Правонаступництво у відношенні державних боргів

Предметом правонаступництва є державні борги - будь-які фінансові зобов'язання держави-попередника у відношенні іншого суб'єкта міжнародних правовідносин, що виникли у відповідності з міжнародним правом. (ст..ЗЗКонвенции). У той же час під державними боргами можуть розумітися так само і борги держави перед фізичними і юридичними особами як безпосередньо в державі, так і за її межами.

Для всіх випадків правонаступництва встановлене загальне правило –борг держави-попередника _ПЄр_{ЄХ0ДИТЬ до} спадкоємців у справедливих частках. При цьому справедлива частка визначається угодою з урахуванням майна прав і інтересів, що переходять до спадкоємців у зв'язку з конкретним державним боргом.

Виключення складає нова незалежна держава. До неї державний борг попередника не переходить.

Таким чином, підстави, порядок і обсяг правонаступництва в кожному конкретному випадку деталізується й визначається в конкретних угодах між державами, однак з урахуванням рекомендованих положень визначених вищевказаними Віденськими конвенціями.

 

 

Тема 4.Система сучасного міжнародного права, її загальна характеристика

1. Поняття системи міжнародного права і характеристика його структури.

2. Поняття та загальна класифікація норм міжнародного права як важливої складової системи.

3. Цілі в системі міжнародного права.

4. Принципи в системі міжнародного права.

5. Звичаєві та договірні норми. їх взаємозв'язок та взаємозалежність.

§1. Поняття системи міжнародного права і характеристика

Його структури

Система міжнародного права - об'єктивно обумовлена системою міжнародних відносин внутрішня структура права, яка складається з сукупності взаємопов'язаних юридичних норм, які логічно розподілені на галузі, підгалузі та інститути.

Система міжнародного права це правова категорія, яка означає внутрішню будову, структуру права Вона виражається через розподіл та побудову нормативного матеріалу, за допомогою якого її різноманітні блоки (частини) виступають у вигляді гармонійної єдності

Ознаки системи міжнародного права:

1) обумовлена реально існуючою системою міжнародних відносин,

2) органічна цілісність, єдність та взаємозв'язок правових норм, а не їх випадковий набір Норми з яких складається система не можуть функціонувати ізольовано Вони взаємоузгодженні та цілеспрямовані,

3) структурна різноманітність, тобто система складається не з однакових за змістом і обсягом структурних елементів, які логічно об'єднують нормативний матеріал у певній функціональній спрямованості,

4) має місце певна ієрархія та співпідпорядкованість норм міжнародного права

Крім того, система міжнародного права спирається на комплекс цілей та принципів, володіє характерною структурою та розвивається згідно з притаманними закономірностями

Структурними елементами системи права є:

1) норми права,                                        3) підгалузі права,

2) інститути права,                                   4) галузі права

Первинним елементом системи міжнародного права є норма, яка виступає у вигляді своєрідної моделі міжнародного відношення а система -нормативна модель системи міжнародних відносин

Інститут міжнародного права - сукупність норм та принципів міжнародного права, які регулюють якісно відособлену групу міжнародних відносин (інститут міжнародно-правового визнання, інститут міжнародно правової відповідальності і т ін)

Різнопланові норми, які об'єднані в систему, спроможні регулювати міжнародні відносини системно забезпечуючи водночас диференційований та єдиний вплив При цьому, разом з виникненням нових сфер міжнародної співпраці, виникають нові галузі міжнародного права

Галузь міжнародного права - сукупність норм та принципів міжнародного права, які регулюють певну сферу міжнародних відносин (дипломатичне право, міжнародне морське право, міжнародне повітряне право і т ін)

Сучасне міжнародне право, яке існує у вигляді узгодженої органічної системи, визначило основні цілі взаємовідносин держав, а тим самим й цілі міжнародно-правового регулювання, результатом чого стає також визначення змісту взаємодії держав Крім того, воно перестало бути тільки диспозитивним, оскільки з'явився цілий комплекс імперативних норм (лат -^из содепз) від яких держави не мають право відступати навіть за взаємною згодою