, наявності майданчиків для розташування групи, необхідності забезпечення безпеки екскурсантів. Одне із завдань маршруту - сприяти найбільш повному розкриттю теми.
Основні вимоги, які повинні бути враховані укладачами маршруту, - це організація показу об'єктів в логічній послідовності та забезпечення зорової основи для розкриття теми.
У практиці екскурсійних установ існують три варіанти побудови маршрутів: хронологічний, тематичний і тематико-хронологічний.
Розробка маршруту - складна багатоступінчаста процедура, що вимагає досить високої кваліфікації і є одним з основних елементів технології створення нової екскурсії. При розробці автобусного маршруту слід керуватися "Правилами дорожнього руху", "Статутом автомобільного транспорту", "Правилами перевезення пасажирів" та іншими відомчими нормативами.
Об'єкти залежно від своєї ролі в екскурсії можуть бути використані як основні і додаткові.
Основні об'єкти піддаються більш глибокого аналізу, на них розкриваються підтеми екскурсії.
Показ додаткових об'єктів, як правило, здійснюється при переїздах (переходах) екскурсійної групи і він не посідає чільного становища.
Маршрут будується за принципом найбільш правильної послідовності огляду об'єктів і намічається з урахуванням наступних вимог:
- показ об'єктів слід проводити в певній логічній послідовності, не допускаючи непотрібних повторних проїздів по одному і тому ж ділянці маршруту (вулиці, площі, міст, шосе), тобто так званих "петель";
- наявність доступності об'єкта (майданчики для його огляду);
- переїзд або перехід між об'єктами не повинен займати 10-15 хвилин, щоб не було дуже тривалих пауз у показі і розповіді;
- наявність облаштованих зупинок, в тому числі санітарних та місць паркування транспортних засобів.
Рекомендується до моменту проведення екскурсії мати кілька варіантів руху групи. Необхідність зміни маршруту в ряді випадків викликається транспортними "пробками", ремонтними роботами на міських магістралях. Все це має бути враховано при створенні різних варіантів маршруту.
Розробка автобусного маршруту завершується узгодженням і затвердженням паспорта та схеми маршруту, розрахунку кілометражу і часу використання автотранспорту.

Об'їзд (обхід) маршруту

Об'їзд (обхід) маршруту є одним з важливих етапів розробки нової екскурсійної теми. При організації об'їзду (обходу) маршруту ставляться завдання:
1) ознайомитися з плануванням траси, вулицями, площами, за якими прокладений маршрут;
2) уточнити місце, де розташований об'єкт, а також місце передбачуваної зупинки екскурсійного автобуса або пішохідної групи;
3) освоїти під'їзд на автобусом до об'єктів або місць стоянок;
4) провести хронометраж часу, необхідного для показу об'єктів, їх словесної характеристики і пересування автобуса (пішохідної групи), а також уточнити тривалість екскурсії в цілому;
5) перевірити доцільність використання намічених об'єктів показу;
6) вибрати кращі точки для показу об'єктів і варіанти розташування екскурсійної групи;
7) вибрати методику ознайомлення з об'єктом;
8) в цілях безпеки пересування туристів по маршруту виявити потенційно небезпечні місця і вжити заходів.

31. Підготовка контрольного тексту екскурсії     Текст являє собою матеріал, необхідний для повного розкриття всіх підтем, що входять в екскурсію. Текст покликаний забезпечити тематичну спрямованість розповіді екскурсовода, у ньому формулюється визначена точка зору на факти і події, яким присвячена екскурсія, дається об'єктивна оцінка показуваних об'єктів.

Вимоги до тексту: стислість, чіткість формулювань, необхідна кількість фактичного матеріалу, наявність інформації з теми, повне розкриття теми, літературна мова.

Текст екскурсії складається творчою групою при розробці нової теми і виконує контрольні функції. Це означає, що кожен екскурсовод повинний будувати свою розповідь з урахуванням вимог даного тексту (контрольного тексту).

Контрольний текст у більшості випадків містить хронологічний виклад матеріалу. Цей текст не відбиває структури екскурсії і не будується в маршрутній послідовності з розподілом матеріалу, що викладається, по зупинках, де відбувається аналіз екскурсійних об'єктів. Контрольний текст є ретельно підібраних і вивіреним по джерелах матеріалом, що є основою для всіх екскурсій, проведених на дану тему. Використовуючи положення і висновки, що утримуються в контрольному тексті, екскурсовод будує свій індивідуальний текст.

На основі контрольного тексту можуть бути створені варіанти екскурсій на ту ж тему, у тому числі для дітей і дорослих, для різних груп трудящих.

З метою полегшення роботи зі створення таких варіантів у контрольний текст можуть бути включені матеріали, зв'язані з об'єктами, підтемами й основними питаннями, що не ввійшли в маршрут даної екскурсії.

Крім матеріалів для розповіді екскурсовода в контрольний текст включають матеріали, що повинні скласти зміст вступного слова і висновку екскурсії, а також логічних переходів. Він повинний бути зручний для користування. Цитати, цифри і приклади супроводжуються посиланнями на джерела.

32 Методика проведення екскурсій - направлена на те, щоб допомогти екскурсантам легко засвоїти зміст екскурсій. Робиться це за допомогою методичних прийомів, які діляться на дві групи, - прийоми показу і прийоми розповіді, але практика вимагає застосування ще складнішої класифікації методичних прийомів: по їх призначенню, часу і місцю використання і так далі

задача методичних прийомів - забезпечити якнайкращу дієвість екскурсійного методу повідомлення знань аудиторії. Всі методичні прийоми, правильне використання яких складає одну з основ професійної майстерності екскурсовода, можуть бути по своєму призначенню підрозділені таким чином:

У класифікації прийомів проведення екскурсії виділяються дві групи:

Прийоми показу, куди входять прийоми, організуючі спостереження (вивчення, дослідження) об'єктів і що дозволяють виділити об'єкт з навколишнього середовища, з цілого; прийоми, завдання яких, спираючись на уяву екскурсантів, зробити зримими зміни в зовнішньому вигляді об'єкту; прийоми, які дають можливість побачити об'єкти в потрібному вигляді, побудовані на русі - наближенні екскурсійної групи до об'єкту, видаленні від нього, русі уздовж нього:

Прийоми розповіді - це прийоми, побудовані на поясненні об'єкту, описі його внутрішнього вигляду. основне завдання - піднести факти, приклади, події так, щоб екскурсанти отримали образне уявлення про те, як це було, побачили велику частину того, що було їм розказано екскурсоводом.

Перша група об'єднує прийоми, пов'язані з формою розповіді (довідка, опис, репортаж, цитування). Прийоми цієї групи виконують завдання донести до екскурсантів зміст розповіді, сприяють формуванню інформації, її впорядкуванню, запам'ятовуванню, зберіганню і відтворенню в пам'яті екскурсантів. Друга група об'єднує прийоми характеристики, пояснення, питань-відповідей, посилання на очевидців, завдань, словесного монтажу, співучасті, індукції і дедукції. Прийоми цієї групи малюють зовнішню картину подій, дії конкретних персонажів.

Техніка ведення екскурсій

Ефективність будь-якої екскурсії багато в чому залежить від зв'язку між методикою і технікою ведення. До техніки ведення екскурсії пред'являється ряд вимог. У їх число входять знайомство екскурсовода з групою, правильна розстановка групи у об'єкту, вихід екскурсантів з автобуса і повернення в автобус (інший транспортний засіб), використання екскурсоводом мікрофону, дотримання часу, відведеного на екскурсію в цілому і розкриття окремих підтем, відповіді на питання екскурсантів.

33. Пробна екскурсія є заключним етапом індивідуальної роботи по підготовці до проведення екскурсії. Hа неї запрошуються керівників туристично-екскурсійної організації, члени творчої групи, екскурсоводи, науковці та фахівці, які повинні дати висновок з приводу якості її підготовки. Пробну екскурсію зазвичай проводить керівник творчої групи або один з її членів. Запрошеним на пробну екскурсію видається картка прослуховування екскурсії, за допомогою відповідей на питання якої і буде дана оцінка її якості. Нижче наводиться зразок такої картки. Туристсько-екскурсійні організації взяти його за основу розробки свого варіанту. Картка прослуховування екскурсії 1. Назва екскурсії. 2. Форма екскурсії. 3. Тривалість екскурсії. 4. Зміст екскурсії: відповідність поставленої мети, повнота викладу матеріалу, співвідношення загального та місцевого матеріалу, узагальнення по підтемах. 5. Методика проведення екскурсії: структура екскурсії (вступ, основна частина, висновок), вміння правильно розподілити час на об'єктах і по підтемах, контакт екскурсовода з групою, логічні переходи, методичні екскурсійні прийоми показу і розповіді, наочні посібники, використані в екскурсії. 6. Техніка проведення екскурсії: вибір місця для огляду об'єктів, розстановка групи у об'єкту, використання мікрофона, відповіді на питання, контакт екскурсовода з водієм автобуса. 7. Культура мови екскурсовода: грамотність, точність, логічність, дохідливість, образність, емоційність. 8.Виводи по прослуховуванню: відповідність змісту екскурсії контрольному тексту бюро і технологічній карті, оцінка екскурсії в цілому. 9. Поради екскурсоводу. По закінченні екскурсії проводиться її обговорення, дається оцінка якості змісту, техніці проведення, культури мовлення і іншого, виявляються недоліки. Серед них частіше за інших відзначаються: недостатньо виражений і запам'ятовується показ, переважання в екскурсії формальних логічних переходів, непереконлива інформативна частина вступу, слабкий зв'язок з сучасністю та ін. Після обговорення екскурсії творчій групі дається час на її доопрацювання і потім влаштовується повторна здача. При позитивній оцінці комісії керівником туристсько-екскурсійного установи видається розпорядження про прийом екскурсії та включення її в план роботи організації.

34. Комплектування „Портфеля екскурсовода” - умовне найменування комплекту наочних приладь, використовуваних у ході проведення екскурсії. Ці посібники звичайно містяться в папці або невеликому портфелі. Одна з задач -» полягає в тому, щоб відновити відсутні ланки при показі. В екскурсіях нерідко виходить так, що не всі об'єкти, необхідні для розкриття теми, збереглися. Наприклад, екскурсанти не можуть побачити: історичний будинок, зруйнований. Іноді виникає необхідність дати представлення про первісний вид того місця, на якому було побудоване будинок, що оглядається, (жилою мікрорайон). З цією метою використовуються, наприклад, фотографії села або пустиря, панорами будівництва підприємства, житлового масиву. Може також виникнути задача показати, що на місці, що оглядається, буде в найближчому майбутньому. У цьому випадку екскурсантам демонструються проекти будинків, споруджень, пам'ятників.

В екскурсіях буває необхідність показати фотографії людей, що мають відношення до цього об'єкта або подій, зв'язаним з ним.Більш переконливої екскурсію робить демонстрація копій справжніх документів, рукописів, літературних творів, про які розповідає екскурсовод.

І ще одна важлива задача наочних приладдя на екскурсії - дати зорове представлення про об'єкт (рослинах, мінералах, механізмах шляхом показу справжніх зразків або їхніх фотографій, макетів, муляжів).

У «портфель екскурсовода» включаються фотографії, географічні карти, схеми, креслення, малюнки, зразки продукції і т.д. Такі «портфелі» створюються, як правило, по кожній темі. Вони є постійним супутником екскурсовода і допомагають зробити будь-як подорож у минуле і сьогодення більш захоплюючим і корисним. Зміст «портфеля» диктується темою екскурсії.

Наочні приладдя «портфеля екскурсовода» повинні бути зручні для використання. Кількість їх не повинна бути велика, тому що в цьому випадку посібника будуть відволікати екскурсантів від огляду справжніх об'єктів, розсіювати їхня увага.

Учасники творчої групи, підготовляючи нову екскурсію, відбирають з наявних у їхньому розпорядженні наочних матеріалів найбільш виразні, здатні зробити допомога екскурсоводові у висвітленні теми. Методику демонстрації наочних приладдя перевіряють на маршруті. Потім рекомендації з використання матеріалів „портфеля” включають у методичну розробку.

До кожного експоната, включеному в „портфель”, прикладається листок з поясненнями або довідковим матеріалом. Іноді пояснення приклеюються зі зворотної сторони експоната. Така анотація служить вихідним матеріалом для екскурсовода при показі експоната екскурсантам.

Перелік наочних матеріалів визначеної теми, включених у „портфель екскурсовода”, повинний уточнюватися протягом усієї розробки нової екскурсійної теми.

Велику допомогу в підборі наочних матеріалів для „портфеля” екскурсійним організаціям роблять музеї, виставки, архіви.

35. ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ТЕКСТ ЕКСКУРСІЇ – являє собою відображення структури екскурсії, побудований у відповідності з їїмаршрутом. Матеріал у ньому подається в тій послідовності, в якій показують об’єкти. І. т. е. має чіткій поділ на частини, кожна з яких присвячена одній із підтем. Всі частини І. т. е. будуються за такою схемою: характеристика об’єкта та загальний матеріал, присвячений певному періоду історії загалом по місту, району чи області; локальний матеріал (про конкретну подію); узагальнення та висновки; логічний перехід до наступної підтеми.

індивідуальний текст повинен мати вигляд стрункої, композиційно вивіреної конструкції, де все логічно пов'язане. Саме до індивідуального тексту слід віднести такі поняття, як композиція, сюжет та фабула. Згадаємо значення названих термінів. Композиція - побудова, розміщення та співвідношення складових частин літературних та мистецьких творів. Сюжет - подія чи кілька подій, пов'язаних між собою. Фабула – послідовне викладення певних подій, про які йдеться у творі. У викладенні фабули слід розрізняти експозицію, зав'язку, розвиток дійства, кульмінацію, розв'язку.

Кульмінація - найбільш напружений момент у розвитку фабули.

Екскурсіоністи-практики вважають, що індивідуальний текст - твір конкретного автора-екскурсовода - слід будувати, враховуючи вимоги, які притаманні літературному твору: кожна екскурсія (особливо тематична) має свій сюжет, якому підпорядкована вся розповідь екскурсовода. Важливе місце у композиції екскурсії належить кульмінації - вершині показу та розповіді, найбільш напруженому моменту у розвитку дійства. Наприклад, в екскурсії "Ніхто не забутий" (м. Київ) кульмінація буде біля меморіала у Бабиному Яру.

Готувати індивідуальний текст екскурсоводу легше, ніж створювати зовсім нову екскурсію, Бо вже визначено тему екскурсії, створено необхідну технологічну документацію: маршрут, план, за яким потрібно писати, технологічна карта або методична розробка, контрольний текст, складено бібліографію.

36. Показ в екскурсії Показ – це глибоке ознайомлення з особливостями об'єкта (технікою виконання, архітектурними чи іншими деталями тощо). Показ на екскурсії – це спостереження об'єкта під керівництвом кваліфікованого фахівця-екскурсовода. При огляді людина сприймає тільки зовнішній вигляд пам'ятки. Під час цього вона не лише бачить пам'ятку, а й за допомогою екскурсовода розрізняє у ній усілякі елементи, бере участь у їхньому аналізі, складає з допомогою акцентування уваги та супровідних пояснень екскурсовода комплексне візуальне й уявно-емоційне враження про цю пам'ятку.

Показ в екскурсії є сумою трьох елементів:

- самостійного спостереження екскурсантами визначних пам'яток;
- ознайомлення екскурсантів з експонатами "портфеля екскурсовода";
- показу під керівництвом екскурсовода інших прийомів (наприклад, в історичній екскурсії об'єктами показу є будівлі, зведені в різні епохи. Існує сюжетний і безсюжетний показ об'єкту.

задачі показу на екскурсії полягають в наступному:

1) показати екскурсійні об'єкти, які знаходяться перед екскурсантами;
2) показати об'єкти, яких вже немає (збереглися тільки на фотографії або малюнку);
3) показати історичну подію, яка відбувалася на даному місці, відтворити його зорову картину;
4) показати дії історичного діяча (письменника, художника, полководця), які відбувалися на даному місці;
5) показати об'єкт таким, яким він був в період описуваної події.
Умови для показу

а) правильно вибрані точки показу;
6) час, вигідніший для показу; у) можливість відвернути увагу екскурсантів від об'єктів, далеких від теми;
г) використання руху екскурсантів як методичний прийом при показі об'єктів;
д) уміння і навики екскурсовода;
е) підготовленість екскурсантів до спостереження об'єктів.

схема послідовності дій екскурсовода при показі об'єкта

1. Визначення: екскурсовод визначає, що за предмет (об'єкт) показується екскурсантам;
2. Характеристика: екскурсовод пояснює, що є об'єктом (характеризує, описує об'єкт);
3. Мета створення: екскурсовод говорить про призначення об'єкту;
4. Екскурсійний аналіз, порівняння: екскурсовод розглядає окремі частини об'єкту;
5. Довідка: екскурсовод називає автора пам'ятника, архітектора будівлі;
6. Оцінка історичної події: екскурсовод розповідає про подію, пов'язану з об'єктом, його значення.

37. Особливості показу на екскурсії Показ як найважливіший елемент екскурсії (її зорова основа) має свої характерні особливості. Особливістю показу є здатність виявити, розкрити -об'єкт, можливість зробити явним, очевидним те, що непомітно при першому погляді на предмет.

Активність показу. Показ це не пасивне милування пам'ятниками природи або творами, створеними руками людини, а цілеспрямоване спостереження (вивчення, дослідження) об'єктів. Він вимагає активних дій екскурсовода і екскурсантів.

Логічна послідовність показу. У екскурсії кожен подальший об'єкт є сходинкою в розкритті теми. Логічність показу, зв'язок об'єктів між собою забезпечуються певною послідовністю.

Головне значення. Без показу не може бути екскурсії.

Визначальна роль. На екскурсії в більшості випадків показ передує розповіді. Основою екскурсії є зорові сприйняття і враження, отримані за участю інших органів чуття.

Сюжетність показу. Показ об'єкту в екскурсії зазвичай носить сюжетний характер. У тематичних екскурсіях є чітка сюжетна лінія, яка об'єднує елементи показу і розповіді. Зазвичай пам'ятник культури, садиба, історичне місце є об'єктом показу завдяки їх зв'язку з історією держави, з тими або іншими подіями.

Парадоксальність показу полягає в тому, що екскурсант в ході показу бачить більше того, що перед ним знаходиться в даний момент. Спостереження об'єкту під керівництвом екскурсовода створює умови для того, щоб екскурсант побачив більше, ніж він побачив би при огляді об'єкту самостійно-це і є парадокс

38. Показ – процес реалізації принципу наочності. У основу пізнавальної діяльності екскурсантів покладений принцип наочності, який реалізується: у показі об'єктів - пам'ятників історії і культури (зорова наочність); у використанні експонатів "портфеля екскурсовода"; у демонстрації виробничих процесів (звукова наочність) і так далі

завдяки зоровому сприйняттю предметів і процесів у людей виникають уявлення у вигляді конкретних образів, що правильно відображають об'єктивну дійсність. На основі отриманих екскурсантом уявлень відбувається формування понять.

Наочні, справжні засоби- предмети, реальні об'єкти, які доступні людському сприйняттю за допомогою одного чи декількох органів чуття.

Образотворчі засоби (живопис, графіка, фотографія) - додатковий ілюстративний матеріал, який включений в "портфель екскурсовода". Макети, фотографії, малюнки, листівки, схеми, діаграми і інша допомога виступають в ролі аналогів справжніх об'єктів.

Словесно-образна наочність: приклади і факти; уривки з літературних творів; вірші, що відтворюють картини подій, життя людей.

Технічні засоби наочності (кінофільми, діафільми, діапозитиви, слайди, магнітофонні записи).

Наочна наочність підрозділяється на зорову наочність (об'єкти, що показуються) і звукову (дзюрчання струмка, голоси птахів і тварин в лісі). При сприйнятті звукової наочності, окрім мови, беруть участь слухові аналізатори. Словесно-образний вид наочності припускає використання образів і творів художньої літератури. До цього виду наочності відносять образну розповідь екскурсовода, що відтворює картину історичної події, зовнішній вигляд людини, що дає зорове уявлення про явища природи. Використання одного з видів наочності залежать від тієї класифікаційної групи, до якої відноситься конкретна екскурсія. У архітектурно-містобудівній екскурсії переважає натурна наочність, в історичних - образотворча і словесно-образна наочність, в літературних - словесно-образна наочність.

39. Для автобусної екскурсії характерні чотири види показу:

1) на ходу автобуса з вікон при швидкості 50-60 км/ч екскурсовод коментуєте, що бачать екскурсанти.
2) спостереження з вікон в ході сповільненого руху автобуса при проходженні мимо зорових об'єктів. Це дає можливість оглянути пам'ятники історії і культури, отримати поверхневе враження про них. Зазвичай такий показ використовується для знайомства з додатковими об'єктами;
3) спостереження об'єктів при зупинці автобуса без виходу екскурсантів з салону. Показ ведеться з вікна автобуса. Відбувається глибше знайомство з об'єктом, пам'ятними місцями. Можливість використання методичних прийомів показу обмежена;
4) на зупинці з виходом екскурсантів з автобуса. Відбувається глибший показ. Використовуються методичні прийоми показу, види екскурсійного аналізу об'єкту.

40. Прийоми показу, куди входять прийоми, організуючі спостереження (вивчення, дослідження) об'єктів і що дозволяють виділити об'єкт з навколишнього середовища, з цілого; прийоми, завдання яких, спираючись на уяву екскурсантів, зробити зримими зміни в зовнішньому вигляді об'єкту; прийоми, які дають можливість побачити об'єкти в потрібному вигляді, побудовані на русі - наближенні екскурсійної групи до об'єкту, видаленні від нього, русі уздовж нього:

Прийом попереднього огляду. Цей прийом використовується в той момент, коли екскурсанти знаходяться на місці розташування пам'ятника. Він є першим ступенем спостереження об'єкту.

Прийом панорамного показу дає можливість екскурсантам спостерігати вид місцевості. Для панорамного показу можуть бути використані башти, дзвіниці, кріпосні стіни, мости і інші високі точки, звідки відкривається панорама міста, поля битви, долини, річки.

Прийом зорової реконструкції (відтворення). Суть цього прийому полягає у тому, що словесним шляхом відновлюється первинна зовнішність історичної будівлі. Робить це екскурсовод, спираючись на зорові враження екскурсантів. Цей прийом широко використовують при показі пам'ятних місць, де проходили військові битви Прийом зорового монтажу є одним з варіантів методичного прийому реконструкції. Екскурсовод, використовуючи прийом зорового монтажу, складає потрібний образ, підсумовуючи зовнішній вигляд декількох пам'ятників, а також їх окремих частин. Складові частини можуть бути "запозичені" з тих об'єктів, які в даний момент служать предметом спостереження екскурсантів. У зоровому монтажі можуть бути використані фотографії, креслення, малюнки.

Прийом локалізації подій, тобто зв'язок подій з конкретним місцем. Цей прийом дає можливість обмежити увагу учасників екскурсії відомими рамками, прикувати їх погляди в даній конкретній території, саме до того місця, де відбулася подія. Прийомом абстрагування є уявний процес виділення з цілого яки