Тема 1. Міжнародний бізнес та міжнародний менеджмент

 План

1.1. Міжнародний бізнес: сутність, розвиток, характерні риси.

1.2. Міжнародний менеджмент: сутність, структура та особливості розвитку

1.3. Принципи сучасного міжнародного менеджменту.

1.4. Концепції міжнародного менеджменту.

1.5. Моделі міжнародного менеджменту, їх переваги та недоліки.

1.6. Стратегії, цілі та методи міжнародного менеджменту.

Бізнес, як категорія ринкової економіки, являє собою систему зв’язків між економічними суб’єктами (підприємствами, компаніями, банками тощо) у процесі виробництва, розподілу, обміну товарами, послугами, капіталом. На певному етапі розвитку ринкової економіки бізнес починає виходити за національні межі.

Міжнародний бізнес – це підприємницька діяльність того або іншого суб’єкта у двох і більше країнах. Мета міжнародного бізнесу, як і національного – прибуток, а власне стабілізація або збільшення обсягу і норми прибутку, тобто підвищення рентабельності.

В історії розвитку міжнародного бізнесу виділяються три основних об’єкти економічної інтернаціоналізації, глобалізації:

1. Сфера обміну результатами виробництва, або міжнародна торгівля.

2. Сфера обміну факторами виробництва (світові ринки капіталів, праці, технологій).

3. Сфера власне процесу виробництва.

Радикальні зміни, що відбуваються в останні десятиріччя у сфері міжнародної економічної взаємодії, зумовили появу нової для економічної науки галузі знань - міжнародного менеджменту. Дана галузь знань поки ще не достатньо визначена. У множині конкуруючих ідей щодо сутності й предмету міжнародного менеджменту заслуговують на увагу як ті, що визначають його як "продовження" менеджменту "звичайного" в міжнародній сфері, так і ті, що розглядають його як "управління транснаціональними компаніями".

Міжнародний менеджмент – це система методів управління, спрямованих на формування, утримання, розвиток і використання конкурентних переваг у різних країнах з метою підвищення ефективності (рентабельності, якості виробництва, зниження витрат і максимізації прибутку), стабільності, зміцнення і розширення позицій міжнародних компаній на світовому ринку.

Ціль даної теми курсу - розкрити сутність і роль міжнародного менеджменту як парадигми управління сучасним міжнародним бізнесом, тобто як сукупності ідей і методів пояснення сутності явища, чинників розвитку та сфери його існування, а також визначити базу знань і ділові якості міжнародного менеджера, професійна компетентність якого дуже часто стає вирішальним чинником успіху в цій сфері бізнесу.

Виокремлення міжнародного менеджменту у спеціальну галузь наукових знань є наслідком дії чинників, які поділяються на дві групи. Перша включає до себе чинники, що характеризують зовнішнє середовище, в якому здійснюється трансгранична взаємодія національно оформлених економічних суб'єктів. Специфічність цих чинників (environment factors) у міжнародному економічному просторі настільки глибока й фундаментальна, що породжує нові риси й якості у всій системі управління бізнесом, пов'язаним з перетинанням митних кордонів країн. Друга група складається з чинників, які є внутрішніми і контрольованими підприємством (intrafirm factors), але правління якими також вимагає певної модифікації традиційних засобів, прийомів та рішень. Серед чинників першої групи слід, передусім, вказати на такі як зростання економічної взаємозалежності суб'єктів світового ринку, прискорення глобалізації продуктових та фінансових ринків, посилення конкуренції та ролі технологічних перетворень у структурі джерел конкурентоспроможності, існування податкової законодавчої, соціокультурної "асиметрії" між країнами тощо. А до факторів внутрішнього середовища належать операційні активи та топ-характеристики підприємства, персонал та рівень його професіоналізму й пізнавальної мобільності.

Сукупною дією цих екзогенних та ендогенних факторів міжнародної економічної діяльності зумовлено виокремлення й швидкий розвиток міжнародного менеджменту як менеджменту міжнародного бізнесу. Цей підхід власне й визначає сутність міжнародного менеджменту як системи знань про принципи, методи й технологію управління міжнародним бізнесом. Сутність даного визначення відображають слова "міжнародний" та "бізнес". До проблем міжнародного менеджменту відносяться, передусім, проблеми, що виникають за трансграничної економічної діяльності суб'єктів і охоплюють як концептуальні (науково-теоретичні) основи останньої, так і операціональні (практичні) її засоби й інструменти.

Концептуальні основи міжнародного менеджменту включають до себе поняття, концепції й методологію, які лежать в основі менеджменту як формальної дисципліни, а також такої науки як міжнародна економіка та її функціональні напрями.

До операційних (практичних) засобів й прийомів міжнародного менеджменту належать інструменти й процеси, сукупне використання яких сприяє досягненню цілей управління міжнародним бізнесом. У широкому аспекті серед цих інструментів слід відзначити, передусім, організаційні структури управління, курси валют, ф'ючерси, опціони, свопи й інші фінансові інструменти. Серед процесів слід назвати такі як конкуренція, планування, організація, прийняття рішень, інновації й інші. Комбінація та координація цих інструментів і процесів у просторі й часі сприяють досягненню синергетичних переваг та підвищенню ефективності управління міжнародним бізнесом у цілому.

Ефективність міжнародного менеджменту, всього міжнародного бізнесу значною мірою визначає досвід менеджерів.

Менеджер - це особа, яка організує роботу компанії, підрозділу, відділу тощо на підставі сучасних методів управління. Важливо звернути увагу на те, що менеджер - це не просто економіст, юрист або інженер, що займається питаннями управління за своїми службовими обов'язками, а представник особливої професії, який має необхідну суму знань про принципи, методи, норми управління, володіє стандартами відповідної професійної поведінки.

У своїй діяльності менеджери міжнародного бізнесу керуються певними принципами. Слід зазначити, що знання таких принципів передбачає не просто ознайомлення з відповідною літературою або застосування окремих модних технологій. Знання в даному випадку - це уявлення про цілісну систему і про те, яке місце в ній посідає кожний принцип, а також зіставлення власного розуміння з авторитетним джерелом.

Серед принципів сучасного міжнародного менеджменту виділяються наступні.

1. Глобальний підхід до управління міжнародним бізнесом. Особлива роль тут належить системі розподілу цілей, функцій і завдань менеджменту з точки зору географічної і галузевої спрямованості міжнародного бізнесу. Багато менеджерів не мають досвіду міжнародних, а тим більше глобальних операцій, що робить їх нездатними реально оцінювати зусилля і фактори для прийняття ефективних рішень. Цей недолік посилюється відсутністю управлінських процесів, заснованих на досвіді інших. Саме тому міжнародні корпорації формують відповідні механізми оптимізації системи управління міжнародним бізнесом. Одним із таких механізмів в умовах економічної глобалізації є міжнародний аутсорсінг. З посиленням економічної глобальної конкуренції гасло "хто більше заробить" в бізнес-стратегії міжнародної корпорації доповнюється гаслом "хто більше заощадить". В сучасних умовах виникають і широко використовуються нові можливості (методи для економії і відповідно підвищення ефективності міжнародного бізнесу. Йдеться, по-перше, про транснаціоналізацію більшої чи меншої частини виробництва до країн, де існують певні переваги (дешевша робоча сила, більш високий рівень технологій тощо); по-друге, про транснаціоналізацію до інших країн систем забезпечення бізнес-процесів (документування, забезпечення і супроводження угод, ділова комунікація тощо).

2. Обов'язкове складання певної бізнес-моделі. Світова практика свідчить, що постійна гонка за негайним результатом впливає на здатність менеджерів оперувати довгостроковими категоріями. Наявність діючої бізнес-моделі необхідна для того, щоб переконати скептично налаштованих інвесторів.

3. Здійснення контролю в сфері міжнародного бізнесу. В практиці міжнародного менеджменту широко використовуються чотири основних види системи контролю: особистий контроль, бюрократичний контроль, контроль за результатами і культурний контроль.

4. Адекватне застосування принципів менеджменту. Адекватність в даному випадку дозволяє розвивати такі унікальні риси міжнародного бізнесу, як:

- управління, що ґрунтується на довірі, яке веде до стабільності в компанії, посилює почуття корпоративної спільності, служить основою для раціональної системи найму і використання певних категорій кадрів;

- управління знаннями за принципом "з центру-догори-на-низ", що дозволяє уникнути інформаційного перевантаження топ-менеджменту, оскільки догори надходить лише третина всієї інформації, яка надходить до компанії ззовні;

- тотальне управління якістю, де від менеджера вимагається значно більше, ніж вміння впливати на підлеглого зарплатою, похвалою або осудженням. Менеджер повинен побудувати свою роботу так, щоб підлеглі отримували задоволення від своєї роботи.

При цьому дуже важливо, щоб менеджер постійно підвищував свої знання, ерудицію. Звідси виникає необхідність кількісної оцінки менеджменту

В міжнародному менеджменті розрізняють чотири концепції:

Етноцентрична концепція;

Поліцентрична концепція;

Регіоцентрична концепція;

Геоцентрична концепція.

Зміст етноцентричної концепції управління полягає в орієнтації міжнародної корпорації на використання методів і принципів управління в країні базування. А тому в рамках корпорації використовується єдиний стиль (єдина політика) управління у всіх державах, де є підрозділи даної міжнародної компанії.

Поліцентрична концепція міжнародного менеджменту виходить з того, що умови бізнесу в державах базування структурних підрозділів корпорації відмінні від умов у країні місцезнаходження штаб-квартири міжнародної компанії, і використання стилю управління, характерного для головної (материнської) компанії, можливо лише з великими втратами. Тому в закордонних підрозділах міжнародної компанії стиль управління пристосовують до місцевих умов.

Регіоцентрична концепція міжнародного менеджменту базується на положенні про те, що не тільки окремі економічні регіони (такі, наприклад, як ЄС, НАФТА тощо), але й увесь світ є однорідним ринком, і регіональна інтеграція супроводжується збереженням базових стилів менеджменту.

Геоцентрична концепція міжнародного менеджменту полягає в тому, що оптимальна підприємницька діяльність корпорацій у різних країнах можлива лише завдяки одночасному використанню переваг стандартизації і пристосування. Головна компанія і її закордонні підрозділи в цьому випадку не можуть більше розглядатися як незалежні підприємницькі структури, а мають бути пов'язані між собою як складові частини глобально орієнтованої мережі поділу праці, спеціалізації. Тому незалежно від відповідних умов країни, у якій функціонують структурні підрозділи компанії використовується така стратегія управління, що максимізує глобальну ефективність міжнародної корпорації.

Менеджмент міжнародних корпорацій в сучасних умовах спрямований на підвищення рівня глобалізації бізнесу. Цьому можуть сприяти різні фактори, передусім впровадження технологічних інновацій; зниження виробничих затрат; висока надійність та якість продукції, що випускається і реалізується на світових ринках. Раціональне поєднання усіх існуючих факторів глобалізації з цілями і завданнями міжнародних корпорацій забезпечують різні моделі міжнародного менеджменту.

Історія розвитку міжнародного бізнесу, специфіка галузей, у яких здійснюють свою діяльність міжнародні корпорації, принципи організаційного проектування, стратегія діяльності впливають на формування особливостей управління міжнародною корпорацією.

На сьогодні виділяють такі моделі міжнародного менеджменту:

1) інтернаціональна (міжнародна) модель;

Мультинаціональна модель;

Глобальна модель;

Транснаціональна модель.

Інтернаціональна (міжнародна) модель характеризується такими особливостями:

- закордонні підрозділи використовують принципи менеджменту головної компанії;

- головне організаційне завдання полягає в переміщенні знань і "ноу-хау" в усі структурні підрозділи незалежно від місця їхнього базування, що дозволить зблизити рівень розвитку вітчизняного і закордонного бізнесу (особливо у сфері технологій і маркетингу) на зовнішні ринки (ринки інших країн, місцезнаходження підрозділів міжнародної компанії), що є менш розвинутими в порівнянні з вітчизняним щодо технології і маркетингу;

- здійснюється інтенсивний контроль і координація закордонних підрозділів материнської компанії.

Для мультинаціональної моделі міжнародного менеджменту характерно:

- закордонні підрозділи мають відносну самостійність у прийнятті управлінських рішень;

- головне організаційне завдання полягає:

а) у зміцненні місця продукції на важливих ринках;

б) у підвищенні ефективності автономно діючих закордонних підрозділів;

- координація і контроль здійснюються в основному через особливі відносини топ-менеджменту материнської компанії і менеджерів закордонних підрозділів.

Глобальна модель міжнародного менеджменту характеризується наступними особливостями:

- досягнення ефективності бізнесу базується на централізації капіталів, ресурсів і компетенцій;

- здійснюється однобічний потік товарів, кадрів і ноу-хау: від материнської компанії до закордонних підрозділів;

- фіксується незначний рівень автономії закордонних підрозділів;

- відзначається високий ступінь стандартизації виробництва, завдяки чому скорочуються його витрати, розширюються ринки збуту продукції корпорації.

Транснаціональна модель міжнародного менеджменту характеризується:

- усуненням ієрархічних відносин між головною (материнською) компанією і її закордонними підрозділами;

- імплементацією внутрішньо-організаційної мережі;

- використанням національних особливостей закордонними підрозділами у процесі реалізації стратегії корпорації.

Переваги і недоліки кожної із чотирьох моделей, розглянутих вище, представлені в табл. 1.1.

Таким чином, для інтернаціональної (міжнародної) моделі міжнародного менеджменту найбільш характерна перевага, пов'язана з можливістю перенесення надбаного досвіду на закордонні ринки.

У той же час, дана перевага поширюється тільки на певну сферу досвіду (розробка і маркетинг марочних споживчих товарів; виробництво, управління матеріалами і розробка нових товарів тощо).

Тобто одночасно виникають такі недоліки, як відсутність реагування на особливості місцевого попиту; нездатність реалізувати економію на місцезнаходженні; нездатність використовувати ефект кривої досвіду.

Іншими словами, міжнародна компанія, "експортуючи" свій досвід, не враховує особливості ринку приймаючої країни, не має можливості досягти переваг за рахунок розміщення своїх підрозділів, тому що вони керуються засадами менеджменту головної компанії і не мають можливості скористатися ефектом так званої кривої досвіду.

За мультинаціональної моделі міжнародного менеджменту відбувається пристосування до місцевих особливостей, тому що міжнародна компанія функціонує вже не в одній країні, а в багатьох державах.

Таблиця 1.1

Переваги і недоліки моделей міжнародного менеджменту

Модель	Переваги	Недоліки
Інтернаціональна (міжнародна)	Переміщення придбаного досвіду на закордонні ринки.	Відсутність реагування на особливості місцевого попиту. Спроможність реалізувати переваги місцезнаходження. Нездатність використовувати ефект кривої досвіду.
Мультина-ціональна	Пристосування товарної пропозиції і маркетингу до місцевих особливостей.	Нездатність реалізувати економію на місцезнаходженні. Нездатність використовувати ефект кривої досвіду. Нездатність перенести отриманий досвід на закордонні ринки.
Глобальна	Досягнення ефектів кривої досвіду. Досягнення економії за рахунок масштабів.	Слабке реагування на особливості місцевого попиту.
Транснаціональна	Досягнення ефектів кривої досвіду. Досягнення економії за рахунок масштабів. Пристосування товарної пропозиції і маркетингу до місцевих особливостей. Одержання вигоди від глобального навчання.	Складність впровадження, обумовлена організаційними проблемами.

 

Проте такі недоліки, як нездатність реалізувати економію за місцем знаходження і використати ефект кривої досвіду, залишаються у зв'язку з пристосуванням до місцевих особливостей тільки товарної пропозиції і маркетингу, але не виробництва. Досить часто відзначається неможливість перенесення досвіду на закордонні ринки.

Глобальна модель міжнародного менеджменту сприяє використанню ефекту кривої досвіду й економії за рахунок масштабів. Однак глобальність процесів управління приводить до зниження реагування на особливості місцевого попиту через масштабність діяльності компанії.

Транснаціональна модель міжнародного менеджменту має найбільшу кількість переваг. Серед них: одержання вигоди від глобального навчання, тобто надбання досвіду всередині мережі міжнародної корпорації й обміну знаннями і технологіями між підрозділами і головною компанією.

Основний недолік транснаціональної моделі управління міжнародними корпораціями полягає в складності впровадження, що обумовлено організаційними проблемами (досить складною і широко розгалуженою організаційно-інституціональною структурою міжнародної корпорації).

Таким чином, на сучасному етапі економічної глобалізації найбільш ефективною моделлю міжнародного менеджменту є транснаціональна. Це пояснюється тим, що вона використовує переваги стандартизації і диверсифікайії в міжнародному бізнесі.

Типові концепції і моделі управління визначають с тратегію, цілі й методи міжнародного менеджменту.

В умовах глобалізації світової економіки конкурентне середовище розширюється, набуває міжнародного характеру. І щоб вижити (а тим більше ефективно функціонувати) в цих умовах міжнародні корпорації розробляють стратегію функціонування. Вона значною мірою залежить від цілей, що ставить перед собою корпорація.

Цілі можуть бути різними. Важливо певним чином згрупувати (класифікувати) їх за визначеними критеріями. Виділяються наступні чотири основні групи.

Перша група включає цілі, що розрізняються за значенням:стратегічні, тактичні, оперативні.

Стратегічні цілі орієнтовані на досягнення стабільності, проникнення на той або інший світовий ринок, на досягнення першості у певній діяльності, тобто є довготривалими.

Тактичні цілі спрямовані на досягнення певних результатів на тому або іншому етапі міжнародної діяльності компанії.

Оперативні цілі пов'язані з вирішенням поточних завдань міжнародного бізнесу.

 

Друга група цілей відрізняється за термінами їхнього досягнення:

- короткострокові (до 1 року);

- середньострокові (від 1 до 5 років);

- довгострокові (понад 5 років).

Третя група цілей залежить від об'єкта міжнародного бізнесу і міжнародного менеджменту:

- економічні (підвищення фінансової стабільності, продуктивності виробництва, ринкової капіталізації компанії тощо);

- технологічні й науково-технічні (розширення обсягу та сфери НДДКР, освоєння виробництва нових видів продукції тощо);

- виробничі (ріст обсягу виробництва, підвищення якості, зниження собівартості);

- соціальні (створення сприятливих умов виробництва, праці, підвищення кваліфікації працівників у всіх підрозділах);

- адміністративні (зміцнення дисципліни, погодженості дій усіх підрозділів міжнародної компанії).

Четверта група цілей обумовлена певною ієрархією або взаємозалежністю внутрішньокорпоративних цілей:

- загальні цілі міжнародної корпорації;

- функціональні цілі;

- цілі власників, акціонерів;

- цілі менеджерів;

- цілі підрозділів міжнародної корпорації;

- цілі співробітників корпорації.

При цій побудові ієрархічної системи цілей міжнародного менеджменту необхідно враховувати певні вимоги, серед яких на особливу увагу заслуговують наступні:

- ціль більш низького рівня ієрархії має бути підпорядкована цілі більш високого рівня;

- ціль більш високого рівня має орієнтуватися на довший період часу;

- ціль конкретного підрозділу міжнародної корпорації має бути співвіднесена з ресурсами цього підрозділу і повноваженнями його керівника;

- з часом мотивація робітників змінюється, тому ієрархія цілей не постійна і в міру необхідності певним чином коригується.

Важливо підкреслити, що цілі повинні бути конкретними, прозорими (зрозумілими для всіх співробітників), реальними, рухливими (що змінюються зі зміною умов міжнародного бізнесу). Цілі міжнародного менеджменту визначають його завдання та вимоги до їх виконання.

Ефективність міжнародного менеджменту, а значить і міжнародного бізнесу корпорації визначається складом завдань і характером їх виконання.

До основних завдань міжнародного менеджменту відносять наступні:

- охоплення всіх ключових факторів, які пов'язані з міжнародними взаємодіями компанії. Тут необхідно звернути особливу увагу на те, що закордонні операції міжнародної компанії мають бути складовою частиною загальної діяльності корпорації, а значить, включати всі напрями і види діяльності корпорації (виробнича, комерційна, фінансова тощо);

- забезпечення можливості послідовної реалізації генеральної мети міжнародної компанії, що залежить від досягнення цілей усіх її закордонних операцій (експортно-імпортної торгівлі, виробничої, науково-дослідної діяльності тощо).

 

Контрольні питання для самоконтролю:

1. Опишіть характерні риси міжнародного бізнесу.

2. Назвіть основні етапи розвитку міжнародного бізнесу.

3. Перелічіть основні задачі міжнародного менеджменту.

4. Назвіть особливості міжнародного менеджменту.