Навчально-науковий інститут економіки, менеджменту і права

Кафедра економіки підприємства

ПЛАНУВАННЯ І КОНТРОЛЬ НА ПІДПРИЄМСТВІ

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

для студентів IV курсу денної форми навчання та V заочної форми навчання (у т. ч. інтегрованої форми навчання) напряму підготовки 06.030504 «Економіка підприємства»

 

 

Рівне – 2013

Тема. Сутність планування і особливості його здійснення на підприємстві
План

1. Планування як наука.
2. Процеси планування.
3. Планування як функція управління підприємством.
4. Методи планових розрахунків.

 

За період становлення ринкових відносин процес планування в Україні отримав значний розвиток, який збагатився великим досвідом методологічних розробок, планових та прогнозних розрахунків, обґрунтованих рішень, які втілюються в практичну діяльність.
Необхідно зрозуміти сутність планування, як особову сферу діяльності людей. І тому планування як наука - це складова економічної науки, вона розглядає імовірне, аналізує, усуває розбіжності і планує майбутнє. Вивчає цілі організацій і підприємств, альтернативи і обґрунтування засобів використання обмежених ресурсів для досягнення поставлених цілей у майбутньому. При цьому необхідно знати кінцеву мету і з якою мірою результат наближений до неї.
Необхідно зробити правильну оцінку уже отриманих результатів, яка буте сприяти отриманню найважливіших економічних результатів. Вибір цілей і іх здійснення, для досягнення мети тісно пов’язані між собою. Цілі залежать від можливостей підприємства і обмежень на вибір засобів.
Методи планування грунтуються на дослідженнях: аналізі синтезі, дедукції та індукції, системний підхід, історичний підхід, комплексний підхід, методи експерименту, моделвання як макрорівні так і на мікро рівні.
До складу методів передбачається:
1.Історичний підхід- вивчення відносин планування як процесу, який знаходиться на стадіїї розвитку під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів. Освоєння багатого арсеналу методології народного господарства і його планування і використання корисного, може принести користь в нових умовах планування і ринкових перетворень.
Перший період це період “воєнного комунізму”(1918-1920). Його політика була направленна на зосереджування в руках держави важелів управління і рескрсів економіки, зменьшення сфери товарно- грошового обігу.
При переході у 1921 році політика “воєнного комунізму” була змінена новою економічною політикою (НЕП), яка базувалася на використанні товарно- грошових відносин, ринкових зв’язків між державою та дрібними господарствами. Завдяки матеріальних стимулів непу і планових заходів з організації сільськогосподарськго виробництва і забезпечення його машинами і механізмами вдалося за короткі строки востановить сільське господарство України.
У 20-х роках почався період розвитку планування, який обґрунтовувався науково: вивчався практичний досвід, прогнозування, використання кон’юктурний ринок.Ведучі планови орган був створений у 1921 році -Державний плановий комітет Совета Мінінстрів СРСР і в цьму ж році була створена Державна планова комісія Совета Міністрів Украінської соціалістичної республіки.
В кінці ХХ століття була зроблена спроба перестройки планування і управління. Основним курсом в плануванні було збільшення щорічного приросту національного доходу не меньш чим на 4%.

2.Системний підхід- розгляд системи планування виробництва як єдиного цілого, зі своїми законами розвитку; розділ системи на підсистеми і дослідження іх взаємозв’язку.
Принципи:
- динамічність системи;
- взаємодії, взаємозалежність явищ і елементів системи;
- комплексность;
- цілістність;
- ієрархічність;
- головна ланка.
3. Комплексний підхід- більш ширше поняття ніж системний підхід і реалізується за допомогою системного підходу. Це спільне використання методів дослідження, розгляд всієї сукупності цілей планування, розгляд різних проблем планування.
4. Дослідження- пошук методів і взаємозалежності соціально- економічних явищ дослідним шляхом.
5. Моделювання- створення такого аналогу процесу планування, в якому відображена мета досліду.
6. Метод спеціальних досліджень- соціологічні дослідження, кількісні виміри(вплив моральних стимулів на зріст продуктивності праці).
На макро- і мікрорінях складаються макро- і мікро- прогнози і планування з урахуванням стану і можливостей розвитку.
Методологія прогнозування може мати певні відмінності залежно від виду прогнозу:
- мета прогнозу;
- тривалістю часу, на який складається;
- об’єкт дослідження;
- отримання інформації;
- рівень управління.
Класифікація методів планування.
Вихідна позиція- ресурсний (за можливостями), ціловий (за потребами).
Принципи- екстраполяційний(при розробці планів минулі темпи і пропорції припускають, що буде збережено), інтерполяційний(встановлення цілей для досягнення в майбутньому).
Розрахунки показників- експериментально- статисчтичний, факторний, нормативний.
Узгодженість ресурсів та потреб- балансовий і матричний (побудова моделей взаємозв’язків виробничих підрозділів та показників).
Варіанти планів- одноваріантовий, поліваріантовий, економіко- математичні.
Спосіб виконання розрахункових показників- ручний, механізований, автоматизований.
Форма подання планових показників- табличний, лінійно- графічний, логіко - структурний.
Макроекономічне моделювання відображає процес, розвитку усіх галузей національної економіки і необхідно вибрати таку економічну теорію, яка б найповніше відображала особливості національної економіки. Відзнакою є і висока складність економічної системи, яка складається з складових елементів і взвємозв’язків між ними.
На мікрорівні відображається процес планування тільки тієї сфери, яка цікавить підприємства.
Вибір економічної теорії, залежить від від об’єктивних (політичних) і суб’єктивних чинників, а побудова моделі, яка буде відповідати економічному розвитку національної економіки може здійснюватися на теоритичних засадах однієї або комбінації економічних теорій(кейнсіанство, монетаризм, теорія раціональних очікувань). Розвиток національної економіки України відбувається на тлі монетаризму з досить дійовою грошовою політикою і кейнсіанства з жорсткою і не завжди ефективною податковою політикою.
Кейнсіанство: регульованість економічної системи- ринкова економіка в своїй основі недосконала, оскільки ринковий механізм не забезпечує саморегулйованості(адаптованості) економічної системи; державне регулювання- значне фіскальна політика і частково- грошова; значення і дієвість грошової політики- неістотне у зв’язку зі складністю і багатоетапністю фінансового механізму.
Монетаризм: регулюваність економічної системи-ринкова система високо адаптована і конкурентна;державне регулювання- незначне- головним чином грошова політика, шляхом встановлення певних правил; значення і дієвість грошової політики- значне за умови кваліфікованого використання фінансового механізму.)
Побудова концепції економічного розвитку залежить від від ряду чинників:
- форми державного устрою;
- політичної волі суспільства;
- дієвості державного владного апарату;
- стану макроекономічної системи на час розробки концепції.
У процесі планування здійснюється альтернативний вібір. По критеріям раціональності використання обмежених ресурсів, а також галузей знань- технічних, юридичних, соціальних, економічних.
З’ясовується який найбільш приємлемий вібір необхідно застосувати для отримання жаданого результату.
Процес управління підприємством складається з багатьох функцій:

1. планування;
2. організація;
3. координація та регулювання;
4. обліку;
5. котроль і аналіз;
6. активізація і стимулювання.

Процес управління - система функцій, яка носить названня управлінського циклу, а сама функція називається стадіями управлінського циклу.
1. Функція планування являється основою для приняття управлінських рішень і являє собою управлінську діяльність, яка передбачає розробку цілей і завдань з управління підприємством, атакож виявлення шляхів реалізації планів для досягнення цілей. Важливим єтапом в планування є - прогнозування, яке надає науковий підхід у розвитку виробництва, пошук рішень. І розглядається як підфункція планування.
2. Функція організації - це діяльність,я ка спрямована на створення і розвиток структури господарського механізму. Від об’єкту дослідження розрізнять організацію виробництва, організацію праці і управління(стадії управлінського циклу, процедури і операції управління).
3.Функція координації - усунення паралельності і дублюювання в роботі, узгодженність дій робітників.
4.Функція ругулювання - збереження режиму функціонування господарського механізму. Тому, що виробництво з різних причин потерпує зміни і може відхилятися від заданих завдань. Шляхом регулювання усуваються ці відхилення.
5. Функція обліку полягає в тому, що здійснюється збір інформації про стан господарської системи. І це є база для аналізу- комплексного вивчення виробничої сфериз ціллю підвищення ефективності виробництва шляхов виявлення резервів.
6.Функція активізації - це інтенсифікація праці і суспільної діяльності робітників на основі підвищення творчого потенціалу як самого робітника так і колективу.
Процес планування проходить чотирі етапи:
розробка загальних цілей;

1. виявлення конкретних цілей та завдань на визначений період;
2. виявлення шляхів і засобів іх досягнення;
3. контроль за отриманням поставлених цілей шляхом зіставлення планових показників з фактичним і ії коригування.

На заплановане рішення впливають слідуючі чинники:
- повнота і достовірність інформації про підприємство та його структуру;
- особисті якості робітників, їх спеціалізовані знання, ризик і гнучкість планових робітників;
- мотивація- співідношення особистих інтересів з цілями підприємства;
- можливості робітника, які дозволять виконати всі заходи для для підготовки і реалізації планових рішень;
- інформованість- підготовка, прийняття і реалізація рішень;
- допустимість-заходи, які передбачені плановим рішенням не повинні порушувати норми права і моралі;
- наявніст економічних моделей, комп’ютерізація, тенхнічні засоби.

 

 

Література.

 

1. Ильин А.И. Планирование на предприятии. В 2-х частях.- Минск: ООО”Мисанта”,1998.
2. Клейнер Г.Б. и др. Предприятие в нестабильной рыночной среде: риски, стратегии, безопасность/Клейнер Г.Б., Тамбовцев В.Л., Качалов Р.М.; под общ. ред. Панова С.А.-М.: ОАО “Издательство “Экономика”, 1997.
3. Ру Д., Сульє Д. Управління /Пер. з франц.-К. Основи, 1995.
4. Саати Т., Кернс К. Аналитическое планирование. Организация систем: пер. с англ.-М.:Радио и связь, 1991.
5. Хан Д. Планирование и контроль: концепция контролинга: пер с нем./Под ред. и предисл. Турчака А.А., Головача Л.Г., Лукашевича М.Л.- М.:Финансы и статистика,1997.

 

Тема2. Система планів підприємства

План

 

1. Формування системи планування на підприємстві.
2. Різновиди планів.
3. Зміст планів і організація іх розробки.

Однією з ключових функций управління є планування. Функція планування повязана із визначенням цілей розвитку та забезпеченням засобів і ресурсів для іх досягнення. Для більш повного передбачення майбутнього розвитку підприємства застосовується планування і прогнозування. Прогнозування та планування відрізняються тим, що характеризують різні ступені розвитку економіки, це хоча й взаємоповязані, однак відмінні форми передбачення її майбутнього стану. Прогнозування відрізняється від планування функціональним призначенням.
Прогнозування - обгрунтування можливих змін або якісного стану господарської системи в майбутньому, а також альтернативних шляхів і строків досягнення цього стану.
Система управління економікою склалася під впливом ряду чинників:
- перевага державної власності;
- жорстка система встановлення господарських зв’язків між підприємствами;
- обмеження самостійності суб’єктів господарювання;
- концентрація виробництва, орієнтація на народногосподарську ефективність;
- замкненість народогосподарського комплексу.
І задачами планування мають бути забезпечення прогресивних пропорцій, досягнення високих результатів, науково- технічний прогрес. При переході до ринкових відносин можна було вважати, що планування не потрібне, але це помилкове рішення і це доводить багатий досвід. Система планування є важливим важилем як на макро- так і на мікрорівнях.
Види планування:
Обов’язковості планових завдань:
1.Директивне і індикативне планування.
Директивна система планування, як кожна інша має свої недоліки і переваги.
Переваги:
- дає можливість сконцентрувати ресурси для рішення невідкладних проблем;
- націлює колектив на виконання конктретних завдань і посилює відповідальність за отримані результати;
- створює можливості для оптимізації принятих рішень в масштабі всієї економічної системи;
- дозволяє економити великі грошові кошти в торгівлі, рекламі за рахунок відсутності посередників;
- створює кращі умови для рішення за рахунок держави недоліків соціальної сфери;
- нівілірує діяльність монополістів, таких які можуть манипулювати цінами і об’ємом виробництва;
- усуває умови для різкого розслоєння населення.
Недоліки:
- відсутність достатніх стимулів для підвищення ефективності виробництва;
- створення можливостей для переваги політики над економікою;
- непередбачення конкуренції;
- відсутність достатніх стимулів для перетворення в життя досягнень НТП;
- обмеження в діях виконавців;
- більш низький з порівняням ринкового механізму господарювання загального рівня ефективності директивної системи і таким чином і рівень життя населення.
З практики планового управління розвиток економіки по характери впливу на об’єкт управління простежується два крайніх підходи:
директивний(адмінінстративно- командний);
індикативний(економічний, ринковий).
Важилем в директивному є влада, у другому- гроші. Відповідно директивні- владні важелі, які охоплюють закони, законодавчі акти, директивні завдання, заборони, квоти і регулювання цін.
Індикативне- вільні ціни, податки і податкові пільги, дотації і таке інше.
В залежності від долі директивних чи економічних чинників розпізнають плани чи директивні чи індикативні- або дуже регулююмі або дуже ліберальні.
Ступінь регулювання залежить від фази циклу розвитку. В фазі спаду економічного розвитку повинно бути переважно директивні важилі, в фазі розвитку економічні (лібералізовані).
В залежності від терміну:
2.Довгострокове(перспективне), середньострокове і короткострокове (поточне).
Довгострокове складається на 10, 15,20 років і включають довгострокову стратегію підприємства, яке включає всі аспекти діяльності підприємства. Перспективне планування відрізняється від прогнозування тим, що прогнозування- це процес який побудовано на вірогідності, науковому обґрунтуванні і дозволяє виявити альтернативні рішення.
Середньострокове плануванняздійснюється на протязі від 1 до 5 років.
Поточне планування складається на поточний період.
По складу планових рішень:
4.Стратегічне планування розраховано на довгостроковий термін. Приймаються рішення, про розширення виробництва та бізнесу, процеси задовільнення потреб споживачів. Основне завдання стратегічного планування полягає в створенні потенціалу виживання підприємства в умовах зовнішньої і внутрішньої середи.
Поточне планування згідно з Типовою методикою розробки техпромфінплану виробничого об’єднання, підприємства вміщували слідуючі розділи:

 

1. Виробництво і реалізація продукції.
2. технічний розвиток і організація виробництва.
3. Показники підвищення ефективності виробництва.
4. Норми і нормативи.
5. Капітальні вкладення і капітальне будівництво.
6. Матеріально- технічне забезпечення.
7. праця і кадри.
8. Собівартість продукції, прибуток і рентабельність.
9. Фонди економічного стимулювання.
10. Фінансовий план.
11. Соціальний розвиток.
12. Охорона природи і раціональне використання природних ресурсів.

В ринкових відносинах такий план і його склад визначає саме підприємство, в залежності від форми власності, галузі, системи обліку.
Тактичне планування- розгляд питань з створення заходів для реалізації нових можливостей. Оперативно- календарне планування - процес їх реалізації.
Оперативно - календарне планування- це заключний етап в плануванні. В процесі оперативно- календарного планування виконуються такі функції:
- виявляється час виконання окремих операцій з виготовлення виробу і встановлення терміну з передачі предметів праці цехам-постачальникам;
- виконується заявка на доставку до робочого міста матеріалів, заготівок, інструменту, приспособ які необхідні для виконання завдання;
- ведеться облік, контроль, аналіз і регулювання виробничого процесу.
ОКП- дозволяє скоротити перерви в русі предметів праці, забезпечує рівномірність і комплексність завантаження обладнання і виробничих площ, реагує на любі відхилення у виробничому процесі.
Бізнес- планування- оцінка цілеспрямованості впровадження заходів.
Вся система планування повинна бути направлена на отримання ефективних результатів і створення для цього найбільш вигідніших умов на підприємстві.
В основному все залежить від персоналу, який працює на підприємстві і вкладає свої знання, працю, вміння і навики. До планування відносяться працівники які складають плани роботи підприємства, співпрацюють з іншими відділами. Перед працівниками стоїть завдання в розробці стратегії підприємства, збалансованості довгосрочних і короткострокових планів, підвищення продуктивності виробництва і отриманні найбільшого результату діяльності.
Механізм планування необхідний для сукупності коштів і методів, за допомогою яких приймаються планові рішення і забезпечення іх реалізації. І складається механізм з апарату розробки цілей завдань підприємства:
- функції планування;
- методів пданування.
Різноманітність заходів планування, велика кількість зайнятих у цих процесах, жорстка взаємозалежність між окремими розділами планів зумовлюють необхідність викорнстання різних організаційних форм планування та цілеорієнтованого структурування процєсів планування на підприемствах. При такому підході до організації процесу планування мова йде насамперед про встановлення часових та просторових точок, до яких привязуються певні роботи зі складання, координації, затвердження планів, видавання плановнх завдань, контролю за внконанням планів конкретными керівникамн.
Ефективна організація процесу планування передбачає здійсиення таких заходів:
- облік усіх об'єктів планування і заходів з планування таїх групування за плановыми комплексами згідно із структурою системи планування, а також облік об'єктів контролю;
- передача суб'єктам планування вихідних даних з плануван­ня (контрольні цифри, прогнози стану зовнішнього середовигца, результатианалізу діяльності підприємства), інструктивних матеріалів, нормативно-методичної документації з планування;
- встановлення графіка розробки розділів плану та їх координації, затвердження планів за прийнятою системою.
Внутрішньофірмове планування здійснюється різннми організаційнимиформами та методами, які суттєво впливають на обгрунтованість планів на всіх рівнях іх розроблення.
Організація процесу планування передбачає поділ його на такі складові:

 

• планування генеральних цілей;
• стратегічне планування;
• оперативне планування;
• зведене планування.

При цьому залежно від типу організацінної структури підприсмства зміст може дещо змінюватись.

Організація процссів генерального цільового планування. Ця робота проводиться правлінням чи директоратом за участю керівників підрозділів та полягае у визначенні попередніх цілей. Оскільки генеральне цільове планування проводиться на базі загальнофірмових економіко-математичних моделей, то воно є тільки визначенням попередніх цілей, тому що розрахунок остаточних значень цільових показників можливнй тільки після закінчення процесу загальнофірмового планування.
До послідовного планування генеральних цілей доцільио приступати на початку поточного господарського року та закінчувати його в першому кварталі. Після цього план генеральних цілей підлягає перевірці та затвердженню у формі попередпього цільового плану.
Такий порядок організації процесів генерального цільового планування приблизно однаковнй як для підприємств з функціональною організаційною структурою, так і для підприємств з дивізіональною організаційною структурою. Деякі відмінності пов'язані із певними змінами часових параметрів. Строки виконання робіт набагато жорсткіші при дивізіональних структурах, що передбачає швидше доведения попередніх генеральних цілей до підрозділів у формі вихідних пунктів для стратегічного планування.
Організація процесу стратегічпого планування. Стратегічне планування починається паралельно з останнім етапом поперед-нього генерального цільового планування. Цей процес охоплює планування полів бізнесу, продуктових програм і потенціалу, а також організаційно-правової форми та структури підприємства і системи управління.
Планування полів бізнесу та великих проектів готується за сприяння центральних відділів стратегічного планування. Дрібніші планові об'єкти плануються децентралізовано, але оцінюються та затверджуються центральними (вищіши) органами управлін-ня підприємством. Такнй підхід характерииіі для будь-яких органі-заційних структур.
Організаційно-управлінська система планується переважно вищим керівництвом підприємства. Процес стратегічного плану­вання повинен бути завершеним до середини планового періоду.
Стратегічне планування може мати довго- та середньотєрміновий характер, воно проводиться не тільки періодично впродовж якогось періоду, але й постійно протягом всього року. Оскільки стратегічне планування є базою для оперативного планування, воно повинне закінчуватися приблизно в середині третього квар­талу поточного року, це особливо стосується тих об'єктів, котрі будуть плануватись уже на наступному етапі.
Організація процесу оперативного планування. Процес опера­тивного планування слід починати в третьому кварталі поточно­го року та закінчити орієнтовно на початку четвертого кварта­лу. Остаточне затвердження слід провести в другій половині чет­вертого кварталу, тобто на завершальному етапі планування. Частково процес оперативного планування здійснюсться пара­лельно із стратегічним. Переважно оперативне планування про­водиться в децентралізованому порядку (за винятком плануван­ня продуктової програми та деяких проектів), хоч може ініціюватись і центральним органом планування.

Література.

 

1. Горемыкин В.А., Бугулов Э.Р., Богомолов А.Ю. Планирование на предприятии. Учебник.-М.:Информ.-издат.Дом “Филинъ”,1999.
2. Совершенствование планирования на промышленном предприятии/Грещак М.Г., Минин Л.В., Белик Н.Г., Гончарук П.Д.-К.Техника, 1983.
3. Хан Д. Планирование и контроль: концепция контролинга: пер с нем./Под ред. и предисл. Турчака А.А., Головача Л.Г., Лукашевича М.Л.- М.:Финансы и статистика,1997.
4. Экономика предприятия: Учебник / Под ред. Волкова О.И.-М.: ИНФРА-М,1997.

 

Тема3. Маркетингові дослідження, планування збуту і контролю продукції

План

 

1. Формування плану збуту продукції.
2. Планування реклами.
3. Планування збуту продукції і здійснення контролю (етапи контролю).

 

В ринкових умовах виробництво продукції, збільшення обсягу виробництва важливий фактор розвитку підприємства, але найголовніше для підприємства реалізація і продукції і задоволення потреб споживача. для цього на підприємстві необхідні маркетингові дослідження- вивчення попиту покупців служить основою для планування збуту продукції та здійснення контролю за збутом продукції.
Маркетингові дослідження це вивчення ринку, його структуризація(сегментація),вибір таких сегментів ринку, які прийнятих для підприємства, вивчення асортименту і номенклатури для ринку, розробка стратегії виходу на ринок, реклама, збут, політика ціноутворення.
Для досягення своєї мети підприємство розробляє стратегію і тактику.
Стратегія-ринок, на якому виступає підприємство, особливості поведінки підприємства на ринку, склад і обсяг продукції, розробка нової продукції, форми і методи реклами, доставки і збуту продукції, ціна на продукцію тактика- реалізація маркетингової політики за допомогою конкретних оперативних рішень. При цьому необхідно постійно вивчати ринок і аналізувати. Головний показник планування збуту - попит на продукцію і, тобто потреба в ній,я ка забезпечена купівельною спроможністю покупця. У процесі аналізу попит поділяється на відповідні рівні:
- необмежений(попит істотно перевищує пропонування);
- задовільний(відповідає можливостям підприємства- стабільний);
- обмежений(нижчий за оптимальні можливості підприємства);
- нерегулярний (коливається в часі під впливом крнкретних факторів).
Ринок можна поділити на сегменти(на групи покупців). Той чи інший сегмент складається з покупців даного товару і мають близькі мотиви для купівлі товару.
Планування збуту продукції розглядає слідуючі питання:
- скільки продукції планує продавати підприємство;
- кому і яким чином;
- що необхідно підприємству для просування продукції на ринок.
Маркетингові дослідження повинні включати в себе аналітичну роботу з аналізу споживажа (його характер і вимоги щодо продукції). При вивченні попиту на продукцію визначається загальна місткість ринку протягом планового періоду:

О= Кп СКП СЦ, (3.1)
де Кп- кількість покупців товару;
СКП- середня кількість покупок одного покупця;
СЦ- середня ціна товару.
Аналітична робота повинна отримувати найбільш ефективніший результат від збуту продукції. При цьому аналізується спосб виробництва, термін служби, упаковка і стиль виробу, правила користування,, прибуток від продажу, конкурентоспроможність, швидкість продаж.
При плануванні збуту продукції важливу роль грає життєвий цикл в який буде вироблятись продукція та реалізовуватись.
Етап0- етап розробки товару, на цьому етапі збут продукції відсутній, підприємство тільки несе витрати на виготовлення, підготовку і освоєння;
Етап1- стан введення на ринок, товар з’являється на ринку, обсяг збуту невеликий привисоких маркетингових витратах, прибуток від’ємний;
Етап2- етап росту, на цьому етапі товар затверджується на ринку і підприємство отримує прибуток;
Етап3- етап зрілості, товар приймається споживачем, прибуток великий;
Етап4- етап насичення, на цьму етапі іде перенасичення споживчого ринку і вразі необхідності треба знизити ціну, щоб утримати покупців, прибуток зменьшується;
Етап5- етап занепаду, прибутк не отримується ітому товар необхідно вивести з ринку.
Підприємства частіше виготовляють декілька видів товару. Підприємству необхідно весь час аналізувати весь портфель заказів умови росту та конкурентоспроможності товарів для загальної оцінки перспективи підприємства.
Фактори попиту, які впливають на збут продукції:
1. ціна товару, якість і упаковка, сервісне обслуговування, канали поширення, місцеположення підприємства, фірмовий асортимент;
2. реклама, діяльність продавців і торгових агентів.
Збут продукції і його ціна взаємозалежні. Якщо дуже низька ціна на продукцію, то може скластися враження, що продукція низької якості, хоть вона і відповідає усім вимогам. Дуже велика ціна відлякує покупців і призводить до скорочення обсягу продаж. Тому слід бибрати чітку стратегію на свої товари. Тому необхідно чітко визначитися з ціною порівняти її з конкурентами, розглянути транспортні витрати, складування і збереження, розмір прибутку. Правильно розрахована ціна зробить більш доступним товар для споживача і дозволить розширити сфери збуту продукції. Але на практиці підприємства не завжди акумулюють ціною як параметром впливу на збут.
Упаковка необхідна для транспортування, збереження, придання товару більш привабливого виду іупаковка- це складова якості товару.
Якість один із головних параметрів товару, який впливає на збут продукції. Але процес підвищення якості потребує додаткових витрат- це удосконалення технології, закупка обладняння, використання нових технологій, автоматизація ліній виробництва і т.і. Але при цьому підприємство отримує перевагу при збуті продукції.
Сервісне обслуговування- навантажування товару сервісне обслуговування, кредит, доставка довару, гарантія та інш.
Вибір каналів розподілу товару- форми каналів жалежать від властивостей товару, розміру партій, зберігання, обслуговування та інш.
Місцезнаходження підприємства.
Широкий діапазон отримала реклама у збуті продукції. Реклама- це цілеспрямована дія в розголосі інформації про товар, його властивості.
Види реклами:
- інформаційна(інформація про товари та послуги);
- переконуюча;
- нагадуюча(нагадує протовар, місце його продажу);
- підкріплююча(підтверджує ефективність товару);
- фірмова реклама(реклама підприємства, підкреслює статус фірми, його успіх на ринку).
Основні засоби реклами- телебачення, газети, радіо, слайди, журнали і т. і.
Споживачі також здійснюють продвиження товару, для них влаштовують демонстрації, вікторини, конкурси, дігустації, екскурсії, ярмарки, виставки і надають безконштовні зразки.
Збільшеннь збуту продукції сприяє і вчасна доставка товару споживажеві. Це також залежить від виду товару, наявність його зберігання, від пунктів реалізації. Таким чином підприємство розробляє канали найбільш прємлимі для збуту продукції.
В результаті аналізу формуються заходи з приводу збуту товару, виявляються конкретні шляхи, засоби продажу, шляхи доставки.
Після реклами визначають план збуту продукції.при цьому зараховують зміни нереалізованих залишків на початок і кінець періоду.
Залишки нереалізоіваної продукції включають:
1) запаси готової продукції на складі постачальника;
2) товари відвантажені споживачеві, але не оплачені.
Залишок готової продукції на початок планового періоду на складі визначається за даними на кінець звітного періоду, на кінець планового періоду за нормативом власних обігових коштів на плановий період. Оскільки у складі обігових коштів продукція рахується за плановою виробничою собівартістю, то для включення в розрахунок залишків її необхідно привести у вартість за оптовими цінами за допомогою коефіцієнта- відношення ТП в планових цінах до її виробничої собівартості.
Встановленнянормативу готової продукції на складі в дня, тосума обігових коштів визначається-множення середньодобового випуску продукції у вартісному виразі на норматив продукції на сладі у днях.
Залишки відвантаженої, але не сплаченої продукції визначаються за даними на кінець звітного періоду, ана кінець планового періоду розраховуються на основі встановленого за фактичними даними минулих періодів співвідношенням між залишками відвантаженої продукції, але не сплаченої, і залишками готової продукції на складі.
Після всіх розрахунків визначається план реалізації продукції:

РП=ТП+НРП_Н-НРП_К, (3.2)

де РП- плановий обсяг реалізації продукції (тис.грн.),
ТП- плановий обсяг товарної продукції(тис.грн.),
НРП_Н- залишки нереалізованої продукції на початок планового періоду(тис.грн.),
НРП_К- залишки нереалізованої продукції на кінець планового періоду(тис.грн.).

Плановий обсяг збуту продукції визначається у діючих цінах на час складання плану.
Фактичний обсяг реалізованої продукції визначається- за фактично- діючими цінами протягом звітного періоду(необхідно для розрахунку валового прибутку від реалізації продукції); за плановими уцінами- для оцінки виконання плану по збуту продукції.
Витрати на збут продукції включаються у собівартість продукції і всієї реалізованої продукції. Витрати пов’язані зі збутом продукції, плануються і визначаються фактично за звітний період і включаються у кошторис витрат. На конкретну продукцію витрати відносяться по різному в залежності від того, які це витрати: прямі чи непрямі.
Прямі ена окремі види виробу- витрати на тару, пакування, рекламу, транспортування.
Непрямі- комісійні виплати організаціям збуту, дослідження ринку, проведення ярмарків, презентацій товару та інш.
Збільшення ціни товару залежить від каналів збуту.
Підприємства часто стимулюють збут продукції за допомогою- реклами, видачі премій, купонів зі знижкою ціни і т. інш. Ця політика проводить стосовно тих товарів, по яких можна підвищити попит і таким чином збільшити збут і прибуток підприємства. Але якщо попит зменьшується, то підприємство приймає рішення з обмеження виробництва товару і виносить рішення про впровадження нового товару на який є попит.

Етап контролю: орієнтований на результат контроль за реалізацією продукції

Контрольні розрахунки необхідні для доповнення орієнтованих на результат планових розрахунків. Періодичні контрольні розрахунки після закінчення кожного планового періоду й після вирахування обсягу фактично реалізованої продукції дозволяють визначити відхиленняміж плановими й фактичними результатами в тій мірі, у який ці відхилення пов’язані зі змінами в запланованій і реалізованій програмах або наскільки вони пов'язані зі змінами ситуації ухвалення рішення при плануванні виробничої програми. Інтерес представляють також очікувані відхилення, одержувані шляхом порівняння планових й очікуваних результатів.
Результати короткострокових контрольних розрахунків дозволяють провести аналіз причин відхилень.У центрі уваги при цьому перебувають відхилення від плану сум покриття по окремих продуктах і продуктових групах. Результати такого аналізу дають керівництву підприємства подання про надійність використаних у планових розрахунках внутрішніх і зовнішніх даних, а також про можливих факторів, які вплинули на реалізацію запланованої програми реалізації, які можуть виявитися знову.
Завдяки аналізу причин відхилень можна проводити аналіз наслідківі розробляти необхідні коригувальні заходи, наприклад по скороченню непродуктивних матеріальних витрат, розробці більше точних нормативів витрат або поліпшенню обліку сезонних коливань попиту для оцінки обсягів збуту. Такий аналіз дозволяє підвищити якість планування реалізації продукції в майбутньому.
Контрольні розрахунки дають можливість розкласти загальне відхилення між плановими й фактичними сумами покриття реалізованої продукції на компоненти й аналізувати їх окремо.
Однак загальне відхилення фактичних сум покриття за період від планових не можна однозначно розкласти на складові, оскільки це загальне відхилення обумовлене багатьма причинами.
Доцільно розділити загальне відхилення на наступні приватні величини:
а) зміна результату внаслідок зміни встановлених програмою обсягів (відхилення за структурою програми);
б) зміна результату внаслідок зміни заданих цін (відхилення за цінами),
в) зміна результату внаслідок зміни заданих витрат (відхилення по витратах).
Різні приватні відхилення визначаються як для окремої продукції, так і для програми в цілому. Визначення приватних відх