Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Механізми редакторської праці та їх теоретичне обґрунтування (мотивація, редакторський аналіз, прийняття рішення, правка, контроль)
Системно-структурна організація редакторської діяльності має бути системою певних дій, операційно забезпечених. Літературне редагування за своєю природою не може бути здійснене у формі однієї дії. Для його протікання необхідна система дій, підпорядкована науковій і виробничій логіці. Підготовка матеріалу до друку на рівні літературного редактора включає за необхідністю роботу з автором й обов’язково редакторську правку. Редактор через автора або найчастіше самостійно здійснює: актуалізацію (корекцію) теми, селекцію фактичного матеріалу, корекцію композиційно-архітектонічної організації матеріалу, мовно-правописну правку. На відміну від багатьох інших видів діяльності літературне редагування не може бути здійснене без підготовчого етапу роботи редактора, пов’язаної з формулюванням редакторського висновку щодо якості поданого матеріалу і необхідності редакторського втручання в нього. Редакторський же висновок може бути зроблений тільки на основі редакторського аналізу матеріалу. Редакторський аналіз є проблема критичного оцінювання матеріалу і швидше належить до сфери журналістикознавчої критики, а глибше – до сфери текстологічної діагностики. Редакторський аналіз є окремим видом діяльності, тобто системою дій, спрямованих на вироблення редакторського висновку. Редакторський аналіз передбачає такі дії: визначення авторської теми й аналіз тематичної організації матеріалу,аналіз визначеної авторської теми на актуальність, – аналіз розробки теми автором, аналіз розкриття теми автором, редакторський висновок. У систему редакторської діяльності часто включають бесіду з автором. Робота з автором як дія є бажаною, але не завжди можливою. Мотив, мета, умови – це ті фактори, що визначають системно-структурну організацію виробничої діяльності редактора, а також її зміст. Фактори діяльності диференціюють механізми редакторської праці за характером і змістом. Мотиваційний аспект виробничої діяльності має суспільний зміст. У сфері літературного редагування відбувається опредметнення комунікативно-інформаційних потреб суспільства. На рівні мотивів особисте тісно переплітається з суспільним. Якщо робота редактора над текстом твору приносить редакторові добрий заробіток й дає належний соціальний захист, якого потребує редактор як людина, то суспільно-виробнича діяльність від того тільки виграє і відбувається природне задоволення суспільних потреб. Якщо ж особисті потреби й мотиви не збігаються з суспільними, то наявний конфлікт між людиною як особистістю і людиною як виробником, фахівцем. Безперечно, будь-яке суспільство, будь-яка соціальна група, будь-яке виробництво вимагає від людини уміння швидко адаптуватися до суспільно-виробничих потреб, самопожертви заради спільної справи, оскільки гармонія власних і суспільних потреб та мотивів – річ більшою мірою бажана, ніж очевидна. Відправною точкою аналізу мотиваційної сфери діяльності редактора, окрім предметного змісту мотиву його праці, є і здатність редактора піднятися над своїми власними інтересами, уміння «вживатися» у суспільну мотивацію, пройматися суспільно значущими потребами задля успішного редагування журналістського матеріалу як продукту діяльності автора.
Мотиваційний аспект діяльності редактора – найбільш ідеологізована сфера його праці. Саме на цьому етапі роботи, коли спрацьовують механізми мотивації, проявляються ідеологічні погляди редактора, його ставлення до своєї праці. Мотивація – це той ланцюг, який поєднує редактора з суспільством і робить його виразником суспільних ідей. У проблемі мотивації суспільної праці важливим є питання змісту виробничих мотивів – того предмета діяльності, який задовольняє суспільні потреби. Таким предметом для літредактора є реальний журналістський матеріал, що має прогностичний характер. Недопустимою є надмірна ідеологічна упередженість, що веде часто до необ’єктивних правок змісту твору. Ця упередженість найчастіше зумовлена суспільними потребами й установками ідеологічного плану: редактор, не прочитавши твір, уже вважає його ідеологічно недосконалим або таким, що має ідейні збочення. Ідеальний твір не в уявленні редактора, а в уявленні автора – принцип, яким повинен керуватися редактор. Такий редакторський підхід пов’язаний з глибоким аналізом журналістського матеріалу в системі авторських мовленнєвих факторів і подальшим синтезом пізнаного на етапі прийняття рішення.
Редакторський аналіз – вид мисленнєвої активності редактора, спрямованої на формування об’єктивного уявлення про зміст твору і зумовленої впливами соціально-виробничої ситуації, в якій працює редактор. Редакторський аналіз полягає в розчленуванні твору на частини, що дозволяє виявити його структуру, виділити суттєве і несуттєве, закономірне і помилкове. Аналіз охоплює дві сфери: 1) розуміння твору з позицій читацького сприймання; 2) його наукову інтерпретацію в системі авторських факторів. Розуміння твору – це робота над його змістом у плані тематичної організації (перший вид аналізу), фактологічного забезпечення (другий вид аналізу) і вираження змісту (третій вид аналізу). Щоб вільно і правильно оперувати текстом, як цього вимагає редакторський аналіз, редакторові насамперед необхідно глибоко і тонко опанувати його зміст і форму, адекватно визначити для себе значення і смисл тексту. Глибоке розуміння твору в плані тематичної організації є процес декодування його – від поверхневої структури змісту до задуму, мотиву, які твір породили. Аналіз тексту для його глибокого розуміння – перший вид редакторського аналізу, редакторського дослідження тексту. На цей вид спираються всі його інші види. Для успішного здійснення редакторського аналізу необхідні професійні знання, володіння мовою та іншими засобами вираження змісту і розвинені мисленнєві механізми. 45. Елементарні стилі мовлення. Стильова характеристика деяких журналістських жанрів, які враховуються редактором. Редакторський аналіз і правка твору мають завжди системно-структурний характер. Особливістю кожного твору є характерний тільки для нього зв’язок виділених структур. На основі повторюваних у різних творах зв’язків структур виділяються типи творів, або жанри. Жанрова характеристика творів стає визначальною для літературного редактора, оскільки редакторська праця завжди спрямована на коригування структур твору у межах певного жанру. Поняття жанр у журналістиці позначає стійку форму відображення дійсності, що визначається конкретним призначенням журналістського твору, характером досліджуваного об’єкта, специфікою методів аналізу і відображення життєвих фактів, явищ, ситуацій, масштабом висновків, особливостями композиційно-стилістичних засобів. Питання жанру тісно пов’язане з питанням стилю. Під стилем мовлення необхідно розуміти особливий спосіб, манеру організації змісту, що традиційно використовується як інтуїтивно і в результаті наслідування, так і свідомо, задля досягнення відповідного результату сприймання повідомлення. Серед стилів мовлення виокремлюють елементарні, які в чистому вигляді не існують, але, комбінуючи які можна отримати стилі більш складні – як індивідуальні, так і загальноприйняті. До елементарних стилів мовлення необхідно віднести: агітаційний, пов’язаний з викликом стану готовності до певної форми реагування (елементарний тип твору – заклик); мета: привернути увагу до твору повідомленням якогось факту; факт має бути поданий дефінітивно, експресивно, він повинен викликати в адресата асоціації, потрібні для автора; допомогти адресатові прийняти рішення діяти так, як того хоче автор; мають бути наведені факти-аргументи, які переконують адресата діяти певним чином (адресатові фактично нав’язується автором прийняття відповідного рішення);
аналітичний, пов’язаний з упливом на свідомість співбесідника, зміною його поняттєвої системи (елементарний тип твору – роздум); мета: постановка проблеми через виділення предмета розмови, стислої його характеристики, яка веде до виділення проблеми або питання, що потребує розкриття; поетапна зміна (або доповнення) поняття про згаданий предмет у свідомості адресата; автор повинен навести факти-аргументи, приклади, що ілюстрували б логіку розв’язання проблеми і переконували адресата у правильності авторських тверджень; формулювання авторського висновку, який логічно випливає зі сказаного;
описовий, пов’язаний із пізнанням фактів дійсності (елементарний тип твору – опис); спрямований на формування аналітичної картини світу через опис фактів дійсності; змістова структура опису має на меті: викликати в уяві співбесідника образ явища, процесу, які описуватимуться, через визначення явища, процесу; вибір критерію аналізу (класифікації); репродуктивний, пов’язаний із формуванням ситуацій у свідомості співбесідника, необхідних йому для прийняття рішень (елементарний тип твору – розповідь); зосередження уваги адресата на ситуації; поступове просторове і хронологічне моделювання ситуації в уяві співбесідника; експресивний, пов’язаний з упливом на емоційний стан співбесідника (окремий елементарний тип твору відсутній, цей стиль завжди вплетений в інші стилі); автор повинен: викликати повідомленням факту певний емоційний стан адресата; для цього автор може використати різні способи організації змісту – від безпосереднього наведення факту, що викликає потрібні емоції (якщо емоційний досвід автора й адресата збігається), до переліку фактів-аргументів, які змінять емоційний досвід адресата відносно певного предмета повідомлення (фактами можуть бути предмети повідомлення, художні образи, звукописна й ритмізована мова, специфічне графічне оформлення, що сприяє створенню потрібного емоційного стану адресата); підтримувати викликаний емоційний стан протягом усього повідомлення через підкріплення фактами того ж емоційного досвіду. Комбінуючи ці елементарні стилі, можна мати і наукове, і публіцистичне, і художнє тощо мовлення. Жанри журналістських творів не існують поза стильовими характеристиками творів. Кожен жанр репрезентує ту чи іншу комбінацію елементарних стилів. Елементарні стилі породжують елементарні типи творів, у яких існують такі структурні змістові зв’язки, які відтворюють параметри описуваних явищ, логіку процесів.
|
|||||||
Последнее изменение этой страницы: 2021-12-15; просмотров: 72; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 13.59.10.239 (0.012 с.) |