Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Основні поняття і паттерни (зразки) сінергетичної парадигми світорозуміння.
Основними поняттями сінергетики є «самоорганізація», «відкритість», «нелінійність», «нерівноважність», «біфуркація», «флуктуація», «диссипативні структури", «аттрактор». Оскільки вони рідко використовуються в педагогічній літературі, то за допомогою дефініцій постараємося розкрити їхній зміст і скласти невеликий словник педагога-вихователя по даній проблемі: — самоорганізація — це процес або сукупність процесів, що відбуваються в системі, які сприяють підтримці її оптимального функціонування, сприяють самодобудовуванню, самовідновленню і самозміні даного системного утворення; — відкритіс ть — це властивість системи, обумовлена наявністю в ній комунікаційних каналів з зовнішнім середовищем для обміну речовиною, енергією й інформацією; — нелінійність — це наявність у системі безлічі варіантів, у тому числі й альтернативних, можливих шляхів розвитку і способів відповідних реакцій системи на впливи ззовні; — нерівноважність — це якість системи, що знаходиться удалині від стану рівноваги; — біфуркація (у перекладі з латинської мови означає «роздвоєння») — це розгалуження шляхів еволюції (розвитку) відкритої нелінійної системи; — флуктуація (у перекладі з латинської мови означає «коливання») — це випадкове відхилення (зміна) величин, що характеризують систему, від їхніх середніх значень, що веде за певних умов до утворення нової структури і системної якості, тобто до виникнення нової системи; — диссипативні структури (поняття введене І. Пригожиним) — це нові структури, що виникають у системі при видаленні її від стану рівноваги і розсіюванні вільної енергії; — аттрактор (близько до поняття «ціль») — це відносно кінцевий, стійкий стан системи, що як би притягає до себе всю безліч «траєкторій» руху (розвитку) системного об'єкта. Роль принципів у даному підході виконують паттерни (зразки) сінергетичного мислення. Спираючися на публікації відомих вчених - сінергетиків, назвемо ті паттерни, що містять у собі нове знання про самоорганізацію і саморозвиток відкритих нелінійних систем і дозволяють збагатити наші представлення про педагогічні явища і процеси. ? До числа таких паттернів відносимо наступні: 1. Практично всі існуючі системи є нелінійними і відкритими. A отже, їхнє функціонування і розвиток будується на основі механізмів і процесів самоорганізації і саморозвитки.
Для виникнення і протікання процесів самоорганізації і саморозвитку служать передумовами: а) здатність системи обмінюватися із середовищем енергією, речовиною й інформацією; б) достатня далекість системи від точки рівноваги; в) нерівноважність системи, унаслідок чого посилення флуктуації може привести до дезорганізації колишньої структури. 2. Хаос виконує конструктивну роль у процесах самоорганізації: з однієї сторони, він руйнівний, тому що хаотичні малі флуктуації у визначених умовах приводять до руйнування складних систем; з іншої — він творчий, тому що хаос лежить в основі механізму об'єднання простих структур у складні, узгодження темпів їхньої еволюції, висновку системи на аттрактор розвитку. Руйнуючи, хаос будує, а будуючи, він приводить до руйнування. 3. Для життєдіяльності саморегулюючих систем важливе значення мають не тільки стійкість і необхідність, але і нестійкість і випадковість. Процес самоорганізації, за визначенням Г.І. Рузавіна, відбувається в результаті взаємодії випадковості і необхідності і завжди зв'язаний з переходом від нестійкості до стійкості. Хоча стійкість, стабільність, рівновага являють собою необхідні умови для існування і функціонування цілком визначеної, конкретної системи, проте перехід до нової системи і розвиток у цілому неможливі без ліквідації рівноваги, стійкості й однорідності. Новий порядок і динамічна структура виникають завдяки посиленню флуктуації. 4. Нове з'являється в результаті біфуркацій як непередбачене, і в той же час нове «запрограмовано» у виді спектра можливих шляхів розвитку, спектра щодо стійких структур — аттракторів еволюції. 5. Системі не можна нав'язувати те, що вступає в протиріччя з її внутрішнім змістом і логікою розгортання її внутрішніх процесів. Ефективне керування системою можливо при усвідомленні тенденцій її розвитку і здійсненні на систему і її компоненти резонансного впливу, при якому зовнішній вплив узгоджується (гармонійно сполучено) з внутрішніми властивостями системи. При резонансному впливі важливі не його сила й інтенсивність, а правильна просторова організація впливу.
6. Замкнутість системи здатна народжувати такий тип стійкості, що може перешкоджати її розвитку або навіть привести до еволюційного тупика. B цього зв'язку особливо цінною є висловлена в ряді публікацій точка зору В.І. Аршинова про необхідність поділу сінергетики (за аналогією з кібернетикою) на сінергетику першого порядку (сінергетика систем, що спостерігаються) і сінергетику другого порядку (сінергетика тих, які спостерігають). Головним інструментом сінергетики другого порядку, на його думку, повинний бути діалог: діалог пізнаючих систему або утворюючих модель нового системного об'єкта; діалог-зустріч сінергетики з філософією і конкретно-науковими дисциплінами в ході пізнання процесів самоорганізації і саморозвитки. Не можна залишити без уваги міркування Є.H. Князєвої про доцільність застосування спеціальних методик сценарного мислення, у тому числі і методики мозкового штурму, для обговорення складної проблеми і пошуку різних варіантів дозволу проблемної ситуації. Такі методики спрямовані на подолання стереотипів індивідуальної свідомості, її культурної замкнутості і дисциплінарної обмеженості. Отже, сінергетичний підхід — це методологічна орієнтація в пізнавальній і практичній діяльності, що припускає застосування сукупності ідей, понять і методів у дослідженні і керуванні відкритими нелінійними системами, що самоорганізуються. Безумовно, поняття, принципи, методи і прийоми сінергетичного мислення і світосприймання становлять інтерес для педагогів, що постійно знаходяться і діють у світі нелінійних відкритих систем. Керівникі і педагогічні працівники освітніх установ повинні чітко усвідомлювати, що мають справу з явищами і процесами, що функціонують на основі механізмів самоорганізації і саморозвитки. ?Сінергетичні представлення мають велике практичне значення при проектуванні і побудові систем виховання учнів. Дотримання принципу самоорганізації і саморозвитку в педагогічній діяльності націлює суб'єктів створення виховної системи на докладне вивчення процесів саморегуляції діяльності, спілкування і відносин в освітній установі, на виявлення тенденцій, внутрішніх механізмів і резервів розвитку створюваної системи. Важливо, щоб проектований стан створюваної системи збігався з траєкторією виходу системи на аттрактор її еволюції. Тільки в цьому випадку можливі резонансні управлінські впливи на систему, процеси її самодобудовування. На жаль, так не завжди роблять керівники і педагоги освітніх установ. Нерідко як зразок і орієнтир своєї діяльності вони вибирають модель виховної системи, відомої в країні або регіоні школи і діють часом усупереч традиціям внутрішкільної культури і логіки розвитку виховного процесу у своєму навчальному закладі. Ознайомлення педагогів-вихователів з положеннями сінергетики нерідко веде до зміни їхніх педагогічних поглядів і дій. Вони намагаються звільнити свою свідомість від ідей насильно формуючої педагогіки, прагнуть відмовитися від застосування прийомів і способів прямого («лобового») впливу на особистість дитини. Їм стає більш зрозумілим зміст відомого твердження Л.С. Виготського: «З наукового погляду не можна виховувати іншого. Безпосередньо впливати і робити зміни в чужому організмі неможливо, можна тільки виховуватися самому...» Тому невипадково українські педагоги активно і старанно опановують мистецтвом педагогічного забезпечення (сприяння, супроводу) процесів самопізнання, самобудівництва і самореалізації учнів. Використання сінергетичного підходу в практичній діяльності сприяє збагаченню навчально-виховного процесу діалоговими прийомами і методами педагогічної взаємодії. A це, у свою чергу, інтенсифікує не тільки процес розвитку учнів, але й індивідуально-професійний ріст педагогів. Діалог думок, мотивів, ціннісних установок дітей і дорослих сприяє формуванню духовно багатої, морально чистої й емоційно сприятливої атмосфери в шкільному колективі, розвитку і розкриттю неповторних індивідуальностей його членів.
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2021-12-15; просмотров: 82; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.145.186.6 (0.008 с.) |