Аналіз асортименту і структури продукції

Одним із важливих напрямів деталізації обсягу випуску продукції є вивчення його в асортиментно-структурному аспекті.

Під асортиментом розуміють перелік вироблюваних видів продукції із зазначенням обсягів випуску.

Більш вузьким поняттям є номенклатура випуску, яка характеризує тільки обсяг, різноманітність продукції, що виробляється.

І нарешті, структура — це співвідношення окремих виробів у загальному обсязі виробництва, вираженому здебільшого у відсотках. Зміна асортименту в порівнянні з планом приводить до асортиментних, а структури випуску — до структурних зрушень. Узагалі, ці явища тісно пов’язані одне з одним, і тому ми маємо єдині асортиментно-структурні зрушення у випуску продукції.

У таблиці 6.2. наведено дані про виконання плану з асортименту.

Таблиця 6.2.

Виконання плану виробництва з асортименту

Вид продукції	Випуск продукції, тис. грн.			Зараховується у виконання плану, тис. грн.
	за планом	фактично	виконання плану, %
А	80	100	125	80
Б	200	120	60	120
В	50	60	120	50
Г	400	400	100	400
Д	150	190	126	150
Е^*	120	60	50	60
Є	—	80	—	—
Разом	1000	1010	101	860

Примітка: Е* — нова продукція замість застарілої Є

Розрахунок показників виконання плану з асортименту здійснюють трьома способами.

Перший спосіб має назву «спосіб найменшого числа», суть якого полягає у виборі меншої із двох сум. Інакше кажучи, береться фактична сума, але за умови, якщо вона не перевищує планове завдання. В таблиці 6.2 ці залікові суми разом становлять 860 тис. грн. Звідси коефіцієнт асортиментності дорівнює:

За другим способом «найменшого відсотку» беруть як загальний показник найменший серед усіх виробів відсоток виконання плану, тобто 50% (коефіцієнт буде дорівнювати 0,5, тобто 50%: 100% = 0,5).

Третій спосіб пропонує знаходити співвідношення кількості виробів з повним виконанням плану й кількості планових позицій. Цей показник пов’язаний із номенклатурою продукції, звідси і його назва — коефіцієнт номенклатурності:

Отже, за всіма способами план з асортименту суттєво не виконано.

При аналізі необхідно звернути увагу на розширення та оновлення асортименту. У нашому прикладі планувалося оновлення асортименту на 12% (120:1000*100), але фактично обсяг оновленої продукції з урахуванням обсягів випуску становив менше 6% (60:1010*100).

Суттєвим недоліком є те, що підприємство продовжило виробництво застарілої продукції «Є». Це явна недоречність, адже застаріла продукція не має попиту на ринку.

 

Аналіз якості продукції

За сучасних умов господарювання великого значення набуває поліпшення якості вироблюваної продукції. Це треба усвідомлювати, але не на словах, як це здебільшого було раніше, а повсякденно й копітко займатися цим питанням. Ті підприємства, які не позбулися старих стереотипів у роботі, зокрема нехтують якістю продукції, нині зазнають відчутних втрат у конкурентній боротьбі з іноземними виробниками. Переконливим прикладом є стан взуттєвої промисловості і всієї легкої промисловості України.

Використовують такі загальні об’єктивні показники якості:

- сортність (легка, харчова, хімічна промисловість, інші галузі);

- марочність (харчова промисловість, промисловість будівельних матеріалів);

- вміст корисних речовин або шкідливих домішок (% до загального обсягу або ваги);

- строк служби (ресурс) і надійність;

- призначення одного з часткових показників якості як єдиного провідного (міцність металів, калорійність харчів, теплотворність палива тощо).

У процесі аналізу вивчають і такі побічні показники якості продукції:

- гарантійний термін роботи, кількість і вартість гарантійних (безкоштовних для споживачів) ремонтів у розрахунку на один виріб;

- наявність рекламацій, їх кількість і вартість;

- відсоток браку;

- зниження сортності продукції за межами підприємства;

- відсоток повернення продукції на виправлення дефектів;

- відповідність моді;

- наявність і рівень попиту на даний виріб тощо.

Оцінюючи зміну якості продукції на підприємстві, слід віддавати перевагу об’єктивним і кількісним показникам якості, які забезпечують належну точність визначення стану якості продукції. Найбільш вдалою ілюстрацією цього може бути аналіз показника сортності продукції.

Сортність використовують щодо продукції, в якій допускаються певні несуттєві відхилення деяких ознак і якостей від чинних стандартів і технічних вимог. Зважаючи на кількість передбачених сортів і співвідношення їх у загальному обсязі виробництва, визначають середній показник сортності як за планом, так і фактично. Конкретні дані для аналізу сортності наведено в таблиці 6.3.

Таблиця 6.3.

Виконання плану виробництва продукції за сортністю

Сорт	Посортовий коефіцієнт	За планом		Фактично		Виконання плану, %
		Кількість виробів, шт.	Сума, грн.	Кількість виробів, шт.	Сума, грн.
1-й	1,0	630	6300	730	7300	115,9
2-й	0,9	180	1620	150	1350	83,3
3-й	0,8	90	720	120	960	133,3
Разом	´	900	8640	1000	9610	111,2

 

Виконання плану за сортністю можна визначити трьома основними способами:

1. Спосіб першосортних одиниць. Наведені в таблиці 6.3 посортові коефіцієнти (на підставі посортових знижок) слід помножити на відповідну кількість продукції або показники питомої ваги й одержані суми скласти.

Плановий коефіцієнт сортності дорівнює:

.

Фактичний коефіцієнт сортності дорівнює:

Оскільки фактичний показник має величину, більшу за планову, можна зробити висновок, що фактична сортність продукції вища за планову.

2. Спосіб порівняння середньозважених цін. Якщо фактична середньозважена ціна одного виробу більша або дорівнює плановій, план за сортністю вважається виконаним. Це дуже простий спосіб, але він має істотну ваду — його не можна використовувати для розрахунку загального показника по підприємству.

Планова ціна виробу: 8640: 900 = 9,6 (грн.).

Фактична ціна виробу: 9610: 1000 = 9,61 (грн.).

Виконані розрахунки свідчать також про виконання плану за сортністю.

3. Спосіб порівняння виконання плану у вартісному та натуральному вимірі. Випередження рівня виконання плану у вартісному вимірі — 111,2% (9610:8640*100) порівняно з натуральним — 111,1 — підтверджує факт виконання плану за сортністю.

З наведених вище трьох способів найбільш універсальним є спосіб першосортних одиниць, оскільки він практично виключає вплив зміни асортименту продукції.

Насамкінець виконують розрахунок впливу зміни кількості та якості продукції на обсяг її випуску у вартісному вимірі.

Розрахунок факторів:

1) зміна кількості виробленої продукції

(1000 – 900) * 9,6 = + 960 (грн.);

2) зміна якості (сортності) продукції

(9,61 – 9,6) * 1000 = + 10 (грн.)

Разом: + 970 грн.

Перевірка розрахунку: 9610 – 8640 = 970 (грн.).

Частина виробів у процесі виробництва псується через порушення технології, несправності устаткування або низьку кваліфікацію чи несумлінність робітників. Це явище має назву «брак продукції».

Брак може бути остаточним і виправним. Під час аналізу визначають загальну суму браку й відносну його величину (% браку), а також вивчають динаміку цього показника за ряд періодів.

Особливу увагу необхідно приділити виявленню так званого прихованого браку, який з різних причин не обліковується. Цей брак фігурує як доброякісні деталі, напівфабрикати і навіть готові вироби і є причиною порушення в майбутньому ритму роботи і несподіваних збитків.

Аналізуючи брак, обов’язково з’ясовують причини та місце його виникнення, час і винуватців.

Важливими умовами профілактики браку є:

- висока культура та організація виробництва;

- стабільний ритм роботи і постачання;

- упровадження у виробництво сучасних технологій та устаткування;

- кваліфікація персоналу, його дисциплінованість і відповідальність тощо.

Нарешті, варто пам’ятати, що між якістю продукції і величиною браку існують складні й суперечливі зв’язки. Наприклад, зростання кількості бракованої продукції не обов’язково спричиняє погіршання її якості, як це іноді вважається.

Рівень браку — це передусім показник якості роботи, налагодженості технологічних процесів і чіткої організації виробництва, це також показник порушення ритму виробництва, погіршання організації та контролю за виробництвом.