Поняття активності і діяльності. Структура діяльності

 

 

У сучасних визначеннях психічного вказується на головну властивість психіки – активність.

Активність визначається як загальний стан психічної мобілізації, готовності організму, посилення фізіологічних діянь, тобто енергетична мобілізація організму в цілому.

Активність живих істот зовні виявляється в різних формах поведінки, які залежать від рівня історичного та психічного розвитку живого організму, тобто поведінка визначається особливостями діяльності живих істот.

Діяльність визначається як активний цілеспрямований процес. Людська діяльність – це активність людини, спрямована на досягнення свідомо поставленої мети.

Мета – це образ бажаного, свідомого, результату, тобто того результату, який повинен бути досягнутий у ході виконання дії. Зверніть увагу на те, що мета (ціль) завжди свідома.

Діяльність людини має складну ієрархічну будову. Вона складається з декількох рівнів: рівня особливих діяльностей (чи особливих видів діяльності); рівня дій; рівня операцій і рівня психофізіологічних функцій, під яким в теорії діяльності розуміється фізіологічне забезпечення психічних процесів (до них відноситься ряд здатностей нашого організму: здатності до відчуття, до утворення і фіксації слідів минулих впливів, тобто пам’ять, тощо).

Дія – це процес, спрямований на реалізацію мети. Спосіб виконання дії називається операцією. Операції характеризують технічну сторону виконання дії.

Джерелом активності особистості і її діяльностей є потреби.

 

Потребами називаються психічні стани, пережиті людиною, коли вона відчуває якусь певну потребу у чому-небудь чи в кому-небудь. Потреби людини можна поділити на матеріальні (в одязі, їжі) і духовні (у книзі, музиці тощо).

Ієрархія потреб за концепцією А. Маслоу

 

Потреба в самовираженні (самоактуалізації)

 

Пореба в повазі

(успіх, самоповага, статус, престиж)

 

Соціальні потреби

(потреби в приналежності до певної соціальної групи, коханні, дружбі та ін.)

 

Потреба в безпеці

 

Фізіологічні потреби (спрага, голод, сон, сексуальні)

Нижчий рівень складають фізіологічні потреби (голод, спрага й ін.), які, як вказує А. Маслоу, завжди характерні людині. Це первинні потреби людини, задоволення яких є життєво важливим для всіх живих організмів.

Другий рівень – потреба в самозбереженні, безпеці (фізичної, психологічної). Потреба в безпеці спонукає індивіда до діяльності, що забезпечить організму недоторканність, безпеку, нормальні і зручні умови життя.

Важливі і невід'ємні потреби в любові, взаєморозумінні, причетності до групи – соціальні потреби. Потреба в приналежності і коханні схиляє людину бути членом групи, спілкуватися, щоб уникнути самітності, одержати підтримку.

У «ієрархії потреб» А. Маслоу виділяє потребу в повазі, особливе визнання компетентності, Дана потреба виявляється в прагненні досягти значного, шанованого становища в суспільстві, домогтися визнання.

Найвища потреба – потреба у самореалізації, самовираженні – стає актуальною в поведінці людини за умови повного задоволення потреб нижчого порядку.

У ході діяльності відбувається зустріч потреби з її предметом. Процес

 

«пізнавання» потребою свого предмета одержав назву опредмечування потреби.

В акті опредмечування народжується мотив. Мотив і визначається як

 

предмет потреби. Зверніть увагу на те, що під предметом задоволення потреб розуміють не лише матеріальні, а і духовні, ідеальні речі. Мотив –  це  те, заради чого відбувається дія. Мотив виступає як форма прояву потреби.

На відміну від потреб мотиви потенційно усвідомлювані, тобто можуть бути усвідомлюваними і неусвідомленими.

З активністю та діяльністю живих організмів зв’язують  розвиток психіки, а також формування свідомості людини.