СРС: Стратегія підприємства та логістичні стратегії.

Необхідність ефективного використання ресурсів, труднощі в реалізації технологічних змін та низька ефективність заходів збалансування негативних наслідків спеціалізації у 70-ті рр. зумовили актуальність систем та системного підходу. По-новому стали розуміти категорію системотехніки внаслідок необхідності усунення таких труднощів. По-перше, відбулося розширення і ускладнення системних структур настільки, що це загальмувало раніше прості процеси розподілу і доставки продукції покупцям, зважаючи на складні проблеми формування складського господарства, його ієрархічної структури, стратегічних запасів, зворотного зв'язку тощо. У конструюванні та проектуванні таке утруднення означає відхід від послідовності етапів дослідження: конструювання – виготовлення дослідного зразка – підготовка виробництва – виробництво і т.д. до складнішої паралельно- послідовної координації етапів.

По-друге, планування покращання економіки повинно грунтуватися не на ізольованих об'єктах оптимізації, що становлять основні центри витрат, а на системній оцінці всіх частин системи через оптимізацію використання матеріалів, персоналу, обладнання, інформаційного потенціалу тощо. В цьому розумінні класичний облік, що будується на рознесенні витрат за статтями, стає корисним лише для ретроспективи і непридатним для перспективних системних рішень.

По-третє, окремі системні елементи через спонтанний розвиток спеціалізації перестали бути об'єктами безпосереднього управління і контролю з боку підприємства. Типові приклади можна знайти в постачанні, коли планують виробництво складових виробу одні, складальне виробництво – другі, постачання покупних частин – треті, а запасні частини – четверті.

Системний підхід має реалізовуватися послідовним впровадженням:

- системного аналізу, кількісні параметри якого грунтуються на точних і реальних даних про матеріали, товари, обладнання і персонал;

- інтегральних програм системотехніки, в яких системний аналіз буде використовуватись уже на стадії проектування і формування систем;

- систем управління, які достатньо досконалі, щоб за їх допомогою можна було розвивати системні програми і щоб вони отримали широку підтримку і визнання з боку самих учасників цього процесу (в ланцюгу "людина – інформація – машина").

Спільним результатом викладених тенденцій стає значне сукупне зростання матеріальних та інформаційних потоків. Тому якщо матеріалопотоки додатково зростатимуть із застосуванням логістичних концепцій, то можна очікувати зниження загальних (повних) витрат, а, отже, і збільшення ефективності таких виробничих і дистрибуційних процесів. Застосування тих чи інших логістичних концепцій бере свій початок від формування логістичної стратегії.

Логістичні стратегії – взаємопов'язані із конкурентними стратегіями, які насамперед можна трактувати як такі, що безпосередньо розвивають стратегії конкуренції. Згідно з моделлю Портера можна вирізнити логістичні стратегії низьких витрат та стратегії диференціації. Прикладом фірми, що реалізувала стратегію низьких витрат, є БКР, що продукує підшипники. Поява японських фірм на європейському ринку створила їй істотну цінову конкуренцію. Прийнята БКР стратегія низьких витрат передбачала вузьку спеціалізацію окремих фабрик, що помітно вплинуло на зниження витрат виробництва завдяки ефекту масштабу, однак при цьому виросли витрати дистрибуції. Створена інтегрована система передачі інформації, планування, інтегроване управління запасами дозволили досягнути системного позитивного ефекту завдяки отриманій економії, що компенсувала додаткові витрати дистрибуції.

Спрощено можна розглядати чотири основні напрями розвитку логістичних стратегій в бізнесі:

а) напрям договірних (традиційних) логістичних стратегій;

б) напрям логістичного outsourcing;

в) напрям логістичного партнерства;

г) напрям швидких циклів і інтеграції ланцюга поставок.

Загалом можна говорити про різноманітність форм і умов стосовно рівня логістичного управління, що не дозволяє однозначно чітко сформулювати типи логістичних стратегій, однак їх можна диференціювати щодо вирішення базових логістичних проблем: стратегія інтеграції функцій і процесів; стратегія консолідації (транспорту, складів, запасів); стратегія зменшення, тобто ліквідації запасів; стратегія скорочення циклу; стратегія диференціації обслуговування клієнта; стратегія кооперації у відносинах "постачальник-споживач"; стратегія логістичного аутсорсингу; стратегія логістичних інновацій.

Особливе місце як перспективна, комплексна стратегія фірми займає стратегія інтегрованого ланцюга поставок, в основі якої суцільна інтеграція і кооперація всіх сфер діяльності в ланцюгу поставок. В цьому аспекті актуальним стає визначення ключових компетенцій, на яких фірма будуватиме свої переваги в майбутньому, орієнтуючись на такі чинники: створенням і управлінням стратегічними альянсами; застосуванням експериментального маркетингу; створенням глобальної марки і мережі дистрибуції; інвестуванням в ключові компетенції; встановленням стандартів.

Системний підхід до формування логістичних стратегій характеризується двома обов'язковими умовами:

- вони мають пов'язуватися із іншими функціональними стратегіями та відповідати оптимальній реалізації стратегії конкуренції фірми;

- вони повинні охоплювати всі сфери діяльності підприємства (постачання, виробництво).

Прикладом стратегії інтеграції функцій і процесів можна прийняти інтеграцію маркетингової та логістичної стратегії у формі маркетингово-логістичного управління, інтеграції стратегій транспортування, складування, управління запасами тощо.

Стратегії консолідації насамперед мають на меті досягнення ефекту масштабу, за рахунок зниження витрат. Прикладами таких стратегій може бути локалізація запасів із зменшенням числа складів, що дозволяє зменшити величину страхових запасів без зниження рівня обслуговування клієнта, консолідація транспортних перевезень, що дозволяє зменшити питомі транспортні витрати тощо.

Співзвучна із попередньою стратегія зниження загального рівня запасів та стратегія скорочення циклу, що реалізується в постачанні, дистрибуції, в управлінні запасами, у виробництві тощо. Прикладами реалізації ефективного співвідношення "логістичні витрати – рівень обслуговування клієнта" є ECR – ефективна стратегія обслуговування клієнта.

Стратегія диференціації обслуговування клієнта стосується однаковою мірою і маркетингу в контексті впровадження концепції сегментації ринку і передбачає отримання ефекту за рахунок оптимізації зв'язку між витратами і рівнем обслуговування клієнта. Загалом логістичні стратегії диференціації є багатоваріантні: великі клієнти забезпечуються безпосередньо, менші – через регіональні центри дистрибуції, а дрібні – через загальну мережу гуртовиків і роздрібників. Також багатоваріантність розглядається і в концепції доставки: із власних складів власним транспортом чи із загальних складів транспортом загального користування, чи конструюванням спеціальної системи доставки.

Стратегія кооперації "постачальник – отримувач", як і стратегія логістичного аутсорсингу базується на концепції стратегічного партнерства в постачанні, збуті, в процесі розвитку продукту з метою максимізації користі всіх сторін.

Стосовно стратегії інновацій, то необхідно пам'ятати, що формулювання стратегії фірми – це насамперед пошуки інновацій. Оскільки логістика є однією із сфер діяльності підприємства, то концентрація уваги на ній може принести певні переваги на ринку у формі тимчасової чи часткової монополістичної позиції: логістичні рішення стосовно нових виробів (нові логістичні продукти), географічних ринків, постачальників чи отримувачів. Прикладом застосування цієї концепції інновацій є фірма Blockbuster Video (США): завдяки електронному зв'язку з центром в будь-якому пункті можна записати фільм на чисту касету.

На глобальних і міжнародних ринках набуває розвитку стратегія логістичного (інтегрованого) ланцюга поставок як концепція сучасного логістичного управління, яка дозволяє досягнути інтеграції і кооперації учасників ланцюга поставок, скоротити загальний цикл та загальні витрати. Стратегія інтегрованого ланцюга поставок є продовженням і логічним завершенням концепції вертикальної інтеграції фірми, яка окрім користі від співпраці викликала і зайву бюрократизацію управління тощо, та концентрує увагу не тільки на продуктах, але й на інформації та грошах.

Отже, метою стратегічних логістичних рішень підприємства традиційно є зниження загальних витрат і підвищення рівня обслуговування клієнта завдяки:

- мінімізації змінних витрат, пов'язаних з переміщенням і складуванням логістичних продуктів;

- скороченню циклу обороту капіталу, інвестованого в запаси;

- швидкому зростанню доходів від підвищення рівня обслуговування клієнта порівняно із менш інтенсивним зростанням логістичних витрат.

Особливе місце серед логістичних стратегій займають стратегії міжнародних логістичних каналів, зокрема такі корпоративні: експортна; ліцензійна; спільне підприємство (joint-ventures); створення філій в інших державах.

Ефект від застосування поданих стратегій міжнародних логістичних каналів полягає в:

- зменшенні витрат обслуговування продуктів завдяки збільшенню партій поставок;

- обслуговуванні "від дверей до дверей" і скороченні часу реалізації замовлення;

- зростанні контейнеризації, в тому числі спеціалізованих контейнерів;

- зростанні швидкості та скороченні циклу замовлення для індивідуальних споживачів;

- впровадженні післяпродажного обслуговування.

Отже, стратегія підприємства і логістична стратегія загалом співвідносяться як ціле і частина, а це означає, що в окремі періоди за спеціальних умов логістична стратегія може набувати тією чи іншою мірою характеристик, визначальних для корпоративної стратегії.

Лекція 34. Сучасні тенденції у логістиці.

1. Стратегія логістичного ланцюга поставок.

2. Мегатенденції та логістика.

3. Ефективність логістичної кооперації у ланцюгу поставок.