Предмет застави повинен мати такі характеристики.

Кредитна угода.

Його основні розділи такі:

— свідчення і гарантії;

— характеристика кредиту;

— зобов’язуючі умови;

— умови, що забороняють;

— невиконання умов кредитної угоди;

— санкції у разі порушення умов.

 

6 основних видів банківських ризиків:

кредитний ризик;

ризик незбалансованої ліквідності;

ринковий ризик;

процентний ризик;

ризик недоодержання прибутку;

ризик неплатоспроможності.

 

До ризиків вищого порядку відносяться:

— ризик платоспроможності (банкрутства);

— кредитний ризик;

— процентний ризик;

— ризик ліквідності;

— інвестиційний ризик,

— валютний ризик;

— ризик концентрації вкладень;

— ризик концентрації залучених коштів.

До інших видів ризиків відносяться:

— ризик країни;

— трансфертний ризик;

— політичний ризик;

— ринковий ризик;

— операційний ризик;

— правовий ризик;

— ризик репутації;

— ризик зловживань.

Геп (GAP -розрив, дисбаланс) визначається як різниця між величиною чутливих активів (ЧА) у грошовому вираженні та величиною чутливих зобов’язань (ЧЗ) у грошовому вираженні:

GAP = ЧА – ЧЗ.

Геп може бути додатним, якщо активи, чутливі до зміни ставки, перевищують чутливі зобов’язання (ЧА > ЧЗ), чутливі зобов’язання перевищують чутливі активи (ЧА < ЧЗ). Коли чутливі активи та зобов’язання рівні — геп нульовий

 

Кумулятивний геп — це різниця між загальним обсягом чутливих активів і зобов’язань, які протягом часового горизонту можуть бути переоцінені.

Кумулятивний геп — це інтегральний показник, що відбиває ступінь ризику процентних ставок, на який наражається банк протягом розглянутого часового горизонту.

При оцінці ризику процентних ставок обчислюється коефіцієнт гепу як відношення чутливих активів до чутливих зобов’язань.

К = ЧА: ЧЗ.

 

індекс процентного ризику (ІВР). Він розраховується як відношення кумулятивного гепу (k GAP) у кожному з періодів до розміру працюючих активів (ПА) і виражається у процентах.

.

 

Абсолютна величина зміни маржі (прибутку) ∆П визначається:

∆П = ∆ r ∙ k GAP,

де ∆ r — зміни рівня процентних ставок.

Дюрація (оцінка середньозваженого строку погашення) стосовно всіх надходжень грошових коштів за активами та всіх виплат за пасивними операціями, які направляються вкладникам, кредиторам і акціонерам банку.

,

де DFIm — дюрація m -го фінансового інструмента, що входить до складу портфеля активів чи зобов’язань (m = 1, M);

Fim — ринкова вартість m -го фінансового інструмента;

М — кількість фінансових інструментів у портфелі.

 

 

Співвідношення між середньозваженими строками погашення активів та зобов’язань точніше відображається формулою:

,

де Д_а — зважений за вартістю надходжень строк погашення портфеля активів;

Д_з — зважений за вартістю виплат строк погашення портфеля зобов’язань;

З — загальний розмір (обсяг) портфеля зобов’язань;

А — загальний розмір (обсяг) портфеля активів.

Управління кредитним ризиком комерційного банку слід визначити такі етапи:

— розробка цілей і завдань кредитної політики банку;

— створення адміністративної структури управління кредитним ризиком і системи прийняття адміністративних рішень;

— вивчення фінансового стану позичальника;

— вивчення кредитної історії позичальника, його ділових зв’язків;

— розробка і підписання кредитної угоди;

— аналіз ризиків неповернення кредитів;

— кредитний моніторинг позичальника і всього портфеля позичок;

— заходи з повернення прострочених і сумнівних позичок і з реалізації застави.

Чинників, які збільшують ризик кредитних операцій комерційного банку, належать:

— надмірна концентрація — зосередження кредитів в одному із секторів економіки, виді кредиту;

— надмірна диверсифікація, яка призводить до погіршення якості управління за відсутності достатньої кількості висококваліфікованих фахівців зі знаннями особливостей багатьох галузей економіки та видів кредиту;

— валютний ризик кредитного портфеля;

— структура кредитного портфеля, якщо він сформований лише з урахуванням потреб клієнтів, а не самого банку;

— рівень кваліфікації персоналу банку.

При визначенні рівня кредитного ризику враховуються:

— репутація клієнта;

— можливість клієнта щодо погашення боргу;

— капітал клієнта;

— умови, в яких знаходиться позичальник;

— застава.

Коефіцієнти ліквідності

.

Якщо прийняти, що:

1. Оборотний капітал = Поточні активи – Дебіторська заборгованість;

2. Оборотний капітал = Гроші + Товарно-матеріальні запаси,

то можна отримати, що:

1) поточні активи = Оборотний капітал + Дебіторська заборгованість;

2) поточні активи = Гроші + Товарно-матеріальні запаси + Короткотермінова поточна дебіторська заборгованість;

3. Високоліквідні активи = Поточні активи – ТМЗ.

,

де N — частка вартості активу, яку можна отримати при негайній реалізації активу на ринку.

Показники прибутковості

Коефіцієнт дохідності по збуту:

.

Основний коефіцієнт дохідності:

.

Коефіцієнт прибутковості майна після вирахування відсотків та податків:

.

Ринкові

 

1. Дохід на одну акцію:

.

2. Дивідендний дохід на одну акцію у процентах:

.

3. Відношення ціни акції до прибутку на неї:

.

4. Відношення ринкової вартості акції до її балансової вартості:

.

Кредитна політика може бути:

— слабкою; до 30%

— помірною; 30-50%

— агресивною.більш 50% робочих активів

Залежно від фінансового стану позичальники поділяються на п’ять класів (А, Б, В, Г і Д).

Якість погашення боргу поділяється на три групи (добре, слабке, недостатнє).

Залежно від цих критеріїв кредити класифікують як:

— стандартні;

— під контролем;

— субстандартні;

— сумнівні;

— безнадійні.

Класифікація позичальників

Клас «А» — фінансова діяльність дуже добра і надалі проводитиметься на такому ж рівні (прибуткова та рівень рентабельності вищий, ніж середньогалузевий),

Клас «Б» — фінансова діяльність позичальника цієї категорії близька за характеристиками до класу «А» (тобто фінансова діяльність добра або дуже добра, рентабельність на середньогалузевому рівні, окремі економічні показники погіршились або мають незначні відхилення від мінімально прийнятних значень

Клас «В» — фінансова діяльність задовільна (рентабельність нижча, ніж галузевий рівень, деякі економічні показники не відповідають мінімально прийнятним значенням).

Клас «Г» — фінансова діяльність незадовільна (економічні показники не відповідають встановленим значенням) і спостерігається її нестабільність упродовж року; є високий ризик значних збитків; імовірність повного погашення кредитної заборгованості та процентів за нею є низькою.

Клас «Д» — фінансова діяльність незадовільна, є збитки (кредитна операція не забезпечена ліквідною заставою, показники не відповідають встановленим значенням, імовірність виконання зобов’язань з боку позичальника банку практично відсутня).

Категорія кредитної операції

Фінансовий стан позичальника (клас)	Обслуговування боргу позичальником (група)
	«добре»	«слабке»	«незадовільне»
А	стандартна	під контролем	субстандартна
Б	під контролем	субстандартна	сумнівна
В	субстандартна	сумнівна	безнадійна
Г	сумнівна	безнадійна	безнадійна
Д	безнадійна	безнадійна	безнадійна

 

Операції	Гарантії				Застава
	Кабінету Міністрів України, %	Урядів країн категорії «А», %	Міжнародних багатосторонніх банків, %	Банків з рейтингом не нижче, ніж «інвестиційний клас», забезпечені гарантії банків України, %	Майнових прав на грошові депозити, %	Державних цінних паперів, %	Недержавних цінних паперів, дорогоцінних металів, нерухомого майна та інших майнових прав, %	Рухомого майна, %
Стандартна	100	100	100	100	100	100	50	25
Під контролем	100	100	100	100	100	80	40	20
Субстандартна	50	100	100	100	100	50	20	10
Сумнівна	20	20	20	20	100	20	10	0
Безнадійна	0	0	0	0	0	0	0	0

 

 

Кредитна операція	Коефіцієнт резервування, %
Стандартна	2
Під контролем	5
Субстандартна	20
Сумнівна	50
Безнадійна	100

Розмір резерву визначається шляхом зваження суми коштів, що обліковується на кореспондентському рахунку окремого банку, на відповідний коефіцієнт резервування. А саме:

№ групи	Коефіцієнт резервування, %
1	0
2	2
3	10
4	20
5	30
6	40
7	50
8	100

Джерелом формування резерву під стандартну заборгованість є прибуток минулих років, відрахування до цього резерву провадяться щоквартально. За кредитами, що віднесені до інших груп — під контролем, субстандартними, сумнівними і безнадійними, — створюється спеціальний резерв, відрахування до якого відносяться до витрат комерційного банку.

 

Кредитна угода.

Його основні розділи такі:

— свідчення і гарантії;

— характеристика кредиту;

— зобов’язуючі умови;

— умови, що забороняють;

— невиконання умов кредитної угоди;

— санкції у разі порушення умов.

 

6 основних видів банківських ризиків:

кредитний ризик;

ризик незбалансованої ліквідності;

ринковий ризик;

процентний ризик;

ризик недоодержання прибутку;

ризик неплатоспроможності.

 

До ризиків вищого порядку відносяться:

— ризик платоспроможності (банкрутства);

— кредитний ризик;

— процентний ризик;

— ризик ліквідності;

— інвестиційний ризик,

— валютний ризик;

— ризик концентрації вкладень;

— ризик концентрації залучених коштів.

До інших видів ризиків відносяться:

— ризик країни;

— трансфертний ризик;

— політичний ризик;

— ринковий ризик;

— операційний ризик;

— правовий ризик;

— ризик репутації;

— ризик зловживань.

Геп (GAP -розрив, дисбаланс) визначається як різниця між величиною чутливих активів (ЧА) у грошовому вираженні та величиною чутливих зобов’язань (ЧЗ) у грошовому вираженні:

GAP = ЧА – ЧЗ.

Геп може бути додатним, якщо активи, чутливі до зміни ставки, перевищують чутливі зобов’язання (ЧА > ЧЗ), чутливі зобов’язання перевищують чутливі активи (ЧА < ЧЗ). Коли чутливі активи та зобов’язання рівні — геп нульовий

 

Кумулятивний геп — це різниця між загальним обсягом чутливих активів і зобов’язань, які протягом часового горизонту можуть бути переоцінені.

Кумулятивний геп — це інтегральний показник, що відбиває ступінь ризику процентних ставок, на який наражається банк протягом розглянутого часового горизонту.

При оцінці ризику процентних ставок обчислюється коефіцієнт гепу як відношення чутливих активів до чутливих зобов’язань.

К = ЧА: ЧЗ.

 

індекс процентного ризику (ІВР). Він розраховується як відношення кумулятивного гепу (k GAP) у кожному з періодів до розміру працюючих активів (ПА) і виражається у процентах.

.

 

Абсолютна величина зміни маржі (прибутку) ∆П визначається:

∆П = ∆ r ∙ k GAP,

де ∆ r — зміни рівня процентних ставок.

Дюрація (оцінка середньозваженого строку погашення) стосовно всіх надходжень грошових коштів за активами та всіх виплат за пасивними операціями, які направляються вкладникам, кредиторам і акціонерам банку.

,

де DFIm — дюрація m -го фінансового інструмента, що входить до складу портфеля активів чи зобов’язань (m = 1, M);

Fim — ринкова вартість m -го фінансового інструмента;

М — кількість фінансових інструментів у портфелі.

 

 

Співвідношення між середньозваженими строками погашення активів та зобов’язань точніше відображається формулою:

,

де Д_а — зважений за вартістю надходжень строк погашення портфеля активів;

Д_з — зважений за вартістю виплат строк погашення портфеля зобов’язань;

З — загальний розмір (обсяг) портфеля зобов’язань;

А — загальний розмір (обсяг) портфеля активів.

Управління кредитним ризиком комерційного банку слід визначити такі етапи:

— розробка цілей і завдань кредитної політики банку;

— створення адміністративної структури управління кредитним ризиком і системи прийняття адміністративних рішень;

— вивчення фінансового стану позичальника;

— вивчення кредитної історії позичальника, його ділових зв’язків;

— розробка і підписання кредитної угоди;

— аналіз ризиків неповернення кредитів;

— кредитний моніторинг позичальника і всього портфеля позичок;

— заходи з повернення прострочених і сумнівних позичок і з реалізації застави.

Чинників, які збільшують ризик кредитних операцій комерційного банку, належать:

— надмірна концентрація — зосередження кредитів в одному із секторів економіки, виді кредиту;

— надмірна диверсифікація, яка призводить до погіршення якості управління за відсутності достатньої кількості висококваліфікованих фахівців зі знаннями особливостей багатьох галузей економіки та видів кредиту;

— валютний ризик кредитного портфеля;

— структура кредитного портфеля, якщо він сформований лише з урахуванням потреб клієнтів, а не самого банку;

— рівень кваліфікації персоналу банку.

При визначенні рівня кредитного ризику враховуються:

— репутація клієнта;

— можливість клієнта щодо погашення боргу;

— капітал клієнта;

— умови, в яких знаходиться позичальник;

— застава.

Предмет застави повинен мати такі характеристики.

1. Високу ліквідність. Під ліквідністю у даному разі розуміють здатність заставленого активу до конвертації у грошові засоби.

2. Здатність до тривалого зберігання (щонайменше протягом терміну дії кредитного договору).

3. Відносну стабільність ринкових цін на заставлений предмет та наявність реальної вартості предмета застави.

4. Низькі витрати на зберігання (утримання) та можливу реалізацію застави.

Предметом застави можуть бути майно та майнові права. Залежно від об’єкта застави розрізняють кілька видів застави.

1. Застава товарно-матеріальних цінностей:

2. 2. Застава дебіторських рахунків:

3. 3. Застава цінних паперів:

4. 4. Застава векселів:

5. 5. Застава депозитів, що знаходяться у тому ж банку:

6. Застава нерухомості (іпотека):

7. 7. Застава дорогоцінних металів:

8. 8. Застава рухомого майна:

Заходи, спрямовані на мінімізацію втрат від кредитного ризику.

— лімітування;

— дотримання нормативів кредитного ризику;

— диверсифікація;

— концентрація;

— вивчення й оцінка якості сукупних активів банку;

— оцінка кредитоспроможності позичальника;

— отримання від клієнта достатнього і якісного забезпечення;

— оперативність при стягненні боргу;

— страхування кредитних операцій;

— визначення кредитної політики;

— підтримка оптимальної структури кредитного портфеля;

— формування резервів;

— застосування технології STOP LOSS;

Застосування технології Stop loss. Згідно з цією технологією визначається припустима гранична норма втрат по деяких операціях, на які банк іде свідомо задля збереження своєї клієнтури

— визначення рівня непокритого кредитного ризику;

— проведення ефективної цінової політики;

— інтенсивна робота з проблемними кредитами.