Визначення, класифікація, оцінка основних засобів

Згідно з П(С)БО 7 основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Первісна вартість об’єкта основних засобів відповідно до п. 8 ПБО 7 включає:суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);реєстраційні збори, державний збір і аналогічні платежі, здійснювані в зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт основних засобів;суми ввізного мита;суми непрямих податків у зв’язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів;інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

1) Надходження основних засобів з власного виробництва:

Дебет 15 “Капітальні інвестиції”

Кредит 26 “Готова продукція”

Кредит 23 “Виробництво”

2) Придбані для перепродажу основні засоби вирішено використовувати у власному виробництві:

Дебет 15 “Капітальні інвестиції”

Кредит 28 “Товари”

3) Введено в дію об’єкт основних засобів:

Дебет 10 “Основні засоби”

Кредит 15 “Капітальні інвестиції”

2.Облік амортизації основних засобів.

 

    2.Облік амортизації основних засобів

Об’єктом амортизації є всі основні засоби, крім землі.

ПБО 7 визначає амортизацію – як систематичний розподіл вартості необоротних активів, що амортизуються, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Вартість основних засобів, яка амортизується – це первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

У свою чергу, ліквідаційна вартість ­– сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації) за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією).

Строк корисного використання (експлуатації) – очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).

Метод амортизації об’єкта основних засобів обирається підприємством самостійно, з урахуванням очікуваного способу одержання економічних вигод від його використання.

В ПБО 7 наведені такі методи амортизації основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів): прямолінійний;зменшення залишкової вартості;прискореного зменшення залишкової вартості (подвійного залишку, що зменшується);кумулятивний;виробничий.

Переоцінка основних засобів

У разі значного відхилення (збільшення або зменшення) залишкової вартості об’єкта основних засобів від його справедливої вартості підприємство може переоцінювати об’єкт основних засобів на дату балансу.

При переоцінці об’єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об’єктів групи основних засобів, до якої належить даний об’єкт. Тобто по всіх об’єктах основних засобів даної групи перевіряється, чи відповідає їх остаточна вартість справедливій вартості відповідних об’єктів. За наявності розбіжностей об’єкти основних засобів дооцінюються або уцінюються до справедливої вартості.

Відомості про зміни первісної вартості та суми зносу основних засобів заносяться до реєстрів їх аналітичного обліку (інвентарна картка обліку основних засобів, книга обліку основних засобів).

При проведенні переоцінки об’єкта основних засобів змінюється в однакових пропорціях первісна вартість об’єкта та сума накопиченого зносу, крім випадку, коли залишкова вартість об’єкта, що переоцінюється, дорівнює нулю.

Якщо залишкова вартість об’єкта основних засобів дорівнює нулю, то його переоцінена первісна вартість визначається додаванням справедливої вартості цього об’єкта до його первісної (переоціненої) вартості без зміни суми зносу об’єкта, в результаті чого переоцінена залишкова вартість об’єкта буде дорівнювати його справедливій вартості.