Основні кількісні та якісні критерії оцінки ефективності проектів.

Усі кількісні показники економічної ефективності можна поділити на дві групи:

1) показники, що враховують фактор часу. За їх розрахунку здійснюється процедура дисконтування, тобто визначення поточної (нинішньої) вартості майбутніх грошових видатків і нарахувань від здійснення інноваційного проекту;

2) показники, що не враховують фактор часу.

Чистий приведений дохід — це сума поточних ефектів за весь розрахунковий період, приведена до початкового кроку, або перевищення інтегральних результатів над інтегральними затратами.

Внутр.НОРМА РЕНТ-СТІ показує очікувану доходність проекту, а, значить, і максимально допустимий рівень витрат, які можуть бути асоційовані з даним проектом. Наприклад, якщо проект повністю фінансується за рахунок кредиту банку, то значення IRR показує верхню межу допустимого рівня банківської процентної ставки, перевищення якої робить проект збитковим.

Економічна додана вартість (EconomicValueAdded - EVA) - чистий операційний прибуток за вирахуванням прибутковості перманентного капіталу.

Якісні критерії передбачаютьоцінкупроектів з точки зоруреальності та ефективностівиробничоїпрограми, маркетингового плану, продуктовоїстратегії, фінансового плану проекту. А також – значимість проекту для розвиткурегіону, відповідність пріоритетнимгалузям економіки

 

23. Види ризиків в проектному аналізі.

Під ризиком у проектному аналізі розуміють ймовірність визначеного рівня втрат фірмою частини своїх ресурсів або недоотримання доходів, або появу додаткових витрат при реалізації проекту.

Проектний аналіз бере до уваги можливість існування ризику. Розрізняють два його види, пов'язані з підготовкою і реалізацією проекту, — систематичний і несистематичний. Систематичний ризик належить до зовнішніх факторів, пов'язаних з проектом, таких як стан економіки в цілому, і перебуває поза загальним контролем над проектом.

Несистематичним ризиком є ризик, що безпосередньо стосується проекту. Рівень рентабельності виробництва, період початку будівництва і сам процес будівництва, вартість основного капіталу і продуктивність — все це є видами несистематичного ризику. Інші види включають зовнішні фактори, які можна контролювати або на які можна впливати у межах проекту. Це — заробітна плата персоналу проекту, ціни збуту продукції проекту, ціни постачальників на сировину і навіть урядові податки, такі як митний та акцизний збір тощо.

    Сучасна практика розрізняє й інші класифікаційні ознаки проектних ризиків. За тривалістю дії ризики можуть бути короткостроковими, тобто пов'язаними з фінансовими інвестиціями, що впливають на ліквідні позиції фірми, або довгостроковими, що виникають при виборі напряму інвестування. За мірою впливу на фінансовий стан фірми розрізняють ризики допустимі (пов'язані із загрозою певної втрати прибутку), критичні (пов'язані з можливою втратою очікуваної виручки) і катастрофічні (що виникають при втраті всього капіталу фірми і супроводжуються банкрутством).

 За можливістю усунення ризики поділяють на не диверсифіковані, що не підлягають усуненню, і диверсифіковані, для яких існують можливі шляхи подолання.

 За мірою впливу на зміну реальних активів фірми можна виділити: динамічні ризики непередбачених змін вартості основного капіталу, що відбуваються внаслідок прийняття відповідних управлінських рішень, ринкових або політичних обставин, які можуть призвести як до втрат, так і до збільшення прибутків; статичні ризики — це втрати реальних активів внаслідок заподіяння збитків власності через некомпетентність керівництва.

 

24.Основні способи зниження ризиків при реалізації проектів.

До методів зниження ризиків слід віднести:

 • розподіл ризику між учасниками проекту (передача частини ризику співвиконавцям);

 • резервування коштів на покриття непередбачених витрат;

 • зниження ризиків у плані фінансування;

 • страхування.

 Розподіл ризику фактично реалізується у процесі підготовки проекту і конкретних документів. Підвищення ризику в одного з учасників повинно супроводжуватись адекватною зміною у розподілі доходів від проекту.

 Резервування коштів на покриття непередбачених витрат являє собою спосіб боротьби з ризиком, що передбачає встановлення співвідношення між потенційними ризиками, що впливають на вартість проекту, і розміром витрат, необхідних для подолання збою у виконанні проекту.

У випадку, коли учасники проекту неспроможні забезпечити реалізацію проекту при настанні тієї чи іншої ризикової події власними силами, необхідно застосовувати страхування ризику, яке по суті є передачею певних ризиків страховій компанії.

 Ефективність заходів по зниженню ризиків визначається за допомогою такого алгоритму:

 • розглядається ризик, що має важливий вплив на проект;

 • визначається перевитрата коштів з урахуванням ймовірності

 настання несприятливих подій;

 • встановлюється перелік можливих заходів, направлених на

 зменшення ймовірності та небезпеки ризикової події;

 • визначаються додаткові витрати на реалізацію запропонованих заходів;

 • порівнюються необхідні витрати на реалізацію запропонованих заходів з можливою перевитратою коштів внаслідок настання ризикової події;

 • приймається рішення про здійснення проти ризикових заходів або відмову від них;

 • процес порівняння ймовірності та наслідки ризикових подій

 з витратами на заходи по їх зниженню повторюється для наступного за вагомістю ризику.