Склад і структура фінансового механізму.

Фінансовий механізм – це сукупність форм і методів за допомогою яких забезпечуються система розподілу і перерозподілу ВВП, формування і використання фінансових ресурсів суб’єктів економіки

Складовими фінансового механізму є:

- фінансове планування

- оперативне управління

- фінансовий контроль

Елементами фінансового механізму є:

- ліміти

- резерви

- санкції

- стимули

- важелі (податки, ставки відсотка, норми амортизації, державне замовлення)

- система норм і нормативів

- фінансові резерви

Вдосконалення фінансового механізму в України здійснюється за напрямками:

1. Створення умов для розвитку ринку в Україні.

2. Забезпечення раціональних пропорцій розподілу і перерозподілу ВВП і НД.

3. Вихід з фінансової кризи та забезпечення необхідних темпів економічного зростання

4. Науково обґрунтоване фінансове планування та прогнозування обсягів фінансових ресурсів.

5. Вдосконалення механізму дії фінансових санкцій, стимулів, важелів.

6. Підвищення дієвості і результативності фінансового контролю.

Управління фінансами – це діяльність держави пов’язана з пливом керуючого суб’єкта на керований об’єкт з метою досягнення певних цілей та результатів.

19. Фінансове планування: сутність, методи, завдання. Фінансове прогнозування: сутність, методи, завдання. Загальні управління фінансами.

Фінансове планування – безперервний процес формування і використання централізованих і децентралізованих фін\ресурсів. Також це процес використання фін\рес-ів суспільного призначення, які спрямовані на розширене відтворення і задоволення суспільних потреб. Об’єкт фін\планування – фінансова діяльність держави та суб’єктів господарювання. Суб’єкти ф\пл. – міністерства, відомства, а на територіях – фінансові відділи. Мета планування: найточніше визначити майб. витрати і доходи, які б забезпечили нормальну діяльність держ. і підприємницьких структур.

До основних задач фінансового планування належать: 1) визначення обсягів та джерел фінансових ресурсів по всім фондам грошових коштів, їх розподіл між виробничою та невиробничою сферами; 2) стимулювання росту виробництва, підвищення його ефективності; 3) мобілізація фінансових ресурсів на пріоритетних напрямках економічного та соціального розвитку; 4) формування раціональної структури матеріального виробництва, встановлення науково обгрунтованих народногосподарських пропорцій; 5) зв’язок основних параметрів фінансових планів з усіма іншими показниками економічного і соціального розвитку держави; 6) вдосконалення фінансових відносин підприємств між собою та з фінансово-кредитною системою; 7) зниження дефіциту бюджету; здійснення всіх видів фінансового контролю за ефективним використанням державних фінансових ресурсів на всіх рівнях господарювання.

Фінансове планування здійснюється на принципах:

· Предметно-цільовий, який передбачає планування напрямків витрат фінансових ресурсів у цільовому розрізі, тобто фінансування конкретних програм.

· Наукової обгрунтованості планів – передбачає техніко-економічне обгрунтування фінансових показників; відображення реальних процесів економічного і соціального розвитку держави, збалансування всіх видів ресурсів.

 Фінансове планування здійснюється за допомогою трьох методів:

1. Балансовий, який дозволяє збалансувати джерела фінансових ресурсів з матеріальними і трудовими ресурсами, встановити взаємозв’язок виробничих і фінансових показників, створити фінансові резерви на всіх рівнях планування для усунення можливих диспропорцій в ході їх виконання.

2. Метод коефіцієнтів передбачає виконання фінансових розрахунків на основі визначення відповідних коефіцієнтів (напр., порівняння досягнень минулого періоду з базовим роком). Він має недолік – не стимулює виявлення внутрішніх резервів використання грошових ресурсів.

3. Нормативний метод, за допомогою якого планові фінансові показники розраховуються на основі прогресивних норм і нормативів з урахуванням особливостей окремих галузей виробничої та невиробничої сфер.

Центральне місце в управлінні фінансами займає прогнозування. В процесі прогнозування здійснюється оцінка стану фінансів у державі, виявляються можливості збільшення фінансових ресурсів, їхнього найефективнішого використання, скорочення непродуктивних витрат. При прогнозуванні використовується великий обсяг інформації, що дає змо­гу більш глибоко оцінити ситуацію, що склалася, і на цій основі прийняти обгрунтовані рішення. В умовах становлення ринкової економіки фінансове прогнозування передбачає застосування більш широкого арсеналу прийомів і методів. Це насамперед - вільні ціни, попит і пропозиція, ринок капіталів, конкуренція тощо. В цих умовах слід враховувати вимоги ринку - швидку зміну кон'юнктури, можливості додаткового перерозподілу ресурсів через комерційні банки, фондові біржі, акціонерні товариства і компанії.