Тема 5. Державне регулювання страхової діяльності

Метою лекції є вивчення механізму державного регулювання страхової діяльності в Україні, проблем та перспектив його удосконалення.

План

1. Необхідність, мета та значення державного регулювання страхової діяльності.

2. Реалізація державної політики у сфері страхування.

3. Система державного нагляду за страховою діяльністю в Україні.

4. Контроль за діяльністю страховиків. Порядок ліцензування та реєстрації.

Основні поняття і терміни: державний нагляд, державне регулювання, форми і методи державного регулювання, прямі методи регулювання, непрямі методи регулювання, Уповноважений орган, ліцензування страхової діяльності, реєстрація страховиків, ліквідація страховиків, реорганізація страховиків.

 

Література: [1], [4], [5], [6], [8], [12], [13], [14], [18], [20]

 

 

Основою системи законодавчого регулювання страхового ринку є Конституція України та Закон України "Про страхування" в редакції від 4.10.2001 року. Найбільш загальні принципи здійснення страхування викладені в Господарському кодексі України, нова редакція якого введена з 1 січня 2004 року.

Закон «Про страхування» має 5 основних розділів і 47 статей.

У першому розділі встановлюється основний понятійно-термінологічний апарат (визначаються такі базові поняття, як страхування, страховик, страхувальник, об’єкт, і види страхування, форми страхування, страхові ризики і страхові випадки, страхова сума, страхове відшкодування, страхові платежі і тарифи, співстрахування, перестрахування, об’єднання страховиків, страхові агенти та страхові брокери і деякі інші). Центральним місцем в цьому розділі посідають норми, що визначають вимоги до страховика при його створені і реєстрації, а також порядок здійснення обов’язкового страхування.

Другий розділ регулює порядок проведення страхування і визначає вимоги до договорів та правил страхування, установлює обов’язки страховиків і страхувальників у кожній конкретній ситуації).

Третій розділ визначає умови забезпечення платоспроможності страховиків (надається фінансовий механізм здійснення страхової діяльності, встановлюються певні обмеження щодо можливості прийняття зобов’язань і визначаються загальні принципи аудиту страховика).

Четвертий розділ формулює принципи державного нагляду за страховою діяльністю, в ньому визначено орган, що здійснює державний нагляд за страховою діяльністю і встановлено його право та функції, також наведено порядок ліцензування страхової діяльності, що забезпечує правове регулювання роботи страховиків на страховому ринку.

П’ятий розділ передбачає регулювання загальних моментів взаємовідносин сторін, угод при розгляді суперечок, урахування міжнародного права та ін.

Загальні аспекти державного регулювання страхового ринку характеризують такі основні законодавчі акти:

Закон України "Про господарські товариства"від 19.09.1991 року.

Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.07.2001 року.

Розпорядження КМУ "Про схвалення Концепції розвитку страхового ринку України до 2010 року" від 23.08.2005 року та інші.

Нормативні акти міністерств та відомств деталізують ті чи інші законодавчі норми. Так, склад податків, які сплачуються страховиками, визначається Законами України "Про систему оподаткування" і "Про оподаткування прибутку підприємств", а порядок їх сплати – відповідними наказами, інструкціями Міністерства фінансів України, Державної податкової служби України.

Нормативними документами міністерств та відомств регулюються діяльність страхових посередників, механізм проведення операцій з перестрахування, особливості функціонування товариств взаємного страхування, діяльність аварійних комісарів тощо.

 

Після 26 квітня 2003 року спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері страхування є Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, яка діє відповідно до Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Указом Президента України від 4 квітня 2003 року.

Крім спеціального органу державного контролю, постановою КМУ в 1996 р. було створено Експерту Раду з питань страхування при КМУ.

Функціонування Експертної ради дозволяє розглядати питання та вирішувати проблеми страхування вже на стадії розробки законів, а не після їх прийняття, тобто реально впливати на захист інтересів страховиків та інших суб'єктів страхового ринку.

Державно-правове регулювання діяльності на страховому ринку України здійснюють також органи законодавчої, виконавчої та судової влади.

Відповідно до Закону України "Про страхування" (2001 р.) інститутами - регуляторами, що здійснюють інституційно-правове регулювання на страховому ринку визнані ЛСОУ, МТСБУ, Авіаційне страхове бюро, Морське страхове бюро, Ядерний страховий пул.

 

Питання для самоконтролю:

1. Що слід розуміти під поняттям “страховий нагляд”? Значення державного регулювання страхової діяльності?

2. Охарактеризуйте правове забезпечення страхової діяльності

3. Пояснити функції та завдання Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг.

4. Який порядок ліцензування страхової діяльності?

5. Які напрямки вдосконалення державної політики в галузі страхування?