Формування та використання валютних запасів

Валютні ресурси держави та підприємницьких структур недержавного сектору формуються і використовуються при здійсненні валютних операцій. На лютні операції - це операції, пов'язані з переходом права власності на валюту, цінні папери, платіжні інструменти в іноземній валюті, операції між нерезидентами і резидентами в національній валюті і з використанням її як платіжного засобу, ввезенням і вивезенням, пересиланням валютних цінностей через кордони країни.

Вони поділяються на поточні операції і операції, пов'язані з рухом капіталу.

До поточних валютних операцій відносяться:

Ø розрахунки за товари і послуги (без відстрочення платежів);

Ø розрахунки по кредитуванню експортно-імпортних операцій на термін не більше 120 днів;

Ø надання і отримання кредитів на термін не більше 120 днів;

Ø переказ і отримання дивідендів, відсотків і інших доходів по депозитах, інвестиціях, позикових та інших операціях;

Ø переклади неторгового характеру: гранти, суми спадку, заробітної пла­ті, пенсій, аліментів тощо.

До валютних операцій, пов'язаних з рухом капіталу, відносять:

Ø інвестиції;

Ø оплата майнових і інших прав па нерухомість;

Ø розрахунки з кредитування експортно-імпортних операцій терміном бі­льше 120 днів;

Ø видача і отримання кредитів на термін більше 120 днів.

Валютні операції здійснюються при проведенні всіх видів зовнішньоеконо­мічної діяльності: експорті, імпорті, наданні послуг, інвестуванні капіталів, Між­народному державному і комерційному кредиті, наданні економічної допомоги, русі золотовалютних резервів країни, утриманні дипломатичних та інших орга­нів, зарубіжних відрядженнях, туризмі, міграції населення, міждержавних трансфертах, культурній, науковій, технічній співпраці тощо.

Під час більшості згаданих видів зовнішньоекономічної діяльності не здій­снюється витрачання валютних цінностей, але відтворюються (отримуються) ва­лютні ресурси.

Валютні ресурси є складовою частиною фінансових ресурсів і в свою чергу поділяються на централізовані (державні) і децентралізовані (ресурси підпри­ємств, організацій, установ).

Валютні ресурси держави формуються за рахунок:

Ø виручки від експорту продукції, товарів, робіт і послуг підприємств, ор­ганізації, компаній, фірм тощо;

Ø митних зборів, інших митних платежів, що сплачуються в іноземній валюті, при оформленні операцій щодо переміщення товарів і вантажів через митний кордон;

Ø надходжень від податків, бонусів, роялті, сплачуваних іноземними учасниками угод, контрактів та інших операцій зовнішньоекономічного характеру;

Ø штрафів і пені за порушення валютного законодавства при сплаті їх в іноземній валюті;

Ø надходжень від розміщення депозитів в зарубіжних банках і інших фі­нансових організаціях, а також доходи від використання майна і активів за кор­доном;

Ø кредитів і позик іноземних держав, банків а також міжнародних і між­державних фінансових організацій;

Ø надходжень грантів і безвідплатної допомоги у валюті.

Валютні ресурси значною мірою централізуються у розпорядженні уряду. Місцевим органам влади може передаватися частина загальнодержавних валют­них ресурсів для виконання пріоритетних завдань або виконання частини зага­льнодержавної програм. Крім того, місцеві органи влади можуть залучати валю­тні ресурси у формі іноземних кредитів, а також купувати валюту на валютній біржі. Уповноважені органи держави і його фінансові агенти також можуть бути покупцями валюти на валютному ринку.

Валютні ресурси держави використовуються на наступні заходи:

Ø Національним банком для здійснення «валютних інтервенцій» - прода­жу іноземної валюти з метою підтримки курсу національної валюти на регульо­ваному рівні, визначеному стратегічними планами щодо забезпеченню стійкого курсу національної валюти;

Ø Міністерством фінансів для погашення зовнішньої заборгованості, згі­дно з графіком її погашення, у встановлені угодами про позики терміни, сплати внесків за членство в міжнародних організаціях, фінансування роботи посольств, консульств, представництв і подібних органів в інших країнах;

Ø урядовими органами для задоволення державних потреб - централізо­ваних закупівель імпортних товарів і предметів першої необхідності (сировини, палива, енергоносіїв, техніки, деяких видів продовольства і тощо), необхідних для забезпечення нормального функціонування економіки країни;

Ø органам місцевої влади для забезпечення потреб комунального господарства, невиробничої сфери, розвитку місцевої інфраструктури, різних поточ­них потреб населення регіонів.

Основним джерелом валютних ресурсів компаній, фірм і організацій всіх форм власності є валютна виручка від продукції, що експортується. Частина валютної виручки після сплати податків і митних зборів підприємства зобов'язані продавати Національному банку за встановленим курсом, а частину - через уповноважені банки на внутрішньому валютному ринку відповідно до порядку, встановлюваного Національного банку. Валюта, що залишилася після обов’язкової продажі та сплати встановлених законодавством податків і мит, залишається у розпорядженні юридичних осіб і використовується на розсуд влас­ника або засновника.

Господарські суб'єкти, що не проводять експортні операції і що потребу­ють валюти, придбавають її на валютних ринках шляхом обміну національної валюти.

Наступним джерелом формування валютних ресурсів господарських суб'єк­тів - валютні кредити банків. Для компаній, фірм, зайнятих випуском продукції або наданням послуг, що мають пріоритетний характер, важливих з погляду роз­питку галузі, регіону, національного господарства в цілому або тих, що беруть участь в реалізації відповідних програм розвитку, кредити, одержані від інозем­них банків, можуть гарантуватися урядом країни. В Україні подібна практика поступово обмежується в зв'язку з необхідністю розвитку принципу комерційно­го розрахунку і перенесення відповідальності за ефективне використання пози­кових засобів на їх користувачів. Для фінансування аналогічних напрямів виро­бництва валютні засоби компаніям, фірмам можуть виділятися за рішенням уря­ду з централізованих валютних ресурсів.

Для господарських суб'єктів, що діють на пайових умовах (акціонерних, спільних, кооперативних товариств), поповнення валютних ресурсів може дося­гатися за рахунок додаткових валютних внесків їх учасників.

Джерелом надходжень валютних ресурсів є також компенсації за невиконання договорів, угод, зобов'язань по контрактах, призначених арбітражними органами, страхових відшкодувань у валюті з боку страхових організацій інших країн.

Валютні ресурси, у порядку перерозподілу, можуть бути виділені підпорядкованим господарським суб’єктам з боку вищестоящих організацій та установ

За рахунок перерахованих джерел валютних ресурсів створюють валютні фонди господарських суб'єктів, використовувані в подальшому на цілі виробничого і соціального розвитку. Можливими напрямами їх використання є:

Ø нарощування експортного потенціалу компаній, фірм, що діють на світових ринках;

Ø організація виробництва імпортозамінної продукції або розширення діючого виробництва такої продукції, для досягнення цієї мети за рахунок валютних ресурсів купляється обладнання інструменти, матеріали, технології, ліцензії, ноу-хау, проводяться операції по лізингу основних засобів, запрошуються іноземні фахівці, навчаються кадри;

Ø погашення валютних кредитів і відсотків за їх використання;

Ø сплата комісійних винагород спеціалізованим зовнішньоекономічним організаціям за послуги із сприяння в здійсненні операцій на зовнішніх ринках

Ø капіталовкладення у придбання цінних паперів іноземних комшній, фірм, фінансових і кредитних установ;

Ø сплата штрафів, пені, компенсацій за порушення умов договорів, контратів за зовнішньоекономічними зобов'язаннями;

Ø купівля національної валюти для забезпечення внутрішніх потреб;

Ø придбання імпортних товарів споживчого і культурно-побутового при значення, медикаментів, медичного устаткування і інструментів для задоволення потреб колективів організацій (згідно встановленим нормативам).

Можливі й інші шляхи використання валютних ресурсів (на розсуд власника або засновників).

Юридичні особи мають право об'єднувати валютні фонди, що належать їм для виконання загальних завдань розвитку - розширення виробничої інфраструктури, будівництва об'єктів сумісного користування, проведення наукових досліджень і впровадження результатів наукових розробок у виробництво, фінансування перспективних проектів, інформаційних систем, маркетингових досліджень тощо.

Зведений платіжний баланс

Платіжиий баланс - це система показників, що узагальнено відображають господарські операції даної країни з рештою країн світу за певний інтервал часу.

Він включає наступні розділи:

Ø поточний рахунок (торговий баланс);

Ø рахунок операцій з капіталом і фінансами (капітальний рахунок);

Ø резервні активи;

Ø помилки і пропуски.

Поточний рахунок відображає операції з товарами - експорт і імпорт; з послуг - перевезення вантажів, пасажирів, послуги зв'язку, туризму; технічна допомога, доходи від позик, кредитів, трансферти, гуманітарна допомога, технічне сприяння; гранти. Послуги поділяються на факторні і нефакторні. Факторні складаються з доходів від використання засобів виробництва - праці і капіталу, компенсації службовцям, доходи від інвестицій і резервів. Доходи від капіта­лу можуть мати форму дивідендів, відсотків інших доходів. Нефакторні послуги включають вантажні і пасажирські перевезення, зв'язок, туризм, технічну допо­могу у вигляді консультаційних і освітніх послуг і деякі інші.

Рахунок операцій з капіталом і фінансами відображає залучення прямих іноземних інвестицій або відтік капіталів за рубіж, портфельні інвестиції, транс­ферти мігрантів (відтік і притік), комерційні кредити, позики, інші інвестиції (депозити, валюта тощо).

Рахунок поточних операцій і рахунок операцій з капіталом взаємозв'язані таким чином, що дефіцит першого покривається за рахунок припливу капіталів повні; у разі активного рахунку поточних операцій відбувається відплив капіта­лу і кредитів.

Позиція резервних активів включає монетарне золото, спеціальні права запозичення, вимоги в іноземній валюті; за вирахуванням зобов'язань відносно інших країн: утворюються чисті валютні резерви. Дана позиція балансує обидва рахунки - поточних операцій та операцій з капіталом.

Помилки і пропуски характеризують офіційно невраховані операції з нерезидентами, включаючи «тіньовий бізнес».

Особливістю платіжного балансу є те, що в ньому відображаються потоки засобів, їх зміна за період, а не запаси і накопичення. Вартісна оцінка операцій і переказування сум, номінованих у різній валюті, переводиться на єдину валюту (у Євро чи в доларах США). Реєстрація операцій з економічними цінностями здійснюється у момент їх проведення (трансформації, обміну, переказу або по гашення, зміни власника майна (резидента або нерезидента).

Позиції зведеного платіжного балансу наведені в додатку 3 до цього видання. Операції відображаються за системою подвійного запису - двома рівнозначними: величинами по дебету і кредиту, але з протилежними знаками. Сума кре­дитових записів повинна бути рівна сумі дебетових, а чистий баланс рівний нулю. При цьому, в рахунку поточних операцій позитивне сальдо (перевищення кредитових записів) означає експорт товарів і послуг, надходження доходів і трансфертів; негативне сальдо (перевищення дебетових записів) - імпорт товарів і послуг, виплату доходів і трансфертів. У капітальному рахунку позитивна ве­личина характеризує зростання зобов'язань даної країни перед нерезидентами і скорочення вимог до нерезидентів з боку резидентів, негативна величина означає скорочення зобов’язань країни перед нерезидентами і зростання вимог до не­резидентів з боку резидентів. Стан платіжного балансу визначається, в першу чергу, станом торгового балансу. Тому головною метою дій держави в зовнішньоекономічній діяльності є оздоровлення платіжного балансу за рахунок розширення експорту товарів і надання факторних та нефакторних послуг. Вирі­шення такого завдання вимагає значних зусиль по переорієнтації національного господарства на нарощування експортного потенціалу не тільки за рахунок екс­порту сировини, але і продукції енергоємких та наукоемких галузей.

Контрольні запитання

1. Які види діяльності відносяться до зовнішньоекономічної сфери?

2. У чому полягають особливості експортно-імпортних операцій в Україні?

3. Назвіть проблеми залучення іноземного капіталу в економіку України?

4. Які ймовірні напрямки розвитку зовнішньоекономічної діяльності України?

5. Які методи використовуються для регулювання зовнішньоекономічної

діяльності?

6.Поясніть механізм дії валютного курсу.

7.Який вплив податків на ефективність зовнішньоекономічної діяльності?

8.Що таке митні збори?

9.Які види митних зборів і в чому їх призначення?

10.Які види митних ставок застосовуються в митній справі?

11.Перерахуйте види митних зборів, що застосовуються в Україні.

12.Як формуються і використовуються валютні ресурси держави?

13.Які джерела формування валютних ресурсів господарських суб'єктів?

           14.На які цілі використовуються валютні ресурси господарських суб'єктів?

           15.Що таке платіжний баланс країни?

           16.Назвіть та охарактеризуйте статті платіжного балансу.

           17.Які методи зміцнення платіжного балансу?

Завдання для самостійного опрацювання

Питання, які студенти повинні опрацювати самостійно:

1. Міжнародні фінансові організації.

2. Міжнародні фінансові інституції.

3. Міжнародна фінансова політика України.

 

Тематика рефератів:

1. Державне регулювання міжнародної діяльності підприємницьких суб’єктів.

2. Членство в Євросоюзі - умови та наслідки для України.

3. Діяльність міжнародних фінансових організацій та інституцій.

4. Міжнародні фінансові ринки.

5. Наслідки вступу України до Світової організації торгівлі.

6. Державний валютний запас України.

 

 

РОЗДІЛ 19