Основи класифікації рахунків та її значення

Різнобічні завдання господарського керівництва та контро­лю потребують своєчасної і всебічної інформації про склад засобів підприємства і джерел їх формування, господарські процеси і фінансові результати діяльності. Це зумовлює необхідність використання в бухгалтерському обліку значної кількості різних за своїм змістом рахунків. Для більш глибоко­го та правильного розуміння і обґрунтованого використання в обліку рахунків необхідно знати їх економічний зміст, призна­чення та структуру, а це потребує науково обґрунтованої кла­сифікації рахунків.

Під класифікацією рахунків розуміють їх групування за певни­ми однорідними ознаками.

Класифікація рахунків допомагає вивченню змісту і будови рахунків. Знаючи загальні, найбільш суттєві і відмітні ознаки окремих груп рахунків, легше визначити, для чого призначений |іі та як використовується той або інший рахунок у бухгалтерсь­кому обліку.

Рахунки бухгалтерського обліку класифікують за двома ос­новними ознаками: за економічним змістом та за призначенням і структурою.

Класифікація рахунків за економічним змістом встановлює, що саме обліковується на даному рахунку, які конкретно і об'єкти відображаються на ньому залежно від їх економічного змісту в процесі господарської діяльності. Ця класифікація дає можливість визначити систему рахунків, що підлягають вико­ристанню на підприємствах тієї або іншої галузі.

Класифікація рахунків за призначенням і структурою показує, для чого, для одержання якої інформації призначені ті або інші ра­хунки та яка їхня структура, тобто зміст дебету, кредиту і харак­тер залишку. Однакові за структурою рахунки можуть відображати різні за економічним змістом господарські засоби і процеси.

Обидві класифікації рахунків науково обґрунтовані, тісно і взаємопов'язано доповнюють одна одну.                        

6.2. Класифікація рахунків за економічним змістом

Класифікація рахунків за економічним змістом відповідає змісту предмета бухгалтерського обліку і зумовлена кла­сифікацією об'єктів обліку, тобто господарських засобів, їх джерел і процесів.

Звідси за економічним змістом рахунки бухгалтерського обліку поділяють на дві групи:

— рахунки обліку господарських засобів (активів) підприємства і процесів;

— рахунки обліку джерел формування господарських засобів. Класифікація рахунків обліку господарських засобів (активів) підприємств і процесів. Залежно від функціональної участі в про­цесі діяльності господарські засоби (активи) підприємства, як відомо, поділяються на: необоротні активи і оборотні активи.

Для обліку необоротних активів, їх наявності, руху, зносу в процесі діяльності і відновлення використовують:

рахунки обліку необоротних активів: "Основні засоби", "Інші необоротні активи", "Нематеріальні активи", "Знос не­оборотних активів", "Капітальні інвестиції" та ін.

Для обліку наявності і руху оборотних активів використову­ють рахунки таких груп (класів):

рахунки обліку запасів: "Виробничі запаси", "Малоцінні і

швидкозношувані предмети", "Напівфабрикати", "Готова про­дукція", "Товари" та ін.;

рахунки обліку коштів, розрахунків та інших активів: "Каса", "Рахунки в банках", "Інші кошти", "Розрахунки з покупцями і замовниками", "Розрахунки з різними дебіторами" та ін.;

рахунки обліку витрат діяльності: "Виробництво", "Загальновиробничі витрати", "Адміністративні витрати", "Витрати на збут", "Інші витрати операційної діяльності" та ін.

Класифікація рахунків обліку джерел формування госпо­дарських засобів (активів) підприємства. Рахунки бухгалтерсь­кого обліку, які використовуються для обліку джерел форму­вання активів підприємства, поділяються на дві групи:

— рахунки обліку джерел власних засобів;

— рахунки обліку джерел залучених (позикових) коштів.

Для обліку джерел власних засобів підприємства використо­вують:

— рахунки обліку власного капіталу: "Статутний капітал", "Пайовий капітал", "Додатковий капітал", "Резервний капі­тал", "Нерозподілений прибуток" та ін.;

— рахунки обліку доходів і результатів дальності: "Доходи 104

від реалізації", "Дохід від участі в капіталі", "Інші фінансові доходи", "Доходи майбутніх періодів" та ін.

Для обліку джерел залучених (позикових) коштів використо­вують:

— рахунки обліку довгострокових зобов'язань: "Довгостро­кові позики", "Довгострокові векселі видані", "Довгострокові зобов'язання по облігаціях", "Інші довгострокові зобов'язання" та ін.;

— рахунки обліку поточних зобов'язань: "Короткострокові позики", "Короткострокові векселі видані", "Розрахунки з пос­тачальниками і підрядчиками", "Розрахунки по оплаті праці", "Розрахунки по страхуванню", "Розрахунки по податках і пла­тежах" та ін.

Загальна класифікація рахунків бухгалтерського обліку за економічним змістом наведена в табл.

Таким чином, класифікація рахунків за економічним змістом, показуючи, на яких рахунках має вестися облік тих або інших об'єктів бухгалтерського обліку, розкриває еко­номічний зміст окремих рахунків. Таке групування дає змогу визначити систему рахунків, необхідних для обліку необорот­них і оборотних активів, джерел їх формування, господарських процесів і результатів діяльності підприємств різних галузей та форм власності.

Класифікація рахунків за економічним змістом покладена в основу будови національного Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій.

Ознайомлюючись з класифікацією рахунків за економічним змістом, бачимо, що рахунки, призначені для обліку активів, об'єднані з рахунками, призначеними для обліку господарських процесів.Це пояснюється тим, що за допомогою необоротних і оборотних активів підприємства забезпечують здійснення гос­подарських процесів, а тому при класифікації активи групують Залежно від того, в якому процесі вони функціонують. Госпо­дарські процеси взаємопов'язані між собою; процес виробничо­го споживання здійснюється одночасно з процесом виробницт­ва; процес виробництва супроводжується процесом реалізації, виникненням розрахункових відносин; надходженням грошо­вих коштів на підприємство тощо. Тому при класифікації ра­хунків за економічним змістом не завжди можна виділити у са­мостійні групи супровідні процеси, оскільки їх облік ведеться на тих самих рахунках, що й основні процеси.