Відмороження і переохолодження, загальне охолодження (замерзання)

Відмороження - місцеве ушкодження тканин, викликане впливом на них низьких температур. Загальна дія холоду на організм у сполученні з іншими чинниками приводить до замерзання. Відмороження і переохолодження нерідко спостерігаються при аваріях.

У залежності від глибини ураження тканин відмороження розділяють на 4 ступеня:

I – ураження поверхневого шару епідермісу з оборотними розладами кровообігу.

II - ушкодження базального шару епідермісу з утворенням пузирів, наповнених прозорою геморрагічною рідиною.

Ш - омертвління шкіри і підшкірного шару;

IV - омертвління шкіри і прилягаючих тканин, включаючи кістки.

Замерзання спостерігається при тривалому перебуванні людини при температурі нижче -14^о С, у сполученні з порушеною терморегуляцією (алкогольне сп'яніння, отруєння, коматозний стан і ін.). Особливо часто переохолодження виникає при аваріях на воді.

Виділяють 4 стадії загального охолодження:

I - свідомість декілька сплутана, хворий збуджений, скарги на озноб, біль у кінчиках пальців. Ректальна температура знижена до 34^оС.

II - хворий апатичний, свідомість пригноблена (стопор), ригідність м'язів, рефлекси ослаблені, ректальна температура 30-33^оС.

Ш - свідомість відсутня, зіниці розширені, реакція їх на світло млява, пульс нитковидний, брадіаритмія, брадіпное (рідке дихання із частотою 12 і менше дихальних актів за хвилину), шкіряні покрови набувають забарвлення «трупних плям». Ректальна температура 27-29^оС.

IV - зіниці широкі, на світло не реагують, пульс визначається тільки на сонних артеріях, дихання поверхневе, постраждалий у термінальному стані. Ректальна температура нижче 27^оС.

Перша допомога при відмороженні, як правило, надається в дореактивному періоді в порядку само- і взаємодопомоги.

Правильне надання першої допомоги повинно містити в собі наступні заходи, що виконуються у визначеній послідовності.

У польових умовах.

1. Зняти промерзле взуття, шкарпетки, рукавички, мокрий одяг.

2. Теплою рукою зігріти відморожені ділянки тіла, розтираючи їх вовняною тканиною, перевдягання в сухий теплий одяг.

3. При можливості дати гаряче пиття.

4. Накласти теплоізолюючу пов'язку.

5. Доставити хворого в медичну установу.

У домашніх умовах:

1. Зняти промерзле взуття, шкарпетки, рукавички.

2. Помістити кінцівку хворого у ванну з водою температури 17-18^оС, поступово протягом 1 години, підвищувати температуру води до 36^оС і проводити масаж.

3. Дати гаряче пиття й укласти в теплу постіль.

Утоплення

Утоплення - одна з форм механічної асфіксії в результаті влучення рідини у верхні дихальні шляхи.

· Патофізіологічні зміни, що виникають в організмі при утопленні, розвиваються внаслідок ряду причин: аспірації рідини в дихальні шляхи при збереженому спонтанному диханні; припинення газообміну внаслідок ларингоспазму;

· припинення серцебиття в результаті психічного (страх) або рефлекторного (удар об воду, холодовий шок) впливу.

Перший механізм розвитку термінального стану під водою називається щирим утопленням, другий - асфіктичним, третій - синкопальним.

Дійсне (вологе) утоплення (відмічається в 70-80 % випадків) супроводжується короткочасною затримкою дихання, що у результаті панічного страху і некоординованих рухів змінюється наростанням глибини і частоти дихання, гіпокапнією, що швидко переходить у гіперкапнію. Розвинені ацидоз і гіпоксія можуть викликати блювоту. Вода піде в легені разом із блювотними масами, вимиває сурфактант, наступає повне припинення газообміну. У клінічній картині дійсного утоплення виділяють 3 періоди: 1) початковий; 2) агональний; 3) клінічна смерть.

Асфіктичний тип утоплення (відзначається в 10-15 % випадків), як правило, є слідством різкого гальмування ЦНС під впливом алкоголю, раптового захворювання (гострий інфаркт міокарда, гостре порушення мозкового кровообігу, приступ епілепсії й ін.) або травми (перелом у шийному відділі хребта при пірнанні, механічні ушкодження при зануренні у воду).

При синкопальному утопленні, що наступає в результаті рефлекторного припинення серцебиття і дихання, відразу ж наступає період клінічної смерті. Дихання і серцебиття відсутні, немає виділення піни і рідини з дихальних шляхів, відсутній цианоз шкіри, характерна різка блідість («білі» утопші).

Приступаючи до надання першої допомоги витягнутому з води, необхідно установити, у свідомості людина чи ні, наявність або відсутність серцевої діяльності і дихання.

Якщо постраждалий у свідомості, його варто заспокоїти і зігріти; із нього знімають мокрий одяг, дають чай, каву, кордіамін у краплях.

При витягненні постраждалого з води в несвідомому стані, але зі збереженими серцевою діяльністю і диханням, йому дають вдихати пари розчину аміаку, зігрівають і розтирають тіло.

Витягнутим із води без ознак життя при наданні допомоги необхідно звільнити дихальні шляхи від сторонніх предметів, води і слизу і якомога раніше почати ШВЛ і непрямий масаж серця.

Баротравма

Баротравма - ушкодження, що викликається різкою зміною (перепадом) атмосферного тиску.

Негативний вплив на організм різких перепадів барометричного тиску виявляється ушкодженням органів, що містять повітря, (легень, барабанної порожнини, навколоносових пазух) і розвитком емболії судин легень, мозку, серця пузирками газу, розчиненого в крові і тканинах,

Найбільш важкі зміни, що вимагають інтенсивної терапії, виникають при баротравмі легень. Причиною баротравми легень є швидке підвищення або зниження внутрішньолегеневого тиску і розтягнення легень, перевищуюче межі фізіологічних можливостей органу. Виразність порушень визначається розміром перепаду тиску в легенях і навколишньому середовищі, швидкістю виникнення цього перепаду, його тривалістю, функціональним станом організму.

Важкість стану постраждалого залежить від ступеня деструкції легеневої тканини і кровоносних судин, кількості і розміру бульбашок повітря, що надійшли в кровоносну систему.

Блокований у легенях газ може прорватися в плевральну порожнину і викликати пневмоторакс, емфізему средостіння або підшкірної клітковини.

Перша медична допомога

З метою зменшення ризику попадання бульбашок повітря в судини головного мозку і вінцеві судини серця потерпілого необхідно укласти обличчям вниз, злегка повернувши на лівий бік,припіднявши нижні кінцівки.

Радикальним засобом лікування є екстрена рекомпресія за спеціальним режимом і симптоматична терапія.