Ергономічні Вимоги до робочого місця

Робоче місце й взаємне розташування всіх його елементів повинне відповідати антропометричним, фізичним і психологічним вимогам. Велике значення має також характер роботи. Зокрема, при організації робочого місця працівника офісу повинні бути дотримані наступні основні умови: оптимальне розміщення устаткування, що входить до складу робочого місця й достатній робочий простір, що дозволяє здійснювати всі необхідні рухи й переміщення.

Ергономічними аспектами проектування робочих місць, зокрема, є: висота робочої поверхні, розміри простору для ніг, вимоги до розташування документів на робочому місці (наявність і розміри підставки для документів, можливість різного розміщення документів, відстань від очей користувача до екрана, документа, клавіатури й т.д.), характеристики робочого крісла, вимоги до поверхні робочого стола, здатність елементів робочого місця регулюватися.

Головними елементами робочого місця є стіл і крісло. Основним робочим положенням є положення сидячи.

Робоча поза сидячи викликає мінімальне стомлення працівника. Раціональне планування робочого місця передбачає чіткий порядок і сталість розміщення предметів, засобів праці й документації. Те, що потрібно для виконання робіт частіше, розташовано в зоні легкої досяжності робочого простору.

Для комфортної роботи стіл повинен задовольняти наступним умовам:

- висота стола повинна бути обрана з урахуванням можливості сидіти вільно, у зручній позі, при необхідності опираючись на підлокітники;

- нижня частина стола повинна бути сконструйована так, щоб людина могла зручно сидіти, не була змушена підтискати ноги;

- поверхня стола повинна мати властивості, що виключають появу відблисків у полі зору;

- конструкція стола повинна передбачати наявність висувних ящиків (не менш 3 для зберігання документації й канцелярського приладдя).

- висота робочої поверхні столу для ПВМ повинна регулюватися в межах 680-1400мм, ширина столу 600-1400мм, глибина столу 800-1000мм, згідно з Держстандарт 12.2.032-78.

Велике значення надається характеристикам робочого крісла. Рекомендована висота сидіння над рівнем підлоги перебуває в межах 420-550мм. Поверхня сидіння м'яка, передній край закруглений, а кут нахилу спинки - регульований.

Розрахунок освітленості

 

Розрахунок освітленості робочого місця зводиться до вибору системи висвітлення, визначенню необхідного числа світильників, їхнього типу й розміщення. Виходячи із цього, розрахуємо параметри штучного освітлення.

Звичайно штучне освітлення виконується за допомогою електричних джерел світла двох видів: ламп накалювання й люмінесцентних ламп. Будемо використати люмінесцентні лампи, які в порівнянні з лампами накалювання мають ряд істотних переваг:

- по спектральному складі світла вони близькі до денного, природного світла;

- мають більше високим ККД (в 1,5-2 рази вище, ніж ККД ламп накалювання);

- мають підвищену світловіддачу (в 3-4 рази вище, ніж у ламп накалювання);

- більш тривалий термін служби.

Розрахунок висвітлення виробляється для кімнати площею 54 м2, ширина якої 6м, довжина - 9 м, висота - 3 м. Скористаємося методом світлового потоку. Для визначення кількості світильників визначимо світловий потік, що падає на поверхню по формулі:

 

,                      (3.12)

 

де F - світловий потік, що розраховує, Лм;

  Е - нормована мінімальна освітленість, Лк (визначається по таблиці). Роботу, відповідно до цієї таблиці, можна віднести до розряду точних робіт, отже, мінімальна освітленість буде Е= 300Лк;

  S - площа освітлюваного приміщення (у нашому випадку S= 54 м²);

  Z - відношення середньої освітленості до мінімальної (звичайно приймається рівним 1,1…1,2, Z= 1,1);

  К - коефіцієнт запасу, що враховує зменшення світлового потоку лампи в результаті забруднення світильників у процесі експлуатації (його значення залежить від типу приміщення й характеру проведених у ньому робіт, в нашому випадку К= 1,5);

  n - коефіцієнт використання, (виражається відношенням світлового потоку, що падає на розрахункову поверхню, до сумарного потоку всіх ламп і обчислюється в частках одиниці; залежить від характеристик світильника, розмірів приміщення, фарбування стін, стелі й підлоги, які характерізуються коефіцієнтами відбиття від стін (Р_С), стелі (Р_СТ) і підлоги (Р_П)), значення коефіцієнтів Р_С, Р_СТ и Р_П при існуючих умовах рівні: Р_С=40%, Р_СТ =70%, Р_П=20%. Значення n визначимо по таблиці коефіцієнтів використання різних світильників. Для цього обчислимо індекс приміщення по формулі:

 

,                       (3.13)

 

де S - площа поміщення, S = 54 м²;

  h - розрахункова висота підвісу, h = 2.92 м;

  A - ширина поміщення, А = 6 м;

  В - довжина поміщення, В = 9 м.

Підставивши значення отримаємо:

 

Таблиця 3.9 Індекси приміщень в залежності від показників відбиття поверхонь

Стеля		80	80	80	70	50	50	30	0
Стіни		80	50	30	50	50	30	30	0
Підлога		30	30	10	20	10	10	10	0
Індекс приміщення	0,6	0,53	0,38	0,32	0,37	0,35	0,31	0,31	0,27
	0,8	0,6	0,45	0,38	0,44	0,41	0,38	0,37	0,34
	1	0,65	0,51	0,43	0,49	0,46	0,43	0,42	0,38
	1,25	0,7	0,57	0,49	0,54	0,51	0,48	0,47	0,44
	1,5	0,72	0,61	0,52	0,57	0,54	0,51	0,51	0,47
	2	0,76	0,66	0,56	0,61	0,57	0,55	0,54	0,51
	2,5	0,78	0,7	0,59	0,64	0,6	0,58	0,57	0,54
	3	0,8	0,73	0,62	0,67	0,62	0,6	0,59	0,57
	4	0,81	0,76	0,64	0,69	0,63	0,62	0,61	0,58
	5	0,82	0,78	0,65	0,7	0,65	0,64	0,62	0,6

 

Знаючи індекс приміщення I, «по табл. 3.9» знаходимо n= 0,54.

Підставимо всі значення в формулу для визначення світлового потоку F:

 

 

Для освітлення вибираємо люмінесцентні лампи типу ЛБ40-1, світловий потік яких F = 4320 Лк.

Розрахуємо необхідну кількість ламп по формулі:

 

                           (3.14)

де N - обумовлене число ламп;

  F - світловий потік, F = 33750 Лм;

  F_л- світловий потік лампи, F_л = 4320 Лм.

 

 

При виборі освітлювальних приладів використаємо світильники типу ОД. Кожний світильник комплектується двома лампами.

Розрахунок рівня шуму

 

Одним з несприятливих факторів виробничого середовища є рівень шуму, створюваний друкованими пристроями, устаткуванням для кондиціювання повітря, вентиляторами систем охолодження в ЕОМ і набором на клавіатурі.

Для рішення питань про необхідність і доцільність зниження шуму необхідно знати рівні шуму на робочому місці.

Рівень шуму, що виникає від декількох некогерентних джерел, які працюють одночасно, підраховується на підставі принципу енергетичного підсумовування випромінювань окремих джерел:

 

(3.15)

 

де L_i – рівень звукового тиску і-го джерела шуму;

 n – кількість джерел шуму.

Отримані результати розрахунку порівнюються із припустимим значенням рівня шуму для даного робочого місця. Якщо результати розрахунку вище припустимого значення рівня шуму, то необхідні спеціальні заходи щодо зниження шуму. До них ставляться: облицювання стін і стелі залу звуковбирними матеріалами, зниження шуму в джерелі, правильне планування устаткування й раціональна організація робочого місця.

Рівні звукового тиску джерел шуму, що діють на працюючого на його робочому місці представлені «в табл. 3.10».

 

Таблиця 3.10 Рівні звукового тиску різних джерел

Джерело шуму	Рівень шуму, дБ
Жорсткий диск	10
Вентилятор	45
Клавіатура	20
Принтер	45
Сканер	42

 

Підставивши значення рівня звукового тиску для кожного виду встаткування у формулу, одержимо:

 

L_∑=10·lg(10¹+10^4,5+10²+10^4,5+10^4,2)=48,98 дБ

 

Отримане значення не перевищує припустимий рівень шуму для робочого місця, рівний 65 дБ (Держстандарт 12.1.003-83). І якщо врахувати, що навряд чи такі периферійні пристрої як сканер і принтер будуть використатися одночасно й постійно, те ця цифра буде значно нижче.

Загальна техніка безпеки

 

Тому що офіс не є приміщенням з підвищеним змістом механічних, теплових або радіаційних небезпек, але є споживачем електричної енергії (трифазний ланцюг змінного струму напругою 220/380 В и частотою 50 Гц), то в даному приміщенні основна небезпека - імовірність поразки людини електричним струмом. Тому при розгляді техніки безпеки цілком достатньо розглянути електробезпечність і проти пожарну безпеку.

Передбачено наступні міри електробезпечності:

- конструктивні,

- схемно-конструктивні,

- експлуатаційні.

Конструктивні заходи електробезпеки спрямовані на запобігання можливості проникнення людини до струмопровідних частин. Для усунення можливості доторкання людини до струмопровідних частин всі струмопровідні частини поміщені в захисний корпус або покриті шаром ізоляції, застосовується блоковий монтаж. Живильний електричний ланцюг має ізоляцію. Тому що комп'ютер і інші пристрої мають робочу ізоляцію й елементи занулення, заземлення, то приймаємо І клас захисту від поразки електричним струмом обслуговуючого персоналу.

Схемно-конструктивні міри електробезпечності забезпечують безпеку дотику людини до металевих неструмопровідних частин електричних апаратів при випадковому пробої їхньої ізоляції й виникненні електричного потенціалу на них.

Живлення устаткування - однофазне зі змінним струмом, від мережі зі середнєзаземленою точкою, напругою 220 В и частотою 50 Гц. Тому що напруга менше 1000 В, але більше 42 В, те відповідно ДНАОП - 94. ССБТ "Електробезпечність. Захисне заземлення. Занулення.", з метою захисту від поразки електричним струмом застосовується занулення, тому що офіс не є приміщенням з підвищеною небезпекою поразки людини електричним струмом.

Напруженість електромагнітного поля в діапазоні частот 60 кГц - 300 МГц на робочих місцях персоналу протягом робочого дня не перевищує встановлених, гранично припустимих рівнів (ПДУ) (ДНАОП - 94. ССБТ "Електромагнітні поля радіочастот".

Допускаються значення вище зазначених, але не більш ніж в 2 рази, у випадках якщо час впливу електромагнітного поля на персонал не перевищує 50% тривалості робочого дня.

Рівень невикористаного рентгенівського випромінювання на відстані 5дм від екрана й інших поверхонь ЕОМ не перевищує 100 мкР/ч.

У приміщеннях з дисплеями необхідно контролювати аероіонізацію. Кількість легких (позитивних і негативних) іонів повинне відповідати оптимальним значенням: для позитивних - 1500-3000 од./м3, для негативних - 3000-5000 од./м3. Коефіцієнт полярності (відношення різного числа позитивних і негативних іонів до їхньої суми) повинен перебуває в границях від 0,5 до 0.

Пожежна безпека

Приміщення по пожежній безпеці ставиться до категорії Д, тому що в обігу не перебувають горючі речовини й матеріали в холодному стані (ОНТП 24.-94). Ступінь вогнестійкості - ІІ, клас приміщення по пожежній безпеці ІІ-ІІа. (Снип 2.01.02-92)

За аналізований період пожеж не було.

Причинами, які можуть викликати пожежу в розглянутому приміщенні, є: несправність електропроводки й приладів; коротке замикання електричних ланцюгів; перегрів апаратури; удар блискавки.

Пожежна безпека відповідно вимогам ДСТУ 12.1.004-91 забезпечується системами запобігання пожежі, пожежного захисту, організаційно технічними заходами.

Система запобігання пожежі включає: контроль і профілактику ізоляції; наявність плавких вставок і запобіжників в електроустаткуванні; захист від статичної електрики (використається заземлення).

Система пожежного захисту включає: аварійне відключення й перемикання апаратури; систему оповіщення (звукова сигналізація); наявність первинних засобів гасіння пожеж (2 вогнегасники ОУ-5, вуглекислота у них має низьку електропровідність); використання негорючих матеріалів для акустичної обробки стін і стель. Організаційно-технічні заходи включають: навчання персоналу правилам пожежної безпеки; наявність плану евакуації із приміщення й будинку.

Відповідно до вимог ГОСТ 12.1.004-91, ГОСТ 12.4.009-83 приміщення|помешкання| повинне бути оснащене системою автоматичної пожежної сигналізації з|із| димовими пожежо-оповіщувачами в кількості|у кількості| 6 одиниць (з|із| розрахунку 1 шт. на кожні 10м2), переносними вогнегасниками в кількості|у кількості| 3 шт. (з|із| розрахунку 2 шт. на кожні 20 м2, але|та| не менше два в приміщенні|помешкання|)|.

Підходи до засобів|кошт| пожежогасіння повинні бути вільними. Схему евакуації необхідно розмістити на видному|показний| місці біля виходу з|із| приміщення|помешкання|.

Необхідно виконати наступні|слідуючий| організаційні заходи:

1) призначити відповідального по НІЛ за пожежну безпеку;

2) включати питання по пожежній профілактиці у всі інструктажі по техніці безпеки;

3) заборонити куріння, використання нестандартних електроприладів;

4) призначити заходи адміністративної відповідальності;

5) контролювати ізоляцію електропроводки і електроустаткування|електрообладнання|.