Поняття актуальності теми тексту. Методика наукової інтерпретації актуальної теми.

У роботах із редагування аналіз авторської теми, її розробки і літературного опрацювання вважається одним із основних за­вдань редактора. Об’єктом редакторського аналізу стає тема ру­копису з позиції актуальності вибору, методологічної, ідеологічної й наукової розробки, з точки зору відбору фактич­ного матеріалу, його якості, достовірності, логічної організації текстового змісту і його мовного вираження.

У науковій літературі тему твору найчастіше розуміють як предмет мов­лення або як коло соціальних явищ, які підлягають художньому відтворенню; як поняттєве ядро, семантичну макроструктуру тексту.

З текстологічного погляду і з погляду редакторського тема твору – це відображення у творі актуального факту дійсності, яке є основою змісту твору. Тема отримує різні фор­ми вираження – образну, мовну, графічну, музичну тощо – під час предикації змісту твору, тобто реалізується у різній архітектоніці твору і формує тематич­ну змістову систему і структуру (композицію) твору. Визначальними аспектами аналізу теми є аналіз вибору теми (акту­альність теми), її розробки (формування елементів тематичної системи – змісту твору) і розкриття (формування архітектонічної системи й структури твору).

З погляду діяльнісного тема тво­ру є предметом мовлення, тим фактом чи системою фактів, вибір якого чи яких зумовлений сферою потреб і мотивів ав­тора або читача, метою висловлювання або сприймання і мов­ною ситуацією. З погляду психологічного тема твору є поняттям, яке формується на етапі виникнення задуму автора чи розуміння твору.

Авторська тема і, наприк­лад, читацька тема – не одне й те ж. Ідеальним є той випадок, коли вони збігаються. Дуже часто читацька тема тільки приблиз­но відтворює авторську, в чому полягає неадекватність розуміння твору аудиторією. Завдання редактора – наблизити читацьку тему до авторської, тобто забезпечити адекватне ро­зуміння твору.

Тема невіддільна від самого твору, оскільки він є її формою вираження. Між відображенням дійсності як темою твору і відображенням дійсності як предметом мовлення аспектуальна різниця. Відображення дане як зміст твору – це тема; відображення дане у формі діяльності з ним – це предмет. Актуальність теми твору лише в рамках текстологічного підходу важко пояснити. Найчастіше актуальність визначається як своєчасність та сучасність теми. Але тоді виникає запитання, що таке своєчасність та сучасність, оскільки своєчасність – дуже загальне поняття, щоб можна було його легко застосовувати, бо авторові видається будь-який факт своєчасним. Критерій сучас­ності не завжди спрацьовує, особливо щодо творів на історичну тематику. Ні в якому разі не можна ототожнювати актуальність теми з її оригінальністю, бо не все, що є оригіналь­ним, стає актуальним.

Під час визначення актуальності теми необхідно вийти за межі твору й подивитися на тему як на предмет мовлення в структурі діяльності особистості або суспільства. Для ЗМК суспільна сфера є критерієм оцінки актуальності теми.

Діяльнісний підхід дає змогу виділити три скла­дові актуальності: суспільна зумовленість (мотивованість), відповідність важливим суспільним завданням (цілеспрямованість) і суспільна доцільність (смисл). Тема не стане актуальною, якщо одна з цих складових буде упущена.

Суспільна зумовленість теми мо­же бути оцінена через поняття мотивації його виникнення. Жур­налістський матеріал виникає не сам собою. Автор відгукується на важливі суспільні проблеми, потреби, ре­агує на неординарні факти. Актуальна тема – це така тема, яка покли­кана до життя суспільними потребами й проблемами.

Відповідність важливим суспільним завданням – це той ас­пект аналізу вибору актуальної теми, який вказує на зв’язок теми з активним суспільним призначенням. Актуальна тема завжди є засобом досягнення мети – зламати певний негативний соціальний стереотип, чи позбутися якогось негативного впливу з боку певних соціальних структур, чи сприяти розвиткові ділових стосунків між підприємствами.

Актуальність – поняття соціальне, воно може відображати інтереси або всього суспільства, або пев­ної соціальної групи. Актуальність завжди партійна, пов’язана з потребами, мотивами, цілями пев­ної партії або партійного угруповання.

Редакторський аналіз охоплює три сфери: аналіз тематичної організації твору та актуальної теми; аналіз розробки теми й аналіз розкриття теми.

Особливого значення набуває розмежування аналізу розроб­ки й розкриття теми. Під розробкою теми необхідно розуміти роботу автора, пов’язану зі збором та обробкою фактичного ма­теріалу, його розташуванням у творі, глибиною і спрямуванням осмислення фактичного матеріалу тощо. Розкриття теми пов’язане з подачею розробленої теми читачеві. Тема може бути добре розробленою, але погано розкритою. І навпаки, тема може бути так майстерно або вміло розкрита, що створюється враження про глибоку її розробку автором, хоч насправді тема може бути розроблена поверхово.

Розробка теми автором зали­шається захованою від редактора. Останній може зробити лише припущення, що а)тема так розроблена автором, як вона і розкрита; б) тема розкрита недостатньо, але розроблена належно; в) автор зумів подати тему краще, ніж вона розроблена.

Оскільки редактор майже ніколи не бачить розробки теми, то йому доводиться говорити лише про її розкриття. Для об’єктивного розуміння те­матичної системи твору варто застосовувати різні методи визначення теми.

Мета тематичного аналізу: висновок про досконалість тема­тичної організації твору.

Предмет тематичного аналізу: реальна тематична ор­ганізація твору.

Структура тематичного аналізу: моделювання тематичної системи й структури твору; фіксація порушень тематичної системи й структури твору; визначення причин, що порушують тематичну систему й структуру твору.

47. Редакторський прогноз читацьких реакцій на текст. Тема і факт. Композиція і тема.

Тема – це суто текстова категорія, яка є предметом мовлення. З погляду редактора тема твору – це відображення актуального факту дійсності, яке є основою змісту. Завдання редактора – наблизити читацьку тему до авторської, тобто забезпечити адекватне розуміння твору та запобігти зайвим побічним асоціаціям.

Якісний аналіз виділення актуальної теми пов’язаний із інтерпретацією фактів, тобто науковим аналізом фактів у системі факторів, що породжують авторський твір і впливають на його сприймання аудиторією. Для визначення актуальної теми редактор застосовує методи: якісної оцінки теми; прогнозування читацьких реакцій.

Метод якісної оцінки теми застосовують для з’ясування можливої розбіжності між основною і головною, головною й актуальною темами або в разі, коли неможливо виділити потенційну головну тему через наявність багатьох мікротем. Застосування нього методу передбачає виконання таких операцій:

інтерпретацію головної теми в межах тематичної структури;

інтерпретацію соціальної ситуації, у якій був написаний твір, і мотиву написання;

включення теми в читацький контекст;

прогноз читацьких реакцій;

інтерпретацію комунікативної мети;

інтерпретацію комунікативного смислу.

У «штучності» творення комунікативної мети є загроза витворити неактуальну тему. Завдання редактора – визначити життєздатність авторської теми при заданій комунікативній меті, передбачити через аналіз змісту твору можливі небажані його впливи на аудиторію.

Для володіння технікою аналізу необхідно знати методи аналізу тематичної організації твору, інтерпретації актуальної теми, аналізу розкриття теми. Основною одиницею вираження теми є фраза, З фраз утворюється фрагмент. Під фразою необхідно розуміти мовні структури, які забезпечують повну або можливу предикацію змісту (ствердження або заперечення існування факту). Основним критерієм розмежування предикативних та напівпредикативних структур є здатність фрази реально або потенційно щось стверджувати або заперечувати.

Застосування методу пофразового визначення теми твору є зручним способом тематичного аналізу, оскільки цей метод дозволяє вловлювати різні тематичні відхилення, бачити загальну тематичну систему й структуру твору.

В основі аналізу розкриття теми лежить фактологічний аналіз, спрямований на визначення якісного і кількісного фактологічного забезпечення змісту, а також композиційно-архітектонічний аналіз, що включає організацію й вираження змісту твору.

Метод фактологічного членування змісту передбачає:

- визначення теми-поняття і його компонентів;

- поділ змісту згідно з визначеними рівнями

- системи компонентів.

Методи, які застосовуються для аналізу якості фактів, композиційно-архітектонічної організації змісту твору: зіставлення фактів; ранжирування фактів; підрахунків; експлікації логічних зв’язків; індукції змісту тощо.

Структура аналізу актуальності теми передбачає: інтерпретацію факторів написання матеріалу, зокрема комунікативної мети; аналіз мікротеми в системі інтерпретованих факторів.

Композиція і тема

Будова твору, або системно-структурна організація, у плані його змісту називається композицією. Змістові частини твору, з яких утворюється твір і які становлять його композицію, мають бути тематично однорідними. Композиція твору завжди тематично зумовлена. В ідеалі будь-який твір має бути однотемним і його композиція являє собою тематично однорідну структуру.

Композиція твору в межах конкретної теми зумовлена ще й стилем та жанром твору. В основі композицій усіх творів лежать елементарні типи змісту. Ці елементарні типи визначають логіку розгортання змісту: часова і просторова логіка для розповіді; аналітична логіка для опису; індуктивна або дедуктивна логіка для роздуму; експресивна логіка для заклику.

Редакторський композиційний аналіз змісту твору повинен задовольнятися трьома вимогами: будь-які части­ни твору на різних рівнях ієрархії змісту, включаючи рівень фраз, мають бути тематично однорідними; частини повинні бути логічно пов’язаними; вибір композиції повинен мати жанрово-стильову зумовленість.

Організація твору в плані вираження його змісту називається архітектонікою.

Зміст твору, його тема природно мають три форми виражен­ня: абстрактно-мовну, або вербальну, візуально-образну і чут­тєво-емоційну. Тема може одночасно існувати у трьох формах. З елементів цих форм та додаткових, зокрема графічно-знакових засобів, утворюють вторинну, архітектонічну форму існування твору, зокрема у вигляді тексту. Архітектоніка тексту має бути строго підпорядкованою змістові твору й виражати його компо­зицію.