Тема 21. Корпоративна культура

1. Сутність, значення та зміст корпоративної культури в системі управління організацією (підприємством)

2. Фактори формування та типи корпоративної культури

3. Підходи до формування корпоративної культури

 

Питання 1. Сутність, значення та зміст корпоративної культури в системі управління організацією(підприємством)

 

Реалізація ефективних довгострокових планів розвитку органі­зації неможлива без провідної ролі моралі, високих життєвих і тру­дових цінностей її керівників і співробітників. На сьогоднішній день спостерігається своєрідний бум як у тео­ретичних, так і в практичних роботах з корпоративної культури (КК).

Перші згадки про корпоративну культуру і спроби розроби­ти її концепцію як гілки організаційно-управлінської науки відно­сять до 50-х — 60-х років минулого століття. У 80-і роки в за­рубіжній літературі з'явилися численні публікації, присвячені цьо­му питанню.

Сучасна теорія і практика управління визначає корпоративну культуру

як систему особистих і колективних цінностей, які сприймаються і поділяються членами організації, а також набір прийомів і правил вирішення проблеми зовнішньої адаптації та внутрішньої інтеграції працівників, що виправдали себе в минулому й підтвердили свою актуальність у сьогоденні

Корпоративна культура - невід'ємна частина організації. Вона може бути детально регламентована документами, можуть бути декларовані лише ок­ремі її принципи і, врешті, вона може існувати без будь-яких пись­мових правил.

Корпоративна культура — це цілісність, але вона є багатоаспектною. В загальному вигляді вона складається з елементів двох видів:

Матеріальні елементи – відображають культуру виробництва і культуру менеджменту: реальним їх виявом є технологічна культура, культура трудових процесів і культура середовища діяльності членів організації.

 

Духовні елементи – це комплекс основних особливостей, які відрізняють організацію і ЇЇ працівників від інших.

. 

До основних характеристик організаційної культури відносять цінності, які поділяють всі співробітники організації та норми, якими регламентуються дії працівників.

Ц інності – те, що люди цінять в організоційному житті: своє становище, тітули, відношення з боку керівництва, співробітників, споживачів, роботу, відносини з постачальниками і споживачами.

Цінності знаходять своє ви­раження у символах, міфах, переказах, девізах, цере­моніях тощо.

Символи — це об'єкти, дії чи події, наповнені пев­ним змістом. Наприклад, символічний «Ключ знань», який підносять першокурсникам на посвяченні у сту­денти; фірмові куртки, в які одягнені учасники реклам­них акцій провідних компаній.

Міфи, перекази — це часто повторювані оповідан­ня, основані на реальних подіях, що відбувалися в ком­панії. Зазвичай вони відображають основні цінності корпоративної культури.

Девіз (слоган, лозунг) - лаконічно сформульована основна цінність організації, яка представляє її значущість для суспільства.

Церемонії — особливі планові заходи для всіх членів колективу, покликані зміцнити віру працівників у цін­ності організації, сприяти їх об'єднанню тощо. На­приклад, урочисте вручення премій чи нагород, що здійснюється на загальних зборах. Це дає змогу працівникам розуміють, що компанія цінує тих, хто досяг успіхів.

Норми - узагальнюючі правила, за допомогою яких керують поведінкою працівника і які призводять до досягнення цілей організації.

Норми можуть торкатися таких аспектів як:

- рівень технологій, якості;

- відношення до новаторства;

- відношення до людей (повага до людей, навчання та можливість підвищення кваліфікації, кар’єра, справедливість, мотивація людей);

- критерії підбору на управлінські та контролюючі посади;

- організація роботи та дисципліна;

- стиль керівництва і управління

- процеси прийняття рішень;

- розповсюдження інформації та обмін інформацією;

- характер контактів (особистий чи письмовий контакт, застосування зборів, норми поведінки при зборах);

- характер соціалізації (хто і з ким спілкується під час та після роботи);

- методи вирішення конфліктів (бажання уникнути конфлікту і піти на компроміс).

 

 

Ступінь ефективності корпоративної культури визначають наступні фактори:

· злагодженість, взаємодія (командний дух);

· задоволеність роботою та її результатами;

· відданість організації і готовність відповідати її високим стандартам;

· високий рівень якості праці і продукції;

· готовність до змін, які обумовлені вимогами прогресу та конкурентної боротьби.

 

Питання 2. Фактори формування та типи  корпоративної культури

Формування і розвиток корпоративної культури відбувається під впливом багатьох чинників, які умов­но поділяють на первинні та вторинні.

До первинних чинників належать:

1) об’єкт концентрації уваги вищого керівництва.

2) реакція керівництва на критичні ситуації, що виникають в органі.

3) ставлення до роботи та стиль поведінки керівників.

4) характерні особливості заохочення співробітників.

5) особливості відбору працівників, їх призначення, просування по службі та звільнення з органу.

 

До вторинних чинників належать:

1) структура органу. Залежно від того, як сконструйований орган, як розподіляються завдання та функції між підрозділами та окремими працівниками, наскільки широко практикується делегування повноважень, у працівників органу складається певне враження про те, якою мірою їм довіряє у керівництво, чи присутній в організації дух свободи та як цінується ініціатива співробітників;

2) система обміну інформацією та організаційні процедури. В органі поведінка працівників постійно регламентується різними процедурами і нормами. Люди спілкуються певним способом та за певними схемами, заповнюють певні циркуляри та форми звітності, з певною періодичністю та у певній формі звітують про виконану роботу. Усі ці процедурні моменти в силу регулярності та повторюваності створюють певний клімат в органу, який глибоко проникає у поведінку людини;

3) зовнішній і внутрішній дизайн та оформлення приміщення органу. Дизайн приміщення, принципи розташування робочих місць у ньому, стиль декору тощо створюють у державних службовців певне уявлення про його стиль, про їх становище в органі, про ціннісні орієнтири, що притаманні органу;

4) міфи та історії про найважливіші події та особи, що відіграють та відігравали провідну роль у житті органу. Поширені в органі легенди та розповіді про те, як створювався орган, які видатні події були в його історії, хто з людей і яким чином здійснив вплив на його розвиток, сприяють тому, що система сталих уявлень про дух органу зберігається у часі і доводиться до його членів в яскравій емоційній формі;

5) етичний кодекс органу — письмовий документ, що визначає філософію та цілі органу. Він сформульований як принципи роботи органу, набір його цінностей, заповітів, яких необхідно дотримуватися, щоб зберегти та підтримати дух органу. Коли принципи доводяться до всіх членів, вони сприяють формуванню організаційної культури, що адекватна місії органу.

Залежно від основних завдань компанії у західному менеджменті виділяють кілька типів корпоративних культур, кожна з яких має певний потенціал для роз­витку компанії і по-особливому впливає на задоволення по­треб і кар'єру працівників.

«Командна» культура формується в ком­паніях, що працюють у динамічних галузях, рівень ри­зику в яких великий (реклама, розроблення програмно­го забезпечення) і майбутнє яких визначається рівнем новизни продукту, проекту. Цінуються (і винагороджу­ються) талант, новаторство і продуктивна праця. Най­ефективніші співробітники стають «вільними агента­ми», за їхніпослуги змагаються різні компанії.

«Клубна» культура характеризується вірністю, від­даністю і бажанням працівників належати до певної групи. У стабільному і захищеному середовищі ціну­ються вік і досвід. Співробітники з великим стажем ро­боти в компанії одержують більшу винагороду, ніж «но­вачки». Стимулювання в «клубі» носить внутрішній ха­рактер. Від працівників очікують повільного, поступо­вого прогресу: на кожному рівні ієрархії вони мусять набиратися знань і досвіду. Як правило, індивіди ста­ють фахівцями загального профілю і здобувають досвід у різних функціональних сферах. «Клубна» культура сприяє розвитку гнучкості всередині організації, однак у зовнішньому середовищі вона має славу «закритої, нездатної до змін». За принципами цієї культури пра­цює переважна більшість японських фірм.

«Академічна» культура передбачає довгострокове співробітництво і повільне, стабільне просування по службі. Але, на відміну від «клубної», працівники рід­ко переходять з одного підрозділу в інший. Кожен стає фахівцем у своїй сфері. Основою для винагороди і про­сування по службі є працьовитість і професіоналізм. «Академічні» культури характерні для багатьох «віко­вих» компаній: університетів, дер­жавних установ. Спеціалізація формує у співробітника почуття впевненості у власній необхідності для органі­зації. Однак така культура обмежує розвиток працівни­ків і взаємодію між відділами і підрозділами фірми. Ефективна вона у стабільних середовищах.

Культура «фортеці» формується переважно в кри­зовій для організації ситуації, коли йдеться про вижи­вання компанії. «Фортеця» не може гарантувати спів­робітникам збереження робочих місць чи професійного зростання у періоди реструктуризації і скорочення ком­панії, коли вона пристосовується до умов зовнішнього середовища. Така культура небезпечна длярядових працівників, але відкриває хороші можливості впевне­ним у собі менеджерам. Ті, хто досягає успіху в таких ситуаціях, стають відомими особистостями.

 

Питання 3. Підходи до формування корпоративної культури

Виділяють наступні підходи до формування корпоративної культури:

1. З точки зору цільової спрямованості

Внутрішній підхід –значення впровадження корпоративної культури у функціонування організації в тому, що вона проявляється у формуванні цінностей і принципів, що визначаються керівництвом організації, в етичних нормах і офіціальній політиці (особливо по відношенню до працівників), в традиціях організації, в міжособистих стосунках, практиці контролю за роботою працівників, в кредо організації, в особливому внутрішньому середовищі організації, що об'єднується поняттям "культура організації". При цьому слід відмітити, що корпоративна культура не є статичною, раз назавжди встановленою формою взаємовідносин в організації.

 

 

Когнітивний підхід – підхід, при якому корпоративна культура розглядається як окремий набір правил, вірувань, знань, засвоєних членами компанії в ході представлення зовнішніх соціальних та службових взаємозв'язків.

 

Символічний підхід  - підхід, в основу якого покладені уявлення про компанію, як про систему, внутрішнє середовище якої характеризується відомим рівнем соціальної невизначеності.

 

 

Спонукальний підхід – спонукальну роль виконуватимуть не тільки адміністративно-управлінські важелі, а й норми й цінності корпоративної культури, дотримання яких для кожного співробітника стає усвідомленою необхідністю.

 

2. З точки зору ролі особистості співробітників в організації:

Бюрократично-рольова культура: основана на перевазі регламентів, правил і процедур (джерелом влади є посада членів організації).

Силова організаційна культура формується переважно у приватних компаніях, де керівник є менеджером і хазяїном. Силовій організаційній культурі віддають перевагу компанії, що знаходяться в стадії формування, оскільки вона сприяє мобільності та легкої адаптації до змін на ринку:

Навколо того лідера сформований особливий коло наближених співробітників, з допомогою що їх керує, але останнім словом завше залишається його.

Особистісно - орієнтована організаційна культура: фіксує цінності самореалізації і саморозвитку. Особистості співробітника в процесу і за допомогою здійснення його професійно-трудової діяльності.

 

Такий підхід до формування корпоративної культури найчастіше використовується в адвокатських конторах, консалтингових фірмах, архітектурних бюро, дизайнерський студіях і т.п..

Цільова культура. Вона формується у фірмах, діяльність яких спрямована на вирішення конкретних завдань:

Вона формується в фірмах, діяльність яких спрямовано розв'язання конкретних завдань. Організації з цільової організаційної культури мають досить розмиту структуру. І, тим щонайменше, посадові обов'язки кожного працівника тут чітко обмежені і розписані, кожен відпо-відає свою ділянку. Робота співробітників жорстко контролюється, і часом використовується система звітності. Керівник в організаціях зазвичай виконує функції "координатора" і підкреслює свого лідера. Як і фірмах з особистісної культурою, рішення приймає колегіально, і працівники мають доступ до всієї внутрішньої інформації.

 

Цільова культура ефективна в тих випадках, коли ситуативні вимоги ринку є визначальними в діяльності організації.

Контрольні запитання

1. Дайте визначення поняттю „корпоративна культура”. Охарактеризуйте її складові.

2. Які фактори впливають на формування корпоративної культури організації?

3. Які основні типи організаційних культур виділяють в сучасній практиці управління?

4. Які підходи використовують для формування корпоративної культури?