Ушкодження грудної клітини і перша допомога при них

Ушкодження грудної клітки в результаті екстремальних ситуацій складає біля 10% усіх травм. Вони часто призводять до дуже важких ускладнень із боку дихальної і серцево-судинної системи.

Ушкодження грудної клітини підрозділяються на закриті (забиті місця, стиснення грудної клітини, переломи ребер) і відкриті. Розрізняють також ушкодження грудної клітини без ушкодження і з ушкодженням внутрішніх органів (легень, серця й ін.).

Ушкодження грудної клітини викликається впливом прямої травми при дорожньо-транспортних подіях, при побутовій, спортивній травмі й ін.

При забитих місцях грудної клітини в місці ушкодження можуть виникати крововиливи в підшкірну клітковину і міжреберні м'язи, що виявляється місцевою припухлістю і супроводжується болючими відчуттями. Біль підсилюється при пальпації місця крововиливу, а також під час вдиху і видиху. Болючі відчуття, як правило, протягом тижня поступово зменшуються, а потім безслідно проходять.

При наданні першої медичної допомоги рекомендується в перші години для зменшення синця і болю застосовувати холод (міхур із льодом), оббризкування забитого місця хлоретилом, а також болезаспокійливі засоби. Для найшвидшогого розсмоктування крові, що вилилася в м'які тканини, застосовують грілки, напівспиртові зігрівальні компреси і фізіотерапевтичні процедури (УВЧ, електрофорез новокаїну).

Стиснення грудної клітини є важким видом травми і виникає при впливі на грудну клітину зустрічних сил (стиск між двома твердими тілами). Ці ушкодження можуть спостерігатися при обвалах, в укладачів потягів, при виконанні сільськогосподарських робіт і інших випадках.

У момент стиснення грудної клітини відбувається стиск повітря, яке знаходиться в легенях, що часто приводить до розриву легеневої тканини, кровоносних судин і бронхів. У момент стиснення підвищується тиск у венах шиї і голові, дрібні судини розриваються, створюючи краплевидні крововиливи на слизових оболонках гортані, у кон`юнктиві і шкірі. При сильному стисненні грудної клітини в результаті раптового підвищення внутрішньогрудиного тиску розвивається травматична асфіксія.

Клінічно стиснення грудної клітини проявляються у вигляді задишки, частішання пульсу, синюшного забарвлення шкіри і шиї з наявністю краплевидних крововиливів на шкірі голови, шиї, верхніх відділах грудної клітини.

Після витягу постраждалого з-під завалу або в інших випадках (припинення стиску), перша медична допомога полягає в створенні спокою, введенні знеболюючих засобів (розчинів морфінугідрохлориду 1%, промедолу 2%, бутарфанола тартрат 0,1% - 1,0, трамадолу гідрохлорид - внутрішньом`язово). При наростанні дихальної недостатності показана інгаляція кисню.

Переломи ребер і грудини виникають при дії прямої травми великої сили. Розрізняють неускладнені й ускладнені переломи. При неускладнених переломах ребер плевра і легені не ушкоджуються. При ускладнених переломах ребер відбувається ушкодження мембранних судин, плеври і тканини легенів.

При неускладнених переломах ребер (на відміну від забитого місця грудей) болючий синдром різко виражений при русі грудної клітини на вдиху, видиху, а також при кашлі, чханні, відзначається відставання ушкодженої половини грудної клітини при диханні. При множинних переломах ребер дихання поверхневе, до 20-22 разів за хвилину.

Перша медична допомога при переломах ребер повинна бути спрямована на створення спокою шляхом надання постраждалому зручного положення тіла. При неускладнених переломах ребер зовнішня імобілізація не потрібна, вона тільки затрудняє дихання, може привести до запалення легенів. Постраждалому можна дати усередину знеболюючі засоби.

Ускладнені переломи ребер можливі при більш важких травмах, коли відломок ребра, зміщуючись усередині, ушкоджує міжреберні судини, плевру, тканини легень. Загальною ознакою даного ураження є змушене положення хворого. Крім болю у місці перелому відзначається почуття недостачі повітря. Шкіряні покрови бліді, слизові оболонки синюшні, дихання поверхневе. У постраждалих відзначається кровохаркання. Пульс досягає 100-110 ударів за хвилину.

Задачею першої медичної допомоги є зменшення болю, попередження шоку. Застосовуються таблетовані анальгетичні препарати, а також знеболюючі засоби (промедол, морфін). Створення стану спокою, евакуація в найближчу лікувальну установу.

Стенокардія

Стенокардія (грудна жаба) - приступи раптового болю в грудях внаслідок гострої нестачі кровопостачання міокарда. При стенокардії біль носить характер приступу, виникає за грудиною ііррадирує у ліву руку і плече. Приступ стенокардії звичайно нетривалий -3-5 хв. Часто приступи купіруются при припиненні навантаження або прийомі нітрогліцерину під язик. Умови появи приступу стенокардії: напруга, ходьба, фізичні навантаження або значна емоційна напруга. Характер болю стискуючий, рідше пекучий або відчуття стороннього тіла в грудях. Одночасно з приступом підвищується артеріальний тиск.

Біль при стенокардії частіше усього інтенсивний. Якщо приступ виник на вулиці, хворий змушений притулитися до стіни або сісти. Приступ у домашніх умовах змушує хворого лягти. Іноді біль локалізується не в області серця, а в підложечній області під мечоподібним відростком. Іноді стенокардія проявляється не болем, а почуттям раптового оніміння і поколювання в лівій руці, відчуттям тиску за грудиною.

Перша медична допомога. Хворому необхідно надати спокійного, переважно сидячого положення; для купірування приступу застосовують сублінгвально валідол, нітрогліцерин - 1 таблетку або 1-2 краплі 1% розчину на шматочок цукру. Повторний прийом препарату - через 2-3 хвилини при відсутності ефекту. З седативною метою призначають корвалол (валокордин) по 30-40 капель усередину.

Якщо нітрогліцерин погано переноситься, то призначають суміш із 9 частин 3% ментолового спирту і 1 частини 1% р-ну нітрогліцерину по 3-6 капель на шматочок цукру.

Ушкодження легень

Ушкодження легень можливі як при відкритих пораненнях, так і при закритих, тупих травмах грудної клітини. Тяжкість ушкодження визначається зоною і широтою руйнації легенів.

Виділяють три зони ушкоджень легень: безпечну, що загрожує життю і небезпечну.

Безпечна зона - підплевральна частина легенів, тобто периферична їх частина, що включає альвеоли, бронхіоли і дрібні судини. Ушкодження цієї зони звичайно не представляють безпосередньої загрози для життя хворого. Вони не супроводжуються масивною, інтенсивною кровотечею. При спадінні легенів рана їх легко перекривається.

Загрозлива зона розташована проксимальніше безпечної і займає центральну частину легенів, де розташовані сегментарні бронхи і судини. Ушкодження цієї зони приводять до інтенсивної кровотечі і скупчення повітря в плевральній порожнині. Наростаючий гемопневмоторакс може стати причиною загибелі постраждалого.

Небезпечна зона - корінь легенів і його прикореневої частини, де розташовані великі судини і бронхи. Ушкодження цієї зони звичайно супроводжуються профузною кровотечею, напруженим пневмотораксом і можуть стати причиною смерті найближчим часом після травми.

Перша медична допомога. Перша медична допомога полягає у вивільненні постраждалих, попередженні асфіксії шляхом очищення порожнини рота, носа від згустків крові, сторонніх часток. За показаннями проводять штучне дихання, надають напівсидячого положення тілу. У випадках поранення м'яких тканин грудей накладають асептичну пов'язку. При підозрі на наявність відкритого або клапанного пневмотораксу застосовують герметизуючу оклюзійну пов'язку: прогумовану оболонку індивідуального перев'язувального пакета поміщають безпосередньо на рану, поверх якої накладують циркулярну пов'язку, використовуючи подушечки і бинт індивідуального перев'язувального пакета. Знеболювання досягається підшкірним введенням розчину промедолу зі шприц-тюбика або застосуванням таблетованих анальгетичних засобів.

Політравма при катастрофах

Термін «політравма» є збірним поняттям, що включає в себе наступні види механічних ушкоджень: множинні, сполучені, комбіновані.

До множинних механічних травм відносяться ушкодження двох або більше внутрішніх органів в одній порожнині, ушкодження двох або більше анатомо-функціональних утворень опорно-рухової системи, наприклад печінки і кишки, перелом стегна і передпліччя. Сполученими ушкодженнями вважають одночасно ушкодження внутрішніх органів у двох або більше порожнинах або ушкодження внутрішніх органів у будь-якій порожнині і сегменті опорно-рухової системи. Наприклад, ушкодження легень і селезінки, черепно-мозкова травма і перелом кінцівок.

Комбінованими ушкодженнями називають травму, отриману від впливу різних травмуючих чинників: механічного, термічного, радіаційного, наприклад, перелом стегна й опік будь-якої області тіла.

Політравма відрізняється особливою тяжкістю клінічних проявів, що супроводжуються значним розладом життєво важливих функцій організму, трудністю діагностики всього обсягу ушкоджень, складністю лікування, високим відсотком інвалідності, значною летальністю. Політравма часто супроводжується травматичним шоком, крововтратою, що загрожує розладом кровообігу і дихання, іноді термінальним станом і клінічною смертю.

При політравмі спостерігається так званий синдром взаємного обтяження, коли одна з локалізацій травм збільшується іншою локалізацією й ускладнює стан хворого. Головне завдання при наданні медичної допомоги важко постраждалим на догоспітальному етапі - підтримка життєво важливих функцій організму - кровообігу, дихання і забезпечення транспортування до стаціонару. Відомо, що доля постраждалого нерідко залежить від швидкості й ефективності надання першої медичної допомоги. Природно, що такі заходи, як тимчасове припинення кровотечі пальцевим притисненням у рані чи на її протязі, або накладення джгута, дихання способами «рот у рот» або «рот у ніс» і закритий (непрямий) масаж серця повинні починатися на місці ураження. При порушенні гемодинаміки внутрішньовенно вводять поліглюкін і розчини глюкози (5%, 10%, 40%). До заходів для забезпечення транспортування відносяться: введення вазопресорів (мезатон, норадреналін),кардіотонічних засобів (норадреналін, корглікон, кофеїн), іммобілізація кінцівок при переломах, новокаїнові блокади, введення наркотичних анальгетиків.