Показники якості джерел інформації:

· оперативність поява і розповсюдження інформації у короткі терміни;

· повнота - наявність всіх найбільш суттєвихданих, які характеризують предмет повідомлення у всіх можливих аспектах;

· новизна - наявність максимальної кількостінових відомостей, що не були ві-домі раніше;

· достовірність - наявність мінімуму викривлень(спотворень) порівняно з реальноодержаними результатами абофактичним станом справ;

· стислість - представлення інформації у мінімальному знаковому обсязі з максимальним збереженням змісту.

Документів, які мають повний набір ціннісних властивостей, не існує. Деякі властивості виключають одна одну. Так, достовірність інформації (перевіреність) суперечить оперативності, яку розуміють як передачу відомостей у момент їх одержання і фіксації. Оперативності суперечить і повнота опису об’єкта, яка передбачає тривалу процедуру збирання, аналізу, співставлення і узагальнення всіх відомостей з даного питання. Повнота залежить від мети створення повідомлень, ступеню секретності тематики, професійний рівень того, хто складає документ.

Контроль достовірності інформації включає:

· порівняння фактичного матеріалу, встановлення частоти йоговикористання іншими джерелами;

· локалізація альтернативних джерел інформації;

· з’ясування статусу документа;

· одержання інформації про компетентність і статус автора матеріалу та ін.

 

 

Лекція 6. Недокументальні джерела інформації

План

4.  Загальна характеристика недокументальних джерел аналітичної інформації.

5. Чутки: поняття, характерні ознаки, механізми поширення.

1.До переваг недокументальних джерел інформації можна віднести:

· оперативність,

· вибірковість,

· адресність,

· швидкий зворотній зв’язок

До недоліків недокументальних джерел інформації слід зарахувати відсутність механізмів об’єктивного контролю і оцінки достовірності інформації

2. Особливий різновид неформальної комунікації – чутки відображають соціально-психологічну, соціально-політичну, соціально-економічну, соціально-культурну ситуацію в суспільстві. За певних обставин, можуть бути активним засобом модифікації суспільної свідомості, перетворювачем дійсності.

Чутки - специфічна форма недостовірної або частководостовірної інформації, що надходить від однієїособи або групи про певні події чи ситуації.

Отже, чутки можна охарактеризувати як самотранслююче повідомлення, що здійснює свою циркуляцію шляхом:

· відображення певних колективних уявлень, можливо таких, що мають підгрунтя у підсвідомості;

· вербального функціонування;

· неординарності поданих подій, популярності їх героїв, що відображені в яскравому світлі.

Класифікація чуток:

· за змістом:

політичні;

економічні;

екологічні

та ін.

· за орієнтацією в часі:

відносно минулого;

теперішнього;

майбутнього

· за типом походження:

спонтанні;

навмисні.

· за відношенням до реальності:

абсолютно недостовірні;

недостовірні з елементами правдоподібності;

правдоподібні.

· за відповідністю емоційним потребам адресатів:

· чутка-мрія (відбиває надії і прагнення людей, у середовищі яких вона циркулює);

· чутка- «лячник» (виражає розповсюджені в суспільстві страхи і тривоги, в тому числі і негативні забобони щодо певних соціальних груп)

У процесі комунікації зміст, переданий за допомогою чуток, стає надбанням загалу. Тобто, можна стверджувати, що чутки певним чином відтворюють громадську думку, настрої, загальні соціальні стереотипи та установки аудиторії, інформаційну ситуацію у регіоні чи навіть в країні

На думку американського фахівця з питань комунікації У. Джона, розповсюдженню чуток сприяють обставини:

а) відсутність автентичності між інформацією, яка поширюється офіційними джерелами та каналами комунікації;

 б) неповнота автентичності змісту інформації;

в) виникнення сумнівів внаслідок поширення неправдивої інформації;

 г) відсутність задоволення потреб людського ”его” (задоволення від володіння ”інформацією для службового користування”);

д) тривала затримка у прийнятті рішення, яка трапляється у зв’язку з важливістю питання, що розглядається.

Зокрема, чутка постає ефектним та ефективним інструментом психологічного впливу, потужною зброєю політичного маніпулятора, здатною в силу своєї специфіки суттєво вплинути на громадську думку, відкригувати усталені оцінки. В цілому, чутка – специфічний спосіб інтерпретації інформації, зумовлений дефіцитом поінформованості, невизначеністю ситуації, поширенням настроїв тривоги та страху у суспільстві, якому притаманні деформованість, узагальненість, актуальність змісту; простота, доступність, емоційність, неофіційність форми подачі; циркуляція / самопоширення / актуалізація у процесі поширення в усній формі через канали міжособистісної комунікації. Глибинна сутність цього феномену суспільних комунікацій полягає у подачі / інтерпретації народом / для народу актуальної інформації, яка у конкретних умовах є дефіцитною, сенсаційною, неоднозначною, незрозумілою, загрозливою / обнадійливою. Саме це і дозволяє чутці разом / поряд з такими комунаційними факторами як стереотипи, міфи, ритуали виконувати функцію ініціювання / провокування запуску механізму психологічного автоматизму, що лежить в основі будь-якої маніпулятивної дії.

 

 

Лекція 7.  ІНФОРМАЦІЙНІ РЕСУРСИ

ПЛАН

1. Інформаційний ресурс у системі суспільного розвитку.

2. Класифікація інформаційних ресурсів

3. Процес продукування інформаційного ресурсу.

1. Поняття «ресурс» - це загальна характеристика засобів (запасів, потенціалу) для створення матеріальних продуктів і послуг. Отже, матеріали і комплектуючі, енергію, виробничі потужності, експериментальне обладнання слід розглядати як матеріальні ресурси. Затрати коштів, робота науково-інженерного персоналу, інтелекту, тощо - нематеріальні ресурси, з яких виділимо інформаційний ресурс (ІР).

Якщо розглядати інформаційний потенціал (ІП) суспільства як досягнутий рівень задоволення інформаційних потреб, що забезпечують темпи його науково-технічного і соціального прогресу, то інформаційний ресурс - частина використовуваного ІП для досягнення поставленої мети розвитку суспільства.

Сьогодні інформацію розглядають як ресурс суспільного розвитку, що починає відігравати провідну роль в умовах обмеження енергетичних, матеріальних, економічних та інших ресурсів.

Згідно законодавства України інформація – відомості, подані у вигляді сигналів, знаків, звуків, рухомих або нерухомих зображень чи в інший спосіб.

Важливо визначити різницю між даними та інформацією. Прийнято говорити, що інформація являє собою дані разом з їх інтерпретацією.

Згідно чинного законодавства України, дані – інформація у формі, придатній для автоматизованої обробки її засобами обчислювальної техніки.

За європейськими стандартами, знання – це комбінація даних та інформації, до яких додається точка зору, навички та досвід експерта, що дає вагомий результат, який може бути використано для прийняття рішень.

Знання може бути вичерпним та/або вузьким, індивідуальним та/або колективним.

За іншим визначенням дані – це результат простого збору визначених фактів; інформацією вони стають лише при зв’язуванні у щось корисне, комбінацію хто, що, де і як. У свою чергу знання – це розуміння, як і чому щось відбувається.

На жаль, українське законодавство взагалі не визначає поняття «знання».

Дані, інформація, та знання являють собою абстрактні об’єкти.

Для роботи з ними необхідна їх матеріалізація у вигляді інформаційних ресурсів.

Згідно аконодавства України інформаційний ресурс – сукупність документів в інформаційних системах (бібліотеках, архівах, банках даних тощо).

Документ – це упорядкована сукупність даних, інформації та знань, яка надає можливості доступу, передачі, обробки, тощо. Прикладом документа може бути паперовий документ, фільм, комп’ютерний файл, тощо.

Інформаційний ресурс має кілька особливостей, спільних для всіх видів ресурсів, зокрема:

· дає змогу збільшувати вартість продуктів і послуг, а також створювати суто інформаційні продукти і послуги;

· здатний нагромаджуватися, зберігатися і перетворюватися, поліпшуючи власні споживчі властивості;

· може утилізувати використану інформацію у вигляді архівування з залученням в обіг архівних даних як вторинних інформаційних ресурсів;

· створюється в процесі особливого найвищого виду людської діяльності - інтелектуальної праці.

Водночас інформаційний продукт має ряд унікальних ознак, що підвищують його цінність і властиві лише цьому виду ресурсу:

1) багаторазово використовується без затрат; усі інші види ресурсів одноразово, у кращому випадку з подальшою утилізацією у вигляді вторинної сировини;

2) синергізм використання інформації - поєднання інформації з іншим видом ресурсів, а також з іншою інформацією дає більший ефект, ніж звичайне поєднання окремих корисних ефектів від кожного ресурсу окремо;

3) функціонує в різних формах електромагнітного поля в просторі як відображення інформаційних даних і зв’язків з пам'яттю суб'єкта (людина, машина), а також у вигляді зміненої структури різних фізичних носіїв;

4) передається різними каналами зв'язку (комунікативність інформації) практично на будь-яку відстань.

У наш час доступ до інформаційного ресурсу - одна з неодмінних умов досягнення світового лідерства. Так, в період післявоєнної перебудови економіки Японія посилено розробляла і використовувала світовий інформаційний ресурс у вигляді патентів і ліцензій на «ноу-хау». Промисловість країни освоїла техніку, одержану на основі зарубіжних патентів і ліцензій, що, в свою чергу, симулювало велике капіталовкладення в нововведення і, як наслідок, було фактором прискореного економічного розвитку. Уміле комбінування можливостями світового ресурсу з власними науково-дослідними і дослідно-конструкторськими роботами дало змогу Японії догнати промислово розвинені країни, і насамперед США, за конкурентоспроможністю наукомісткої продукції.

Інформаційним ресурсом наукомісткого виробу є сукупність знань, документальних, речових відомостей і даних, потрібних і достатніх для створення нового виробу на рівні конкурентоспроможності, що забезпечує його місце на ринку в даний момент.
В умовах надзвичайного загострення конкуренції на світовому ринку значення інформаційного ресурсу зросло. За словами американського вченого Т. Клівленда: «Інформація є для виробництва стратегічним ресурсом». Інформаційний ресурс включає всі джерела науково-технічної інформації, що сприяють найповнішому задоволенню інформаційних потреб при розв’язанні завдань на всіх стадіях створення виробу. Особливість інформаційного ресурсу, на відміну від інших видів ресурсів, у тому, що її містять наукові документи, банки даних, нагромаджені дані не втрачаються.

2. Інформаційні ресурси можна класифікувати за такими ознаками:

1. Приналежність ресурсу до певної організаційно-технологічної системи (наприклад, бібліотечної мережі, ЗМІ, корпоративної системи).

2. Спосіб виділення об’єктів обліку (твори, документи, видання, бази даних, інтернет-сторінки, сайти, тощо).

3. Призначення ресурсу (масова інформація, освіта, бізнес, переписка).

4. Зміст ресурсу:

· тематичний;

· об’єктний;

· функціональний.

5. Видовий склад ресурсу (види документів).

6. Джерело інформації:

· національне або закордонне;

· офіційне або неофіційне тощо.

7. Правовий статус ресурсу (публічні документи, об’єкти інтелектуальної власності, спам, таємні документи, тощо).

8. Структурний тип ресурсу, що включає:

· можливість відділення даних від програм та представлення;

· формати;

· кодування;

· інше.

9. Відкритість ресурсу (відкритий або з обмеженим доступом).

10. Ступінь структурованості інформації.

11. Спосіб розповсюдження і носій.

12. Мова ресурсу.

Крім того, інформаційні ресурси мають ряд характеристик. Основними характеристиками продуктивності є:

· пропускна спроможність;

· час відгуку;

· час затримки.

Не менш важливою характеристикою інформаційного ресурсу є його вартість. При цьому вартість інформаційного ресурсу визначається не тільки (і не стільки) вартістю використаних при його створенні програмних засобів, а і вартістю інформації, яка в нього закладена.

Комп’ютеризовані інформаційні ресурси можна розділити на такі основні види:

1) файлові системи;

2) бази даних;

3) інформаційні сховища;

4) інформаційні колектори;

5) веб-ресурси.

Файлові системи є найпростішим і найбільш розповсюдженим типом інформаційних ресурсів. Вони дозволяють зберігати дані, інформацію та знання довільного типу та довільної структури.

База даних – це інформаційний ресурс, що дозволяє впорядковано зберігати дані о групі об’єктів, які мають однаковий набір властивостей. Приклади баз даних: FoxPro, Microsoft SQL Server.

Класифікація баз даних проводиться за такими критеріями:

1. За характером інформації, яка зберігається:

· фактографічні (картотеки);

· документальні (архіви).

2. За способом зберігання даних:

· централізовані (зберігаються на одному комп’ютері);

· розподілені (використовуються в локальних і глобальних

· комп’ютерних мережах).

3. За структурою організації даних:

· ієрархічні;

· табличні (реляційні);

· об’єктні.

Варто зазначити, що при розробці сучасних систем інколи доречно використовувати БД із змішаною структурою.

Інформаційні сховища використовуються для зберігання інформації – даних з визначеними взаємозв’язками між ними. Вони представляють собою системи, які, спираючись на бази даних (або інші ресурси), надають користувачам підготовану в певній формі інформацію. Таким чином, інформаційні сховища слід використовувати там, де необхідно отримувати не окремі дані в невеликій кількості, а розв’язувати аналітичні задачі, пов’язані з обробкою великої кількості різнорідних даних з різних джерел.

Інформаційні колектори. Використовуються для зберігання знань. Прикладом інформаційного колектора може бути бібліотечна система GreenStone. Такі системи призначені для зберігання неструктурованої інформації, що призводить до ряду їх особливостей.

Веб-ресурси представляють собою ресурси, які зберігаються на різних елементах, розподілених по гетерогенній мережі. Прикладом такого ресурсу є мережа Інтернет. Перевагою даного типу ресурсу є надійність та забезпечення зручного доступу. Недоліком є складність організації управління і пошуку.

Продукування інформаційних ресурсів є одним з основних завдань інформаційного суспільств. Під продукуванням інформаційних ресурсів ми розуміємо створення нових видів інформаційних ресурсів на основі існуючих даних, інформації, знань.

Для створення ефективних інформаційних ресурсів необхідно провести повний і ґрунтовний аналіз даних, інформації та знань, які закладаються у ресурс, визначити взаємозв’язки між ними. Це є основною проблемою при створенні автоматизованих засобів розробки інформаційних ресурсів.

Історично першою технологією продукування інформаційних ресурсів є ручна обробка даних, інформації, знань. Зараз все більшого поширення набувають автоматизовані системи продукування інформаційних ресурсів. До них можна віднести засоби автоматизації розробки та наповнення баз даних, інформаційних колекторів, тощо. Зазначимо, що бази даних, сховища та колектори стають інформаційними ресурсами лише тоді, коли вони наповнені даними, інформацією та знаннями. Крім того, ці засоби забезпечують створення лише певних видів інформаційних ресурсів і не визначають загального підходу до створення інформаційного ресурсу. А у деяких випадках, окремі бази даних (інформаційні сховища, інформаційні колектори) можуть бути лише фрагментами великого інформаційного ресурсу.

3. Процес продукування інформаційного ресурсу потребує реалізації декількох етапів:

1) формалізація;

2) визначення параметрів ресурсу;

3) інтеграція;

4) захист;

5) визначення засобів;

6) системна інтеграція технології.

На першому етапі вирішується задача формалізації створення того чи іншого ресурсу. Інформаційний ресурс повинен дозволяти вирішувати певні задачі (існуючі або потенціальні), а тому має задовольняти ряду вимог. На даному етапі проводиться формальний опис таких вимог, який представляє собою опис на певній мові ресурсу, що розроблюється – від мети створення до засобів реалізації. Для формалізації може бути використана структурована природна мова, умови, характеристики, моделі, правила тощо.

На другому етапі визначаються конкретні параметри необхідного ресурсу. Серед них можуть бути спосіб та порядок доступу, характеристики інформації (даних, знань), що зберігаються, об’єм даних, структура ресурсу, тощо.

Важливим питанням є інтеграція інформаційного ресурсу з іншими ресурсами та з інформаційною системою користувача. Інтеграція інформаційних ресурсів може проходити на трьох рівнях:

· рівень файлів;

· рівень операційного середовища;

· рівень інформаційно-телекомунікаційних систем.

Інтеграція інформаційних ресурсів може бути досягнута за рахунок визначення єдиних стандартів взаємодії ресурсів. Прикладом такого стандарту може бути клас стандартів OSI (Open Systems Interconnection reference model).

Дуже важливою на сьогодні є задача забезпечення захисту інформаційного ресурсу, тому що у інформаційному суспільстві знання, інформація, дані стають найбільшою цінністю. Все це призводить до необхідності урахування питань безпеки при розробці ресурсу на абонентському, канальному і мережених рівнях.

Для цього використовуються організаційні і технічні методи та засоби захисту.

На абонентському рівні застосовуються системи розмежування та розподілу прав доступу до засобів доступу інформаційно-комунікаційної мережі.

 На канальному рівні застосовуються методи сегментації та логічної структуризації інформаційних потоків та відповідні технічні засоби, як то мережеві маршрутизатори та мережеві екрани для локальних мереж. На мережевому рівні застосовуються міжмережеві екрани та криптографічні методи та засоби захисту від несанкціонованого доступу. Для забезпечення адекватного цінності інформаційного ресурсу захисту інформації пропонується застосування системи управління безпекою організаційної структури, яка об’єднує методи і засоби захисту в єдину систему (Security Manager).