Варіанти стратегічних альтернатив та їх характеристика

 

Після стратегічного аналізу проводиться синтез отриманої аналітичної інформації. Стратегічний синтез – це процес прийняття планових рішень щодо основних напрямків подальшого розвитку підприємства (рис. 5.1).

 

 

ё

 

 

 

 

Рис 5.1 – Процес стратегічного синтезу

 

Під час стратегічного синтезу здійснюється розробка і оцінка стратегічних альтернатив, обирається опорний варіант стратегії підприємства, розробляються стратегії по функціональним зонам, а також стратегічні плани, проекти та програми, що забезпечують реалізацію стратегій.

Індивідуальні стратегічні альтернативи підприємств є різними модифікаціями базових стратегічних альтернатив, кожна з яких ефективна за певних умов і стану внутрішнього та зовнішнього середовища.

З числа стратегічних альтернатив обирають опорну (базову) стратегію. Виділяють наступні чотири варіанти опорної стратегії: охоплення ринку, конкурентних переваг, розвитку господарського портфелю, росту.

Опорні стратегії перевіряються на відповідність цілям підприємства, зіставляється з відповідними стадіями життєвого циклу товару, попиту або технології, формулюються стратегічні завдання, які будуть вирішуватися в процесі досягнення мети, встановлюються терміни вирішення задач (по етапах), визначаються потрібні ресурси.

Спираючись на обрану базову стратегію розробляються стратегічні альтернативи, які мають свої субальтернативи – альтернативні стратегії (рис. 5.2). 

 

Лідерство по витратах

Концентрація

 

 

 

Рис. 5.2 – Стратегічні альтернативи та альтернативні стратегії

 

Стратегічні альтернативи – набір різних приватних стратегій, що дозволяють досягти стратегічних цілей підприємства в рамках вибраної базової стратегії і обмежень на використання наявних ресурсів.

Альтернативні стратегії – варіанти реалізації базової індивідуальної стратегії, які враховують ймовірні відхилення від запланованого розвитку подій і розглядаються як різні варіанти дій.

Кожна альтернативна стратегія надає підприємству різні можливості і характеризується різними витратами і результатами. Наприклад, стратегія росту може здійснюватися шляхом придбання іншого підприємства (зовнішнє зростання) або шляхом значного розширення асортименту продукції, що випускається (внутрішнє зростання); стратегія скорочення має наступні альтернативи: ліквідація – найрадикальніший варіант, коли підприємство перестає існувати; відсікання зайвого, при якому підприємство ліквідує або перепрофілює свої неефективні підрозділи/активи.

Після визначення стратегічних альтернатив проводиться їх аналіз і оцінка за допомоги різних методичних підходів. Завдання оцінки полягає у виборі такої стратегії, яка забезпечувала б максимальну ефективність роботи підприємства в майбутньому. Стратегічний вибір повинен бути заснований на чіткій концепції розвитку підприємства. Формулювання стратегії має бути однозначним і ясним, оскільки обрана стратегія на тривалий час обмежує свободу дій керівництва і чинить значний вплив на всі управлінські рішення. При цьому повинні прийматися до уваги численні фактори, такі як: ризик, досвід минулих стратегій, вплив власників акцій, фактор часу тощо.

Опорна стратегія підприємства конкретизується через сукупність взаємозв’язаних і взаємообумовлених функціональних стратегій, об’єднаних місією підприємства для забезпечення його конкурентоспроможності.