Форми організації навчальної діяльності учнів.

Лекція № 5

Форми організації навчальної діяльності учнів.

Урок інформатики. Підготовка вчителя до уроку

 

Мета: сформувати у студентів розуміння форм організації навчальної діяльності учнів на уроці інформатики, специфіки уроку інформатики, етапів організації та проведення  різних типів уроків з інформатики, форм та засобів перевірки і контролю знань учнів для формування предметно-методичної компетентності майбутніх вчителів молодших класів при викладанні курсу «Сходинки до інформатики».

 

Вид заняття: лекція

 

План

1. Форми організації навчальної діяльності учнів.

2. Специфіка уроку інформатики. Організація i проведення різних типів уроків з інформатики.

3. Дидактичні особливості уроку інформатики. Підготовка вчителя до уроку.

4. Форми організації навчальної роботи учнів на уроках інформатики

5. Застосування інтерактивних методик на уроках інформатики

6. Етапи засвоєння знань.

7. Форми і засоби перевірки і контролю знань учнів.

 

Список інформаційних джерел

1. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України: Історія. Тео­рія. — К.: Либідь, 1998.
2. Галузинсъкий В.М., Євтух М.Б. Основи педагогіки та психо­логії вищої школи України. — К.: ІНТЕЛ, 1995.
3. Коротяєв Б.І. Метода навчально-пізнавальної діяльності учнів, - К., 1991.
4. Морзе Н.В. Методика навчання інформатики. Ч. 1. Загальна методика навчання інформатики. - К.: Навчальна книга, 2003. - 254 с.
5. Навчальний процес у вищій педагогічній школі / За ред. О.Г. Мороза. — К.: НПУ ім. М. Драгоманова, 2001.
6. Смоляк В.М. Методичний посібник. Методика інформатики в початковій школі.-Запоріжжя.-2005р.
7. Современная дидактика. — СПб.: Питер, 2001.

1. Форми організації навчальної діяльності учнів

Поняття «форми» використовується щодо навчання в двох варіан­тах — як форма навчання і як форма організації навчальної діяльності.

У загальній дидактиці прийнято розрізняти конкретні форми на­вчання учнів за такими ознаками:

1. Кількість учасників спільної діяльності — індивідуальна, групова, фронтальна, колективна, парна робота (остання характерна і для інфор­матики);

2. Роль учасників навчального процесу (хто управляє — вчитель або учень).

На вибір організаційних форм впливає і зміст навчання, база знань учнів і вчителя, досвід діяльності та ін.

Індивідуальна форма навчання передбачає взаємодію вчителя з одним учнем (репетиторство, тьюторство, консультації та ін.).

У групових формах навчання учні працюють в групах, які склада­ються на різних основах.

Фронтальне навчання передбачає роботу вчителя з цілим класом в єдиному темпі та із спільними задачами.

Колективна форма навчання відрізняється від фронтальної тим, що учні класу розглядаються як цілісний колектив зі своїми лідерами і особливостями взаємодії.

У парному навчанні основна взаємодія відбувається між двома учнями, які можуть обговорювати задачу, здійснювати взаємо навчання або взаємоконтроль.

Форма організації навчання — конструкція окремої ланки процесу навчання яка обмежена рамками часу. Форми організації навчання озна­чають певний вид занять — урок, екскурсія, факультативне заняття, екзамен, гурток, олімпіада та ін.

Організаційні форми навчальної діяльності мають специфіку, яка визначається особливостями науки і шкільного предмета інформатики. Дедуктивний характер інформатики, як предмета, абстрактність і загаль­ність понять інформатики, фактів і пов'язаних з ними способів діяльно­сті потребують не лише подолання формалізму в засвоєнні навчально­го матеріалу, а й забезпечення свідомого засвоєння і закріплення його, створення фонду дійових знань, на яких ґрунтується здобування нових.

Сьогодні найбільш розповсюдженою у школах є класно-урочна форма навчання. Її переваги: чітка організаційна структура, зручність управління діяльністю класу, можливість колективної взаємодії і вирі­шення навчальних завдань, постійний емоційний вплив особистості вчителя на дітей, економія часу навчання. До недоліків цієї системи належить орієнтація на середнього учня, трудність враховування ін­дивідуальних особливостей дітей, однаковий темп і ритм роботи, обмежене спілкування між учнями.

Урокінформатики

Основною формою організації навчально-виховної роботи з учнями з інформатики в сучасній школі залишається урок, що є основою клас­но-урочної системи навчання, характерними ознаками якої є постійний склад навчальних груп учнів; строге визначення змісту навчання в кожному класі; певний розклад навчальних занять; поєднання інди­відуальної і колективної форм роботи учнів; провідна роль вчителя; систематична перевірка і оцінювання знань учнів.

Характерні ознаки уроку такі:

- наявність певних освітніх, виховних і розвивальних завдань;

- добір конкретного навчального матеріалу і рівнів його засвоєння відповідно до поставлених завдань;

- досягнення поставлених цілей шляхом добору відповідних засобів і методів навчання;

- організація відповідної навчальної діяльності учнів.

Виходячи із загальної ідеї сучасних наукових уявлень про урок, його мета носить триєдиний характер і поєднує три взаємопов'язані аспекти- пізнавальний, розвивальний і виховний. Розглянемо кожний з них.

Пізнавальний аспект пов'язаний із забезпеченням таких вимог:

1. Вчити та навчити кожного учня самостійно опановувати знання.

2. Забезпечити виконання головних вимог до опанування знаннями: повнота, глибина, свідоме володіння та застосування знань, систем­ність, систематичність, гнучкість, оперативність, міцність знань.

3. Формувати навички безпомилкового виконання дій, які доведені до автоматизму завдяки багатократним повторенням.

4. Формувати вміння — поєднання знань і навичок, які забезпечують успішність діяльності.

5. Формувати знання — те, що учень повинен знати і вміти в результаті роботи на уроці.

Для розв'язання пізнавальних завдань уроку дії вчителя повинні бути такими:

1. Визначити зміст програмних знань учнів, які формуються на уроці.

2. Виявити підсумкові рівні сформованості знань, що виділені в програмі відповідно до Державних стандартів.

3. Конкретизувати одержані відомості з урахуванням підготовленості класу і місця уроку в системі уроків за темою, що вивчається.

Розвивальний аспект — це найбільш складний для вчителя аспект досягнення мети, з яким він майже завжди пов'язує певні ускладнення. Це пояснюється тим, що один і той самий розвивальний аспект мети уроку може бути сформульований для триєдиних цілей кількох уроків, а іноді й для уроків цілої теми. Розвивальний аспект пов'язаний з роз­витком мислення, мови, сенсорної та рухової сфери.

Виховний аспект пов'язаний з формуванням відношень учнів з на­вколишнім світом, їх соціалізацією. Процес виховання на уроці пови­нен бути неперервним. Учитель повинен здійснювати цілеспрямований вплив на учнів, виходячи з особливостей класу, тобто управляти вихо­вним процесом. Для цього в одних випадках буває необхідним зверну­ти особливу увагу на виховання дисциплінованості, в інших — охайно­сті, в третіх — наполегливості в навчанні та ін. Опис саме цих направ­ляючих впливів, які за формою збігаються з назвою окремих складових елементів виховання, і фіксується як виховні завдання уроку.

Поєднання таких функцій повинно враховуватися як при доборі змісту, так і методів, засобів, організаційних форм, за допомогою яких у процесі навчання передається і засвоюється зміст освіти. Відповідно до цієї ідеї повинен конструюватися і здійснюватися кожний урок. Практично на кожному уроці реалізуються всі три цілі комплексно. Одна з них, як правило, виступає в ролі основної, а утримання в полі зору і досягнення двох інших в той же час допомагає досягненню головної, ведучої мети.

Будь-який урок має свій зміст і свою структуру. Загальна дидактич­на структура уроку характеризується такими компонентами:

1) актуалізацією попередніх знань і способів дій;

2) формуванням нових знань і способів дій;

3) застосуваннями знань, тобто формуванням умінь.

Підготовка вчителя до уроку

Дидактичні особливості уроку інформатики

Уроки інформатики мають свої особливості.

1. Найважливіша особливість постановки курсу інформатики на базі комп'ютерного класу — це систематична робота учнів з комп'ютером на кожному уроці інформатики.

2.  З поширенням ідеології комп'ютерно-орієнтованого навчання, що передбачає використання педагогічних програмних засобів, стає актуальним питання про зміну ролі і обов'язків учителя за умов роботи в комп'ютерному класі. Практика свідчить, що провідна роль учителя зберігається і навіть посилюється і за умов комп'готерно-орієнтованого навчання, а комп'ютер у всіх випадках залишається надійним і ефективним засобом діяльності вчителя і учня. Використання комп'ютера разом з методично доцільними педагогічними програмними засобами дозволяє вдосконалити стиль та прийоми роботи вчителя за рахунок перекладання на комп'ютер рутинних операцій і забезпечення вчите­леві творчого підходу до розв'язування завдань навчання і виховання. Такі важливі компоненти навчально-виховного процесу, як з'ясування можливих навчальних проблем і питань, які виникають у ході навчан­ня, ведення дискусій, заохочення міркувань, підтримка дисципліни, вибір необхідного рівня деталізації при поясненні матеріалу для різних учнів та інші моменти міжособистісного спілкування учнів і вчителя та учнів між собою найефективніше організовувати і проводити може лише вчитель, можливо і використовуючи комп'ютер для підтримки тих чи інших дій. Оскільки при використанні комп'ютерно-орієнто­ваних систем навчання навчально-пізнавальна діяльність значно ін­тенсифікується, учні встигають розв'язати значно більше різних задач, то, природно, при цьому виникає значно більше проблемних ситуацій і запитань, у з'ясуванні яких повинен брати участь учитель. Тому при використанні комп'ютерів в навчально-виховному процесі роль учи­теля не лише не зменшується, а значно зростає. Крім того, комп’ютер ніколи не замінить особистісного спілкування вчителя з учнем і батьками.

3. Розвиток комп'ютерної техніки, засобів телекомунікацій та від­повідного програмного забезпечення дає можливість учителю вико­ристовувати нові форми навчання учнів: телекомунікаційні проекти, практикуми, бінарні уроки.

4. Міжпредметний характер змісту навчання інформатики дозволяє розглядати цю навчальну дисципліну не лише як ще один новий шкіль­ний предмет у навчальному плані, а й як інтеграцію та узагальнення вже вивчених учнями основ наук.

5. Навчання учнів за умов систематичного доступу до комп'ютера, як правило, проходить при підвищеному емоційному стані учнів. Пояснюється це, зокрема, тим, що при правильному формулюванні завдання для виконання з використанням комп'ютера учні одержують наочні результати своєї роботи, що додає їм впевненості в своїх силах. У школяра виникає природне прагнення поділитися своїми знаннями та результатами роботи зі своїми товаришами. Заняттям характерна більша, ніж на інших звичайних уроках, свобода спілкування учнів на уроці. Така система стосунків згуртовує колектив у досягненні спільної навчальної мети.

6. На уроках інформатики створюється благодатний грунт для відтворення такої організації навчання і контролю знань, при якій заздалегідь найбільш успішно працюючі учні, що визначаються вчителем, виконують роль помічників учителя. За рахунок цього на уроках інформатики впроваджується система взаємної допомоги учнів. Чинник обміну знаннями, передавання знань від більш компетент­них менш компетентним починає виступати як дієвий засіб підвищен­ня ефективності навчально-виховного процесу. При цьому враховування особливостей змісту навчання дозволяє широко використовувати колективну та групову навчальну діяльність учнів, що має вагоме соціальне значення за умов створення та розвитку інформаційного суспільства.

7. Систематичне використання комп'ютера для розв'язування на­вчальних задач створює передумови для копіювання учнями дій педа­гога. Принцип «виконуй як я» при збільшенні масштабів підготовки не втратив свого значення. Можливості використання локальної мережі дозволяють у багатьох випадках ефективно застосовувати ідею «копі­ювання» в навчанні, причому вчитель одержує можливість одночасної роботи із всіма учнями при збереженні принципу індивідуальності.

8. Різна базова підготовка учнів до сприймання матеріалу та різна освіченість учнів з предметної галузі призводить до того, що на уроках інформатики дидактичне завдання реалізації принципу диференціації та індивідуалізації навчання стає першочерговим.

9. Необхідність ефективного використання сучасних комп'ютерно-орієнтованих систем навчання для забезпечення гармонійного розвит­ку, навчання і виховання дітей, потребують від вчителя високої профе­сійної компетентності.

10. Динамічність змісту навчання, програмного забезпечення, яке використовується та вивчається на уроках інформатики, потребує від вчителя постійної роботи над собою, підвищення професійного рівня за Рахунок самоосвіти і самовдосконалення.

Підготовка вчителя до уроку. При підготовці цього питання варто звернути увагу на висвітлення наступних положень:

- загальна підготовка вчителя до уроків починається задовго до початку навчального часу;

- підготовка вчителя до уроків починається з досконалого вивчення в першу чергу шкільного стандарту та програми шкільного курсу інформатики, в якій наведене тематичне планування навчального матеріалу, вказано що учні повинні знати та вміти після вивчення кожного розділу курсу, тобто наведено стандарти навчання, а також орієнтоване поурочне планування курсу інформатики.

- підготовка вчителя до уроків починається з досконалого вивчення змісту навчального матеріалу;

- підготовка вчителя до конкретного уроку починається з продумування змісту навчального матеріалу, аналізу тієї частини програми, що відноситься до майбутнього уроку, а також до попереднього і наступного, установлення між ними зв'язку і послідовності;

- при підготовці до уроку вчитель інформатики вивчає характер викладення навчального матеріалу в шкільних підручниках та обирає більш оптимальний з них,

- ознайомлення з необхідним програмним забезпеченням, установка або налагоджування його на комп'ютерах у класі;

- робота по розробці сценарію уроку та підготовка конспекту (плану) уроку, обов'язкової перевірці всіх завдань практичного характеру на комп'ютері;

- учитель повинен продумати можливі нестандартні ситуації в роботі учнів за комп'ютером і передбачити можливі шляхи їх виправлення з обов'язковою апробацією цих шляхів за комп'ютером. 

Загальний алгоритм планування уроку й підготовки до нього

- Розробляння системи уроків за темою або розділом.

- Визначення навчально-розвивально-виховних завдань уроку на основі програми, методичних посібників, шкільного підручника й додаткової літератури.

- Добирання оптимального змісту матеріалу уроку, розчленовування його на опорні знання, їх дидактичне опрацювання.

- Визначення головного матеріалу, який учень повинен зрозуміти і запам’ятати на уроці.

- Формулювання навчальних завдань уроку.

- Розробляння структури уроку, визначення його типу та найдоцільніших методів і прийомів навчання на ньому.

- Знаходження зв’язків під час вивчення нового матеріалу з іншими предметами й використання цих зв’язків під час вивчення нового матеріалу і під час формування нових знань та вмінь учнів.

- Планування всіх дій учителя й учнів на всіх етапах уроку і, насамперед,— під час опанування нових знань і вмінь, а також під час застосування їх у нестандартних ситуаціях.

- Добирання дидактичних засобів уроку (кінофільмів, картин, плакатів, карток, схем, допоміжної літератури тощо).

- Перевірка обладнання й технічних засобів навчання.

- Планування вчителем записів і замальовок на дошці і виконання аналогічної роботи учнями на дошці й у зошитах.

- Передбачання обсягу й форм самостійної роботи учнів на уроці та її спрямованості на розвиток їх самостійності.

- Удосконалення форм і прийомів закріплення отриманих знань і набутих умінь на уроці та вдома, прийомів узагальнення в систематизації знань.

- Складання списку учнів, знання й уміння яких перевірятимуть відповідними формами й методами з урахуванням рівнів їх сформованості; визначення змісту, обсягу й форм домашнього завдання, продумування методики домашнього завдання. Продумування форм підбиття підсумків уроку.

- Планування позакласної роботи із запропонованої теми. о Запис плану й ходу уроку відповідно до вимог.

Знання

• Що я хочу, щоб учні знали в результаті цього заняття?

Уміння, навички, досвід

• Що я хочу, щоб учні вміли в результаті цього заняття?

Цінності

• На які цінності учні повинні звернути свою увагу в результаті цього заняття?

Відповіді на ці запитання складають список конкретних завдань, яких не повинно бути забагато, інакше це виявиться нереальним для одного заняття.

Як конкретизувати мету?

1. Записати мету.

2. Зробити начерки, використовуючи окремі слова або фрази, що характеризують такі результати навчання, які свідчать про досягнення мети.

3. Розсортувати начерки. Відкинути дублі й небажані пункти. Повторити пункти 1 і 2 для всіх абстрактних (неясних) формулювань, що здаються важливими.

4. Скласти повний опис для кожної характеристики досягнення мети (кожної дії), що містить характер, якість або кількісні показники, які є важливими.

5. Перевірити формулювання за допомогою запитання: «Якщо хтось досягне цих результатів і продемонструє кожну з названих дій, чи зможу я сказати, що він досяг очікуваної мети?» (Якщо ви зможете відповісти на це запитання ствердно, аналіз мети завершено.)

Якими можуть бути завдання?

Для індивідуальної роботи

• Усі учні отримують однакові завдання.

• Однотипні завдання з різними вихідними даними.

• Різні завдання.

• Інші варіанти.

Для групової роботи

• Однакові завдання (якщо групи однорівневі).

• Завдання, що є однаковими за рівнем складності, але різняться за способами розв’язання, вихідними даними (для однорівневих груп).

• Завдання, що різняться за рівнем складності (для різнорівневих груп); якщо на уроді розв’язується складне завдання, його можна розподілити на декілька етапів і запропонувати групам).

• Інші варіанти.

Нагадуємо, що кількість завдань, рівень їх складності залежать від характеристик класу (наприклад, темну роботи), індивідуальних особливостей учнів та інших факторів, зокрема відведеного для цього часу.

На основі гри:

• ігри-реконструкції (наявність уявної ситуації, що відбувалася в минулому або сьогоденні, розподіл ролей);

• ігри-обговорення (наявність ситуації, що моделює різні форми обговорення; створення конфлікту думок; аналіз минулого експертами з погляду сучасності);

• ігри-змагання (наявність фіксованих правил, відсутність сюжету й ролей, суб’єктно-об’єктні взаємини).

Етапи засвоєння знань

Етапи засвоєння знань умовно поділяють на три групи. До першої групи відносять актуалізацію опорних знань, мотивацію, сприймання нового матеріалу, аналіз і осмислення засвоєних понять. До другої групи етапів відносять цілеспрямоване запам’ятовування, застосування знань спочатку в стандартних, а потім в порівняно складних ситуаціях, використання отриманих знань та вмінь при розв’язуванні практичних задач. На завершальному етапі засвоєним знанням слід надати узагальнений та систематизований характер

В психології і методиці встановлено, що при вивченні інформатики учні повинні засвоїти не тільки певну суму знань, але і засоби їх отримання.

Актуалізація опорних знань. Актуалізація опорних знань спрямована на повторення та часткове відтворення навчального матеріалу, окремих способів і прийомів розумової діяльності, необхідних для вивчення нової теми. Актуалізація опорних знань може бути спрямована не тільки на повторення відомостей, на основі яких будуватиметься пояснення нового матеріалу, а й на заповнення прогалин у знаннях учнів попереднього матеріалу. Ефективним засобом на цьому етапі уроку зарекомендували себе елементарні вправи, які можна виконувати за допомогою комп’ютерних програм-тренажерів.

Мотивація знань. На успішність навчання великий вплив мають інтереси, мотиви, ціннісні установи та потреби індивіда, його навички щодо переробки інформації, отримані раніше знання, вміння, а також загальнокультурний рівень. Учень повинен мати бажання навчатися або усвідомлювати необхідність цього. Мотивація знань – це один з важливіших засобів розвитку пізнавальної активності учнів. Розуміння мети і очікуваних результатів в значній мірі полегшує сприймання нової інформації.

Розумовий процес найчастіше розпочинається з проблемної ситуації, тобто з такої ситуації, для якої немає готових засобів розв’я­зування. Вчитель ставить перед учнями проблему у формі теоретичної або прак­тич­ної задачі. В процесі її розв’язування учні зіштовхуються з протиріччям між знаннями, засвоєними раніше, і знаннями, необхідними для розв’язу­вання даної проблеми. Запропонована вчителем задача повинна задовольняти принципу наступності і бути посильною для розв’язування учнями. Непоганий ефект дають практичні, цікаві задачі, які переконують учнів у потребі вивчення нового матеріалу, демонструють застосування абстрактних знань при розв’язуванні проблем повсякденного життя.

Цілепокладання. Одним із важливих етапів уроку є етап цілепокладання. Він полягає в ознайомлені учнів з вимогами, які висуваються до засвоєних знань і вмінь з кож­ної окремої теми. Важливо, щоб ці вимоги були диференційовані за групами учнів. Учні розподіляються на групи в залежності від їх наявного рівня знань та рівня розвитку здібностей.

Подання нового матеріалу. Суттєво послабити негативні та підсилити позитивні психолого-педагогічні закономірності дозволяє використання активних методів та принципів навчання. До них можна віднести: проблемне навчання, алгоритмічний підхід, метод доцільних задач, виділення основних елементів знань та суттєвих зв’язків, дослідницька робота з використанням нових інформаційних технологій.

Для забезпечення творчої самостійності учнів необхідно озброїти їх відповідними способами і прийомами пізнавальної діяльності, процес формування яких здійснюється передаванням досвіду не тільки внаслідок спілкування вчителя й учня, а й моделюванням їх у зовнішній, матеріальній (або матеріалізованій) формі і поступовим перетворенням у внутрішню. Моделювання того чи іншого способу або прийому діяльності – це пошук послідовності операцій і дій, виконання яких приводить до потрібного результату та його обґрунтування.

Під час формування понять репродуктивним шляхом учитель пояснює закономірності процесів, явищ, зв’язків між ними, вводить назву для об’єктів, формулює означення введеного поняття. На наступному етапі учні повторюють означення, наводять приклади з практики. Такий спосіб слід використовувати лише тоді, коли учні ще не підготовлені до творчого способу здобування знань.

Для забезпечення розвитку продуктивного мислення використовується хоч і складніша схема, але вона дає більш ефективні результати. Наступна схема формування понять побудована на основі теорії поетапного формування розумових дій:

- спостереження учнів за об’єктами, явищами або процесами;

- виділення спочатку у кожному об’єкті, процесі їхніх ознак та властивостей, а потім – розпізнавання цих ознак у інших об’єктів;

- виділення класів об’єктів з однаковими ознаками і властивостями, описання спільних ознак;

- виділення суттєвих ознак, що визначають клас об’єктів;

- введення назви, формулювання означення;

- визначення меж застосовності введеного поняття, пошуки зв’язків з іншими поняттями.

Творча діяльність може носити пошуково-дослідницький характер не тільки під час розв’язування задач, а й в процесі введення понять, формулювання проблем, узагальнення, систематизації матеріалу, у процесі моделювання, побудови аналогій тощо. Щоб забезпечити творчу діяльність учнів, потрібно удосконалювати систему самостійних завдань учням, включати до неї завдання на узагальнення і конкретизацію процесу розв’язування задач, аналіз та класифікацію ситуацій, складання і розв’я­зування аналогічних та обернених задач, систематизацію, упорядкування матеріалу. Постійну увагу слід приділяти розгляду та аналізу різних способів розв’язування тих самих задач, оцінки раціональності та ефективності різних способів. Розв’язування нестандартних, прикладних задач розвиває пізнавальну активність учнів, сприяє формуванню їхньої загальної математичної культури.

Закріплення нового матеріалу. Якщо на цьому етапі уроку застосовувати фронтальну роботу учнів, то їх активність знижується. Групова організація уроку при повторенні матеріалу підвищує активність, відкриває кожному учневі можливість доповнити один одного, повідомити новий не програмний матеріал, який був отриманий завдяки іншим джерелам, подивитися на раніше пройдений матеріал з нових позицій. Завдання, які виконуються з використанням комп’ютерних програм під час групової або індивідуальної роботи, забезпечують один з головних дидактичних принципів – негайне виявлення помилок, які були допущені, і у випадку тупикових ситуацій - отримання своєчасної допомоги.

Навчити володіти предметом – це сформувати вміння розв’язувати задачі, причому не тільки стандартні, але й такі, що потребують відомої незалежності мислення, здорового глузду, оригінальності та творчості.

Для кожної групи учнів в залежності від наявного рівня знань вчитель повинен пропонувати не тільки задачі різного ступеню складності, але й ставити різні вимоги до процесу розв’язування задач. Наприклад, для добре встигаючих учнів крім вимоги правильно розв’язувати задачу слід ставити вимогу виконувати завдання раціональним способом, тобто так, щоб обраний шлях до мети був найкоротший, з найменшою кількістю обчислень.

Іноді слабовстигаючі учні пропонують складний спосіб розв’язування задачі. Не слід одразу зупиняти таких учнів. Але після отримання результату слід обов’язково розв’язати задачу раціональним способом. Це справляє на учнів сильне враження, вимушує проаналізувати слабкі сторони їх методу розв’язу­вання, тому час, витрачений на нераціональне розв’язування задачі, не пропаде марно.

Застосування засвоєних знань. При застосуванні засвоєних знань слід використовувати диференційований підхід. Для більшості учнів спочатку пропонуються елементарні завдання, які були спрямовані на розпізнавання вивченого поняття, на встановлення взаємозв’язків з іншими поняттями, на застосування отриманих навичок. Використання на цьому етапі комп’ютерних програм дозволило економити час. Для учнів з високим рівнем розумової діяльності ці зав­дання опускаються, такі учні відразу переходять до розв’язування творчих, нестандартних задач.

В процесі розв’язування задач на застосування отриманих знань та навичок при використанні комп’ютерних програм створюються такі ситуації, при яких учні мають змогу поширювати свої знання, відкривати нові факти.

Переконавшись, що учні з середнім рівнем знань вже здобули досвід застосування знань та навичок в стандартних ситуаціях, можна переходити до розгляду нестандартних ситуацій. Нестандартна або цікава задача привертає до себе увагу учнів, примушує їх генерувати різні ідеї розв’язування даної задачі, демонструє не тільки красу процесу розв’язування, а в більшості випадків ще й практичне значення отриманих знань.

Контроль знань. Контроль знань і вмінь учнів спрямований насамперед на визначення фак­тичної їх наявності, на перевірку сформованості певних способів діяльності, рів­ня готовності до вивчення теми, розділу, курсу. Контроль знань стимулює роботу учнів, формує в них відповідну систему діяльності, цільову й мотиваційну установку на вивчення матеріалу.

Лекція № 5

Форми організації навчальної діяльності учнів.