Подвійний запис, її суть і значення. Кореспонденція рахунків і бухгалтерські проводки.

Подвійний запис є унікальним засобом методу бухгалтерського обліку. Її застосування сприяло розвитку приватного капіталу. Система подвійного запису почала використовуватися в практиці обліку в 13-14 століттях. Узагальнення досвіду ведення обліку за допомогою подвійного запису, на думку багатьох дослідників історії обліку, зроблено в книзі «Про рахунки і записи» Луки Пачолі, що вийшла у світ в 1494 р.

Подвійний запис – це спосіб відображення господарської операції, за допомогою котрого обидва явища, викликані операцією, показуються взаємопов'язано на двох сетах по дебету одного і кредиту іншого рахунку в однаковій сумі.

Для того, щоб показати, як реєструються господарські операції в системі бухгалтерських рахунків, необхідно провести аналіз господарської операції, в результаті якого складається бухгалтерська проводка.

Аналіз господарської операції (правило подвійного запису)

1. Розкрити характер операції.

2. Проаналізувати зміст операції.

3. Визначити рахунки, взаємопов'язані з цією операцією і їх характеристики по відношенню до балансу (кореспонденція рахунків).

4. Скласти бухгалтерську проводку.

5.Показать вплив операції на рахунки.

Кореспонденція рахунків – форма вираження взаємозв'язку між рахунками, що виникає при відображенні в них подвійного впливу, спричиненого господарською операцією. Взаємопов'язані рахунки при цьому називаються кореспондуючими.

Формула кореспонденції рахунків

Дебет (шіфр) Кредит (шіфр) - Сума

Бухгалтерська проводка (проводка) - зареєстрована в журналі завершена господарська операція із зазначенням номера кореспондуючих рахунків і суми. Бухгалтерська проводка завжди складається на підставі банківського документа.

Бухгалтерські проводки бувають:

• прості і складні;

• початкові (звичайні), регулюючі (коригувальні) і заключні.

•

Характеристика Плану рахунків комерційних банків України.

План рахунків – систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, який використовується для реєстрації банківських операційю

Основні вимоги до бухгалтерському Плану рахунків:

1. Детальний і повний облік усіх банківських операцій.

2. Своєчасна обробка і накопичення детальної інформації.

3. Відображення повної і достовірної інформації для всіх категорій користувачів.

У структурі Плану рахунків можна виділити три частини, взаємопов'язані між собою:

• Балансова частина;

• Позабалансова частина;

• Доходи та витрати.

Бухгалтерські рахунки в Плані рахунків згруповані в 9 класів.

Балансова частина об'єднує перші п'ять класів, на їх основі складається Балансовий звіт банку.

Друга частина включає Доходи і витрати. На підставі рахунків цих класів складається Звіт про фінансові результати.

Третя частина містить позабалансові рахунки.

Фінансовий результат, який відображається по 5 класу визначається як різниця рахунків 6 і 7 класу, що свідчить про логічні зв’язки між частинами Плану рахунків.

Умовні зобов'язання і вимоги, що враховуються на позабалансових рахунках, можуть стати реальними вимогами або зобов'язаннями банку.

Рахунки всіх трьох частин предназанчені для ведення фінансового обліку.

Восьмий клас містить рахунки для ведення управлінського обліку. Рахунки управлінської бухгалтерії використовуються для визначення собівартості банківських продуктів, а також ефективності роботи окремих функціональних підрозділів. Вони дозволяють накопичувати інформацію для прийняття тактичних і стратегічних рішень менеджерами та керівництвом банку.

Угруповання бухгалтерських рахунків в балансовій частині зроблена за принципами:

За видами контрагентів (міжбанківські виділені в 1-й клас, клієнтські у 2-й. Усередині кожного класу рахунки об'єднані за видами контрагентів);

За видами операцій банку (казанчейскіе операції в 1-му класі, розрахункові і кредитні 2-й клас, операції з цінними паперами 3-й клас, внутрішньобанківські 3-й і 4-й клас);

За принципом ліквідності (активи 1-го - 4-го класу розміщуються за ступенем зменшення ліквідності банку, зобов'язання - від засобів до запитання також до довгострокових.) По 9-му класу 3=й групи - ризикові операції, документи та цінності в розрахунках, контррахунки.

Структура. Кожен клас включає рахунки 2-го, 3-го,4-го порядку. Всі вони відносяться до синтетичних рахунків і відрізняються ступенем деталізації інформації про об'єкти обліку.

Рахунки 1 порядку - однозначні (клас).

Рахунки 2 порядку - двозначні (розділ).

Рахунки 3 порядку - тризначні (група).

Рахунки 4 порядку - чотиризначні (балансовий рахунок).

Правильне розуміння принципів, закладених у побудову Плану рахунків полегшує проведення аналізу банківської операції і банківської діяльності в цілому.

Особливості Плану рахунків:

1. Мультивалютність. Операції в інвалюті обліковуються за тим же рахунками що й операції в гривні. Зв'язок між операціями в інвалютах і національній валюті забезпечується технічними рахунками валютної позиції і гривневого еквівалента валютної позиції.

2. Подвійний запис по позабалансових рахунках.

3. Велика кількість параметрів аналітичного обліку.