Визначення терміну “ меандр ” . Класифікації і характеристики меандр

Термін “меандр” походить від давньогрецької назви річки Великий Мендерес в Турції, ставши наглядним, і може застосовуватись до будь-яких непрямих одиничних річкових русел.

Меандрируючим вважається одиноке русло (однорукавне), яке характеризується коефіцієнтом звивистості вище 1,50. При звивистості 1,00 русло прийнято вважати повністю прямолінійним. Деякі автори вважають також, що в природі річка може бути прямою на ділянці, протяжністю не більше десятикратної її ширини.

Меандрування – найбільш розповсюджена форма планових переформувань відгалужень річок.

Розрізняють граничне, вільне та незавершене меандрування. Граничне меандрування розвивається на річках з вузькою поймою. В цьому випадку русло в плані має слабо звивисту форму, близьку до синусоїдальної, з відносно стійким для даної річки відстанню між вершинами відгалужень. Основні планові деформації заключаються в сповзанні відгалужень за течією річки без значних змін їх планових розміщень та розмірів.

В процесі вільного меандрування, утворюючого на річках з широкими краями, відгалуження русла проходять послідовні стадії розвитку, від слабо зігнутих до петлеподібних. Цикл розвитку відгалуження завершується проривом, або частіше промивом, промивом її перешийка що веде до відділення згину русла і утворення стариць. Після цього циклу розвиток повторюється.

При незавершеному меандруванні прорив перешийку відгалуження відбувається до досягнення нею петлеподібного виду шляхом утворення відмираючого русла.

Класифікації меандр. Меандри можуть бути правильними і неправильними, простими і складними, а згини меандр крутими і пологими.

Правильні меандри мають згин рівномірної крутизни. Для них відношення довжини хвилі (λ₁ ) до радіусу кривизни (r_с) є величина постійна (λ₁ ∕ r_с ═const).

Неправильні меандри деформовані і характеризуються перемінною шириною поясу меандрировання і перемінною довжиною хвилі.

Прості меандри мають одну домінуючу ширину поясу і одну довжину хвилі. Складне меандрування можливе в тому випадку, коли річка має два або декілька руслоформуючих розходів або не відповідає своїй довжині.

  Руслоформуючим розходом називають постійний розхід, еквівалентний змінюючому природному стоку, який сформував існуючу в даний момент форму русла. Визначити величину русло утворюючого розходу притаманному конкретному типу річки, часто буває важко. Стік може бути гіпотетичним (наприклад, паводки з двохрічними інтервалами) або дійсно спостерігаючим (наприклад, повністю заповнене водою русло).

Характеристики меандр. Головними кількісними вимірами меандр є (рис. 4.1):

 

 

Рис. 4.1. Головні виміри річкової відгалужини

 

 

1) крок відгалужини (меандра) (λ) – відстань по прямій між точками перегинів русла, розділяючи ми суміжними різно направлені відгалуження;

2) довжина меандра (S = S₀ + S₁, де S₁ – відстань від вершини до кінця меандри, S₀  - відстань по вісі русла від початку меандри до його вершини);

3) висота (амплітуда) меандра (Ύ_m);

4) відстань від початку меандри до проекції вершини на лінію кроку (X_m);

5) кут входу (α_вх) – кут між дотичною в точці верхнього згину русла і лінією, з’єднуючою цю точку з точкою нижнього згину;

6) кут виходу (α_вих) – кут між дотичною в точці нижнього згину русла і лінією, з’єднуючою цю точку з точкою верхнього згину;

7) кут повороту (α = α_вх  + α_вих);

8) кут з’єднання відгалуження (β = α_вх  - α_вих);

9) середній радіус кривизни

10) ширина русла в точці згину (В_б);

11) відносний крок меандра ()

12) ширина країв (В_п);

13) показник враженості меандр – це відношення довжини русла між точками його згинів (S)до кроку (λ) меандра            

14) показник незавершеності процесу меандрування - відношення довжини направляючого рукава до довжини головного русла.