Закон тотожності й різні аспекти його дії. Закон суперечності.

Закон тотожності полягає в тому, що кожна думка тексту при повторенні повинна мати визначений, стійкий зміст. Це фундаментальний закон мислення, який діє і на рівні понять, і на рівні суджень. При його дотриманні ми сприймаємо текст як нормативний, такий, що відповідає законам комунікації і не викликає труднощів у розумінні. Предмет нашого роздуму не повинен змінюватися довільно в ході його, поняття – замінятися і змішуватися. Це передумова визначеності мислення. Порушення першого закону тягне за собою заміну понять при роздумі, може бути причиною неточності термінології, робить роздуми розпливчатими, неконкретними.

Закон суперечності полягає в тому, що не можуть бути одночасно істинними два протилежних судження про один і той же предмет, узятих в одному і тому ж відношенні в один і той же час. Формулювання «в одному і тому ж плані» означає, що предмет характеризується з однієї позиції. Обмовка «в один і той же час» введена у формулювання закону в зв’язку з тим, що з часом ситуація може змінюватися й істинне раніше стає неістинним. Цей закон відомий з часів Аристотеля, який сформулював його так: неможливо, щоб протилежні твердження були разом істинними. Причиною допущених суперечностей можуть бути недисциплінованість, плутанина думок, недостатня інформованість, різного роду суб’єктивні причини і наміри автора.

Закон суперечностей має силу у всіх галузях знання і практики. Порушення його звичайно викликає безпосередню і різку реакцію читачів.

Редактор повинен провести ретельний аналіз тексту загалом, щоб виділити протилежні за думкою пари висловлювань, виявити і сформулювати суперечності. Знання закону суперечностей потрібне редактору не тільки для оцінки чужого матеріалу. Вимагаючи від автора несуперечливості суджень, він у своїх рекомендаціях зобов’язаний суворо дотримуватися цього закону, пам’ятаючи про те, що аналіз не допускає логічної суперечності.

54. Закон виключення третього й помилки, пов’язані з його порушенням. Закон достатньої підстави та його практичне використання під час редагування тексту.

Закон виключеного третього говорить: з двох протилежних суджень про один і той самий предмет, що взяті одночасно в одному і тому ж плані, одне обов’язково істинне. Третього не дано. Аристотель формулював цей закон так: не може бути нічого посередині між двома суперечливими судженнями.

Третій закон забезпечує зв’язність, несуперечливість думки, служить основою для вибору істинного судження.

Точність підбору протилежних висловлювань, чіткість їх формулювання, конструктивна ясність тексту роблять очевидним дію цього закону, сприяють логічній визначеності викладу, дозволяють досягнути послідовності розвитку думки.

Обов’язковою умовою дотримання третього закону логіки є те, що зіставлювані висловлювання повинні бути дійсно суперечливими, тобто такими, між якими немає і не може бути середнього, третього, проміжного поняття. Вони повинні виключати один одного.

Третій закон логічного мислення важливий для редактора і як інструмент при професійній оцінці тексту: відкидаючи один варіант тексту, приймаючи інший, редактор спирається на цей закон.

Закон достатньої підстави стверджує, що будь-яка істинна думка повинна бути обґрунтована іншими думками, істинність яких доведена. При його дотриманні усі думки, висловлені в тексті, випливають одна з одної. Логіка висловлювань вважає обґрунтування мислення спільною методологічною вимогою і розглядає ряд законів, які забезпечують його виконання (закон подвійного заперечення, тавтології та ін.).

У будь-якому роздумі думки повинні бути внутрішньо пов’язані одна з одною, витікати одна з одної, обґрунтовувати одна одну. Істинність суджень повинна бути підтверджена надійними доказами. Четвертий закон формулює цю вимогу в найбільш загальному вигляді. Достатність підстави істинності суджень у кожному конкретному випадку – предмет розгляду спеціальних наук, логічне обґрунтування – необхідна якість кожного журналістського виступу.

Закони логіки у тексті можуть порушуватися – свідомий відступ від логічних норм може бути використаний задля мовної гри: Пенсія у мене хороша, але маленька. Однак це можливо лише за умови, що в читача не виникає побічних асоціацій, не утруднена інтерпретація тексту, а порушення логіки викладення робить твір більш експресивним, допомагає відійти від шаблону чи зосередити увагу читача на потрібному авторові фрагменті.