Функції страхування, їх зв'язок з функціями фінансів.

1. Ризикова - основна функція страхування. Страховий ризик як вірогідність збитку безпосередньо пов'язаний з основним призначенням страхування - це надавати страхове відшкодування потерпілим.

2. Розподільча - формування та використання страхових резервів

3. Заощадження - виконується при змішаному страхуванні життя та дітей.

4. Превентивна. Застосовується з метою зниження наслідків страхових подій

5. Фінансова - за рахунок страхового фонду фінансуються видатки щодо зниження наслідків страхової події.

Визначною є ризикова функція, оскільки страховий ризик як ймовірність заподіяння збитку, що безпосередньо пов'язаний з основним призначенням страхування з наданням грошової допомоги громадянам та їхнім сім'ям. В межах ризикової функції відбувається перерозподіл грошової форми вартості серед учасників страхування у зв'язку з наслідками нещасних випадків. Фінансова (комерційна) функція полягає в тому, що акумулювання грошових коштів в руках страховиків створює можливість інвестування цих коштів, спрямування їх в найбільш перспективні галузі економіки, що робиться з метою збільшення вкладених коштів і досягнення максимальної ефективності у захисті інтересів страхувальників.
70. Необхідність перестрахування для забезпечення сталості страхових операцій.

Якщо страхова компанія утримуватиме на своїй відповідальності ризики з високою страховою вартістю, то можлива ситуація, коли створені страхові резерви не відповідатимуть ступеню ризику і в разі настання страхової події компанія не зможе виконати своїх фінан­сових зобов'язань. Перестрахування — це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання всіх або частини своїх обов'язків перед страхувальником іншого страховика (первстраховика). Тобто в договорі перестрахуван­ня беруть участь: страхове товариство, що передає ризик; страхове то­вариство, що приймає ризик на свою відповідальність; посередник (не обов'язково). Процес, пов'язаний з передаванням ризику, називають цедуванням ризику, або цесією. Страховика (перестрахувальника), що віддає ризик, називають цедентом. Страховика (перестраховика), кот­рий ризик приймає, — цесіонарієм.Страховик (цедент, перестрахувальник), який уклав з перестраховиком договір про перестрахування, лишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування.

При настанні страхового випадку перестраховик несе відповідаль­ність згідно з узятими на себе зобов'язаннями з перестрахування. Від­носини страховиків із перестрахування регулюються договорами, що укладаються між ними. Ризик, прийнятий перестраховиком від перестрахувальника, може бути знову переданий у певній частині іншому перестраховику. Цей процес називають ретроцесією. Сторону, що передає непрямий ризик, називають ретроцедентом, а сторону, що бере на себе такий ризик, — ретроцесіонарієм.

Значне місце у перестрахуванні посідають перестраховувальні пули. Розрізняють два типи пулів: пул страхування і пул перестрахуван­ня. Пул страхування проводить продаж полісів, за якими всі його уча­сники беруть на себе раніше узгоджену частку відповідальності. Пул перестрахування передбачає, що страховики випускають поліси само­стійно, утримують узгоджену частку, а решту передають у пул на осно­ві квоти або ексцеденту. Перестраховувальний пул діє як посередник, розподіляючи передані в перестрахування ризики між своїми членами.Перестрахування не лише захищає страховиків, а й сприяє захисту самого страхувальника; працівників страхових компаній від втрати ро­боти; акціонерів компаній від зниження прибутку; держава має гаран­тію надходження податків від страхової діяльності і т. ін.