Художній аспект редагування. Вимоги до оригіналів ілюстрацій. Обробка ілюстрацій з позицій їх сприймання.

Художнє редагування можна назвати процесом естетичною оздоблення текстової частини видання, логічним умонтуванням до неї різноманітних зображальних засобів. Таке оздоблення передбачає створення на професійному рівні цілісного комплексу текстових та графічних елементів, які формують вигляд, зовнішню і внутрішню стилістику майбутнього видання, надовго стверджують його своєрідні паспортні дані – обкладинки, титули, заставки, кінцівки, заголовні літери, форзаци. Сюди входить також і значний перелік наявних у внутрішній частині видання різних видів зображального ряду – фотографії, малюнки, рисунки (креслення), схеми, діаграми, карти, плани. Повнота цього ряду, кількість зображальних засобів залежить від задуму видавництва, його фінансової спроможності, професіоналізму редакційно-видавничих працівників.

Художнє редагування – послідовні дії видавничих працівників, передусім художнього редактора і редактора, щодо обґрунтування концепції художнього оформлення та її поліграфічне втілення через аналіз, оцінку й контроль за якістю виконання усіх зображальних елементів зовнішньої та внутрішньої частин конкретного видавничого продукту на різних етапах проходження оригінал-макету.

Усю послідовність «ілюстративно-оформлювальних» дій диференціюють за чотирма основними елементами книжкового видання: зовнішні елементи (обкладинка, оправа, форзац, футляр); титульні елементи (прості й деталізовані); внутрішні елементи (ініціали або буквиці, заставки, кінцівки); довідкові елементи книжкової шпальти (колонцифри, колонтитули).

Найважливішими складовими художнього редагування є:

- для книжкових видань - обкладинка (оправа), суперобкладинка, форзац, титул, заставки, кінцівки та різні види ілюстрацій;

- для газетно-журнальних видань - заголовок видання, обкладинка, різні види ілюстрацій, заставки, кінцівки та різні види ілюстрацій.

Ілюстрація – зображення в книжці або журналі, що пояснює, відтворює зміст тексту, малюнок, зображення у виданні, яке призначене пояснювати текст, завдяки наочній образотворчій формі допомагати читачеві краще зрозуміти його зміст; доповнювати текст; передавати зміст, який важко передати у текстовому вигляді. Ілюстративний матеріал виконує  додаткову, пояснювальну або естетичну функції.

Винятком може слугувати незначна група зображальних видань, з-поміж яких – різноманітні види альбомів, атласів, карт, етикеток, офортів, художніх репродукцій, плакатів. Саме в цих виданнях текстова частина відступає на другий план, а ілюстрація несе самостійне смислове навантаження, ніби замінюючи текст.

С. Добкін усі ілюстрації поділяє на дві великі групи: предметні (мають схожість з реальним об‘єктом (фотографія, малюнок); умовні (не мають схожості з реальними предметами й характеризують їх із якогось одного боку (креслення, схеми, діаграми, карти). За способом пізнання: художньо-образні (видання художньої літератури); науково-пізнавальні (наукова, навчальна, науково-популярна література). За технікою виконання: тонові  (виконані нанесенням різних фарб, що плавно переходять з одного тону в інший (кольоровий малюнок, фотографія); штрихові (домінують лінії, штрихи, точки різної товщини та конфігурації).

Незалежно від критеріїв поділу на ті чи інші групи, практично в усіх видах літератури зустрічаються такі види зображень: фотографія, малюнок, креслення, схема, діаграма, карта.

Кожен із цих видів зображень має свої специфічні типологічні характеристики в конкретиці творення, застосування в тому чи іншому тексті та поліграфічного виконання. І в такій специфіці редакторові доведеться перед початком художнього редагування розібратися.

Головним завданням художнього редагування є відтворення ідеї того чи іншого видання такими зображальними засобами, які б сприяли виокремленню його серед безлічі інших і були логічно вмотивовані відповідно до виду, тематики, структури, змісту, матеріальної конструкції оприлюдненого твору. Важливо також забезпечити читачеві, що вибрав саме це видання, максимум зручності, корисності, результативності, естетичного задоволення.

Пропозиції щодо задуму, ідеї, деталей художнього оформлення ініціює саме редактор.

Водночас у редактора має бути також довіра до смаку художника-професіонала, прагнення не прив’язувати його до своїх художніх чи естетичних смаків.

Найпершим завданням редактора перед початком редагування твору є обґрунтування та обговорення з художником концепції художнього оформлення видання і його основних елементів. Концептуальні підходи та повнота набору таких елементів, скажімо, для подарункових, поліпшених, дитячих, багатотомних, мініатюрних видань будуть одні, до навчальних – інші, а до замовних малотиражних – ще інші.

Розробляючи концепцію художнього оформлення, редактор повинен заздалегідь подбати про забезпечення принципу однакового підходу до виготовлення різноманітного ілюстративного матеріалу. Ідеться про співмірність розміщених у різних частинах видання, скажімо, портретів чи групових фото, про графічну єдність та відповідну стилістику оформлення діаграм, малюнків. Важливо також виробити однаковий підхід до подачі всього комплекту ілюстрацій – будуть вони всі тоновані чи всі штрихові.

 

42. Загальні риси та ознаки оформлення періодичних видань. Постійні елементи періодичного видання.

Періодика – грецьке слово, що означає «той, що знову приходить, наступає або повертається». Періодичне видання виходить через визначені проміжки часу постійним для кожного року числом випусків (номерів), що не повторюються змістом, типово оформлені, нумеровані або датовані, мають загальну назву.

Газета – основний вид періодичного видання, що виходить через невеликі проміжки часу, яке містить офіційні матеріали, оперативну інформацію та статті з актуальних суспільно-політичних, наукових, виробничих та інших питань, а також літературні твори та рекламу.

Сучасні технології, вітчизняний та закордонний досвід, насиченість інформаційними подіями знайшли своє відображення у формуванні нових тенденцій в оформленні газет.

На формування типу газети впливають прийоми оформлення, які залежать від способів групування традиційних елементів оформлення і зв’язків між ними.

Класифікація елементів газети базується на визначенні поняття «елемент» у загальному розумінні. Елемент оформлення в газеті має такі особливі ознаки:

- визначений засіб передачі інформації;

- специфічні графічні параметри;

- роль у формуванні зв’язків.

За засобами передачі інформації елементи оформлення поділяються на дві групи: набірні та клішовані. Критерієм того, до якої групи належить елемент, є характер інформації (текстова або зображальна). До набірних елементів належать шрифтові та пробільні, до клішованих –   зображення та декоративні елементи; вони створюють видання, що сприймається читачем як єдність змісту та художнього оформлення.

Графічні параметри відображені у розмірах, накресленні, просторових ознаках, універсальності призначення. Наприклад, шрифтові елементи мають світле, жирне або курсивне накреслення, розмір визначається кеглем, малюнок – гарнітурою. Розмірні характеристики (довжина, висота і ширина) притаманні всім без винятку елементам газети, а їх співвідношення є основною рисою. Однак розмірні характеристики елементів оформлення визначаються основними параметрами газети: її форматом, площею набору, кількістю та шириною колонок.

Основною ознакою елементів оформлення є універсальність. Майже в усіх газетах такі декоративні елементи, як лінійки, застосовуються в будь-яких випадках: для виділення добірки, відокремлення текстових колонок, підкреслення прізвища автора, розмежування окремих матеріалів. Роль елементів оформлення в газеті надзвичайно різноманітна.

Складові газети відрізняються від елементів інших видів друкованих видань через характерні риси газетного видання: формат, розміщення на одній сторінці великої кількості різнорідних матеріалів, групування їх у добірки, поділ на колонки (іноді різної ширини), наявність самостійних зображальних матеріалів. Основною фізичною межею і мірою для частин газетного змісту – матеріалів, рубрик, розділів – служать полоси і колонки.

Хоч самі елементи оформлення є постійними для будь-якої газети, проте їхня структура, функції й сполучення один з одним для кожної газети моделюються індивідуально. Це залежить насамперед від структури інформаційного матеріалу, видання загалом.

Формування архітектоніки газети здійснюється на основі якостей, властивих елементам оформлення (поділ газети на рубрики, тематичні сторінки, виділення в окремий блок коротких інформаційних повідомлень, виділення початку або закінчення текстів, утворення складених зображальних матеріалів).

Стиль оформлення газети визначається через аналіз її композиційно-графічної моделі, у якій усі елементи оформлення мають своє місце. Такою моделлю на практиці служить жорсткий макет, що ґрунтується  на таких елементах:

- формат набору (розмірні характеристики, кількість та розмір колонок, текстові та титульні шрифти тощо);

- заголовний комплекс (система рубрикації);

- постійне місце на сторінці;

- елементи виділення (декоративні, пробільні);

- принципи верстки (схема розташування текстових та ілюстративних матеріалів).

Велике значення в архітектоніці газетного видання має «повітря», тобто пробільні елементи. Простір пожвавлює композицію газети, він присутній на кожній сторінці, розвороті, у середині газети та навколо кожного її елемента, на фоні білого будується модель газети.

Декоративними елементами називаються такі елементи, призначення яких полягає у відокремленні інших елементів, групуванні окремих матеріалів. Декоративні елементи надають специфічних рис оформленню, їх відсутність погіршує орієнтацію читача на сторінках газети, розмиває межі між матеріалами, послаблює деякі акценти, але не змінює зміст. До декоративних елементів належать лінійки, повні або неповні рамки; різноманітні фігурні позначки, кінцівки; плашки, підкладки; ініціал.

Зображальні елементи присутні в будь-якій газеті й значною мірою відрізняються від книжних ілюстрацій. Зображальні елементи є не лише складовою зовнішнього образу (змісту) газети, але й її змістовим наповненням.

Основну площу газетної сторінки займають текстові матеріали, а в їх основі лежать шрифтові елементи. Принципи використання шрифтів у періодичних виданнях практично однакові. Шрифт як елемент оформлення розділяється на титульний та текстовий, кожен з яких має свої функції та призначення. Характерними ознаками шрифту є кегль, накреслення і малюнок (гарнітура). Для набору тексту використовується, як правило, шрифт світлого прямого накреслення невеликих кеглів. На цьому фоні виділяються заголовки, набрані великими літерами, шрифтами переважно напівжирних та жирних накреслень.