Майнове та особисте страхування

Соціальне страхування

Соціальне страхування - це система економічних відносин щодо перерозподілу частини ВВП з метою матеріальної підтримки громадян у разі втрати ними працездатності та роботи і для охорони їх здоров’я.

Соціальне страхування є однією з форм більш загальної системи - соціального забезпечення. Проте відмінність між цими двома системами закладена у відношенні до трудової діяльності громадян і методами формування фондів для непрацездатних.

Соціальне страхування виражає відносини, що виникають у зв’язку з формуванням і використанням цільових фондів з метою соціальної підтримки громадян, що втратили працездатність із застосуванням страхового методу. При цьому застрахованими суб’єктами, як правило, є ті громадян, що пише працювали або в даний час тимчасово не працюють внаслідок хвороби. Отже, важливою особливістю соціального страхування є те, що воно безпосередньо пов’язане з трудовою діяльністю переважно працюючих категорій населення.

Об’єктивна необхідність виникнення соціального страхування викликана вимогами процесу розширеного відтворення, а саме однієї з його складових - відтворення робочої сили. Разом з основним джерелом надходжень для цього виду відтворення - фондом оплати праці, інших особистих доходів, функціонують, фонди соціального страхування.

На практиці використовуються наступні принципи формування фондів соціального страхування:

> солідарність поколінь (працююче покоління забезпечує непрацююче, і в свою чергу, у міру втрати працездатності їх змінюють нові покоління, що займаються трудовою діяльністю);

> на основі персональних відрахувань громадян до соціальних фондів, переважно пенсійного забезпечення. За умови дії цього принципу розмір виплат належить від вкладеної суми конкретної особи за весь час його роботи.

Система, заснована на першому принципі і діюча в Україні до цього часу, характеризується наступними особливостями:

> державною монополією на пенсійне забезпечення;

> знеособленістю обов’язкових пенсійних внесків громадян до фондів coцыального забезпечення;

> перерозподілом ресурсів всередині системи.

Подібна система ефективна за умови планової директивної економіки, повної зайнятості працездатного населення, всебічного контролю з боку держави, високого рівня працюючого населення цр відношенню до пенсіонерів. Існуюча система характеризувалась наявністю великої кількості пільг для різних професійних і соціальних категорій громадян.

Проте, на думку багатьох вітчизняних вчених, економічну кризу середини 90-х років посилила криза системи соціального страхування, що виникла  внаслідок низького рівня надходжень внесків до фондів соціального страхування й причини падіння базових показників їх сплати, так і незацікавленості платників їх повному і своєчасному перерахуванню до соціальних фондів. Це призводить до величезного розміру заборгованості перед пенсіонерами і особами, які мають право на отримання допомоги. Крім того, інфляційне знецінення коштів соціальних фондів не забезпечувало потреби пенсіонерів в ресурсах і викликало необхідність постійної індексації соціальних виплат за умов обмеженості розмірів заощаджень цільових фондів.

Система, основана на дії другого принципу, який покладеного в основу пенсійної реформи, що проводиться в Україні, характеризується:

У державним регулюванням пенсійного забезпечення;

> гарантіями держави, направленими на забезпечення рівня пенсій в розмірі не меншому від прожиткового мінімуму для громадян, що брали участь у формуванні пенсійних фондів на протязі не менше 30 років;

> розмежуванням пенсійних заощаджень і інших форм соціального забезпечення;

> обов’язковою участю всіх громадян працездатного віку у формуванні пенсійних накопичень;

> особистою відповідальністю працездатних громадян за своє пенсійне забезпечення в старості;

> забезпеченням ефективності інвестування і безпеки пенсійних заощаджень;,

> встановленням права спадковості громадян на заощадження в накопичувальних пенсійних фондах;

> наданням громадянам права на додаткове добровільне пенсійне забезпечення;

        > інвестуванням пенсійних заощаджень в економіку, що сприяє її розвитку.

Крім обов’язкового державного соціального страхування, в Україні, як і в іншому світі, функціонує система недержавного пенсійного страхування, яка передбачає існування відносин соціального захисту громадян шляхом формування податкових соціальних виплат за рахунок добровільних внесків працівників або роботодавців, передбачених пенсійним договором, а також виплат пенсій через спеціалізовані недержавні пенсійні фонди.

Перехідний період від системи соціального страхування, заснованої на солідарності накопичень до системи персональних накопичень характерний необхідністю по дотримання прав пенсіонерів на отримання заслужених пенсій, а також можливістю накопичення більшістю громадян передпенсійного віку достатніх пенсійних заощаджень в недержавній пенсійній системі. Пенсіонерам гарантується державою збереження розмірів отримуваних пенсій з державних пенсійних фондів. Соціальне страхування, як окрему галузь страхування розглянуто в попередній темі цього видання.

Завдання для самостійного опрацювання:

Питання, які студенти повинні опрацювати самостійно:

1.1. Особливості функціонування страхового ринку України. Регулювання страхової діяльн ыстю.

1.2. Страхування як сфера фінансової діяльност

1.3. Страховий ринок як складова фінансового ринку.

1.4. Конкуренція на страховому ринку України.

Завдання для самоконтролю:

Завдання 1. Скласти перелік найбільш відомих страхових компаній України.

Завдання 2. Основні терміни та поняття.

Кожному з наведених нижче положень, позначених цифрами, знайдіть від­повідний термін чи поняття:

А) страхування;

Б) перестрахування;

В) страхові платежі;

Г) страхове відшкодування;

Д) страхова сума;

Е) майнове страхування;

Є) соціальне страхування;

Ж) медичне страхування

З) обов ’язкове страхування;

И) страховий портфель.

1.Сукупність укладених певною компанією угод як з окремого виду стра­хування так і з усіх видів.

2.Перерахування одноразово чи поетапно коштів страхувальником страхо­вику.

3.Система обмінно-перерозподільних відносин з приводу формування і використання колективних страхових фондів на засадах солідарної відповідальності.

4.Передання договору страхування від одного страховика до іншого.

5. Виплата страховиком застрахованому повної чи часткової суми збитків.

6.Сума, на яку застрахований той чи інший об’єкт.

7.Страхування рухомого чи нерухомого майна юридичних і фізичних осіб.

8.Страхування, яке здійснює держава в обов’язковому порядку через загальнодержавні цільові фонди.

9.Страхування об’єктом якого є здоров’я громадян.

10.Страхування працездатності і працевлаштування громадян.

Завдання 3: Правильно/ неправильно.

Визначте, правильні (П) чи неправильні (Н) такі твердження;

1.Самострахування грунтується на індивідуальній відповідальності й полягає в тому, що кожна юридична і фізична особа формує власні страхові фонди за рахунок власних ресурсів і доходів.

2.Централізоване страхове забезпечення ґрунтується на державній відповідальності й передбачає відшкодування втрат за рахунок власних коштів.

3.Самострахування і централізоване страхове забезпечення може здійснюватись в натуральній і грошовій формах.

4.Основними суб’єктами страхування є страховик, страхувальник і застра­хований.

5.Співстрахування - це участь у страхуванні одного страховика.

6.Страховий тариф - це розмір плати з одиниці страхового відшкодування.

7.При пропорційній системі відповідальність розподіляється між страхови­ком і застрахованим у пропорції, яка відображає співвідношення між страховою сумою і вартісною оцінкою об’єкга страхування.

8.Перестрахування не супроводжується грошовими потоками, пов’язаними і переміщенням коштів страхового фонду між двома страховиками.

       9.Страхова подія являє собою подію, що фактично настала.

10.Страховий випадок - це можлива подія, настання якої може спричинити

збитки.

11.Документ, який засвідчує факт настання страхового випадку, називається страховим полісом.

12.Сукупність страхових компаній і послуг, що ними надаються, формують. страховий ринок.

13.Страхове поле - це наявність потенційних страховиків з певного виду страхування.

14.При страхуванні відповідальності об’єктом є зобов’язання застрахованої особи виплатити відшкодування за завданні збитки третім особам.

15.При медичному страхуванні страхове відшкодування здійснюється у формі оплати лікування.

 

Тематика рефератів:

1.Державне та недержавне страхування, його види, функції та завдання.

2.Недержавне страхування за кордоном.

   3.Діяльність найбільших вітчизняних і зарубіжних страхових компаній на території України.

 

РОЗДІЛ 1.7 ФІНАНСОВИЙ РИНОК

Емісія цінних паперів

Випуск цінних паперів в обіг називають емісією. За своєю сутністю емісія - це продаж цінних паперів їх первинним власникам - інвесторам, тобто юридичним особам і громадянам.

Емісія цінних паперів здійснюється:

Ø під час створення акціонерного товариства та розміщення акцій серед його засновників;

Ø під час збільшення розмірів первинного статутного капіталу акціонерного товариства шляхом випуску нових акцій;

Ø під час залучення позикових ресурсів державою, юридичними особами або місцевими органами влади шляхом випуску облігацій та інших борговим зобов'язань.

 

Учасники фондового ринку

Учасниками ринку цінних паперів є емітенти цінних паперів, інвестори та інвестиційні посередники, що здійснюють свою діяльність на Фондовому ринку.

Емітентами називають юридичних осіб, державу чи органи місцевого самоврядування, які випускають (емітують) цінні папери і несуть зобов'язання перед власниками цінних паперів.

Інвестори - це юридичні або фізичні особи, що купують цінні папери від свого імені та за власний рахунок. Інвестори мають тимчасово вільні кошти і зацікавлені у їх інвестуванні в ліквідні та висодоходні цінні папери. Серед інвесторів важливу роль виконують інституційні інвестори - інвестиційні фонди, компаній, інвестиційні банки, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії, державні і недержавні цільові фонди, які мають значні грошові кошти та можуть інвестувати їх шляхом купівлі цінних паперів.

Інвестиційні посередники на ринку цінних паперів - це спеціалізовані організації та фізичні особи - підприємці, які забезпечують продаж цінних паперів інвесторам як вході первинної емісії цінних паперів, так і під час їх перепродажу. Серед інвестиційних посередників - інвестиційні фонди кампанії, фондові біржі, брокерські та дилерські контори, консалтингові фірми, спеціалізовані установи, що займаються зберіганням цінних паперів, веденням реєстрів власників цінних паперів (депозитарії, клірингові організації, незалежні рєстратори).

Основними інвестиційними посередниками на ринку цінних паперів є брокери, дилери та андерайтери.

Брокери здійснюють операції щодо купівлі цінних паперів па підставі угоди брокера з його клієнтом та за рахунок коштів клієнтів. Після придбання цінних паперів брокером право власності на такі цінні папери переходить до клієнта, за дорученням і за кошти якого брокер здійснює операції. Брокерами можуть бути юридичні особи (брокерські контори та фірми), так і фізичні особи. Брокери отримують доходи у формі комісійних під загальної вартості угоди, Дилери здійснюють перепродаж цінних паперів третім особам або формують власні резерви цінних паперів.

Андерайтери займаються розміщенням цінних паперів серед інвесторів, андейрайтером може бути фізична або юридична особа, яка гарантує емітентові цінних паперів їх розміщення на ринку на умовах і за винагороду, визначену відповідним договором.

Своєрідне положення на ринку цінних паперів займають інвестиційні фонди компаній. Вони випускають акції з метою мобілізації грошових коштів інвесторів та їх вкладення від імені фонду в цінні папери, а також на депозитні бан

ківські рахунки. При цьому всі ризики, пов'язані з такими вкладеннями оплачується за рахунок учасників фондів. Доходи акціонерів таких фондів формуютьться за рахунок зміни поточної ціни акцій фонду. Інвестиційний фонд може бути створений тільки у формі акціонерного товариства.

В фінансовій практиці широко використовується поняття «інфраструктура ринку цінних паперів», яке передбачає правове забезпечення цього ринку (законодавство, нормативні акти державних органів і так далі), інформацію, депози­тну і розрахунково-клірингову мережу, реєструючі органи.

Функціювання ринку цінних паперів вимагає державного регулювання. В Україні органом, що здійснює державне регулювання фондового ринку, є Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Вона визначає вимоги і стандарти діяльності емітентів, реєструє проспект емісій та рішення про випуск цінних паперів, здійснює контроль за дотриманням емітентами всіх умов і зобов'язань з емісії, ліцензує діяльність професійних учасників ринку цінних паперів, забезпечує права інвесторів на цьому ринку, проводить антимонопольне регулювання поведінки учасників. Регулювання ринку цінних паперів також прово­дять Міністерство фінансів та Національний банк України.

Ринок цінних паперів функціонує в двох основних формах: первинний ри­нок, на якому відбувається мобілізація капіталів шляхом продажу цінних паперів- первинне їх розміщення, та вторинний ринок, на якому обертаються раніше емітовані цінні папери. Вторинний ринок складається з двох частин: організованого ринку, представленого фондовою біржею, і неорганізованого (позабіржового) ринку. Па відміну від організованого ринку в позабіржовому оботу немає єдиного центру для здійснення операцій, оскільки операції проводять дилерами і брокерами в їх офісах. Операції на організованому ринку суворо регламентовані, а на неорганізованому - проводяться за менш жорсткими права ми, оскільки на ньому відбувається обіг переважно цінних паперах нових к паній і корпорацій, чиї параметри не відповідають критеріям, необхідним реєстрації на біржі. Проте, це не знімає відповідальності з учасників позабіржевого ринку за порушення вимог проведення фондових операцій.

Крім того, фондовий ринок класифікують за іншими критеріями:

Ø за видами цінних паперів: ринок акцій, облігацій тощо;

Ø залежно від емітентів: ринок цінних паперів підприємств, державі цінних паперів;          

Ø за територіальною ознакою: національний, міжнародний, регіональний

залежно від терміну виконання угод: ринок короткострокових, середньострокових і довгострокових цінних паперів;

Ø відповідно до видів операцій: ф’ючерсний, форвардний тощо;

Ø за галузевим критерієм.

Обіг цінних паперів здійснюється за ринковими цінами (курсом). Курс цінних паперів визначається на фондовій біржі, він прямо пропорційний нормі прибутковості цінних паперів (дивідендам за акціями, відсотками за облігаціями) і обернено-пропорційний розміру облікової ставки НБУ. Ринковий курс формується під впливом співвідношення попиту і пропозиції цінних паперів, який залежить від багатьох, насамперед економічних чинників. У періоди економічного підйому, коли зростає розмір дивідендів чи відсотків і попит на цінні папери, їх курс підвищується, під час економічної кризи він падає, оскільки розмір доходів за цінними паперами зменшується а облікова ставка НБУ зростає.

Фондова біржа

Фондова біржа - це фінансова інституція, що займається забезпеченням не­видних умов нормального обігу цінних паперів, встановленням цін на них та розповсюдженням інформації про них.

Фондова біржа є організованим вторинним ринком цінних паперів. Позабіржовий ринок паперів охоплює переважним чином нові випуски цінних паперів, Одним з його учасників є кредитно-фінансових інституції. На позабіржовому ринку переважним чином купляються та продаються облігації. На біржі ж навпаки, купляються та продаються раніше випущені цінні папери, насамперед, акції акціонерних товариств.

Фондова біржа має форму закритого акціонерного товариства і є відповідно до вимог законодавства не менше десяти членів. Членами фондової біржі можуть бути виключно її акціонери. Вона є некомерційною організацією, по має на меті отримання прибутку, що заснована на принципах самоокупності і не випла­ті доходів від своєї діяльності своїм членам. Фондова біржа не може займатись інвестиційною діяльністю, проте може випускати і продавати власні акції, що дають право на вступ до неї нових учасників.

Фондова біржа реєструється відповідно до законодавства і отримує ліцензії в Державній комісії з цінних паперів і фондового ринку на ведення біржової пильності з цінними паперами.

Операції з цінними паперами можуть також проводити фондові відділи товарних і валютних бірж як самостійні структурні підрозділи за наявності ліцензії на таку діяльність.

Фондова біржа та фондові відділи інших бірж діють на основі положення, що затверджується в законодавчому порядку, статуту біржі, внутрішніх правил здійснення операцій з цінними паперами.

Учасниками фондової біржі можуть бути інвестиційні інституції, а також держа­вні виконавчі органи, уповноважені на здійснення операцій з цінними паперами, Опе­рації на фондовій біржі здійснюються тільки її учасниками. За їх дорученням безпосередньо купівлю-продаж цінних паперів здійснюють брокери та дилери.

Фінансова діяльність фондової біржі може здійснюватися за рахунок

Ø продажу акцій фондової біржі, що дають право на участь;

Ø регулярних членських внесків членів фондової біржі;

Ø біржових зборів з кожної операції, що здійснюється на біржі;

Ø використання майна біржі;

Ø оплати за надання інформаційних, консультаційних і інших послуг а також інших доходів від діяльності біржі.      

Доходи біржі спрямовують на покриття витрат, пов'язаних зі здійсненням нею своїх функцій, розширенням і вдосконаленням її діяльності.

Фондова біржа за погодженням з Державною комісією з цінних паперів фондового ринку встановлює правила допуску цінних паперів до торгівлі, а також правила виключення їх з торгівлі.

Основним принципом діяльності фондової біржі є забезпечення ліквідності ринку цінних паперів та виконання нею наступних функцій:

Ø доринкова експертиза цінних паперів з метою виявлення їх надійності

концентрація операцій з цінними паперами, визначення їх ринкової вартості через співставлення попиту і пропозиції (котирування);

Ø інформація щодо операцій з цінними паперами та про емітентів;

Ø регулювання ринкової кон'юнктури шляхом інвестування капіталів в ефективні галузі та забезпечення стійкої і динамічної економічної рівноваги

 

Завдання для самостійного опрацювання:

Питання, які студенти повинні опрацювати самостійно:

3) Фінансові ринки зарубіжних країн.

4) Діяльність міжнародних фондових бірж.

5) Фінансове посередництво на фінансовому ринку.

 

Тематика рефератів:

3.1. Державне регулювання фондового ринку.

3.2. Дилерська діяльність на фондовому ринку.

3.3. Діяльність брокерів та андерайтерів.

3.4. Небанківські кредитні установи.

3.5. Роль та призначення аудиторських перевірок.

3.6. Консалтингові послуги та консалтингові фірми.

3.7. Фондова біржа.

3.8. Валютний ринок та суб’єкти валютного ринку.

Зведений платіжний баланс

Платіжиий баланс - це система показників, що узагальнено відображають господарські операції даної країни з рештою країн світу за певний інтервал часу.

Він включає наступні розділи:

Ø поточний рахунок (торговий баланс);

Ø рахунок операцій з капіталом і фінансами (капітальний рахунок);

Ø резервні активи;

Ø помилки і пропуски.

Поточний рахунок відображає операції з товарами - експорт і імпорт; з послуг - перевезення вантажів, пасажирів, послуги зв'язку, туризму; технічна допомога, доходи від позик, кредитів, трансферти, гуманітарна допомога, технічне сприяння; гранти. Послуги поділяються на факторні і нефакторні. Факторні складаються з доходів від використання засобів виробництва - праці і капіталу, компенсації службовцям, доходи від інвестицій і резервів. Доходи від капіта­лу можуть мати форму дивідендів, відсотків інших доходів. Нефакторні послуги включають вантажні і пасажирські перевезення, зв'язок, туризм, технічну допо­могу у вигляді консультаційних і освітніх послуг і деякі інші.

Рахунок операцій з капіталом і фінансами відображає залучення прямих іноземних інвестицій або відтік капіталів за рубіж, портфельні інвестиції, транс­ферти мігрантів (відтік і притік), комерційні кредити, позики, інші інвестиції (депозити, валюта тощо).

Рахунок поточних операцій і рахунок операцій з капіталом взаємозв'язані таким чином, що дефіцит першого покривається за рахунок припливу капіталів повні; у разі активного рахунку поточних операцій відбувається відплив капіта­лу і кредитів.

Позиція резервних активів включає монетарне золото, спеціальні права запозичення, вимоги в іноземній валюті; за вирахуванням зобов'язань відносно інших країн: утворюються чисті валютні резерви. Дана позиція балансує обидва рахунки - поточних операцій та операцій з капіталом.

Помилки і пропуски характеризують офіційно невраховані операції з нерезидентами, включаючи «тіньовий бізнес».

Особливістю платіжного балансу є те, що в ньому відображаються потоки засобів, їх зміна за період, а не запаси і накопичення. Вартісна оцінка операцій і переказування сум, номінованих у різній валюті, переводиться на єдину валюту (у Євро чи в доларах США). Реєстрація операцій з економічними цінностями здійснюється у момент їх проведення (трансформації, обміну, переказу або по гашення, зміни власника майна (резидента або нерезидента).

Позиції зведеного платіжного балансу наведені в додатку 3 до цього видання. Операції відображаються за системою подвійного запису - двома рівнозначними: величинами по дебету і кредиту, але з протилежними знаками. Сума кре­дитових записів повинна бути рівна сумі дебетових, а чистий баланс рівний нулю. При цьому, в рахунку поточних операцій позитивне сальдо (перевищення кредитових записів) означає експорт товарів і послуг, надходження доходів і трансфертів; негативне сальдо (перевищення дебетових записів) - імпорт товарів і послуг, виплату доходів і трансфертів. У капітальному рахунку позитивна ве­личина характеризує зростання зобов'язань даної країни перед нерезидентами і скорочення вимог до нерезидентів з боку резидентів, негативна величина означає скорочення зобов’язань країни перед нерезидентами і зростання вимог до не­резидентів з боку резидентів. Стан платіжного балансу визначається, в першу чергу, станом торгового балансу. Тому головною метою дій держави в зовнішньоекономічній діяльності є оздоровлення платіжного балансу за рахунок розширення експорту товарів і надання факторних та нефакторних послуг. Вирі­шення такого завдання вимагає значних зусиль по переорієнтації національного господарства на нарощування експортного потенціалу не тільки за рахунок екс­порту сировини, але і продукції енергоємких та наукоемких галузей.

Контрольні запитання

1. Які види діяльності відносяться до зовнішньоекономічної сфери?

2. У чому полягають особливості експортно-імпортних операцій в Україні?

3. Назвіть проблеми залучення іноземного капіталу в економіку України?

4. Які ймовірні напрямки розвитку зовнішньоекономічної діяльності України?

5. Які методи використовуються для регулювання зовнішньоекономічної

діяльності?

6.Поясніть механізм дії валютного курсу.

7.Який вплив податків на ефективність зовнішньоекономічної діяльності?

8.Що таке митні збори?

9.Які види митних зборів і в чому їх призначення?

10.Які види митних ставок застосовуються в митній справі?

11.Перерахуйте види митних зборів, що застосовуються в Україні.

12.Як формуються і використовуються валютні ресурси держави?

13.Які джерела формування валютних ресурсів господарських суб'єктів?

           14.На які цілі використовуються валютні ресурси господарських суб'єктів?

           15.Що таке платіжний баланс країни?

           16.Назвіть та охарактеризуйте статті платіжного балансу.

           17.Які методи зміцнення платіжного балансу?

Завдання для самостійного опрацювання

Питання, які студенти повинні опрацювати самостійно:

1. Міжнародні фінансові організації.

2. Міжнародні фінансові інституції.

3. Міжнародна фінансова політика України.

 

Тематика рефератів:

1. Державне регулювання міжнародної діяльності підприємницьких суб’єктів.

2. Членство в Євросоюзі - умови та наслідки для України.

3. Діяльність міжнародних фінансових організацій та інституцій.

4. Міжнародні фінансові ринки.

5. Наслідки вступу України до Світової організації торгівлі.

6. Державний валютний запас України.

 

 

РОЗДІЛ 19

Завдання для самостійного опрацювання:

Питання, які студенти повинні опрацювати самостійно:

1. Інфляційні процеси на світовому ринку, викликані світовою фінансовою кризою.

2. Анти інфляційна фінансова політика України.

 

Тематика рефератів:

1. Державне регулювання інфляційних процесів.

2. Роль Міністерства фінансів та Національного банку України в подоланні інфляційних очікувань та інфляційних процесів.

 

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Аграрна реформа в Україні / П.І.Гайдуцький, П.Т.Саблук, М.Я. Дем'яненко, Ю.О. Лупенко, М.М. Федоров та ін.; За ред. П.І. Гайдуцького. -К.: ННЦІАЕ, 2005 - 424 с.

2. Економічні та позаекономічні аспекти одаткування / В.Л.Андрущенко, Ю.І. Ляшенко // Фінанси України. - 2005., С.

3. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Державні фінанси. Навчальний посібник В.Д. Базилевич, Л.О. Баластрик // За заг. ред. Базилевича В.Д. - К.: Атіка,: -368с.

4. Буржуазные предшественники социалистической экономии (Кэнс, Смитт. Рикардо в избранных произведениях). Вып. I. / [Составители Б.Розов и В.Семенов.].; Под общей ред. проф. И.Д.Удальцова. - М.: Л.: Государственное издательство. - 1926. - 319с.

5. Закон України від 21.12.2000 року № 2181-111 „Про порядок погашення Зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фо­ндами” - [Електронний ресурс] - Режим доступ}^: - // Ліга: еліт Закон Copyright: ІАЦ „Ліга”. – 2009

6. Закон України від 25.06.1991 року № 1251 -XII „Про систему оподатку­вання” зі змінами та доповненнями - [Електронний ресурс] - Режим доступу: - // Ліга: еліт Закон Copyright: LAU, «Ліга». - 2009.

7. Гайдуцький П.І., Стельмащук А.М. Земля: власність, оренда, рента. / Гайдуцький, А.М. Стельмащук - К.: Урожай, 1994. - 184 с.

8. Ґенеза ринкової економіки: Навчальний економічний словник-довідник / ред.. Г.І.Башнянина та B.C. Іфтемчука.] - Львів.: Магнолія плюс. - 2004. - 682 с.

9. Государственные финансы: Учебное пособие / [ В.М. Федосов, Д.Д. Бутаков и др.]; Под ред. В.М. Федосова, С.Я. Огородника и В.Н. Суторминой - К.: Лыбидь, 1991.-276 с.

10. Дема Д.І. Оподаткування сільськогосподарських товаровиробників у А: Україні. / Д.І. Дема - Житомир: Полісся, 2001. - 228с.

11. Демьяненко М.Я. Проблеми адаптації податкової системи до умов агропромислового виробництва / М.Я. Дем’яненко //Економіка АПК - 2008. - №2. С--25.

12. Державні фінанси в транзитивній економіці: Навчальний посібник/ Ка-рлін М.І., Горбач Л.М. та ін. - К: Кондор,2003. - 220 с.

13. Економічна теорія: Навч. посібник / [В.О. Білик, О.І. Бойчук, Т.І. Побережець, та ін.].; За ред. В.О.Білика, П.Т. Саблука; 4-е вид., перероб. та доп. - К.: ННЦІАЕ, 2004. - 560с.

14. Закон України № 2287-IV від 23.12.2004 р. «Про внесення змін до де­ржавних законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств» Електронний ресурс] - Режим доступу: - // Ліга: еліт Закон Copyright: ІАЦ Ліга -2009

15. Закон України від 6 грудня 2006 року N 427-У«Про внесення змін до деяких законів України щодо реєстрації транспортних засобів» - [Електронний ресурс] - Режим доступу: - // Ліга: еліт Закон Copyright: ІАЦ „Ліга”. – 2009

16. Закон України від 17.01.2000 року № 1458-ІІІ „Про державний бюджет України на 2000 рік” - [Електронний ресурс] - Режим доступу: - // Ліга: еліт За­кон Copyright: ІАЦ „Ліга”. – 2009

17. Закон України від 07.12.2000 року № 2168-ПІ „Про державний бюджет України на 2001 рік” - [Електронний ресурс] - Режим доступу: - // Ліга: еліт За­кон Copyright: ІАЦ, „Ліга”. – 2009

18. Закон України від 20.12.2001 року № 2905-ІІІ „Про державний бюджет України на 2002 рік” - [Електронний ресурс] - Режим доступу: - // Ліга: еліт За­кон Copyright: ІАЦ „Ліга”. – 2009

19. Закон України від 26.12.2002 року № 380-1V „Про державний бюджет України на 2003 рік” - [Електронний ресурс] - Режим доступу: - // Ліга: еліт За­кон Copyright: ІАЦ «Ліга». - 2009.

20. Закон У країни від 11.12.2003 року № 1397-1V „Про державний бюджет України на 2004 рік” - [Електронний ресурс] - Режим доступу: - // Ліга: еліт За­кон Copyright: ІАЦ «Ліга». - 2008.

21. Закон України від 23.12.2004 року № 2285-IV „Про державний бюджет України на 2005 рік” - [Електронний ресурс] - Режим доступу: - // Ліга: еліт За­кон Copyright: ІАЦ «Ліга». - 2009.

22. Закон України від 20.12.2005 року № 3235-IV „Про державний бюджет України на 2006 рік” - [Електронний ресурс] - Режим доступу: - // Ліга: еліт За­кон Copyright: ІАЦ «Ліга». - 2009.

23. Закон України від 19.12.2006 року № 489-V „Про державний бюджет України на 2007 рік” - [Електронний ресурс] - Режим доступу: - // Ліга: еліт За­кон Copyright: ІАЦ «Ліга». - 2009.

24. Закон України від 26.06.1997 року' № 400/97-ВР „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” - [Електронний ресурс] - Режим доступу: - // Ліга: еліт Закон Copyright: ІАЦ „Ліга”. -2009

25. Закон України від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР «Про оподатку­вання прибутку підприємств» - [Електронний ресурс] - Режим доступу: - // Ліга: еліт Закон Copyright: ІАЦ „Ліга”. – 2008

26. Закон України від 06.10.1998 p. №161XIV „Про оренду землі” - [Елект­ронний ресурс] - Режим доступу: - //Ліга: еліт Закон Copyright: ІАЦ „Ліга”. – 2009

27. Закон України від 11.12.2003 року №1378-1V «Про оцінку земель.» - [Електронний ресурс] - Режим доступу: - // Ліга: еліт Закон Copyright: ІАЦ „Лі­га”. - 2009.

28. Закон України “Про плату за землю” від 3 липня 1992 p. № 2535-ХII- [Електроний ресурс] - Режим доступу: - // Ліга: еліт Закон Copyright: ІАТД „Ліга”. - 2009.

29. Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05. 2004 р. №889-1V - [Електронний ресурс] - Режим доступу: - // Ліга: еліт Закон Co­pyright: ІАЦ „Ліга”. – 2009

30. Закон України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року № 168/97 - ВР - [Електронний ресурс] - Режим доступу: - // Ліга: еліт Закон Co­pyright: ІАЦ „Ліга”. – 2009

31. Василик О.Д.. Теорія фінансів: Підручник / О.Д. Василик - К.: НЮС,: -608с.

32. Василик О.Д. Павлюк К.В. Державні фінанси України / О.Д. Василик,Павлюк - К: Центр навчальної літератури, 2003. - 606с.

33. Закон України від 17.12.1998 року № 320-XIV „Про фіксований сільсь­когосподарський податок” - [Електронний ресурс] - Режим доступу: - // Ліга: еліт Закон Copyright: ІАЦ „Ліга”. – 2009

34. Иловайский С.И. Краткий учебник финансового права. / С.И. Иловайс­кий - Одесса: Тип. Шт. Войскь Одесского военного Округа, 1893. - 296 с.

35. Исаев A.A. Начала политической экономии. / A.A. Исаев - СПб.: Тип. Стасюлевича, 1896. - 728 с.

36. Іванов Ю.Б. Альтернативні системи оподаткування: [монографія] - Ха­рків: ХДЕУ - Торнадо, 2003. - 517 с.

37. Кириленко І.Г. Трансформація соціально-економічних перетворень у сільському господарстві України: проблеми, перспективи / І.Г. Кириленко - K.: ПНЦ «Інститут аграрної економіки», 2005. - 452с.

38. Лазня І.В. Відносини власності в умовах формування ринкової еконо­міки в Україні. /І.В. Лазня - К.: Логос, 1997. - 316с.

39. Лебедев В.А. Финансовое право. / В.А. Лебедев - СПб.: Тип. А.М. Во­льфа, 1889. — 314 с. (2-е изд.).

40. Милль Д.С. Основы политической экономии / Д.С. Миль - ч. 3. - Пер. с англ. иод общ. ред. А.Г. Милейковского. - М.: Прогресс, 1981. -447 с.

41. Милль Дж.С. Основы политической экономии / Дж.С. Милль //Вопросы экономики. - 1989. - №11. - С. 136-148.

42. Озеров И.Х. Основы финансовой науки. Вып. 1. Учение об обыкновен­ных доходах / И.Х. Озеров - М.: Тип. И.Д. Сытина, 1908. - 544 с.

43. Опарін В.М. Фінанси (загальна теорія): Навч. посібник / В.М. Опарін - К: КНЕУ, 2002. - 240 с.

44. Організація виробництва і аграрного бізнесу в сільськогосподарських підприємствах. Підручник / [С.П.Азізов, П.К.Канівський, В.М.Скупий та ін.]'. За ред. проф. С.ГІ.Азізова. -К.: ІАЕ, 2001. - 834с.

45. Пасхавер Б.И. Рентные проблемы в СРСР / В.И. Пасхавер - К.: Наукова думка, 1972. - 192 с.

46. Петти В. Экономические и статистические работы / В. Петти; [перевод под редакцией М. Смит] - М.: Гос. соц.-экон. издательство, 1940. - XXVTII + 324 с.

47. Податкова система. / Підручник. / Бечко П.К, Непочатенко О.О., Колоту- ха С.М., Боровик П.М. та ін.; За загальною редакцією доцента Бечка П.К. - Умань: Уманське видавничо-поліграфічне підприємство, 2006 р., 273 с.

48. Политическая экономия: словарь / [составитель С.С. Ожерельева| - М..1990.-489 с.

49. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за ра­хунок державного бюджету та його справляння» від 29.01.1999 р. № 115 - [Еле­ктронний ресурс] - Режим доступу: - // Ліга: еліт Закон Copyright: ІАЦ „Ліга”. - 2009.

50. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за корис­тування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту» від 16.08.1999 р. № 1494 - [Електронний ресурс] - Режим доступу: - // Ліга: еліт За­кон Copyright: ІАЦ „Ліга”. - 2009.

51. Постанова Кабінету Міністрів від 23.03.1995 року №213 «Про Методи­ку грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів» - [Електронний ресурс] - Режим доступу: - // Ліга: еліт Закон Co­pyright: ІАЦ «Ліга». - 2009.

52. Постанова Кабінету Міністрів України „Про Порядок акумуляції та ви­користання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробни­ками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу- товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини” від 26 лютого 1999 року №271 - [Електронний ресурс] - Режим до­ступу: - // Ліга: еліт Закон Copyright: ІАЦ „Ліга”. - 2009.

53. Постанова Кабінету Міністрів України „Про порядок нарахування, ви­плат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарсь­ким товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'я­со в живій вазі” від 12 травня 1999 року №805 - [Електронний ресурс] - Режим до­ступу: - // Ліга: еліт Закон Copyright: ІАЦ „Ліга”. - 2009.

54. Проект податкового кодексу України - [Електронний ресурс] — Режим доступу: -//http://www.minfin.gov.ua_tax_kodex_08&_l l_08_08.html. - 2009.

55. Пушкарева В. М. Генезис категории “налог” в истории финансовой науки / В.М. Пушкарева // Финансы. - 1999. - № 6. - С. 33 - 36.

56. Пушкарева В.М. История финансовой мысли и политики налогов:[учеб. пособие] /В.М. Пушкарева-М.: ИНФРА-М, 1996. - 191 с.

57. Рикардо Д. Сочинения / Давид Рикардо - Москва: Госполитиздат, 1941. (перевод под редакцией М. Смит) - Т. 1. - 1941. - XXXII + 288 с.

58. Романенко O.P. Фінанси: Підручник. / O.P. Романенко - K.: Центр на- нчальної літератури, 2004. - 310 с.

59. Рудюк JI.B. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. / Л.В. Рудюк.- К.: Видавництво університету «Україна», 2005. - 226С:

60. Рудюк Л.В. Фінанси підприємств-ІІ: Навчальний посібник. / Л.В. Рудюк K.: Видавництво університету «Україна», 2006. - 186с.