Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Загальна характеристика методу
Ігрова терапія — метод психотерапевтичної дії на дітей і дорослих з використанням гри. У основі різних методик, описуваних цим поняттям, лежить визнання того, що гра сравляє сильний вплив на розвиток особи. У сучасній психокоррекції дорослих гра використовується в груповій психотерапії і соціально-психологічному тренінгу у вигляді спеціальних вправ, завдань на невербальні комунікації, розігруванні різних ситуацій тощо. Гра сприяє створенню близьких стосунків між учасниками групи, знімає напруженість, тривогу, страх перед навколишнім, підвищує самооцінку, дозволяє перевірити себе в різних ситуаціях спілкування, знімаючи небезпеку соціально значущих наслідків. Характерна особливість гри — її двоплановість, властива також драматичному мистецтву, елементи якого зберігаються в будь-якій колективній грі: 1. Гравець виконує реальну діяльність, виконаня якої вимагає дій, пов'язаних з вирішенням цілком конкретних, часто нестандартних задач. 2. Ряд моментів цієї діяльності носить умовний характер, що дозволяє відвернутися від реальної ситуації з її відповідальністю і численними обставинами. Двоплановість гри обумовлює її розвиваючий ефект. Вперше на психокорекційний вплив гри звернули увагу при роботі з дітьми. Психокорекційний ефект ігрових занять у дітей досягається завдяки встановленню позитивного емоційного контакту між дітьми і дорослими. Гра коригує пригнічувані негативні емоції, страхи, невпевненість в собі, розширює здібності дітей до спілкування, збільшує діапазон доступних дитині дій з предметами. Відмінні ознаки розгортання гри — швидко змінювані ситуацій, в яких опиняється об'єкт, і таке ж швидке пристосування дій до нової ситуації. Структуру гри складають ролі, узяті на себе учасниками гри; ігрові дії як засіб реалізації цих ролей; ігрове вживання предметів — заміщення реальних предметів ігровими (умовними); реальних стосунків ігровими. Одиниця гри і в той же час центральний момент, об'єднуючий всі її аспекти, — роль. Сюжетом гри є відтворена в ній область дійсності. Змістом гри виступає те, що відтворюється дітьми як головний момент діяльності і стосунків між дорослими в їх дорослому житті. В грі відбувається формування довільної поведінки дитини і її соціалізація.
Від початку ігрова терапія була взаємодією дорослого з дитиною на власних умовах останньої, коли їй надається можливість вільного самовираження з одночасним прийняттям її відчуттів дорослими. З часом сфера застосування ігротерапії значно розширилася. Є досвід проведення короткострокової і довгострокової ігрової терапії, а також організації ігротерапії в малій групі дітей в умовах навчально-виховних установ. Останнім часом ігротерапія використовується і при роботі з дорослими, зокрема в психологічних тренінгах. Загальні покази до проведення ігротерапії: соціальний інфантилизм, замкнутість, нетовариськість, фобічні реакції, надконформність і надслухняність, порушення поведінки і шкідливі звички, неадекватна статеворольова ідентифікація у дітей і дорослих, чи несформаваність певної навички при надмірному Его-контролі у дорослих. Ігрова терапія виявилася ефективною при роботі з дітьми різної діагностичної категорії, окрім повного аутизму і неконтактної шизофренії. Ігротерапія ефективна як допомога при висмикуванні волосся; корекції селективного мутизму; агресивності у поведінці; як засіб поліпшення емоційного стану дітей після розлучення батьків; дітей, що піддаються насильсту і покинутих дітей; зниження страхів; стресу і тривожності у госпіталізованих дітей; при корекції складнощів при читанні; поганій успішності дітей із проблемами в навчанні; відставання в мовному розвитку; интеллектуальному і емоційному розвитку розумово відсталих дітей; лікуванні заїкання; полегшенні стану при психосоматичних захворюваннях (бронхіальна астма, нейродермія, коліт язви, дискінезії жовчовивідних шляхів та ін.), покращенні «Я-концепції»; зниженні тривоги при розлуці з близькими. Основні психологічні механізми коррекциоїного дії гри: 1. Моделювання системи соціальних стосунків в наочно-дійовій формі в особливих ігрових умовах, наслідування ним дитиною і орієнтування в цих стосунках. 2. Зміну позиції в напрямі подолання пізнавального і особистого егоцентризму і послідовної децентрації, завдяки чому відбувається усвідомлення власного «Я» в грі і зростає міра соціальної компетентності і здібності до вирішення проблемних ситуацій.
3. Формування (разом з ігровими) реальних стосунків як рівноправних партнерських стосунків співробітництва і кооперації між дитиною і однолітком (чи дитиною і дорослим, дорослим і дорослим), що забезпечують можливість позитивного особистісного розвитку. 4. Організація поетапного відпрацювання в грі нових, більш адекватних способів орієнтування в проблемних ситуаціях, їх інтеріорізация і засвоєння. 5. Організація орієнтування на виділення емоційних станів, що переживаються клієнтом, і забезпечення їх усвідомлення завдяки вербалізації і відповідно усвідомленню значення проблемної ситуації, формування її нових значень та навичок у ній. 6. Формування здатності до довільної регуляції діяльності на основі підпорядкування поведінки системі правил, що регулюють виконання ролі. Основні функції психолога, що веде ігрові заняття з дитиною: 1. Створення атмосфери прийняття дитини. 2. Емоційне співпереживання дитині. 3.Віддзеркалення і вербалізація її відчуттів і переживань в максимально точній і зрозумілій дитині формі. 4.Забезпечення в процесі ігрових занять умов, що актуалізуюють переживання дитиною відчуття досягнення власної гідності і самоповаги.
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2021-12-15; просмотров: 92; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.138.33.87 (0.005 с.) |