Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Форми та умови здійснення підприємницької діяльності.
Підприємництво класифікується: За типом власності та управління: ü підприємець-власник – власник або співвласник підприємства; ü підприємець-орендар – орендар засобів виробництва; ü підприємець-менеджер – висококваліфікований спеціаліст у галузі управління бізнесом. Часто він не є власником майна, не орендує його, а працює за наймом на великих підприємствах і управляє ними. За масштабами діяльності: ü і ндивідуальне – підприємництвооднієї особи та членів його родини; ü колективне – підприємництво більше двох осіб. За сферами діяльності: ü виробниче; ü фінансове; ü комерційне; ü страхове; ü посередницьке. Згідно з Господарським кодексом України, вирізняють такі принципи здійснення підприємницької діяльності: ü свобода вибору виду підприємництва; ü самостійне формування програми діяльності, вибору постачальників, споживачів і ресурсів, встановлення цін; ü вільний найм робітників; ü комерційний ризик; ü вільне розпорядження прибутком після сплати податків; ü самостійне здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Умови формування підприємництва в країні: ü стабільність державної та соціальної політики; ü наявність прав власності на засоби виробництва, продукцію і доходи; ü повна економічна самостійність; ü повна економічна відповідальність; ü наявність сприятливої громадської думки; ü простота процедур регулювання підприємництва (реєстрації, ліцензування, звітності та ін.). Умови для розвитку підприємництва: ü створення сприятливого законодавчого середовища і нормативної бази: · захист власності всіх господарюючих суб'єктів; · створення рівних прав і надання повної економічної свободи всім суб'єктам; · невтручання державної влади в діяльність підприємств; ü конкурентний режим господарювання; ü формування ринкової інфраструктури; ü створення сприятливого для підприємництва економічного середовища (податкової політики, державної фінансової допомоги та ін.). Для розрахунку прибутку потрібно обчислити, крім витрат, розмір виторгу. Загальний виторг (валовий дохід) — сума грошей, які отримує компанія від продажу товарів або послуг:
Загалом розраховують такі види прибутку: Бухгалтерський прибуток = загальний виторг — загальні витрати (зовнішні). Абсолютні розміри прибутку не дають інформації про ефективність виробництва. Для цього обчислюється відносний показник — рентабельність (або норма прибутку). Це відношення величини прибутку до величини всіх витрат підприємства: Економічний прибуток = загальний виторг — економічні витрати. Саме економічний, а не бухгалтерський прибуток дає повну інформацію про вигідність бізнесу.
або ж успішні інновації. Однак у будь-якому разі економічний прибуток для конкурентної галузі — це недовготривале явище. Справа у тому, що економічний прибуток є стимулом для входження нових підприємств у галузь. Він спонукає міжгалузеву конкуренцію, за якої компанії з неприбуткових галузей переходять у привабливі галузі. Проте з часом, внаслідок щораз більшого числа фірм, витрати і ціни знижуються, і починає знижуватися прибуток. У підсумку економічний прибуток у галузі зникає, і всі компанії починають отримувати встановлений у галузі нормальний прибуток. Це явище називається "парадоксом прибутку": економічний прибуток стимулює міжгалузеву конкуренцію, яка потім його знищує. Так само і збитки у галузі є тимчасовими. Підприємство, що працює зі збитками, із часом змінить цю галузь на іншу, більш вигідну. Якщо ж її приклад наслідують інші компанії, то з часом ціни у цій галузі зростуть, а збитки зникнуть.
Загальна сума прибутку, отримана підприємством у результаті виробничо-господарської діяльності, називається балансовим прибутком.
Певна частина прибутку розподіляється в державний бюджет або інші цільові фонди у вигляді податків і відрахувань з прибутку; після відрахувань у підприємства залишається чистий прибуток. Макроекономіка Тема № 13.1. Специфічні риси макроекономіки. Макроекономіка — розділ економічної науки, який досліджує механізм функціонування національного господарства, фактори, що впливають на його динаміку, а також господарську діяльність держави. Уперше макроекономічний аналіз здійснив Дж.М.Кейнс (30-і рр. XX ст.). Об'єкти вивчення макроекономіки: національний продукт, загальний рівень цін (а не ціни на конкретні товари), ринкова ставка відсотка (а не ставка окремого банку), рівень інфляції, зайнятість, безробіття та ін. Розрізняють чотири суб'єкти макроекономіки: 1. Домогосподарства, метою яких є максимальне задоволення власних потреб або максимізація корисності. Домогосподарства у макроекономічному аналізі є: ü власниками економічних ресурсів (праці, землі, капіталу та підприємництва); ü основними покупцями товарів і послуг; ü основними зберігачами грошових коштів і кредиторами. 2. Підприємства, що прагнуть максимізації прибутку, є: ü покупцями ресурсів; ü виробниками товарів і послуг; ü основними позичальниками грошових коштів та інвесторами. Домогосподарства та підприємства разом утворюють приватний сектор. 3. Держава, до функції якої належить регулювання економіки, тобто ліквідація економічних криз і максимізація суспільного добробуту, є:
4. Іноземний сектор — це решта країн світу, які мають економічні зв'язки з певною країною. Іноземці виконують: ü експорт та імпорт товарів; ü експорт та імпорт капіталів; ü експорт та імпорт робочої сили. Якщо у макроекономіці розглядається тільки приватний і державний сектор, економіка називається закритою, а якщо до аналізу залучено іноземний сектор, — відкритою. Критерій ефективності макроекономіки — рівність сукупних доходів і сукупних витрат усіх суб'єктів. На мікрорівні також вивчається проблема "доходи — витрати", але, як відомо, успішною вважається та компанія, у якої доходи перевищують витрати. На макрорівні інша ситуація: доходи всіх суб'єктів повинні дорівнювати витратам усіх суб'єктів.
|