Непсихологічні критерії оцінки групи як колективу

По-перше, якість виконання суспільно-корисної функції, передбаченої для кожного колективу.

По-друге, ступінь відповідності життєдіяльності групи соціальним очікуванням, загальнолюдським цінностям. Тут насамперед маємо на увазі морально-психологічний стан особового складу як кінцевий результат впливу даного критерію.

По-третє, здатність групи забезпечувати кожному своєму члену всебічний розвиток власних здібностей.

СТРУКТУРНО-ЛОГІЧНА СХЕМА “ЛІДЕРСТВО”

 

 

 

 

КОНФЛІКТ

Конфлікт – це суперечності, які виникають між людьми, колективами у процесі їх спільної діяльності через нерозуміння або протилежність інтересів, через відсутність згоди між двома або більше сторонами.

Внутрішньоособистісний конфлікт відбувається всередині індивіда і часто за природою є конфліктом цілей або конфліктом поглядів. Конфліктом цілей внутрішньоособистісний конфлікт стає тоді, коли людина вибирає і намагається досягти взаємовиключних цілей.

Міжособистісний конфлікт утягує двох або більше індивідів, якщо вони сприймають себе такими, що знаходяться в опозиції один до одного із позиції цілей, схильностей, цінностей або поведінки.

Внутрішньогруповий конфлікт – це, як правило, сутичка між частинами або всіма членами групи, що впливає на групову динаміку і результати роботи групи в цілому. Часто внутрішньогруповий конфлікт виникає в результаті зміни балансу сил у групі: зміна керівництва, поява неформального лідера, розвиток груповщини і т.п.

Міжгруповий конфлікт являє собою протистояння або сутичку двох і більше груп в організації. Таке протистояння може мати професійну, соціальну або емоційну основу. Звичайно такі конфлікти носять інтенсивний характер і при неправильному управлінні ними не дають жодній із груп виграшу. Перехід міжгрупового конфлікту в чуттєво-емоційну стадію руйнівно діє не тільки на втягнені в нього групи, але і на організацію в цілому і на ко­жного учасника окремо.

Внутрішньоорганізаційний конфлікт частіше за все асоціюється з протистоянням і сутичками, які виникають на ґрунті того, як були спроектовані окремі роботи або організація в цілому, а також на ґрунті того, як формально розподілена влада в організації.

КЛАСИФІКАЦІЯ КОНФЛІКТУ

За обсягом конфлікти вирізняють широкі, які стосуються інтересів великих груп військовослужбовців, та локальні, що не виходять за межі інтересів конфліктуючих сторін.

За керівництвом: керовані (регульовані) та некеровані (нерегульовані).

Орієнтуючись на часовий фактор, конфлікти поділяють на короткострокові (вони можуть мати вибуховий характер), довгострокові, разові та повторні.

За кількістю учасників виділяють певні різновиди конфліктів: особистість-особистість, особистість-група; дві або більше груп одного військового колективу.

За джерелом виникнення конфлікти бувають: об’єктивні та суб’єктивні, істинні та хибні.

За формою вираження: вербальні та невербальні аспекти конфліктної взаємодії, внутрішні й зовнішні, організаційні та неорганізаційні, навмисні й спонтанні тощо.

За типом структурних взаємовідносин: конфлікти за вертикаллю (між начальником та підлеглим) і за “горизонталлю”, коли в них втягнені військовослужбовці на рівнозначних посадах.

За силою емоційного впливу на учасників конфлікту: сильні, які стосуються соціального статусу особистості, її гідності, престижу, і слабкі, які не стосуються основних принципів існування особистості.

За його результативністю: позитивний та негативний.

Усю сукупність причин конфліктів можна поділити на такі групи:

Ø Причини, які мають соціально-психологічний характер.

Ø Причини, які мають організаційний характер.

Ø Морально-етичні причини.