Склад і структура особистості

 

План

 

1. Поняття «людина», «особистість», «індивід», «індивідуальність».

 

2. Теорії особистості.

 

3. Психологічна структура особистості.

 

4. Саморегуляція особистості.

 

5. Спрямованість особистості.

 

Людина, особистість, індивід, індивідуальність

 

Поняття «особистість» широко використовується як у різних суспільних науках, так і в повсякденному житті. Коли характеризують якусь людину, то говорять про неї або як про особистість, або як про індивіда, або як про індивідуальність. У психології ці поняття розрізняються.

 

 

Людина – це біологічна істота, наділена, на відміну від інших тварин, свідомістю й мовою, здатністю працювати,

оцінювати навколишній світ і активно його перетворювати.

 

 

Конкретну людину з усіма її характерними ознаками позначають поняттям «індивід».

 

 

Особистість – системна соціальна характеристика індивіда, в якій відображається предметна діяльність та спілкування, тобто сукупність суспільних відноси, в які включений індивід.

 

Неповторність, оригінальність особистості, сукупність тільки їй притаманних своєрідних рис створюють індивідуальність

В історії досліджень особистості виділяють такі періоди:

 

- V ст. до н. є. – поч. XIX ст. – філософсько-літературний період (Сократ, Арістотель, Спіноза, Локк, Юм), протягом якого основними проблемами психології особистості були питання моральної і соціальної природи людини, її вчинків і поведінки.

- Початок XIX ст. – XX ст. – клінічний період (З. Фрейд, А. Адлер, К. Г. Юнг). У цей період у центрі уваги психіатрів опинилися психічні чинники виникнення й перебігу хвороб, впливу хвороб на особистість, психологічні аспекти лікування.

- Початок XX ст. – теперішній  час  –   експериментальний  період (О. Ф. Лазурський, А. Айзенк, Дж. Кеттел, Г. Олпорт), який характеризується активним впровадженням у психологію експериментальних методик дослідження психічних явищ з метою позбавитися умоглядності та суб'єктивізму в їх поясненні.

У процесі диференціації напрямів дослідження особистості,  що відбувався в першій половині XX ст., склалася ціла низка теорій особистості: гештальтпсихологічна, психоаналітична, гуманістична, біхевіористична, когнітивна.

Теорії особистості

 

 

Психологічна школа	Період  по- пулярності	Осново- положники	Основні підходи	Техніки,    які застосовують
Гештальт- психологія	Початок XX ст.	М. Вертгей- мер К. Келлер К. Левин	Ціле  становить щось  більше від суми його складових	Вивчення через сприймання
Психоаналіз	Кінець XIX      ст.- теперішній час	3. Фрейд	Поведінка контролюється несвідомими потягами	Клінічне спостережен- ня

 

Біхевіорізм	Початок XX ст.  -  теперіш- ній час	Д. Уотсон	Психологія має зосе- реджуватись лише  на  тому, що          можна спостерігати, тобто           на поведінці	Науковий експеримент, випробування
Гуманістична психологія	Середина XX ст. - теперішній час	Г. Олпорт К. Роджсрс А. Маслоу	Психологія має зосередитись на унікальності життєвого досвіду людини, на її самоактуаліза- ції	Обговорення почуттів
Когнітивна психологія	Середина XX ст. - теперішній час	У. Нейссер А. Пейвіо Г. Сімон	Мета психології - дослідження процесів отримання, збе- реження та переробки інформації мозком	Дослідження особливостей пам'яті, мислення та функціонування інформаційних процесів

 

Серед відзначених теорій можна виділити три напрями, які майже не перетинаються:

- біогенетичний напрям базується на тому, що природним є спадкове, яке первинно зумовлює всі особливості розвитку особистості;

- соціогенетичний напрям знайшов своє втілення в теорії соціалізації, теорії навчання, теорії ролей;

- персонологічний (особистісно-центрований) напрям вважає, що розвиток особистості відбувається за рахунок первинно притаманного їй прагнення до самоактуалізації і внутрішнього самовдосконалення. Цей напрям визначають як гуманістичний.