Фінансовий рииок як економічна категорія

Фінансовий ринок - це економічні відносини, пов'язані з рухом грошового капіталу в різних формах, а також цінних паперів, що є складовою системи ринкових відносин, яка органічно пов'язана з кругообігом товарів, землі,      природних ресурсів, робочої сили, житла і іншої нерухомості, страхових послуг, валюти, технологій, золота та інших матеріальних і нематеріальних цінностей.

В економічній літературі і господарській практиці категорію «фінансовий ринок» прийнято трактувати в широкому розумінні цього поняття та включати до нього грошовий, кредитний, валютний ринки, ринок капіталів тощо. Розріз­няють економічну та організаційну сутність категорії «фінансовий ринок».

За економічною сутністю фінансовий ринок - це сукупність економічних підноснії, пов'язаних з розподілом фінансових ресурсів, купівлею-продажем тим­часово вільних грошових коштів і цінних паперів.

В організаційному плані фінансовий ринок - це сукупність ринкових фінан­сових інституцій, що супроводжують потік кредитів та фінансових послуг від власників фінансових ресурсів до позичальників. До них належать комерційні банки, валютні та фондові біржі, інвестиційні фонди компаній, лізингові органі­зації, пенсійні та страхові фонди, Національний банк України, позабіржові тор­говельні системи, розрахунково-клірингові організації, депозитарії, інвестиційні керуючі, реєстратори, інші фінансові інституції, які відповідно до чинного зако­нодавства можуть здійснювати операції на фінансовому ринку.

Фінансовий ринок за видами фінансових активів, що на ньому обертаються прийнято поділяти на ринок грошей, кредитних ресурсів, фондовий ринок та ри­нок фінансових послуг.

Інструментами ринку грошей є готівкові та безготівкові платіжні ресурси, а також цінні папери, що обслуговують цей сегмент фінансового ринку.

 

Інструментами кредитного ринку є позики комерційних банків та цінні папери, що обслуговують цей ринок.    

Інструментами фондового ринку (ринку цінних паперів) є різноманітні цінні папери.     

Інструментами ринку фінансових послуг є різноманітні фінансові послуга (страхові, посередницькі, аудиторські, консалтингові, тощо) а також цінні папери, що обслуговують цей ринок.    

За періодом обертання фінансових активів, фінансовий ринок прийнято поділяги на ринок грошей та ринок капіталів. На ринку грошей проводяться операції щодо купівлі-продажу фінансових інструментів з короткостроковим терміном обертання (до 1 року). На ринку капіталів укладаються угоди щодо купівлі продажу фінансових інструментів з середньостроковим і довгостроковим терміном їх обертання (більше 1 року).

За територіальною ознакою здійснення угод фінансовий ринок може бути:

Ø місцевим;

Ø регіональним;

Ø національним;

Ø світовим.

З функціональної точки зору фінансовий ринок - це система ринкових від­носин, які забезпечують акумуляцію і перерозподіл тимчасово вільних грошових коштів населення, господарюючих суб'єктів, банків та держави.

Функціонування цього ринку дає можливість впорядкувати і підвищити ефективність багатьох економічних процесів, зокрема інвестиційних. Це досяга­ється через різноманітні інструменти ринку, насамперед через цінні папери.

Передумовами належного функціонування фінансового ринку є:

Ø наявність впорядкованого товарного ринку, тобто збалансованість по­питу і пропозиції на ринку товарів і послуг;

Ø нормальне регулювання грошового обігу' з боку Національного банку, зокрема контроль за грошовим обігом та емісією грошей:

Ø активізація кредитного ринку, його повна комерціалізація, яка передбачає розміщення кредитних ресурсів на вільному ринку; рух кредитних ресурсів регулюється через встановлення Національним банком облікової відсоткової кредитної ставки, через встановлення нормативу обов'язкових резервів комерційних банків, шляхом проведення операцій на відкритому грошовому ринку;

Ø широка самостійність господарських суб’єктів з метою розвитку конкуренції та обмеження монополізму;

Ø скорочення ролі держави в перерозподілі фінансових ресурсів: зменшення централізованого фінансування виробничих капітальних вкладень, внутрівідомчого перерозподілу ресурсів між підприємствами;

Ø зростання грошових доходів як господарюючих суб'єктів, так і населення, що зумовлює розвиток інвестиційних процесів;

Ø припинення використання позикового фонду для фінансування дефіцитів бюджетів, внаслідок чого дефіцит державного і місцевих бюджетів покри­вається через державні позики.

Значення фінансового ринку визначається не лише його впливом на відтворювальний процес за рахунок перерозподілу вільних грошових коштів, а оскільки його функціонування дає можливість перерозподіляти ресурси по «горизонталі» замість «вертикального» методу перерозподілу, властивого адміністратив­но командній економіці. Це стабілізує фінансове положення підприємств, галузей і в цілому економіку за рахунок оперативного перерозподілу коштів до тих сфер та об'єктів, де в них існує найбільша потреба з метою найбільшої ефектив­ності їх використання. Фінансовий ринок дає змогу оцінити реальну вартість бізнесу через котирування цінних паперів. Крім того, наявність фінансового ринку стримує інфля­цію, оскільки уряд для покриття дефіциту бюджету використовує не емісію грошей, а випускає у вільний обіг державні боргові цінні папери.

 

17.2. Ринок цінних паперів

Ринок цінних паперів - це частина фінансового ринку, на якому продаються і купуються різні види цінних паперів, випущених (емітованих) підприємницькими суб'єктами та державою. Функціонування цього ринку дає можливість впорядкувати і підвищити ефективність багатьох економічних процесів, особливо інвестиційних. Це досягається різноманіттям фондових інструментів дати, ринку - цінних паперів.

Цінні папери - цс грошові документи, що засвідчують майнове право або відношення позики між їх власниками та організацією, що випустила (емітувала) такі документи.

Існує декілька визначень категорії «цінні папери», це документи, що:

Ø підтверджують участь їх власника в уставному капіталі певного суб'єкта та господарювання та отримання частини доходу від цієї участі;

Ø пред'являються для реалізації виражених в них майнових прав і задоволення потреб власників;

Ø відображають відносини позики.

Цінні папери можуть існувати у формі паперових документів або електронних файлів на комп'ютерах.

Відомо багато видів цінних паперів, зокрема до них відносять акції, облігації, державні боргові зобов'язання, депозитні і ощадні сертифікати банків тощо. Проте, цінними паперами не можуть бути документи, що підтверджують отримання банківського кредиту, боргові розписки, заповіти, лотерейні квитки, страхові поліси.

Цінні папери в світовій практиці прийнято класифікувати за такими ознаками:

1)за економічною природою:

Ø пайові (акція);

Ø боргові (облігація, банківський сертифікат; іпотечне свідоцтво);

2)за способом передачі прав власності:

Ø іменні (право власності переходить від однієї особи до і нш ої після внесення запису до відповідного реєстру);

Ø ордерні (право власності переходить після здійснення передавального напису (індосаменту) попереднім власникам на зворотній стороні цінного паперу);

Ø на пред'явника (право власності переходить від однієї особи до іншої шляхом простої передачі цінного паперу);

 3) за формою випуску:

Ø документальні (паперові);

Ø бездокументні (електронні - у вигляді файлів на комп’ютерах);

         4)за терміном обігу:

Ø довгострокові (від 5 до 25 років);

Ø середньострокові (від 1 до 5 років);

Ø короткострокові (до 1 року);

Ø безстрокові;

      5)залежно від території обігу:

Ø регіональні (в межах області, міста, району);

Ø національні (в межах держави);

Ø міжнародні (на міжнародних ринках);

          6)залежно від емітентів:

Ø державні (урядові));

Ø цінні, папери органів місцевої влади;

Ø корпоративні (акції, облігації недержавних підприємств);

Ø іноземні (цінні папери іноземних інвесторів);

        7)залежно від способу виплати доходів:

Ø цінні папери з постійним доходом (акція), в тому числі з фіксованим до­ходом (привілейовані акції);

Ø цінні папери з разовим доходом (державні облігації) та з постійним (що­квартальним, піврічним, річним) доходом;

8)за формою емісії:          

Ø емісійні (акції, облігації), що випускаються масовим тиражем і підляга­ють реєстрації в уповноваженому органі;

Ø неемісійні (вексель, коносамент) випускаються в разовому порядку і не реєструються в уповноваженому органі.

Найчастіше серед цінних паперів зустрічаються та використовуються акції.

Акції емітуються акціонерними товариствами, підприємствами, організаціями комерційними банками, кооперативами без встановленого терміну їх обігу, засвідчують внесення коштів до статутного капіталу акціонерного товаристві задають право їх власникам на отримання частини прибутку підприємства, організації у формі дивідендів.

На практиці часто застосовувалися акції трудового колективу, акції підприємств, акції акціонерних товариств.    

Акції трудового колективу розповсюджуються виключно серед працівників певного підприємства і є свідченням внесення грошей до статутного капіталу власником акції. В ході реалізації програми роздержавлення і приватизації випускалися акції членів трудових колективів, що визначали їх частку в майні акціонерних підприємств. Такі акції часто не поступають в обіг, якщо умовами емісії передбачено що працівник не має права їх продати, передавати або реалізувати яким-небудь чином, окрім спадкоємства. Такі акції називаються акціями з обмеженим обігом. У разі звільнення працівника акції з обмеженим обігом що належать йому, не можуть куплятись підприємством протягом встановленого терміну.

Акції підприємств випускаються підприємствами і організаціями, і тривалий час розповсюджуються серед інших підприємств і організацій, господарських товариств, банків, кооперативів. Подібні акції дуже схожі з облігаціями і в міру розвитку акціонерної форми власності можуть бути замінені на акції акціонерних товариств.

Акціонерна форма власності передбачає випуск акцій акціонерними товариствами з метою акумуляції необхідних фінансових ресурсів. Ці акції розповсюджуються шляхом відкритої підписки або в порядку розподілу між засновниками товариства. Акції засвідчують право їх власника на частку власності акціонерного товариства, на отримання доходу від його діяльності, та, як правило, на участь в управлінні товариством. Випуск акції акціонерним товариством здійснюється у розмірі його статутного капіталу (у разі перетворення державно­го підприємства в акціонерне товариство - на загальну вартість його майна).

Акціонерним товариством можуть випускатись привілейовані акції, які да­ють, акціонерам переважне право на отримання дивідендів, а також на пріорите­ту участь в розподілі майна товариства у разі його ліквідації. По привілейова­них акціях дивіденди виплачуються в розмірі не менше заздалегідь обумовлено       твердого відсотка від їх номінальної вартості, незалежно від суми отриманого акціонерним суспільством доходу у відповідному році. У разі недостатності доходу виплата відсотків за привілейованими акціями здійснюється за рахунок ре­зервного капіталу.

Емітентами можуть випускатися іменні акції та акції на пред'явника. Продаж та відчуження іншим способом іменних акцій підлягає обов'язковій реєстрації у встановленому законодавством порядку. У господарській практиці використовуються інші види акцій: відкритих і закритих акціонерних товариств, конвертовані акції, обмежені тощо.

Облігації, на відміну від акцій, є борговими цінними паперами, що засвідчують надання їх власниками фінансових ресурсів на умовах позики, та підтверджують зобов'язання боржника відшкодувати власникам облігацій номінальну вартість облігацій в передбачений термін, а також сплатити фіксований відсоток за користування позикою (якщо інше не передбачене умовами випуску).

Існують такі види облігацій:

Ø внутрішніх державних і місцевих позик;

Ø підприємств.

Облігації як і акції можуть бути іменними і на пред'явника, відсотковими та безвітсотковими, і мати вільний та обмежений обіг.

Фінансові ресурси, отримані від випуску внутрішніх державних та місцевих облігаційних позик, спрямовують до відповідних бюджетів або позабюджетних фондів. Облігації зазначених позик, як правило, розповсюджуються установами банків. Дохід за облігаціями відсоткових внутрішніх державних і місцевих позик Виплачується при погашенні позик шляхом нарахування відсотків до номіналь­ної вартості облігацій або шляхом проведення тиражу виграшів, за результатами якого дохід отримують окремі власники облігацій.

Облігації підприємств випускаються і розповсюджуються на підставі їх статуту і чинного законодавства.

Держава крім облігацій може випускати інші боргові цінні папери. зокрема казначейські зобов'язання, казначейські бони, казначейські векселі тощо. Відміність між ними полягає в термінах дії, умовах виплати доходів і погашення.

Депозитні та ощадні сертифікати - цінні папери випускаються виключно банками. Ощадним сертифікатом визнається письмове свідоцтво банку про відсоток грошових коштів, що засвідчує право вкладника на отримання після закінчення встановленого терміну суми внеску і відсотків по ньому в будь-якій установі даного банку. Це цінні папери з вільним обігом, тобто право вимоги боргу за ними може передаватись третій особі. Основна відмінність депозитних і ощадних сертифікатів в тому, що власниками депозитних сертифікатів можуть бути юридичні особи, а ощадних - фізичні особи.

Крім цінних паперів, на фінансовому ринку розвинутих економічних систем використовуються, так звані, похідні фінансові інструменти (деривативи), що засвідчують право їх власника на купівлю чи продаж реальних цінних паперів, валюти, інших цінностей. Серед них найчастіше застосовуються ф'ючерсні і опціонні контракти, валютні та відсоткові свопи, депозитарні свідоцтва, опціони ф'ючерси та підписні зобов’язання. Ф'ючерсними операціями є термінові опери ції на біржах стосовно купівлі-продажу фінансових і кредитних інструментів, товарів, валюти за ціною, що фіксується у момент операції, з виконання операції через певний проміжок часу.

Свопи передбачають купівлю цінних паперів, валюти, інших товарів з одночасним укладенням угоди продажу інших фінансових інструментів чи товари протягом певного терміну.

Опціони надають право вибору виконання або відмови від виконання зобов'язання, наданого одній із сторін умовами договору (контракту) залежно від обставин, що складаються па ринку.

Підписні зобов’язання - похідний цінний папір, що дає право вже існуючим акціонерам емітувати похідні акції компанії за цінами нижчими від тих, за яких вони розміщуються на первинному ринку.

 Депозитне свідоцтво - це похідний цінний папір, що є свідоцтвом про володіння часткою акцій різних компаній.

Варанти: - похідні цінні папери, які надають пільгове право на купівлю акцій емітента протягом визначеного періоду за визначеною ціною. Звичайний термін дії варіанта 5-20 років.

Використання похідних цінних паперів зумовлене потребами хеджування ризиків, підвищення ліквідності, зниженням вартості запозичень, необхідністю доступу до певного ринку.

Особливим видом цінних паперів є векселі. Вексель - це документ, що засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настанні терміну певну суму грошей власникові векселя - векселедержателеві. Вексель є не лише формою розрахунків, але й формою комерційного кредиту, адже розраховуючись за товари чи послуги векселем, підприємець не витрачає власних коштів на протязі того часу на який випущено вексель, тобто контрагент надає векселедавцеві комерційний кредит в розмірі та на термін, що вказаний у векселі.

Слід зазначити, що в сучасній фінансовій практиці часто застосовуються і інші види цінних паперів, використання яких зумовлене потребами ринку.

Емісія цінних паперів

Випуск цінних паперів в обіг називають емісією. За своєю сутністю емісія - це продаж цінних паперів їх первинним власникам - інвесторам, тобто юридичним особам і громадянам.

Емісія цінних паперів здійснюється:

Ø під час створення акціонерного товариства та розміщення акцій серед його засновників;

Ø під час збільшення розмірів первинного статутного капіталу акціонерного товариства шляхом випуску нових акцій;

Ø під час залучення позикових ресурсів державою, юридичними особами або місцевими органами влади шляхом випуску облігацій та інших борговим зобов'язань.

 

Учасники фондового ринку

Учасниками ринку цінних паперів є емітенти цінних паперів, інвестори та інвестиційні посередники, що здійснюють свою діяльність на Фондовому ринку.

Емітентами називають юридичних осіб, державу чи органи місцевого самоврядування, які випускають (емітують) цінні папери і несуть зобов'язання перед власниками цінних паперів.

Інвестори - це юридичні або фізичні особи, що купують цінні папери від свого імені та за власний рахунок. Інвестори мають тимчасово вільні кошти і зацікавлені у їх інвестуванні в ліквідні та висодоходні цінні папери. Серед інвесторів важливу роль виконують інституційні інвестори - інвестиційні фонди, компаній, інвестиційні банки, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії, державні і недержавні цільові фонди, які мають значні грошові кошти та можуть інвестувати їх шляхом купівлі цінних паперів.

Інвестиційні посередники на ринку цінних паперів - це спеціалізовані організації та фізичні особи - підприємці, які забезпечують продаж цінних паперів інвесторам як вході первинної емісії цінних паперів, так і під час їх перепродажу. Серед інвестиційних посередників - інвестиційні фонди кампанії, фондові біржі, брокерські та дилерські контори, консалтингові фірми, спеціалізовані установи, що займаються зберіганням цінних паперів, веденням реєстрів власників цінних паперів (депозитарії, клірингові організації, незалежні рєстратори).

Основними інвестиційними посередниками на ринку цінних паперів є брокери, дилери та андерайтери.

Брокери здійснюють операції щодо купівлі цінних паперів па підставі угоди брокера з його клієнтом та за рахунок коштів клієнтів. Після придбання цінних паперів брокером право власності на такі цінні папери переходить до клієнта, за дорученням і за кошти якого брокер здійснює операції. Брокерами можуть бути юридичні особи (брокерські контори та фірми), так і фізичні особи. Брокери отримують доходи у формі комісійних під загальної вартості угоди, Дилери здійснюють перепродаж цінних паперів третім особам або формують власні резерви цінних паперів.

Андерайтери займаються розміщенням цінних паперів серед інвесторів, андейрайтером може бути фізична або юридична особа, яка гарантує емітентові цінних паперів їх розміщення на ринку на умовах і за винагороду, визначену відповідним договором.

Своєрідне положення на ринку цінних паперів займають інвестиційні фонди компаній. Вони випускають акції з метою мобілізації грошових коштів інвесторів та їх вкладення від імені фонду в цінні папери, а також на депозитні бан

ківські рахунки. При цьому всі ризики, пов'язані з такими вкладеннями оплачується за рахунок учасників фондів. Доходи акціонерів таких фондів формуютьться за рахунок зміни поточної ціни акцій фонду. Інвестиційний фонд може бути створений тільки у формі акціонерного товариства.

В фінансовій практиці широко використовується поняття «інфраструктура ринку цінних паперів», яке передбачає правове забезпечення цього ринку (законодавство, нормативні акти державних органів і так далі), інформацію, депози­тну і розрахунково-клірингову мережу, реєструючі органи.

Функціювання ринку цінних паперів вимагає державного регулювання. В Україні органом, що здійснює державне регулювання фондового ринку, є Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Вона визначає вимоги і стандарти діяльності емітентів, реєструє проспект емісій та рішення про випуск цінних паперів, здійснює контроль за дотриманням емітентами всіх умов і зобов'язань з емісії, ліцензує діяльність професійних учасників ринку цінних паперів, забезпечує права інвесторів на цьому ринку, проводить антимонопольне регулювання поведінки учасників. Регулювання ринку цінних паперів також прово­дять Міністерство фінансів та Національний банк України.

Ринок цінних паперів функціонує в двох основних формах: первинний ри­нок, на якому відбувається мобілізація капіталів шляхом продажу цінних паперів- первинне їх розміщення, та вторинний ринок, на якому обертаються раніше емітовані цінні папери. Вторинний ринок складається з двох частин: організованого ринку, представленого фондовою біржею, і неорганізованого (позабіржового) ринку. Па відміну від організованого ринку в позабіржовому оботу немає єдиного центру для здійснення операцій, оскільки операції проводять дилерами і брокерами в їх офісах. Операції на організованому ринку суворо регламентовані, а на неорганізованому - проводяться за менш жорсткими права ми, оскільки на ньому відбувається обіг переважно цінних паперах нових к паній і корпорацій, чиї параметри не відповідають критеріям, необхідним реєстрації на біржі. Проте, це не знімає відповідальності з учасників позабіржевого ринку за порушення вимог проведення фондових операцій.

Крім того, фондовий ринок класифікують за іншими критеріями:

Ø за видами цінних паперів: ринок акцій, облігацій тощо;

Ø залежно від емітентів: ринок цінних паперів підприємств, державі цінних паперів;          

Ø за територіальною ознакою: національний, міжнародний, регіональний

залежно від терміну виконання угод: ринок короткострокових, середньострокових і довгострокових цінних паперів;

Ø відповідно до видів операцій: ф’ючерсний, форвардний тощо;

Ø за галузевим критерієм.

Обіг цінних паперів здійснюється за ринковими цінами (курсом). Курс цінних паперів визначається на фондовій біржі, він прямо пропорційний нормі прибутковості цінних паперів (дивідендам за акціями, відсотками за облігаціями) і обернено-пропорційний розміру облікової ставки НБУ. Ринковий курс формується під впливом співвідношення попиту і пропозиції цінних паперів, який залежить від багатьох, насамперед економічних чинників. У періоди економічного підйому, коли зростає розмір дивідендів чи відсотків і попит на цінні папери, їх курс підвищується, під час економічної кризи він падає, оскільки розмір доходів за цінними паперами зменшується а облікова ставка НБУ зростає.

Фондова біржа

Фондова біржа - це фінансова інституція, що займається забезпеченням не­видних умов нормального обігу цінних паперів, встановленням цін на них та розповсюдженням інформації про них.

Фондова біржа є організованим вторинним ринком цінних паперів. Позабіржовий ринок паперів охоплює переважним чином нові випуски цінних паперів, Одним з його учасників є кредитно-фінансових інституції. На позабіржовому ринку переважним чином купляються та продаються облігації. На біржі ж навпаки, купляються та продаються раніше випущені цінні папери, насамперед, акції акціонерних товариств.

Фондова біржа має форму закритого акціонерного товариства і є відповідно до вимог законодавства не менше десяти членів. Членами фондової біржі можуть бути виключно її акціонери. Вона є некомерційною організацією, по має на меті отримання прибутку, що заснована на принципах самоокупності і не випла­ті доходів від своєї діяльності своїм членам. Фондова біржа не може займатись інвестиційною діяльністю, проте може випускати і продавати власні акції, що дають право на вступ до неї нових учасників.

Фондова біржа реєструється відповідно до законодавства і отримує ліцензії в Державній комісії з цінних паперів і фондового ринку на ведення біржової пильності з цінними паперами.

Операції з цінними паперами можуть також проводити фондові відділи товарних і валютних бірж як самостійні структурні підрозділи за наявності ліцензії на таку діяльність.

Фондова біржа та фондові відділи інших бірж діють на основі положення, що затверджується в законодавчому порядку, статуту біржі, внутрішніх правил здійснення операцій з цінними паперами.

Учасниками фондової біржі можуть бути інвестиційні інституції, а також держа­вні виконавчі органи, уповноважені на здійснення операцій з цінними паперами, Опе­рації на фондовій біржі здійснюються тільки її учасниками. За їх дорученням безпосередньо купівлю-продаж цінних паперів здійснюють брокери та дилери.

Фінансова діяльність фондової біржі може здійснюватися за рахунок

Ø продажу акцій фондової біржі, що дають право на участь;

Ø регулярних членських внесків членів фондової біржі;

Ø біржових зборів з кожної операції, що здійснюється на біржі;

Ø використання майна біржі;

Ø оплати за надання інформаційних, консультаційних і інших послуг а також інших доходів від діяльності біржі.      

Доходи біржі спрямовують на покриття витрат, пов'язаних зі здійсненням нею своїх функцій, розширенням і вдосконаленням її діяльності.

Фондова біржа за погодженням з Державною комісією з цінних паперів фондового ринку встановлює правила допуску цінних паперів до торгівлі, а також правила виключення їх з торгівлі.

Основним принципом діяльності фондової біржі є забезпечення ліквідності ринку цінних паперів та виконання нею наступних функцій:

Ø доринкова експертиза цінних паперів з метою виявлення їх надійності

концентрація операцій з цінними паперами, визначення їх ринкової вартості через співставлення попиту і пропозиції (котирування);

Ø інформація щодо операцій з цінними паперами та про емітентів;

Ø регулювання ринкової кон'юнктури шляхом інвестування капіталів в ефективні галузі та забезпечення стійкої і динамічної економічної рівноваги