Тема: Адміністративно-правові засади управління національною безпекою.

План

1.Структурні основи управління національною безпекою;

2.Види управління нац.. безпекою та правові основи;

3.Державний кордон,як елемент нац. безпеки,правовий режим його охорони;

                                                     1

Одним з основних видів діяльності кожної держави є охорона власних інтересів від внутрішніх та зовнішніх посягань,тому така діяльність держави пов’язана з такими категоріями,як:

- безпека;

- національна безпека;

- загрози;

- тероризм;

- антитерористична діяльність;

Поєднання цих категорій дає можливість визначити стан захищеності держави в економічному,юридичному,військовому аспектах.

Національна безпека-це стан захищеності державного суверенітету,конституційного ладу,територіальної цінності.

Безпека в загальному розумінні означає стан захищеності,відсутності загроз,а також діяльність,пов’язана з встановлення таких станів.

Загрози-це наміри та діяльність внутрішніх та зовнішніх сил,яка направлена на дестабілізацію суспільних відносин,залякування населення та ін.негативних наслідків.Загрози в небезпеці мають такі вектори:

- зовнішній вектор-це загрози підривної діяльності,іноземних спеціальних служб.

- внутрішній вектор-це дестабілізація суспільних відносин,що виходить від суб’єктів права даної держави.Це можуть бути:політ.організайії,комерційні структури,окремі особи.

Ризики в національній безпеці-це ймовірність настання негативних наслідків,що направлені на підрив суверенітету,створення суспільної напруженості.

Політика в галузі нац.безпеки-це систематичні заходи безпеки,економічного,політичного,військового,контр-терористичного характеру,що є диктовані загрози життєво важливих інтересів особи,суспільства.

                                                    2.

Політика в галузі досягнення безпеки має декілька аспектів:

1)законодавчий-(створення нормативно-правових актів);

2)військовий-(створення спеціальних органів виконавчої влади,діяльність яких направлена на протидію загрози);

3)педагогічний-це спец.підготовка працівників органів виконавчої влади та ін.. фахівців в галузі безпеки;

4)медичні;

5)екологічні;

Види управління національною безпекою-це напрями діяльності забезпечення стану захищеності від злочинних посягань.Класифікація такої діяльності за досягненими цілями,органи виконавчої влади,що здійснюють таку діяльність та значенням такої діяльності в суспільних відносинах.

Класифікація видів управління національною безпекою за суб’єктами:

1) український народ — громадяни на виборах, референдумах, а також через органи державної влади й органи місцевого самоврядування висловлюють і реалізують своє бачення щодо забезпечення національної безпеки, привертають увагу суспільних і державних інститутів до небезпечних явищ, захищають власну безпеку;

2) Верховну Раду України — в межах своїх повноважень здійснює законодавче регулювання й контроль за діяльністю органів державної влади та посадових осіб щодо здійснення ними відповідних повноважень у сфері національної безпеки;

3) Президента України як главу держави — забезпечує державну незалежність, здійснює керівництво в сферах національної безпеки й оборони;

4) Раду національної безпеки й оборони України як координаційний орган з питань національної безпеки і оборони при Президентові України — координує та контролює діяльність органів виконавчої влади в сферах національної безпеки й оборони;

5) Кабінет Міністрів України — вживає заходів щодо забезпечення обороноздатності, національної безпеки й боротьби зі злочинністю;

6) Конституційний Суд України — вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів у сфері національної безпеки Конституції України й дає офіційне їх тлумачення;

7) Суди загальної та спеціальної юрисдикції — здійснюють правосуддя в сфері забезпечення національної безпеки;

8) Прокуратуру України — здійснює наглядові повноваження у сфері національної безпеки;

9) Національний банк України — розробляє та здійснює емісійно-кредитну політику в інтересах національної безпеки;

Спеціальні органи виконавчої влади:

1)МВС(ОВС)-це спеціальний озброєний орган виконавчої влади,який захищає стан нац.безпеки від внутрішніх загроз,розслідує злочини в сфері нац.безпеки;

2)СБУ-здійснює діяльність в галузі становлення стану безпеки держави за такими основними напрямами:контр-розвідувальна,боротьба з корупцією,розвідувальна діяльність.

Характеристика діяльності СБУ:

- контррозвідувальна діяльність полягає у виявленні, попередженні, припиненні розвідувальної та іншої діяльності спеціальних служб і організацій іноземних держав, а також окремих осіб, спрямованої на заподіяння шкоди безпеці України.

- сутність боротьби з корупцією й організованою злочинністю становлять оперативно-розшукові заходи виявлення, попередження, припинення та розкриття шпигунства, організованої злочинності, корупції, незаконного обігу зброї і наркотичних засобів, контрабанди та інших злочинів; проведення дізнання й попереднього слідства в справах, віднесених до компетенції органів Служби безпеки України. Органи Служби безпеки України здійснюють також заходи щодо виявлення, попередження, припинення й розкриття діяльності незаконних збройних формувань, окремих осіб і громадських об'єднань, які мають за мету насильницьку зміну конституційного ладу України; розв'язують інші завдання в сфері боротьби зі злочинністю.

- розвідувальна діяльність — це комплекс заходів спеціального призначення, спрямованих на інформаційно-аналітичне забезпечення ефективного вирішення органами виконавчої влади питань внутрішньої і зовнішньої діяльності, пов'язаних із національною безпекою.

Джерела права,що регулюють діяльність права в національній безпеці:

1)ПУ-встановлює загальні засади,основну діяльність органів виконавчої влади щодо стану;

2)Закон України «Про службу безпеки»- закріплює основні завдання СБУ,його керівництво і повноваження органів виконавчої влади;

3)Закон України «Про РНБОУ»-визначає засади підходів і напрямів,забезпечує контроль за діяльністю органів виконавчої влади.

Види управління нац..безпекою (напрями і цілі) встановлено законом України «Про основи національної безпеки України» від 19 червня 2003 р:

1) в політичній сфері — створення механізмів захисту прав громадян, запобігання й усунення спроб втручання у внутрішні справи України;

2) в економічній сфері — недопущення незаконного використання бюджетних коштів, контроль за експортно-імпортною діяльністю;

3) в соціальній сфері — виявлення та усунення причин, що зумовлюють різке розшарування суспільства, вжиття своєчасних заходів щодо протидії кризовим демографічним процесам;

4) у воєнній сфері — створення ефективних механізмів і проведення комплексних заходів щодо запобігання можливій агресії або воєнному конфлікту, локалізації та ліквідації їх наслідків, запобігання спробам і усунення порушень державного кордону й територіальної цілісності України;

5) в екологічній сфері — впровадження та контроль за дотриманням науково обгрунтованих нормативів природокористування й охорони довкілля, контроль за станом навколишнього природного середовища;

6) в науково-технічній сфері — вжиття комплексних заходів щодо захисту та розвитку науково-технічного потенціалу, виявлення та усунення причин науково-технологічного відставання;

7) в інформаційній сфері — вжиття комплексних заходів щодо захисту свого інформаційного простору, виявлення й усунення причин інформаційної дискримінації України тощо.

                                             3.

Державний кордон України-становить собою лінію, яка визначає межі сухопутної і водної території країни, а також повітряний простір над нею.

Джерелом права,що регулює правовий стан державного кордону є-закон України «Про державний кордон України». Відповідно до цього Закону виділяють два види охорони державного кордону — політичний і санітарний.

Основними завданнями охорони державного кордону є забезпечення встановленого режиму державного кордону й прикордонного режиму.

Режим державного кордону — це встановлений законодавством порядок перетинання державного кордону України.

 

Лекція №29